Поняття транспортної системи в Україні

 

транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв’язк

До складу Єдиної транспортної системи України входять:
- транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен);
- промисловий залізничний транспорт;
- відомчий транспорт;
- трубопровідний транспорт;
- шляхи сполучення загального користування.
Кожна підгалузь транспорту у свою чергу складається із цілого ряду матеріальних елементів, серед яких:
- підприємства залізничного, морського, річкового, автомобільного, авіаційного та міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів; підприємства трубопровідного транспорту;
- засоби перевезення (рухомий склад залізничного, автомобільного і міського електротранспорту, судна, літаки, транспортні засоби підприємств, установ і організацій);
- залізничні, морські, автомобільні шляхи сполучення, аеродроми та землі транспорту;
- вокзали, автовокзали, автостанції, порти, пристані, аеропорти;
- промислові, будівельні підприємства; підприємства промислового залізничного транспорту; судноремонтні, суднобудівні — судноремонтні заводи; ремонтні заводи цивільної авіації; ремонтно-будівельні організації; ремонтно-експлуатаційні депо; заводи по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин; підприємства зв’язку, споруди енергетичного господарства, сигналізації; системи управління повітряним рухом; водопостачання, каналізації;
- науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, навчальні заклади, технічні школи;
- підприємства, установи та заклади соціально-культурної сфери (заклади охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, культури, дитячі дошкільні заклади), постачальницькі й торгівельні підприємства; інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують діяльність і розвиток транспорту.

 

 

11.Суб’єкти державного управління у галузі транспорту. Суб'єкти управління транспортом — це органи, організації та їхні посадові особи, створені у встановленому законодавством порядку спеціально для здійснення управлінських функцій, наділені правами й обов'язками, щоб своїми діями реалізовувати надані права і виконувати покладені на них обов'язки. Управління транспортом як цілісною єдиною системою персоніфіковано, уніфіковано та розподілено між органами державної влади відповідно до їх компетенції Управління транспортом здійснюють:Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України;Міністерство транспорту України;спеціально уповноважені на це органи транспорту відповідно до чинного законодавства;місцеві органи виконавчої влади (держадміністрації та органи місцевого самоврядування. Кожний із зазначених органів здійснює управління в межах своєї компетенції та притаманними йому методами. Вищі органи законодавчої і виконавчої влади приймають відповідні закони, постанови, статути, інші нормативні акти, спрямовані на забезпечення діяльності різних видів транспорту і транспортної системи в цілому. Спеціально уповноважені транспортні органи та місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування забезпечують виконання законів, нормативних актів вищих органів влади й приймають свої нормативні акти, а також акти застосування норм права, спрямовані на безпосереднє виконання завдань, пов'язаних з перевезенням пасажирів і вантажів, з організацією роботи транспорту в цілому. До компетенції Верховної Ради України з питань діяльності транспорту віднесено:1) прийняття законів;2) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;визначення основних засад використання транспорту і зв'язку;організація і діяльність органів виконавчої влади;засади місцевого самоврядування;правові засади і гарантії підприємництва;правовий режим воєнного і надзвичайного стану. Верховна Рада України може приймати до свого розгляду й інші питання в цій галузі. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

12.Основні напрямки державного управління у галузі транспорту в Україні. До органів, які здійс­ню­ють дер­жавне управління у галузі транс­порту, на­ле­жать Міністер­ство транс­пор­ту та зв'язку України, місцеві ради на­род­них де­пу­татів та інші спеціально упов­но­ва­жені на те ор­га­ни відповідно до їхньої ком­пе­тенції. Цен­траль­ним ор­га­ном дер­жав­ної ви­ко­нав­чої влади у сфері транс­пор­ту визна­че­но Міністер­ство транс­пор­ту та зв'язку України, яке здійснює свою діяльність на підставі по­ста­но­ви Кабінету Міністрів України «Про за­твер­джен­ня По­ло­жен­ня про Міністер­ство транс­пор­ту та зв'язку України» від 6 черв­ня 2006 р. Міністер­ство транс­пор­ту та зв'язку України відповідно до по­кла­де­них на нього за­в­дань ви­ко­нує такі функції в галузі транс­порту:1)здійснює дер­жавне управління в галузі транс­пор­ту, у сфері ви­ко­ри­стан­ня й об­слу­го­ву­ван­ня повітря­но­го про­сто­ру України, за­без­пе­чен­ня без­пе­ки руху, навігаційно-гідро­графічного забезпе­чення суд­но­плав­ства, тор­го­вель­но­го мо­ре­плав­ства, на­дан­ня по­слуг по­што­во­го зв'язку, те­ле­ко­мунікацій та інфор­ма­ти­зації, кори­стування радіоча­стот­ним ре­сур­сом України;2)вживає заходів для роз­вит­ку національ­ної транс­порт­ної сис­теми України, ство­рен­ня і функціону­ван­ня національ­ної мережі міжна­род­них транс­порт­них ко­ри­дорів, інфра­струк­ту­ри транс­портного ком­плек­су України;3)здійснює відповідно до за­ко­но­дав­ства за­хо­ди щодо реалізації єдиної дер­жав­ної еко­номічної, та­риф­ної, інве­стиційної, на­у­ко­во-​технічної, кад­ро­вої, соціальної політики та політики дер­жав­них закупівель у галузі транс­пор­ту, у сфері ви­ко­ри­стан­ня повітря­но­го про­сто­ру України, за­без­пе­чен­ня без­пе­ки руху, навігаційно-гідро­графічного за­без­пе­чен­ня суд­но­плав­ства, тор­го­вель­но­го мореплав­ства, на­дан­ня по­слуг по­што­во­го зв'язку, те­ле­ко­мунікацій та інфор­матизації, ко­ри­сту­ван­ня радіоча­стот­ним ре­сур­сом України;4)ро­з­роб­ляє і реалізує за­хо­ди щодо на­ла­год­жен­ня взаємодії та ко­ор­ди­нації діяль­ності всіх видів транс­пор­ту;5)організовує і кон­тро­лює відповідно до за­ко­но­дав­ства ро­бо­ту, пов'язану із за­без­пе­чен­ням без­пе­ки руху транс­порт­них засобів, вживає заходів для змен­шен­ня шкідли­во­го впли­ву функціонуван­ня транс­пор­ту на довкілля та за­без­пе­чує еко­логічну без­пе­ку на транс­порті;6)здійснює відповідно до за­ко­но­дав­ства дер­жав­ний на­гляд за до­дер­жан­ням вимог нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів щодо забезпечен­ня без­пе­ки тор­го­вель­но­го мо­ре­плав­ства, руху відповідно на морсь­кому і річко­во­му, залізнич­но­му та ав­то­мобільно­му транс­порті тощо. Дер­жавне управління діяльністю транс­пор­ту здійснюється шля­хом про­ве­ден­ня та реалізації еко­номічної (по­дат­ко­вої, фінан­сово-кредитної, та­риф­ної, інве­стиційної) та соціальної політики, вклю­ча­ю­чи на­дан­ня дотацій на па­са­жирські пе­ре­ве­зен­ня. Еко­номічна та соціальна політика у галузі транс­пор­ту може здійсню­ватися як на дов­го­стро­ковій основі (еко­номічна стра­тегія), так і з метою вирішення пи­тань у по­точ­но­му періоді (еко­номічна такти­ка). При цьому до ос­нов­них гос­по­дарсь­ко-​пра­во­вих засобів реалізації дер­жав­ної еко­номічної політики в цілому та у транс­порті зо­кре­ма слід відне­сти такі:- дер­жавне за­мо­в­лен­ня; - ліцен­зу­ван­ня, па­тен­ту­ван­ня і кво­ту­ван­ня;- сер­тифікація та стан­дар­ти­зація;- за­сто­су­ван­ня нор­ма­тивів та лімітів;- ре­гу­лю­ван­ня цін і тарифів;- на­дан­ня інве­стиційних, по­дат­ко­вих та інших пільг;- на­дан­ня дотацій, ком­пен­сацій, цільо­вих інно­вацій та суб­сидій.

 

 

13. Функції державного управління у галузу транспорту, пов’язані з експлуатаційною діяльність транспорту. Функції, пов'язані з експлуатаційною діяльністю транспортних засобів, до яких належать:- координація роботи підприємств, установ та організацій автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту, дорожнього господарства та їхніх об'єднань;- підготовка і направлення рухомого складу транспортних засобів відповідно до планів перевезень і укладених договорів;- складання і узгодження графіка руху транспортних засобів;- забезпечення розвитку ремонтної бази транспортних засобів і рухомого складу, розроблення і впровадження в практику сучасних засобів автоматики, телемеханіки, зв'язку, обчислювальної техніки;- розроблення та впровадження нових маршрутів вантажних і пасажирських перевезень у внутрішньому та міжнародному сполученні;- встановлення технічних вимог до нових видів рухомого складу і обладнання, формування замовлень для промисловості та контроль за їх виконанням;- придбання нового рухомого складу і контейнерів, забез­печення їх капітального ремонту та модернізації.

14.Функції державного управління у галузі транспорту, пов’язані з правовим забезпеченням діяльності транспортної системи. Функції, пов'язані з правовим забезпеченням діяльності транспортної системи:- розроблення та затвердження в установленому порядку Правил перевезень вантажів, технічні умови навантаження і кріплення вантажів, Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти. Правила дорожнього руху, правила надання послуг, інші нормативні акти, пов'язані з забезпе­ченням на транспорті норм санітарного стану і гігієни, безпе­ки руху транспортних засобів, охорони праці та пожежної безпеки, сертифікації і технічної експлуатації рухомого скла­ду, правил поведінки громадян на транспорті та їх безпеки;- затвердження статутів (положень) підприємств, укладення і розірвання контрактів з керівниками підприємств, підготовка та укладення договорів;- участь у розробці і підготовці міжнародних договорів, представлення інтересів транспорту України у міжнародних організаціях;- відповідно до Закону України “Про ліцензування пев­них видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 р. забезпечення ліцензування діяльності про надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів на всіх видах транспорту.

15.Функції державного управління у галузі транспорту, пов’язані з фінансово-економічною діяльністю транспорту та соціальним розвитком. Функції, пов'язані з фінансово-економічною діял ьністю:- формування ринку послуг, утворення нових організаційних структур усіх форм власності;- формування і реалізація єдиної тарифної та цінової політики на транспорті, організація проведення розрахунків за перевезення вантажів і пасажирів, здійснення інноваційної та інвестиційної політики;- управління майном, то перебуває у загальнодержавній власності та закріплення його за підприємствами, здійснення контролю за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна. Функції, пов'язані з соціальним розвитком, охороною навколишнього середовища:- здійснення добору кадрів у системі Мінтрансу, організа­ція роботи з підготовки і перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників транспортного комплексу і дорожнього господарства;- формування галузевих програм наукових, проектних і проектно-конструкторських розробок, впровадження в практику досягнень науки і техніки та нових технологій;- здійснення заходів, спрямованих на створення безпеч­них умов праці, соціальний захист працівників транспорту, поліпшення житлових і культурно-побутових умов;- розробка та здійснення заходів, спрямованих на зменшення шкідливого впливу транспорту на навколишнє природне середовище.

 

 

16.Основні повноваження суб’єкти, які здійснюють управління автомобільним транспортом. Суб'єкти управління транс­пор­том визна­ча­ють­ся як ор­га­ни, організації та їх по­са­дові особи, ство­рені у вста­нов­ле­но­му за­ко­но­дав­ством по­ряд­ку спеціально для здійс­нен­ня управлінсь­ких функцій, наділені пра­ва­ми й обов'язка­ми, щоб своїми діями реалізу­ва­ти надані права і ви­ко­ну­ва­ти по­кладені на них обов'язки. Ос­нов­ни­ми прин­ци­па­ми по­бу­до­ви си­сте­ми управління транс­портом є:1)роз­ме­жу­ван­ня функцій дер­жав­но­го управління та управ­ління підприємств;2)роз­ме­жу­ван­ня ви­роб­ни­чих та ре­гу­ля­тив­но-​кон­троль­них функцій;3)ство­рен­ня організаційних струк­тур управління в об'єднан­нях підприємств пе­ре­важ­но на ко­мерційній основі. Си­сте­му за­ко­но­дав­чих і ви­ко­нав­чих органів у сфері управління транс­пор­том скла­да­ють:1.Вер­хов­на Рада України;2.Кабінет Міністрів України;3.Міністер­ство транс­пор­ту та зв'язку України;4.Уря­дові ор­га­ни дер­жав­но­го управління в окре­мих га­лу­зях транс­пор­ту, що діють у складі Міністер­ства транс­пор­ту та зв'язку України та йому підпо­ряд­ко­ву­ють­ся;5.Місцеві ор­га­ни ви­ко­нав­чої влади та ор­га­ни місце­во­го само­врядування. Цен­траль­ним ор­га­ном управління єдиною транс­порт­ною систе­мою України є вищий орган за­ко­но­дав­чої влади - Вер­хов­на Рада України. Відповідно до по­ло­жень Кон­сти­туції України, Вер­хов­на Рада України є ор­га­ном за­галь­ної ком­пе­тенції, тобто її повнова­ження сто­су­ють­ся всіх без ви­нят­ку сфер гос­по­да­рю­ван­ня.

 

17.Компетенція Верховної Ради України з питань діяльності транспорту. Верховна Рада - парламент Комітети Верховної Ради України – це постійно діючі депутатські органи Українського парламенту, призначені своєю роботою сприяти безперервній діяльності єдиного органу законодавчої влади. Комітети – допоміжні органи Верховної Ради України, що повинні забезпечувати реалізацію парламентом його функцій і наділені для цього відповідними повноваженнями. Вони відповідальні перед Верховною Радою України за свою діяльність і їй підзвітні. Верховна Рада України постановляє: відповідно до статті 89 Конституції України, статті 5 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" утворити комітети Верховної Ради України сьомого скликання:Комітет Верховної Ради України з питань транспорту і зв'язку:залізничного, автомобільного, повітряного, водного, трубопровідного транспорту та дорожнього господарства;телекомунікації та поштового зв'язку;інформаційних технологій та інформатизації тощо.

 

18.Компетенція Кабінету Міністрів України з питань діяльності транспорту. Кабінет Міністрів України у системі органів державної влади України. Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

 

 

19.Компетенція Міністерства інфраструктури України з питань діяльності транспорту. Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.Основними завданнями Мінінфраструктури України є:формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах транспорту, використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку;формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, інших міжнародних спортивних подій;формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства;участь у межах своїх повноважень у формуванні та забезпеченні реалізації державної тарифної політики та політики державних закупівель у сфері надання послуг поштового зв'язку. Мінінфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань: у сфері регулювання інфраструктурної галузі: визначає пріоритетні напрями та здійснює відповідні заходи щодо формування та реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку.

 

 

20.Державні органи управління окремими підгалузями транспортного комплексу. Державні органи управління окремими підгалузями транспортного комплексу:1) На автомобільному транспорті — Державний департамент автомобільного транспорту (Укравтотранс), як урядовий орган державного управління в галузі автомобільного транспорту, що діє у складі Мінтрансу та йому підпорядковується. Положення про Державний Департамент автомобільного транспорту затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2000 р. № 586.2)На авіаційному транспорті — Державний департамент авіаційного транспорту (Укравіатранс), як урядовий орган державного управління, що діє в складі Мінтрансу та йому підпорядковується. Положення про Державний департамент авіаційного транспорту затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2000 р. № 573.3.На залізничному транспорті — Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця), як орган управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчий Мінтрансу.До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна й Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи та організації залізничного транспорту за переліком, визначеним Мінтрансом.Укрзалізниця здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученні та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу. Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 262.4. На морському й річковому транспорті — Державний департамент морського й річкового транспорту (Укрморрічфлот), як урядовий орган державного управління в галузі морського річкового транспорту, що діє у складі Мінтрансу та підпорядковується йому. Положення про Державний департамент морського й річкового транспорту затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від З0 березня 2000 р. № 584. Ця структура дозволяє спеціалізуватися в одній галузі транспорту, а також і взаємопов'язувати ці галузі через спільне керівництво (одне Міністерство), проведення спільної політики, характерної для транспортного комплексу в цілому. Слід також зазначити, що Міністерство транспорту України через ці підрозділи безпосередньо спілкується з транспортними підприємствами та їхніми комплексами, що дозволяє в деяких обставинах вийти на безпосередній зв'язок: Міністерство транспорту України — окреме підприємство (порт, пароплавство) в особах керівників цих окремих транспортних структур.

 

 

22.Форми і методи управління транспортом -це цілеспрямована діяльність відповідних органів з виконання завдань і функці й в межах компетенції,визначеної нормативними актами.Форми залежать від х-ру відносин у сфері управління та обсягу і змісту компетенції органу управління.

Види форм управління транспортом:

1)залежно від юридичних наслідків

2)за ступенем правової регламентації

*видання провідних актів управління транспортом

*укладання договорів

*здійснення організаційних заходів

*здійснення матеріально-технічних операцій

Методи:

Метод переконання-застосовується у всіх сферах і в галузях управління.Цей спосіб цілеспрямованого впливу на свідомість і поведінку учасників транспортних відносин.

Метод переконання реалізується шляхом застосування роз8яснювальних заходів,надання необхідної допомоги.

Метод заохочення це заходи морального впливу як необхідної умови мотивації незалежної поведінки учасників транспортних відносин.

Метод примусу-полягає в застосуванні уповноваженою особою виконавчої влади та іншими суб*єктами.Також є Кримінальний примус,цивільно правовий примус,адміністративний примус,адміністративні методи,економічні методи..