Фактори, причини та умови професійної злочинності

Професійна злочинність, природно, детермінується на загальносоціальному рівні, як і вся злочинність у цілому, криміногенними факторами — факторами економічними, соціальними, організаційно-управлінськими, політичними та іншими. До економічних факторів належать такі явища і процеси: скорочення обсягів виробництва в країні, його технічна відсталість і деградація науково-технічного потен­ціалу; неконкурентоздатність більшості українських товарів на світовому ринку; існування в непомірних обсягах тіньо­вої економіки (вона складає понад 40% валового внутріш­нього продукту); залучення тією чи іншою мірою в тіньо­вий сектор економіки значних верств населення України через позабанківський обіг готівки, вуличну торгівлю; ухи-

лення від сплати різноманітних податків і зборів; корупція (за деякими оцінками за кордоном знаходиться від 15 до 20 млрд. доларів, неофіційно експортованих громадянами і юридичними особами країни); широке поширення бартер­них угод; інфляція, яка була особливо високою в 1992-1994 роках та в 1998 році, а також інші прояви «хворої» еконо­міки і нестабільної кредитно-фінансової системи.

Криміногенні соціальні фактори — це зниження рівня матеріального забезпечення більшості населення (по суті, його бідність); несвоєчасна виплата заробітної плати, сти­пендій, пенсій; зменшення можливостей для легального заробітку; соціально-майнові контрасти (йдеться про стрім­ку поляризацію населення за рівнем прибутків); поширен­ня випадків, коли високий життєвий рівень досягається шляхом порушення законів та інших нормативних актів.

В зв'язку з останньою тезою не можна не відмітити, що завдяки вільному ринку, активній зовнішньоторговельній діяльності, вільному обміну інформацією між Україною та іншими країнами набули поширення в країні стандарти життя і споживання, що існують у багатих країнах Європи та Америки. Ці стандарти передбачають певний розмір гро­шового прибутку, наявність власного міського будинку і за­міської дачі, висококласного автомобіля, можливість зміс­товного відпочинку за кордоном. Все це стало життєвою метою деяких українців, особливо молоді. Але її досягнен­ня легальним шляхом стає все більш проблематичним і до­сить часто задовольняється злочинними способами.

Ряд негативних явищ є криміногенними факторами організаційно-управлінського характеру:

— суперечливе оподаткування вітчизняних виробників за своїми ставками не сприяє їх нормальній господарській діяльності, штовхає на численні зловживання;

— масове ввезення в Україну імпортних промислових і продовольчих товарів, які в достатній кількості може вироб­ ляти і вітчизняна промисловість і підприємства АПК (вкрай низькі мита на іноземні вироби і продукти, високі технології їх виготовлення дозволяють реалізувати імпортний товар на внутрішньому ринку дешевше за свій, вітчизняний);

— істотні недоліки в проведенні реформ, зокрема в сис­ темі приватизації (зловживання з боку державних службовців і керівників підприємств, шахрайство інвесторів тощо);

— повільність у проведенні адміністративної реформи в країні;

— диспропорції в розвитку регіонів країни, невирі- шеність проблем деяких збиткових галузей господарства (наприклад, вугільна промисловість), несвоєчасне вирішен­ ня назрілих питань з упорядкування управління підприєм­ ствами агропромислового комплексу тощо.,

Не можна не назвати окремі фактори політичного харак­теру, що погіршують криміногенну обстановку в країні. Зокрема, впровадження (на фоні низького рівня життя) плат­них медичних послуг, навчання у вузах за контрактом, плат­не одержання житла, низьке пенсійне забезпечення та інші проблеми, вирішення яких перекладається на плечі широ­ких верств населення. Все це призводить до відчуження частини громадян від держави і закону, орієнтує їх на досяг­нення власного добробуту будь-якими засобами (включаю­чи й ті, що не схвалюються суспільством). До обставин та­кого роду можна віднести тривале замовчування державою в радянський період існування професійної злочинності, що сприяло її відтворенню, і недооцінку сучасною українською державою її підвищеної суспільної небезпеки.

Через дію перелічених факторів загострюється в країні криміногенна ситуація взагалі і збільшується професійна злочинність зокрема.

Причинами ж вчинення конкретних злочинів кримі­нальними професіоналами необхідно вважати ті певні нега­тивні обставини, притаманні нашій дійсності, під впливом яких у свідомості винних виникають глибокі й стійкі анти-суспільні погляди, звички, які породжують у них високий ступінь готовності займатися злочинним промислом. Слід назвати, принаймні, шість таких обставин, що найбільш чітко вимальовуються.

1. Наявність у структурі суспільної свідомості (в свідо­мості суспільства) таких елементів, як користолюбство, за­жерливість, паразитична психологія, прагнення обдурити

іншого, поживитися за чужий рахунок. Перелічене лежить в основі майнових злочинів, які становлять ядро професій­ної злочинності.

2. Живучість злочинних традицій і звичаїв, що виникли сотні років тому, передаються з покоління в покоління і в оновлених формах існують і зараз.

3. Перевантаження нашого суспільства великою кіль­ кістю неформальних соціальних груп, для яких характерні негативні норми поведінки і життєдіяльності. У такому се­ редовищі культивується злочинна романтика і ідея начебто можливості уникнути кримінальної відповідальності. Для цього начебто є багато шансів, якщо оволодіти відповідни­ ми прийомами і навиками. В таких групах у результаті впли­ ву на свідомість їх членів з боку запеклих злочинців з вели­ ким «стажем» поступово і міцно утверджується кримінальна субкультура. Доказ тому — поширення тут злочинного жаргону, блатних (злодійських) пісень, звичаїв, татуюван­ ня. Вражаються цим переважно неповнолітні та особи мо­ лодого віку, в очах яких все це має суттєве значення для самоствердження особистості.

4. Поява в останній час великої кількості бездоглядних і безпритульних дітей; їхній спосіб життя відкриває їм до­ рогу до злочинного світу.

5. Недоліки виховної роботи, покладеної на такі соціальні інститути, як сім'я, школа, заклади культури, спортивні організації тощо. Майже не використовуються з метою ви­ ховання можливості літератури, кіно, телебачення, засобів масової інформації. На жаль, тут іноді мають місце факти, коли офіційні інститути виховання населення замість ко­ ристі завдають шкоди.

6. Криміналізація діяльності приватного бізнесу, що на­ мітилася. У цій сфері починають відігравати значну роль об­ ман, шахрайство, недобросовісна конкуренція, ухилення від сплати різноманітних податків і зборів. Подібні правила зас­ воює багато з власників приватних і комерційних підприємств; інколи вони користуються послугами кримінальних структур.

Сприяють існуванню професійної злочинності і деякі специфічні умови. Вони, на відміну від причин, самі по собі

безпосередньо не можуть породжувати злочин. Однак, як супутник його причин, впливаючи певним чином на них, забезпечують їх відповідний розвиток, необхідний для ви­никнення наслідку — злочину. Умови полегшують вчинен­ня злочину кримінальними професіоналами.

Як умови виступають недоліки, помилки й упущення в діяльності тих або інших правоохоронних і правозастосов-них органів. Так, незадовільна робота слідчих органів тяг­не за собою низький рівень викриття злочинів. (По лінії карного розшуку в останні роки середній показник розкрит­тя всього масиву тяжких злочинів дорівнює 70%, а в окре­мих регіонах є і того нижчим.) Подібний стан охорони пра­вопорядку «надихає» на кримінальний промисел.

Слабка практична підготовленість працівників карного -розшуку не забезпечує належної роботи з подолання злочин­ного професіоналізму. Свого часу в складі органів внут­рішніх справ існували спеціалізовані оперативно-розшукові підрозділи, що займалися виявленням професійних зло­чинців і затриманням їх «на гарячому». Співробітниками цих підрозділів були досвідчені працівники-розшуковці, які володіли оперативним мистецтвом, що за своєю суттю близьке до будь-якого іншого виду мистецтва. Зараз ці підрозділи під різними приводами (відсутність вищої юри­дичної освіти, досягнення п'ятдесятирічного віку, безпе­рервні компанії по реформуванню системи внутрішніх справ) скасовані. В результаті порушена наступність в передачі дос­віду боротьби з професійною злочинністю, втрачені особисті картки на кримінальних професіоналів тощо. Разом з досві­дченими кадрами пішли в минуле знання кримінального се­редовища, багато апробованих форм і методів боротьби з ним. І в той же час не здійснювалася і не здійснюється пред­метна спеціалізована підготовка і перепідготовка практиків, покликаних протидіяти професійній злочинності.

Слід відмітити велику плинність кадрів у підрозділах органів внутрішніх справ. Наприклад, середній термін ро­боти в апараті карного розшуку не перевищує 2,5-3 років, що вкрай негативно відбивається на діловій кваліфікації працівників.

Недостатній рівень роботи правоохоронних органів та­кож є наслідком невпинного скорочення витрат, перед­бачених бюджетом країни на їх утримання. Про це свідчить співвідношення передбачених коштів МВС до розрахунко­вої потреби. У 1993 році виділені кошти становили 58% від потреби, у 1994 — 47%, у 1995 — 42%, у 1996 — 41% і в 1997 році — всього лише 30% від потреби в них.

Стан справ різко погіршується і через проникнення в правоохоронну систему корупції, що істотно підриває ста­більність і послідовність її законної діяльності, порушує основу конспірації в оперативній роботі. Безпідставно при­пиняються кримінальні справи; під приводом неможливості тривалого зберігання знищуються справи засуджених, у тому числі і запеклих професіоналів, що полегшує їм замі­тати сліди свого кримінального минулого.

Загальновідомі істотні недоліки в діяльності адміні­страції місць позбавлення волі з проведення індивідуально-виховної роботи з засудженими, ізоляції кримінальних авторитетів («паханів»), по роз'єднанню злочинців-реци-дивістів, перетинанню спроб з їх боку встановлювати «свої порядки» в бригадах і загонах та залучати до лав криміналь­них угруповань інших засуджених з числа молоді, передава­ти їм злочинні знання, вміння й традиції. Не можна запере­чувати, що місця позбавлення волі впродовж багатьох років були «фабриками» злочинності, «університетами» кримі­нального професіоналізму. Не в усіх сучасних колоніях і тюрмах вдалося покінчити з такими нездоровими явищами.

Як уже зазначалося, офіційна кримінально-правова ста­тистика не містить необхідних відомостей про професійну злочинність, відсутня й розгорнута інформаційно-аналітич­на база, яка дозволяє стежити за кримінальними професіо­налами. Вони розчиняються в загальній масі злочинного елементу, що ускладнює їх виявлення, вивчення, а також своєчасну профілактику їх незаконної суспільне небезпеч­ної діяльності.

Серед умов, що полегшують кримінальний промисел, треба назвати і прорахунки в чинному кримінальному зако­нодавстві. В законі не передбачено посилення кримінальної

відповідальності за злочини, вчинені кримінальними про­фесіоналами. При призначенні покарання не завжди врахо­вується фактична спеціалізація і систематичність їх злочинної діяльності. Практично виходить так, що настає однакова відпо­відальність, наприклад, і за одну квартирну крадіжку, і за двад­цять, якщо у них відсутня колишня судимість. При подібному підході, безумовно, не спрацьовує ні загальна, ні спеціальна превенція покарання щодо цієї категорії злочинців.