Калькуляція собівартості одиниці виробу

Собівартість продукції — це якісний показник, у якому концентровано відображаються результати господарської діяльності організацій, її досягнення і резерви. Собівартість показує виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво продукції, виконання робіт і послуг.

Залежно від характеру виробництва витрати поділяються за видами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу. Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: економічними елементами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виникнення. Згідно з П(С) БО-16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

Виділяють виробничу собівартість продукції та собівартість реалізованої продукції.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими.

До складу прямих витрат належать ті, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, а саме:

- сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати, та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг;

- інші виробничі витрати: відрахування на" соціальні заходи, плата за оренду обладнання, амортизація.

Непрямі витрати - це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу. Непрямі (постійні) витрати розраховуються по нормативах відрахувань, прийнятих на відповідних базових підприємствах, або по нормативах, наведених у додаткових даних до курсової роботи.

Крім виробничої собівартості до складу собівартості реалізованої готової продукції, яка формує результат від реалізації, повинні включатися нерозподілені постійні загальновиробничі витрати і понаднормативні виробничі витрати.

Загальновиробничі витрати є непрямими і включають витрати на:

- управління виробництвом;

- амортизацію основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення (цехового, дільничного, лінійного);

- на утримання та ремонт;

- страхування;

- операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- на вдосконалення технологій та організації виробництва;

- на утримання виробничих приміщень; на обслуговування виробничого процесу;

- на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

- втрати від браку;

- оплата простоїв.

У розрахунках загальновиробничі витрати також поділяються на постійні та змінні.

Сума змінних витрат коливається залежно від обсягів продажу готової продукції. Постійні витрати включають витрати на обслуговування і управління виробництвом, що не змінюються при зміні обсягів діяльності.

Калькуляція являє собою розрахунок собівартості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат.

У системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві калькулювання займає важливе місце.

Калькулювання потрібно для:

- обґрунтування цін на вироби;

- обчислення рентабельності виробів,

- аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних
підприємствах,

- визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів.

Головний об'єкт калькулювання — готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). На сьогоднішній день принципи калькулювання собівартості продукції регламентує Типове положення з планування, обліку і каль­кулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджене постановою КМУ від 26.04.1996 року.

Для кожного об'єкту калькулювання, вибирається калькуляційна одиниця. Під час складання калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво і збут одиниці продукції.

Витрати на сировину, покупні комплектуючі вироби, паливо, які споживаються технологічно, визначаються на основі технічно обґрунтованих норм їх витрат на виробництво відповідного виробу і цін на відповідні види матеріальних ресурсів.

Сума витрат на матеріали зменшується на вартість відходів. Вартість зворотних відходів, придатних до подальшого використання у технологічному процесі, визначають згідно з нормативом їх утворення та ціною закупівлі відповідних сировини і матеріалів без ПДВ. Розрахунки за даною статтею аналогічні розрахункам витрат “сировини і матеріалів на технологічні потреби”. Витрати на одиницю виробу за статтею “комплектуючі деталі” приймаються на рівні цін їх придбання без ПДВ.

Сукупні витрати на енергію, що споживається технологічно, визначаються на основі норм витрат різних видів енергії (електрична, теплова, тощо) на виробництво одиниці продукції і середньої їх ціни.

Загальні витрати на основну заробітну плату містять витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням основної продукції. Обчислюються згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі, вузли. Сюди включаються і доплати робітникам з фонду зарплати в процентах від прямого заробітку.

Прямі витрати по заробітній платі на одиницю продукції дорівнюють величині відрядної розцінки:

, (3.1)

 

де - відрядна розцінка, грн.;

- трудомісткість виконання одиниці продукції, хвилин;

- середньозважена годинна тарифна ставка робіт, грн.

грн

Доплати до тарифної (прямої) оплати визначаються шляхом використання коефіцієнта доплат (К_д= 1,25).

Таким чином основна заробітна плата на одиницю продукції (роботи, послуги) становить:

(3.2)

 

грн

 

Додаткова заробітна плата (оплата відпусток, часу виконання державних обов'язків, доплата за виконання додаткових функцій та інші) обчислюється у процентах від основної:

(3.3)

грн

де - додаткова заробітна плата, грн.;

- основна заробітна плата виробничих робітників на одиницю продукції, грн.;

К_дод - коефіцієнт додаткової заробітної плати (К_дод= 0,12).

Величина єдиного соціального внеску розраховується на основі законодавчо визначених відсотків від суми основної і додаткової заробітної плати.

(3.4)

 

12,31 грн

Стаття «Витрати на утримання та експлуатацію устаткування» є комплексною. Найбільш поширений на наших підприємствах є розподіл цих витрат пропорційно основній зарплаті основних виробничих робітників:

(3.5)

грн

де - витрати на утримання та експлуатацію устаткування на одиницю продукції, грн.;

- відношення витрат на утримання та експлуатацію устаткування до основної зарплати виробничих робітників на одиницю продукції,% ( =250%).

Статті «Загальновиробничі витрати», «Адміністративні втрати» є близькими за змістом і відрізняються тільки рівнем узагальнення витрат. Адміністративні витрати - це витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва і управління ним у масштабі всього підприємства. До них належать:

- загальні та корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки
майна тощо);

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

- витрати па врегулювання спорів у судових органах;

- податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати адміністративного призначення.

Розподіляються загальновиробничі та адміністративні витрати у більшості випадків однаково, а саме пропорційно основній зарплаті виробничих робітників.

(3.6)
грн

де - загальновиробничі витрати на одиницю продукції, грн.;

- відношення загальновиробничих витрат до основної зарплати виробничих робітників на одиницю продукції, % ( = 150%).

одиницю продукції, % ( = 150%).

 

(3.7)

грн

де - адміністративні витрати на одиницю продукції, грн.;

- відношення адміністративних витрати до основної зарплати виробничих робітників на одиницю продукції, % ( =360%).

До інших операційних витрат включаються:

- витрати на дослідження та розробку нематеріальних активів;

- собівартість реалізованої іноземної валюти;

- собівартість реалізованих виробничих запасів;

- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

- втрати від операційної курсової різниці;

- втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пені, неустойки;

- витрати на виплати матеріальної допомоги, утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

- інші витрати діяльності.

По статті «Інші виробничі витрати» витрати становлять 2% від виробничої собівартості продукції.

Витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом)
продукції, а саме:

- витрати матеріалів для пакування готової продукції на складах;

- витрати на ремонт тари;

- оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам, працівникам підрозділу, що забезпечують збут;

- витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

- витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, опалення, освітлення, охорона);

- витрати на транспортування, перевалювання та страхування готової
продукції, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з
транспортуванням продукції відповідно до умов договору по
ставки;

- витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

- інші витрати, пов'язані зі збутом продукції.

Витрати на збут становлять 3% від виробничої собівартості продукції.

Сума витрат по всіх статтях калькуляції становить повну собівартість. Результати розрахунків зводяться у таблицю 3.2, виконану у вигляді калькуляційної форми. Дана форма складається на базі типової калькуляції. Якщо в курсовій роботі якісь статті калькуляції не розраховувались, то в формі таблиці 3.2 потрібно ставити прочерки.

У плановій калькуляції собівартість визначається шляхом розрахунку витрат по окремих статтях, а в нормативній – по діючим на даному підприємстві нормам.

Всі витрати в межах норм враховуються без угруповання, по окремих замовленнях. Відхилення від встановлених норм враховуються по їх причинах і винуватцям, що дає можливість оперативно аналізувати причини відхилень, попереджати їх у процесі роботи.

 

Таблиця 3.2 - Форма подання калькуляційних витрат

Підприємство ТОВ «Лютик»

Калькуляція
на 2014 рік

Шифр показників: чоловічі штани

Діюча оптова цінагрн. Сумарний випуск 30000

Договірна відпускна цінагрн. Товарний випуск

Калькуляційна одиниця: штуки

 

Шифр рядка	Найменування статей калькуляції	За звітом на 2014 рік
На одиницю
Сума (грн., коп.)	Питома вага
	Сировина та матеріали	117,8	(117,8*100)/ =
	Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій	-	-
	Паливо й енергія на технологічні цілі	340963,98/30000= =11,37	(11,37*100)/=
	Зворотні відходи	-	-
	Основна заробітна плата робітників	27,475	(27,475*100)/
	Додаткова заробітна плата	3,297	(3,297*100)/
Продовження таблиці 3.2
	Єдиний соціальний внесок	12,31	(12,31*100)/
	Витрати на утримання і експлуатацію устаткування	68,69	(68,69*100)/
	Загальновиробничі витрати	41,21	(41,21*100)/
	Втрати від браку	-	-
	Інші виробничі витрати		(5,643*100)/
	Попутна продукція	-	-
	Виробнича собівартість		(287,8*100)/
	Адміністративні витрати	98,91	(98,91*100)/
	Витрати на збут	п. 13*0,03 = 8,634	(8,634*100)/
	Повна собівартість	п.13+п.14+п.15 = = 395,344
	Прибуток	п. 16*0,15 = 59,3	-
	Ціна без ПДВ	п.16+п. 17 = =454,644	-
	ПДВ	п. 18*0,2 = 90,929	-
	Відпускна ціна	п. 18+п. 19 = 545,573	-

 

3.3 Розрахунок ціни продукції (роботи, послуги)

Процес реалізації завжди передбачає, з одного боку, передачу відповідної продукції від виробника покупцеві, а з другого проведення розрахунків згідно З договірною ціною цієї продукції. Отже, кожен вид продукції, що реалізується, матиме дві оцінки: одну для самого виробника виробничу собівартість, іншу для покупця (ціну реалізації). Ціна є грошовим виразом товару.

Для обґрунтування ціни на одиницю продукції (роботи, послуги) використовуємо дані калькуляційної форми:

Ц_підпр = С_п + П_{пл (3.8)}

де Ц_підпр - ціна одиниці продукції підприємства,грн.;

С_п – повна собівартість одиниці продукції,грн.;

П_пл – плановий прибуток на одиницю продукції,грн.;

Ц_підпр = 395,34+ 395,34*0,15 = 454,64 грн

Рівень планового прибутку визначається, виходячи із середньогалузевої рентабельності (прийнято - 15 %), цільової,тощо.

За результатами розрахунку ціни визначається обсяг товарної продукції в оптових цінах:

V _т.п = Ц_підпр * N_і, (3.9)

де V _т.п – обсяг товарної товарної продукції в оптових цінах,грн.;

N_і – річний випуск продукції і-того виду, одиниць.

V _т.п = 454,64*30000 = 13639200 грн