Пред’явлення претензій і позовів на повітряному транспорті

У разі пошкодження багажу чи відсутності його частини складається комерційний акт за встановленою формою, один з примірників якого видається пасажиру для висунення до перевізника претензії.

^ Комерційний акт є підставою для:

а) розшуку вантажу, багажу та їхнього власника;

б) розслідування причин і встановлення винних осіб;

в) задоволення чи відмови у претензії пасажирам, відправникам і отримувачам;

г) розроблення та вжиття заходів щодо усунення причин, які тягнуть за собою втрату, пошкодження вантажів.

У разі ушкодження здоров'я пасажира право на висування претензії на відшкодування збитків має потерпілий, а в разі його смерті - особи, які мають на це право згідно з цивільним законодавством..

Право на пред'явлення претензії належить:

— вантажоодержувачу, якщо він має вимоги до перевізника у зв'язку з втратою вантажу;

— вантажовідправнику або вантажоодержувачу, якщо вони мають право вимоги до перевізника у зв'язку з нестачею або пошкодженням вантажу, а також у зв язку з простроченням його доставки до пункту призначення.

Ці суб'єкти можуть заявляти свої вимоги шляхом додання до претензії перевізних документів (накладна, коносамент), інших документів, що складають у процесі перевезення та підтверджують наявність претензійних вимог (комерційні акти, дорожні листи тощо).

 

 

питання 81

Особливою категорією осіб авіаційного персоналу є екіпаж повітряного судна. Екіпаж повітряного судна — особи, яким у встановленому порядку доручено виконання певних обов’язків із керування і обслуговування повітряного судна при виконанні польотів. Екіпаж складається з командира, інших осіб льотного екіпажу та обслуговуючого персоналу. Всі члени екіпажу належать до льотного складу. Мінімальний склад льотного екіпажу встановлюється для типу повітряного судна. Польоти цивільних повітряних суден при неповному мінімальному складі екіпажу забороняються, за винятком випадків, спеціально передбачених у завданні на випробувальний політ.

Командиром повітряного судна може бути особа, яка має спеціальність пілота (льотчика), а також підготовку і досвід, необхідні для самостійного керування повітряним судном цього типу і керівництва екіпажем. Командир цивільного повітряного судна згідно з Повітряним кодексом України має широке коло прав, зокрема, має право приймати остаточне рішення про виліт, політ і посадку повітряного судна, зливання в польоті пального, скидання багажу, вантажу і пошти, зміну плану і режиму польоту, про припинення польоту і посадку повітряного судна на запасному аеродромі чи вимушену посадку поза аеродромом, забезпечення безпеки, збереження повітряного судна і врятування життя людей, у межах своєї компетенції має право віддавати будь-якій особі на борту повітряного судна розпорядження і команди, які підлягають беззаперечному виконанню, та інші права.

Питання 85

Трубопровідний транспорт почав набувати значен­ня лише у другій половині XX сторіччя. На сучас­ному етапі в Україні існує система трубопровід­ного транспорту, яка згідно із ст. 2 Закону Украї­ни «Про трубопровідний транспорт» складається з магіст­рального та промислового трубопровідного транспорту. Магістральний трубопровід — це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система, до якої входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональ­ні поставки продуктів транспортування споживачам, або ін­ші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з держав­ними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.

Промислові трубопроводи — решта немагістральних трубо­проводів в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газо­провідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні сис­теми тощо.

Основою економічних і соціальних відносин підприємств трубопровідного транспорту, що виникають у процесі їхньої діяльності, є принцип взаємної вигоди.

Основними принципами державної політики у сфері трубопровідного транспорту, враховуючи його пріоритетність в економіці України, є:

1) забезпечення надійного та безпечною функціонування трубопровідною транспорту,

2) забезпечення виконання першочергових завдань, спря­мованих на підтримку обороноздатності держави;

3) координація науково-дослідних, пошукових, проектно-конструкторських, експертних та інших інженерних робіт і послуг у цій галузі;

4) сприяння реконструкції і модернізації діючих об'ємів, оснащення їх сучасним ефективним обладнанням, автоматизованими системами обліку і контролю тощо;

5) зменшення енергетичної залежності України від держав-експортерів традиційних енергоносіїв (нафти, газу та продуктів їх переробки);

6) додержання екологічної безпеки трубопровідного транспорту;

7) захист економічних інтересів України та законних інтересів підприємств і організацій трубопровідною транспорту;

8) забезпечення якісних і безпечних послуг у транспорту­ванні енергоносіїв та хімічних продуктів через територію Ук­раїни;

9) сприяння раціональному транспортуванню вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин;

10) сприяння міжнародному співробітництву у сфері трубопровідного транспорту.2

_

2 стаття 6 Закону України „Про трубопровідний транспорт” від 15 травня 1996 р.

 

ПИТАННЯ 86

Характер договірних трубопровідних зобов’язань залежить від способу транспортування (типу трубопроводу) та об’єкта транспортування.
У залежності від способу транспортування трубопровідні зобов’язання поділяються на транспортування магістральним трубопроводом і на транспортування промисловим трубопроводом (розподільним тощо).
У залежності від об’єкта транспортування існують такі види трубопровідних зобов’язань:
- трубопровідне транспортування нафти;
- трубопровідне транспортування газу;
- трубопровідне транспортування продуктів хімії;
- трубопровідне постачання інших продуктів.
Договірні зобов’язання у сфері трубопровідного транспорту зазнають істотного імперативного регулювання законодавством. Загальні засади правового статусу підприємств трубопровідного транспорту визначив Закон України “Про трубопровідний транспорт”, правове регулювання договорів міститься в Цивільному (глава 64) та Господарському (глава 32) кодексах України, правила здійснення трубопровідного транспортування закріплено і в спеціальних підзаконних актах — Постановах КМУ, Інструкціях НКРЕ та інших нормативних актах.
Правовідносини з постачання нафти (нафтопродуктів тощо) трубопровідним транспортом опосередковуються самостійним цивільно-правовим договором. Ці правовідносини відрізняються характерними рисами, що відмежовують їх від інших, зовні схожих правовідносин, але таких, що мають зовсім іншу правову природу (енергопостачання, перевезення, підряд, поставка).
Зобов’язання з постачання трубопровідним транспортом виникає з договору, закріплення якого на сьогоднішній день у законі відсутнє. Ця обставина стримує розвиток і удосконалювання даного інституту і, зокрема, якість його правового регулювання, тому необхідно на рівні закону закріпити поняття договору постачання (нафтопродуктів тощо) трубопровідним транспортом.
Предметом договору, спрямованого на надання послуг із постачання (транспортування) трубопровідним транспортом, є послуги по переміщенню нафти (нафтопродуктів тощо) трубопровідним транспортом у визначене місце призначення (нафтопереробні заводи, берегові термінали і порти, станції залізниць). Змістом цих послуг є численні технологічні операції і, насамперед, операції по обліку і контролю за якістю і кількістю переміщуваної нафти (нафтопродуктів).
Зобов’язання з транспортування трубопровідним транспортом не є зобов’язанням перевезення. У договорі транспортування трубопровідним транспортом переміщення здійснюється у вигляді єдиного технологічного процесу, заснованого на природних властивостях нафти (газу тощо) як сировини, і всі технологічні операції по переміщенню здійснюються в єдиній і статичній системі трубопроводів. У цьому договорі особливе значення мають технологічні операції, у тому числі операції по обліку і контролю за якістю і кількістю нафти. Без дотримання цих операцій переміщення нафти неможливе.
На відміну від договору перевезення, у якому переміщення вантажу завжди здійснюється за допомогою руху самого транспортного засобу, переміщення трубопроводом забезпечується за допомогою спеціальної технологічної системи, статичної стосовно простору і вантажу.
Слід зазначити, що відносини з транспортування трубопровідним транспортом у більшості випадків ускладнені іноземним елементом, що обумовлено проляганням магістральних газо- і нафтопродуктопроводів територією суміжних держав. Основне регулювання відносин із транспортування трубопровідним транспортом територією суміжних держав є міжнародні двосторонні і багатосторонні угоди. Разом з тим, відсутня міжнародна конвенція з транспортування нафти (нафтопродуктів) трубопровідним транспортом як одна з форм кодифікації міжнародного права. Розробка і наступне прийняття такої конвенції дозволило б підняти якість правового регулювання розглянутих відносин на більш високий рівень.
Зміст договору транспортування трубопровідним транспортом багато в чому визначається дією спеціальних норм і правил технічної експлуатації трубопроводів. Призначенням цих установлень є необхідність забезпечити належну і, зокрема, безпечну для навколишнього середовища експлуатацію трубопроводів.
Договір трубопровідного транспортування укладається в письмовій формі (оформлюється значною кількістю супровідних паперів), є оплатним і консенсуальним — укладення договору створює обов’язок вимагати постачання.
У залежності від виду трубопровідного транспортування (магістральне чи промислове) визначаються деякі особливості регулювання договірних відносин.
Договори з трубопровідного транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл, договори постачання природного газу за регульованим чи за нерегульованим тарифом укладаються тільки спеціальними суб’єктами — транспортними організаціями, які мають ліцензію, що видається НКРЕ. Ліцензування такої діяльності передбачає відповідність договірних відносин ліцензійним умовам діяльності. Інші види трубопровідного транспортування передбачають урахування спеціальних правил та умов постачання трубопроводами.
Основні учасники договору трубопровідного транспортування — це транспортна організація — постачальник і споживач — користувач послугами. Також у договорі трубопровідного транспортування може брати участь вантажоприймальник (у випадку, якщо постачальнику не належать приймальні потужності на кінцевому пункті постачання). Слід також виділити як різновид — договір постачання продуктів (газу, нафти тощо), де на кінцевому пункті поставки продукти безпосередньо споживаються. Відповідно в трубопровідному транспортуванні — постачальник і користувач послугами та вантажоприймальник, а в трубопровідному постачанні — постачальник і споживач. Згідно з вимогами, які ставляться до діяльності транспортування нормативними актами, можна виділити основні права та обов’язки сторін (Постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України 30.09.99 № 1263 “Умови та Правила здійснення підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами”).
Основні обов’язки постачальника:
- постачання споживачам вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин відповідно до умов договору та узгоджених між сторонами диспетчерських графіків;
- забезпечувати облік транспортованих продуктів, при цьому засоби вимірювальної техніки повинні відповідати вимогам і стандартам України та бути повірені органами Держстандарту України;
- не перешкоджати в доступі до засобів вимірювальної техніки продуктоперекачувальних станцій та вузлів оперативного обліку кількості транспортованих продуктів користувачам послугами та контрольним органам;
- здійснювати контроль фізико-хімічних властивостей продуктів відповідно до нормативних документів і на письмовий запит видавати споживачам — користувачам послуг паспорти якості продуктів.
Основні права постачальника:
- вимагати від користувача послугами документи, що мають безпосереднє відношення до отримання транспортних послуг, у тому числі документи, що засвідчують право власності на продукти або право розпорядження ними за дорученням власника, документи, що підтверджують згоду вантажоприймальника прийняти продукт;
- відмовити користувачу послугами в транспортуванні в разі неоплати транспортних послуг, відсутності у користувача послугами документів, що підтверджують право власності на продукти або право на розпорядження ними за дорученням власника, а також документів, що засвідчують згоду вантажоприймальника прийняти продукт, і у разі невідповідності якості продуктів вимогам нормативних документів та стандартів;
- звертатися до НКРЕ для розгляду невирішених шляхом переговорів питань;
- отримувати від користувачів послугами плату за транспортування трубопроводами за встановленим тарифом або згідно з договором.
Обов’язки споживача — користувача послуг:
- надавати постачальнику документи, що мають безпосереднє відношення до отримання транспортних послуг, у тому числі документи, що засвідчують право власності на продукти або право розпорядження ними за дорученням власника, документи, що підтверджують згоду вантажоприймальника прийняти продукт;
- забезпечувати надання постачальнику продукти, якість яких відповідає вимогам нормативних документів та стандартів;
- сплачувати встановлену плату постачальникам за встановленим тарифом або згідно з договором;
- здійснити приймання продукту в пункті призначення.
Права споживача — користувача послуг:
- отримувати вуглеводні, хімічні продукти, воду та інші продукти і речовини відповідно до умов договору та узгоджених між сторонами диспетчерських графіків;
- вимагати від постачальника забезпечення обліку транспортованих продуктів, при цьому засоби вимірювальної техніки повинні відповідати вимогам і стандартам України та бути повірені органами Держстандарту України;
- мати доступ до засобів вимірювальної техніки продуктоперекачувальних станцій та вузлів оперативного обліку кількості транспортованих продуктів;
- вимагати здійснення контролю фізико-хімічних властивостей продуктів відповідно до нормативних документів і видачі паспортів якості продуктів.
Це загальні умови договорів, які, безумовно, відрізняються в залежності від виду договору. Щодо ліцензованої діяльності, то законодавець встановлює примірні договори, і будь-які зміни до їх умов погоджуються з НКРЕ. Зокрема, Держнафтогазпромом, Наказом № 42 від 10.04.95 року встановлено і затверджено “Типовий договір на транспортування природного газу”.
Відповідальність учасників правовідносин на трубопровідному транспорті настає в залежності від виду та тяжкості правопорушення. Встановлено, що порушення законодавства України про трубопровідний транспорт тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (ст. 71, ст. 98, ст. 138 КпАП; ст. 280, ст. 292 ККУ).
Відповідальність за порушення законодавства про трубопровідний транспорт несуть особи, винні у наступних правопорушеннях:
- недотриманні вимог Правил охорони магістральних трубопроводів;
- навмисному пошкодженні, руйнуванні та розкраданні обладнання об’єктів трубопровідного транспорту, крадіжках товарної продукції, що транспортується трубопровідним транспортом, а також у завданій навколишньому природному середовищу шкоді;
- порушенні інших вимог ст. 20 Закону України “Про трубопровідний транспорт” та відповідних підзаконних актів.
Підприємства, установи та організації, які виготовляють і поставляють для об’єктів трубопровідного транспорту обладнання, труби та інше устаткування, несуть відповідальність за його якість і технічний рівень відповідно до діючих стандартів, а також за всі приховані дефекти, виявлені в процесі експлуатації об’єкта, і відшкодовують у зв’язку з цим підприємствам трубопровідного транспорту заподіяну шкоду згідно з чинним законодавством України.
Будівельно-монтажна організація протягом першого року експлуатації об’єкта трубопровідного транспорту має за свій рахунок усунути виявлені в процесі експлуатації дефекти будівельно-монтажного характеру.
Місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, а також громадяни зобов’язані відшкодувати завдану підприємствам трубопровідного транспорту шкоду в порядку та розмірах, визначених чинним законодавством України.
Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту згідно з чинним законодавством України відшкодовують витрати підприємствам, установам і організаціям, які брали участь у ліквідації наслідків аварій, що виникли в умовах надзвичайного стану на об’єктах трубопровідного транспорту, а також збитки, завдані власникам землі і землекористувачам. Шкода, заподіяна здоров’ю, а також майну громадян внаслідок аварій на зазначених об’єктах, підлягає відшкодуванню в повному обсязі за рахунок підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту.
Цивільна, майнова відповідальність на трубопровідному транспорті регулюється загальними положеннями Цивільного та Господарського кодексу про зобов’язання, про делікти та перевезення, з урахуванням положень типових договорів про транспортування.

Питання 87

Систему трубопровідного транспорту України складають: магістральний трубопровідний транспорт, що функціонує як єдиний технологічний комплекс з усіма об'єктами й спорудами, за допомогою якого здійснюють транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам; промисловий трубопровідний транспорт — весь інший немагістральний транспорт у межах виробництв, а також нафтобазові внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, меліоративні системи тощо.

Правові, економічні та організаційні принципи діяльності трубопровідного транспорту визначає Закон України «Про трубопровідний транспорт». Особливості застосування цього Закону в частині функціонування промислового трубопровідного транспорту встановлює Кабінет Міністрів України. Приватизацію, а також зміну власності державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту заборонено. Зміну форм власності промислового трубопровідного транспорту здійснюють відповідно до чинного законодавства.

Державне управління в сфері трубопровідного транспорту здійснюють Міністерство палива та енергетики України (далі — Мінпаливенергетики України), а також місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції. Під час особливого періоду безпосереднє керівництво підприємствами трубопровідного транспорту й контроль за їх діяльністю забезпечують органи Міноборони України.

Питання взаємовідносин підприємств, установ і організацій трубопровідного транспорту з місцевими органами державної виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями побудовано таким чином, що місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи й органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень узгоджують розміщення споруд та інших об'єктів трубопровідного транспорту на землях, які надано в користування підприємствам трубопровідного транспорту відповідно до Земельного кодексу України; здійснюють заходи щодо безпеки експлуатації об'єктів трубопровідного транспорту; беруть участь у складанні та узгодженні планів захисту персоналу й населення, загальних заходів під час виконання робіт в умовах надзвичайного стану; забезпечують повідомлення та інформування населення про заходи захисту й правила поведінки в умовах надзвичайного стану тощо.

Пиатння 88

Іншими важливими учасниками — суб’єктами правового регулювання відносин у галузі трубопровідного транспорту є юридичні і фізичні особи, діяльність яких безпосередньо стосується:

оборони держави;

науково-дослідних, пошукових, проектно-конструкторських, експертних та інших інженерних робіт і послуг у цій галузі;

будівельних, будівельно-монтажних, спеціалізованих монтажних, ремонтних, налагоджувальних, пускових та інших робіт і послуг у цій галузі;

експлуатації трубопроводів;

виробництва і поставок будівельних та конструкційних матеріалів, обладнання, машин, механізмів;

контрольно-вимірювальних приладів та іншого обладнання для підприємств, їх об’єднань і організацій, діяльність яких пов’язана з проектуванням, будівництвом, комплектацією та експ­луатацією об’єктів трубопровідного транспорту;

забезпечення захисту персоналу і населення, а також нав­колишнього природного середовища під час будівництва, експ­луатації, капітального ремонту та реконструкції об’єктів трубопровідного транспорту;

забезпечення безпеки на трубопровідному транспорті, зовнішньоекономічних відносин у сфері трубопровідного транспорту;

державного нагляду і контролю за будівництвом і експлуатацією об’єктів трубопровідного транспорту.

Особливості цивільно-правового статусу підприємств трубопровідного транспорту визначаються Законом України «Про транспорт» з урахуванням положень трубопровідного законодавства. Діяльність підприємств в Україні, власниками яких є інші держави, регулюється трубопровідним законодавством у частині, яка не суперечить міждержавним договорам України.

Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транс-
портування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Важливою умовою діяльності на трубопровідному транспорті є ліцензування та сертифікація робіт. Закон визначає, що діяльність, пов’язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об’єктів трубопровідного транспорту, здійснюється на підставі спеціального дозволу (ліцензії) і підлягає обов’язковій сертифікації. Ліцензії видаються НКРЕ у порядку, встановленому Ка-
бінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. № 753 «Положення про порядок видачі ліцензій Національною комісією регулювання електроенергетики на здійснення окремих видів підприємницької діяльності»).

Також встановлено особливі вимоги щодо організаційної струк-
тури підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту, яка залежить від покладених на організацію завдань, визначається самими підприємствами, установами та організаціями і затверджується органами, що здійснюють управління майном цих підприємств.

 

Питання 89

Завдання законодавства про трубопровідний транспорт є регулювання відносин на всіх етапах створення та функціонування (проектування, будівництво, експлуатація, капітальний ремонт, реконструкція тощо) трубопровідного транспорту, встановлення гарантій безпеки життя та здоров`я населення, забезпечення охорони навколишнього природного середовища і національного багатства України від можливого негативного впливу під час експлуатації об`єктів цього виду транспорту.
Джерелами трубопровідного права є загальний Закон України “Про транспорт”, спеціальний Закон України “Про трубопровідний транспорт”, де визначені засади функціонування трубопроводів, правовий статус підприємств і споживачів продуктів, що транспортуються трубопроводами, основи державного управління цим трапнспортом. Особливості застосування Закону України «Про трубопровідний транспорт» щодо функціонування промислового трубопровідного транспорту визначаються Кабінетом Міністрів України.
Значне місце в регулюванні займають підзаконні акти законодавства України, які визначають правила проектування, будівництва, експлуатації, капітального ремонту та реконструкції об`єктів трубопровідного транспорту, організацію безпеки та охорони праці під час їх будівництва та експлуатації, пожежної, екологічної безпеки та санітарні норми. Інструкції держпідприємництва та НКРЕ встановлюють ліцензійні умови діяльності на трубопроводах та типові договори про постачання та транспортування.

Питання 90

Відповідальність учасників правовідносин на трубопровідному транспорті настає в залежності від виду та тяжкості правопорушення. Встановлено, що порушення законодавства України про трубопровідний транспорт тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (ст. 71, ст. 98, ст. 138 КпАП; ст. 280, ст. 292 ККУ).
Відповідальність за порушення законодавства про трубопровідний транспорт несуть особи, винні у наступних правопорушеннях:
- недотриманні вимог Правил охорони магістральних трубопроводів;
- навмисному пошкодженні, руйнуванні та розкраданні обладнання об’єктів трубопровідного транспорту, крадіжках товарної продукції, що транспортується трубопровідним транспортом, а також у завданій навколишньому природному середовищу шкоді;
- порушенні інших вимог ст. 20 Закону України “Про трубопровідний транспорт” та відповідних підзаконних актів.
Підприємства, установи та організації, які виготовляють і поставляють для об’єктів трубопровідного транспорту обладнання, труби та інше устаткування, несуть відповідальність за його якість і технічний рівень відповідно до діючих стандартів, а також за всі приховані дефекти, виявлені в процесі експлуатації об’єкта, і відшкодовують у зв’язку з цим підприємствам трубопровідного транспорту заподіяну шкоду згідно з чинним законодавством України.
Будівельно-монтажна організація протягом першого року експлуатації об’єкта трубопровідного транспорту має за свій рахунок усунути виявлені в процесі експлуатації дефекти будівельно-монтажного характеру.
Місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, а також громадяни зобов’язані відшкодувати завдану підприємствам трубопровідного транспорту шкоду в порядку та розмірах, визначених чинним законодавством України.
Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту згідно з чинним законодавством України відшкодовують витрати підприємствам, установам і організаціям, які брали участь у ліквідації наслідків аварій, що виникли в умовах надзвичайного стану на об’єктах трубопровідного транспорту, а також збитки, завдані власникам землі і землекористувачам. Шкода, заподіяна здоров’ю, а також майну громадян внаслідок аварій на зазначених об’єктах, підлягає відшкодуванню в повному обсязі за рахунок підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту.
Цивільна, майнова відповідальність на трубопровідному транспорті регулюється загальними положеннями Цивільного та Господарського кодексу про зобов’язання, про делікти та перевезення, з урахуванням положень типових договорів про транспортування.

Пиання 82