Поняття, значення і завдання Особливої частини кримінального права

Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний університет

Внутрішніх справ

 

Кафедра кримінально-правових дисциплін

 

 

Лекція

 

з дисципліни «Кримінальне право»

Тема № 20 «Поняття, система та значення Особливої

Частини Кримінального права України.

Наукові основи кваліфікації злочинів»

(2 години)

 

Для студентів 3 курсу

денної форми навчання

Юридичного факультету ДДУВС

 

Дніпропетровськ – 2014

Лекцію підготували: доцент кафедри кримінально-правових дисциплін ДДУВС, к.ю.н., доцент Дячкін О.П., доцент кафедри кримінально-правових дисциплін ДДУВС, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін ДДУВС, к.ю.н. Соболь О.І.

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2014 – 30 с.

 

Рецензенти:

 

Титаренко О.О. – кандидат юридичних наук, доцент, начальник відділу

організації наукової та редакційно-видавничої діяльності

Дніпропетровського державного університету внутрішніх

справ

 

Фокін В. О.- перший заступник начальника ГУ УМВС України

в Дніпропетровській області, начальник слідчого управління полковник міліції.

 

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін “__” серпня 2014 р., протокол № 1

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

 

Рекомендована література 4

Мета лекції 6

Вступ 6

1. Поняття, значення і завдання Особливої частини

кримінального права 8

2. Система Особливої частини Кримінального кодексу України 12

3. Наукові основи кваліфікації злочинів 22

Висновки з теми 33

Питання для самоконтролю 34

 

РЕКОМЕНДОВАНА Література:

1. Конституція України. – К., 2014.

2.Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. в ред.. на 01.09.2014 р.

3. Постанови Пленуму Верховного Суду України:

№ 10 від 6 листопада 2009 р. Про судову практику про злочини проти власності.

№ 7 від 4 червня 2010 р. Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки

№ 5 від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

№ 10 від 22 грудня 2006 р. Про судову практику у справах про хуліганство.

4. Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів. Монографія. - К.: Атіка, 2004 р

5. Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм. Монографія. К.: Атіка, 2003 р

6. Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального Кодексу України. К.: Атіка, 2003 р

7. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2002 р

8. Навроцький В.О. Проблеми кваліфікації злочинів: конспект лекцій. – Львів, 1993.

9. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. – К.: Политиздат, 1983.

10. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в следственной и судебной практике. – К.: Юринком, 1995.

11. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юрид. лит., 1972.

12. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. – М., 1984.

13. Созанський, Т. І. Кваліфікація злочинів, передбачених однією і тією ж статтєю (частиною статі) КК України / Т. І. Созанський // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Львів, 2010. - Вип. 1. - С. 352-361. - (Серія юридична)

14. Панов, М. Кваліфікація злочинів при бланкетній диспозиції закону про кримінальну відповідальність / М. Панов, Н. Квасневська // Право України. - 2010. - № 9. - С. 47-55

15. Авраменко, О. В. Кримінально-правова кваліфікація злочинів, учинених у стані сильного душевного хвилювання / О. В. Авраменко // Південноукраїнський правничий часопис. - Одеса, 2010. - № 1. - С. 195-199

16. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. - М.: АО"Центр ИнфоР", 2005.

Мета лекції:

Допомогти студентам, які вивчають кримінальне право України, з¢ясувати поняття, значення і завдання Особливої частини кримінального права України, її систему, а також поняття кваліфікації злочинів, її значення та наукові основи.

ВСТУП

Становлення української державності, фундаментальне оновлення законодавства, проведення судової реформи, посилення судового захисту прав і свобод громадян, створення соціально-орієнтованої ринкової економіки та необхідність захисту українського підприємництва, боротьба зі злочинністю –потребують кваліфікованого юридичного забезпечення, що зумовлює необхідність приведення змісту юридичної освіти у відповідності із сучасними вимогами юридичної практики, постійної уваги до якості підготовки та перепідготовки юридичних кадрів,.

Вивчення Особливої частини кримінального права закінчується складанням семестрового екзамену за весь курс кримінального права (Загальна та Особлива частини). Питання з кримінального права в обов’язковому порядку включаються до комплексного екзамену під час державного іспиту.

Вивчення Особливої частини кримінального права полягає у з'ясуванні конкретних складів злочину, їх поняття, видів та викладення юридичного аналізу з детальною характеристикою ознак кожного елементу складу злочину та особливості кваліфікації злочинів. Для більш успішного з’ясування конкретних складів злочинів належить звертатися до положень норм Загальної частини кримінального права, особливо теоретичних положень про складу злочину, його елементи та їх ознаки (теми 4, 5, 6, 7) та інших. Без знань інститутів Загальної частини повно і всебічно з’ясувати конкретні склади злочинів неможливо. Саме в цьому полягає принцип єдності Загальної і Особливої чистин кримінального права.

Особливу увагу належить звертати на вивчення складу злочинів, боротьба з якими на сьогодні є найбільш актуальними та пріоритетними в діяльності правоохоронних органів України: проти основ національної безпеки, проти громадської безпеки, життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканості, злочини у сфері службової діяльності та інші. Знання змісту Особливої частини Кримінального кодексу, а також уміння правильно застосовувати її норми є однією із запорук ефективної боротьби зі злочинністю.

 

 

Поняття, значення і завдання Особливої частини кримінального права

 

Кримінальне право складають 2 частини: Загальна та Особлива, які є підсистеми Кримінального кодексу і тісно пов’язані між собою.

Загальна частину складає система кримінально-правових норм, якими визначаються поняття злочину, підстави кримінальної відповідальності, форми і види вини, стадії вчинення злочину, співучасті у злочині, організованої злочинної діяльності, система і види покарань, умови призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності та покарання, особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх тощо.

Особливу частину складає система кримінально-правові норми, якими визначено вчинення яких суспільно небезпечних діянь є злочином, а також види і розміри покарань, які можуть застосовуватись до винних у вчиненні конкретних злочинів осіб, а також норми, якими встановлені певні умови настання кримінальної відповідальності за конкретними нормами Особливої частини КК або звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення певних злочинів.

Особлива частина кримінального права – це його невід'ємна, систематизована сукупність кримінально-правових норм, в яких Законодавцем визначено юридично значущі ознаки суспільно небезпечних діянь, вчинення яких є злочином, види і розміри покарань, які можуть застосовуватись судом до осіб, винних у їх вчиненні, а також певні умови настання кримінальної відповідальності за конкретними нормами Особливої частини КК або звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення певних злочинів.

Єдність Загальної та Особливої частин кримінального права визначається спільним завданням і принципами. Загальні поняття і ознаки злочину та інші інститути Загальної частини наповнюються конкретним змістом у нормах Особливої частини.

Норми Загальної частини Кримінального кодексу неможливо застосувати окремо без урахування положень норм Особливої частини, якими передбачені, або навпаки, конкретні діяння, у зв’язку з якими вирішується питання кримінально-правової оцінки.

Зміст норм Особливої частини неможливо розкрити та застосувати без таких положень норм Загальної частини як поняття злочину, вина, суб’єкт злочину, чинність закону про кримінальну відповідальність, а також, нерідко, співучасть у злочині, покарання, строки давності, обставини, що виключають злочинність діяння та інші.

Наприклад, неможливо засудити особу за замах на злочин за ст. 15 ККабо співучасть у злочині за ст. 27 КК без посилання на певну статтю Особливої частини.

В нормах Загальної та Особливої частин КК закладено єдині принципи кримінально-правової політики держави у боротьбі зі злочинністю, а також її завдання, визначені у ч. 1 ст. 1 КК України: “…правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам”.

В той же час Загальна і Особлива частини мають відмінності за змістом і побудовою норм.

В нормах Загальної частини сформульовані завдання кримінального законодавства, визначені межі його дії, дається загальне поняття злочину та перелік видів покарань і підстав звільнення від кримінальної відповідальності або відбування покарання, стадії вчинення злочину і співучасть у злочині та інші загальні для всіх складів злочинів положення.

В Особливій частині КК наводиться вичерпаний перелік суспільно небезпечних діянь, вчинення яких є злочином і загрожує винній особі кримінальним покарання від імені держави. В нормах Особливої частини вказуються, які конкретні суспільно небезпечні діяння визнаються законом злочинними і які види заходів покарання можуть бути призначені судом за їх вчинення.

Тільки ті діяння, які прямо передбачені відповідними статтями Особливої частини КК, визнаються злочинами. В цьому полягає принцип: немає злочину без вказівки щодо нього в законі.

Звідси і відмінність норм у побудові та в їх формі.

Якщо норми Загальної частини мають описовий характер (гіпотезу) і жодна не має санкції, то норми Особливої частини поділяють на: