Гігієнічні основи режиму дня

Режим дня - це раціональний розподіл часу активної діяльності та відпочинку людини протягом дня. Дотримання режиму дня необхідне передусім для того, щоб зберегти і зміцнити здоров'я та забезпечити високу працездатність, особливо в дитячому та підлітковому віці.

Основними елементами режиму дня є різні види розумової і фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів. Загальна тривалість та особливості чергування основних режимних елементів залежать від віку дітей та підлітків.

 

Важливе значення мають режим та організація навчання у школі. Гігієнічні вимоги до режиму навчання в школі передбачають забезпечення оптимального розкладу уроків і перерв, раціональне поєднання розумової і фізичної праці, організацію підготовки домашніх завдань тощо (табл 1.).

 

Розподіл уроків протягом тижня повинен узгоджуватися з особливостями динаміки змін працездатності учнів. Так, найбільший рівень працездатності спостерігається в школярів у вівторок, середу та четвер, в ці дні й необхідно давати найбільше навчальне навантаження, значно менший - у понеділок, п'ятницю та суботу. Першими уроками повинні бути предмети, які не вимагають великого розумового навантаження та напруження (література, історія, географія). Такі предмети, як математика та іноземна мова, що є найбільш важкими, належить планувати на 2-3-4-у уроках. 5-й і 6-й уроки, коли рівень працездатності суттєво знижується, слід відводити для предметів, які характеризуються середнім і незначним рівнем розумового напруження (біологія, валеологія, малювання), та уроків праці та фізичного виховання.

 

Перерви між уроками є необхідним і дуже ефективним видом активного відпочинку, що забезпечує збільшення рухової активності учнів під час перерви,

Забезпечення гігієни навчальної роботи повинно розповсюджуватись на побудову як кожного уроку, так і всього навчального дня/

Динаміка працездатності учнів протягом навчального дня для кожної вікової категорії учнів різна. Працездатність учнів початкових класів характеризується швидким падінням її показників, починаючи з другого уроку, досягаючи значущості на третьому уроці, що є ознакою втомленості, пов'язаної з навчальними заняттями. Для учнів цього віку характерна відсутність стійкої працездатності. Денна крива працездатності учнів середнього шкільного віку (5-8-х класів) характеризується періодом відносно стійкого рівня після перших двох уроків і зниженням його після третього уроку, його істотним зниженням після четвертого уроку. Після п'ятого уроку спостерігається тимчасове підвищення працездатності в учнів усіх класів з наступним достовірним зниженням після шостого уроку. Крива працездатності учнів старших класів у загальних рисах співпадає з кривою працездатності учнів середнього шкільного віку. Виняток становлять десятикласники, в яких відсутній період оптимізації показників працездатності на п'ятому уроці, що свідчить про більш виражену втомлюваність у кінці навчального дня.

 

Правильна організація навчальних занять протягом дня з точки зору забезпечення оптимальної працездатності учнів визначається не тільки кількістю уроків, а й їх розподілом, тобто розкладом уроків: четвертий і шостий уроки є малоефективними для навчальних занять, і цей фізіолого-гігієнічний факт необхідно враховувати при раціональній організації режиму дня, чергування уроків різної трудності.

 

Причини вживання алкоголю

 

 

Напевно, Ви неодноразово чули вираження: «вип'ємо, зігріємося». Вважається в побуті, що спирт є гарним засобом для зігрівання організму. Недарма спиртне часто називають «гарячливими напоями».

 

Вважається, що спирт має лікувальну дію не тільки при простудних, але і при цілому ряді інших захворювань, у тому числі шлунково-кишкового тракту, наприклад при виразці шлунка. Лікарі ж навпаки вважають, що виразковому хвор категорично не можна приймати алкоголь. Де істина? Адже невеликі дози спиртного дійсно збуджують апетит.

 

Чи інше, існуюче серед людей переконання: алкоголь збуджує, підбадьорює, поліпшує настрій, самопочуття, робить бесіду більш оживленої і цікавий, що немаловажно для компанії молодих людей. Недарма спиртне приймають «проти утоми», при нездужаннях, і практично на усіх святах.

 

Більш того, існує думка, що алкоголь є висококалорійним продуктом, що швидко забезпечує енергетичної потреби організму, що важливо, наприклад, в умовах походу і т.п. А в пиві і сухих виноградних винах до того ж є цілий набір вітамінів і ароматичних речовин. У медичній практиці використовують бактериостатические властивості спирту, уживаючи його для дезінфекції (при уколах і т.п.), готування лік, але аж ніяк не для лікування хвороб.

 

Отже, алкоголь приймають для підняття настрою, для зігрівання організму, для попередження і лікування хвороб, що зокрема як дезінфікує засіб, а також як засіб підвищення апетиту й енергетично коштовний продукт. Де тут правда і де омана?

 

Один з пироговских з'їздів російських лікарів прийняв резолюцію про шкоду алкоголю: «...немає жодного органа в людському тілі, який би не піддавався руйнівній дії алкоголю; алкоголь не володіє жодним такою дією, що не могло бути досягнуте іншим лікувальним засобом, що діє корисніше, безпечніше і надійніше, немає такого хворобливого стану, при якому необхідно призначати алкоголь на скільки-небудь тривалий час».

 

Так що міркування про користь алкоголю - досить розповсюджена омана. Узяти хоча б очевидний факт - порушення апетиту після стопки чи горілки провина. Але це тільки на короткий час, поки спирт викликав «запальний сік». Надалі прийом алкоголю, у тому числі пива, тільки шкодить травленню. Адже спиртне паралізує дія таких важливих органів як печінка і підшлункова залоза.

 

Видатний психіатр і суспільний діяч, борець з алкоголізмом, академік Володимир Михайлович Бехтерев (1857-1927) так охарактеризував психологічні причини пияцтва: «Уся справа в тім, що пияцтво є віковим злом, воно пустило глибокі корені в нашому побуті і породило целую систему диких питних звичаїв. Ці звичаї вимагають пития і частування вином при усякому випадку».

 

Потреба в алкоголі не входить у число природних життєвих потреб людини, як, наприклад, потреба в чи кисні їжі, і тому сам по собі алкоголь не має спонукальної сили для людини. Потреба ця, як і деякі інші «потреби» людини (наприклад, паління) з'являється тому, що суспільство, по-перше, робить даний продукт і, по-друге, «відтворює» звичаї, форми, звички і забобони, зв'язані з його споживанням. Зрозуміло, що ці звички не присущи усім в однаковому ступені.