Виходячи із загальної мети освіти – формування особистості, що відповідає очікуванням суспільства та є носієм суспільно-значущих якостей і функцій, – можна говорити про психологічну службу освіти як необхідну умову організації освітніх процесів і, перш за все, педагогічної практики. Освіта є не тільки умовою формування особистості, а й способом її саморозвитку. Сьогодні психологічна служба стає органічною складовою системи освіти України, що закріплено у відповідних нормативних документах.
Освіта, особливо в умовах її реформування, повинна відповідати цілому ряду вимог, до яких, зокрема, віднесено такі:
· гуманізація освіти. Реформування сучасної освіти, спрямоване на підвищення її ефективності та якості, неможливе без визнання особистості як вищої соціальної цінності суспільства;
· демократизація освіти, що можлива при створенні умов довіри, ініціативності, творчості, самостійності як на рівні управління освітою, так і на виконавчому рівні;
· удосконалення процесів диференціації та індивідуалізації навчання та виховання;
· активізація діяльності як учня, так і вчителя;
· використання активних методів і сучасних технологій, сприяння підвищенню інформативної ємкості змісту освіти;
· розширення можливостей самостійної роботи в процесі навчання та забезпечення умов для самоосвіти;
· посилення мотивації навчання учнів і педагогічної діяльності вчителя;
· підвищення цілеспрямованості навчання й виховання.
Дотримання та реалізація цих вимог неможлива без психологічного забезпечення освітнього процесу. Необхідність психологічної служби в освіті викликана також цілою низкою негативних явищ, що існують у суспільстві та в педагогічній практиці. До таких явищ слід віднести:
· соціально-економічні, політичні негаразди суспільства, які негативно впливають як на саму освітню систему, так і на загальний психологічний стан людей;
· злочинність, особливо дитяча й підліткова;
· залежності: наркоманія, алкоголізм, паління; сучасною ознакою суспільства стає комп’ютерна залежність;
· втрата життєвих орієнтирів;
· проблеми бездоглядності та безпритульності;
· проблеми зайнятості (безробіття, у тому числі й тимчасове);
· втрата широкого кола дитячих та молодіжних організацій, виникнення організацій та угрупувань антисуспільної спрямованості.
Також виникає низка педагогічних проблем:
· зростання незадоволення як умовами життя й праці в цілому, так і шкільним життям зокрема;
· зниження мотивації педагогічної діяльності, навчальної діяльності учнів;
· зміни спрямованості педагога;
· виникнення почуття незахищеності педагога;
· загострення проблем профорієнтації, професійного самовизначення;
· порушення й труднощі, які виникають у сфері педагогічної взаємодії, спілкуванні між суб’єктами, що залучені до навчально-виховного процесу (педагог–учень, педагог–батьки, педагог–адміністрація).
Спроба вирішення всіх цих проблем шляхом економічних, юридичних, навіть політичних заходів є необхідною, але недостатньою умовою, оскільки не дає можливості зосередитися на проблемах конкретної людини. Саме корекція особистості частіше може бути умовою подолання цих проблем.
Отже, метою психологічної служби в освіті є максимальне сприяння психічному, особистісному, індивідуальному розвитку й саморозвитку особистості, підвищення ефективності навчально-виховних процесів на всіх освітніх рівнях, забезпечення захисту психічного здоров’я всіх суб’єктів навчально-виховного процесу.
Психологічна служба в освіті вирішує цілий ряд практичних задач, основними з яких є такі:
· Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу на всіх освітніх рівнях. Це цілий комплекс завдань, що включає в себе постійне вивчення індивідуальних особливостей учня, забезпечення можливостей їх урахування в навчально-виховному процесі, вчасне виявлення, подолання й особливо профілактика відхилень як інтелектуального, так і особистісного розвитку.
· Психологічного обґрунтування й супроводу вимагають активне впровадження інноваційних освітніх технологій, сучасні активні методи навчання й виховання.
· Розробка психологічних рекомендацій як для учнів, так і для їхніх батьків та вчителів, надання психологічної допомоги всім суб’єктам навчально-виховного процесу з вирішення навчально-виховних або особистих проблем психологічного характеру.
· Надання безпосередньої невідкладної психологічної допомоги, що передбачає створення кабінетів психологічного розвантаження, служб довіри тощо.
· Визначення рівня психологічної готовності дитини до школи, надання психологічної допомоги батькам першокласників. Психологічна допомога та корекція недоліків готовності до школи.
· Відбір до закладів освіти (до школи, спеціальних закладів, профільних шкіл, ВНЗ).
· Виявлення, подолання та попередження шкільної дезадаптації, девіантної поведінки, шкідливих звичок.
· Сприяння створенню позитивного психологічного клімату в закладах освіти (в учнівських класах, академічних групах, педагогічних колективах), робота з керівним складом, вивчення та в разі необхідності корекція стилів керівництва.
· Робота з обдарованими дітьми, надання психологічної допомоги батькам таких дітей та педагогам і вихователям, що з ними працюють.
· Попередження шкільної неуспішності.
· Вирішення питань профорієнтації, психологічна допомога у виборі професії.
· Методичне забезпечення діяльності психолога в закладах освіти, здійснення психологічної експертизи застосовуваних методик, що використовуються, визначення критеріїв ефективності роботи, методів контролю.
· Вирішення організаційних питань (кадрове забезпечення, створення матеріально-технічної бази, удосконалення системи управління та нормативно-правової бази в цілому).
· Здійснення просвітницької діяльності, пропаганда психологічних знань (факультативне викладання психології в школі, лекторії для батьків та вчителів, використання системи підвищення кваліфікації тощо).
