Кримінологічна характеристика економічної злочинності

Економічна злочинність у широкому розумінні включає в себе злочини, що вчиняються в сфері відносин власності, господарсько-економічної діяльності, порушення посадо­вою особою своїх обов'язків, що завдали істотної шкоди економічним інтересам державних і колективних підпри­ємств, в сфері економічної безпеки.

Оскільки кримінологічна характеристика злочинів про­ти державної та колективної власності, а також посадових злочинів висвітлюється в інших розділах посібника, в цьо­му розділі розглянемо питання, що стосуються тільки гос­подарських злочинів, передбачених главою VI чинного Кри­мінального кодексу України. Це, так би мовити, економічна злочинність у вузькому розумінні. Вона має місце в промис­ловості, сільському господарстві, торговельно-посеред­ницькій та іншій підприємницькій діяльності, у фінансово-кредитній сфері, в сфері державного контролю за господарсь­кою діяльністю, а також в інших галузях господарювання. Таким чином, мова йде про багатогалузеву злочинність.

їй притаманні такі риси:

1) вчиняються злочини у сфері економічної діяльності;

2) суб'єктами цих злочинів можуть бути як підприємці, так й інші особи, які сприяють виконанню господарської Діяльності;

3) злочини завдають політичної, економічної, мораль­ ної шкоди суспільству і державі;

4) спрямовані злочини на отримання незареєстрованих прибутків;

5) злочини вчиняються тільки навмисно;

6) злочини можуть вчинятися найрізноманітнішими способами, відповідальність за які передбачена чинним кримінальним законодавством.

В останні роки рівень економічної злочинності в Ук­раїні виявляє постійну тенденцію до зростання. Особливо ця тенденція загострилася у 1990-1992 роках, на початку переходу до ринкових відносин в економічному житті краї­ни. Питома вага корисливих злочинів склала ²/₃ від загаль­ної кількості зареєстрованих злочинів. А серед них найбіль­шу частку склали злочини у сфері економічної діяльності. Така тенденція збереглася і у наступні роки.

Так, якщо у 1990 році, за даними органів внутрішніх справ, було зареєстровано 35 723 злочини у сфері економі­ки, у 1991 — *33 830, то у 1992 році — 35 872, у 1993 — 39 917, у 1994 — 46 828, у 1995 — 60 846, у 1996 — 61042, у 1997 — 62371, у 1998 — 65322 злочини. До криміналь­ної відповідальності притягнуто у 1998 році 44773 особи; 11,2 тисячі злочинців у 1997 році вчинили злочини у групі осіб. Однак наведені статистичні дані зовсім не говорять про реаль­ний стан економічної злочинності в державі. Вони свідчать лише про кількість офіційно зареєстрованих злочинів і ак­тивність діяльності правоохоронних органів по їх виявленню. І це підтверджується статистичними даними. Наприклад, якщо у 1997 році органами по боротьбі з економічною злочинністю було виявлено на 50,1 % більше фактів шахрайства з фінан­совими ресурсами порівняно з попереднім роком, то у 1998 році цих злочинів виявлено на 1,3 % менше, ніж у 1997 році.

У загальній структурі злочинності питома вага еконо­мічних злочинів за вказаний період склала 9-10 %. Однак фактичний темп зростання злочинності у сфері економічної діяльності значно перевищує динаміку її виявлення. Слід зважити і на ту обставину, що близько 25 % злочинів еко­номічної спрямованості за статистичними даними входять до групи «інших злочинів», що не дає змоги дати їм більш об'єктивну характеристику.

70 -.---•--•

Крім того, занадто високий рівень латентної злочин­ності у сфері економічної діяльності утруднює оцінку її ре­ального стану. А якщо врахувати, що лише ¹/₃ кримінальних справ про злочини у сфері економічної діяльності доходить до судового розгляду, то можна зробити висновок, що дер­жава проти цього виду злочинів не застосовує усіх засобів боротьби. За оцінками експертів розмах тіньової економіки, до якої належить й економічна злочинність, дорівнює річно­му державному бюджету. Ці оцінки зроблені без врахуван­ня швидкості обігу грошової маси і товарів. Отже, дійсне становище ще гірше.

Про зростання питомої ваги економічної злочинності свідчать і показники судової статистики. За 1992-1997 роки кількість розглянутих судами справ цієї категорії збільши­лась майже втричі. Однак у структурі розглянутих судами справ про господарські злочини за даними вибіркового дос­лідження переважають такі види злочинів, як обдурювання пі купців і порушення правил торгівлі, їх сукупна питома вага склала у 1996 році 71,2 % від усіх господарських злочинів.

За масштабами заподіяної шкоди перше місце посіда­ють злочини у сфері кредитно-банківської системи. У 1997 році було викрито понад 6,2 тисячі таких злочинів, що май­же в 1,7 рази більше, ніж попереднього року. Загальна сума отриманих шахрайським шляхом кредитних коштів склала майже 260 млн. грн.

Значної шкоди суспільним інтересам завдають правопо­рушення у зовнішньоекономічній діяльності. У 1997 році тут було виявлено 1,2 тис. злочинів (+ 44,9 %). Порушено 198 кримінальних справ за фактами приховування валютної виручки. Забезпечено ж повернення в Україну лише її не­значної частини на суму 33,5 млн. доларів США та 6,8 млрд. російських рублів. А за розрахунками Національного бан­ку України відтік капіталу з України складає близько 1,2 млрд. доларів щороку. Західні експерти називають цифру 2,5-3 млрд. доларів.

Висока кримінальна активність характерна і для про­цесів приватизації державних і комунальних підприємств. Найбільш поширеним тут є: заниження вартості приватизо-

ваних об'єктів, усунення небажаних конкурентів, негатив­ний вплив на процеси конкуренції, придбання нерухомості шляхом зловживання посадовим становищем, фіктивне бан­крутство або доведення до банкрутства. В результаті бюд­жет держави втрачає сотні мільйонів гривень. Але викрит­тя цих зловживань, як показують результати прокурорських перевірок, досить слабке. Слід відмітити, що з 2,8 тис. зло­чинів, викритих за фактами правопорушень у процесі при­ватизації органами Міністерства внутрішніх справ України, більше 90 % припадає на шахрайство з приватизаційними чеками. А притягнуто до кримінальної відповідальності лише 169 посадових осіб органів державної влади та управ­ління. Засуджено — одиниці, переважно осіб, що працюва­ли у найнижчих ланках державного управління.

Відносно новим для вітчизняної господарської практики є і такий вид злочинної поведінки, як ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Це право­порушення було криміналізовано в Україні у 1993 році і от­римало в останні роки значного поширення: у 1995 році було зареєстровано 3 602 таких злочини, а у 1997 — 8 796. У струк­турі господарських злочинів цей вид складає близько 14 %.

Кримінологічні дослідження свідчать, що мало хто з підприємців зараз не ухиляється від сплати податків. При цьо­му використовується безліч найрізноманітніших способів. Серед них найбільш поширеними є: навмисне заниження у звітності сум фактично виплаченої заробітної плати, прихову­вання виручки від комерційних операцій, заниження доходу по експортно-імпортних операціях, таємний вивіз за кордон при­бутку спільних підприємств, бартерні операції, маніпуляції з цінами на товари та послуги, перерахування грошей на рахун­ки фіктивних фірм, неприкрите ухилення від сплати податків та багато інших прийомів. Так, згідно з експертними оцінка­ми лише ЗО % фактично виплаченої заробітної плати прохо­дить по бухгалтерських звітах, до 20 % виручки не оприбут­ковується у торговельних підприємствах, маніпуляція цінами на вивезену за кордон продукцію складає 40-50 %.

У структурі осіб, що вчинили господарські корисливі злочини, слід відзначити приблизно рівне співвідношення

за статтю (50,6 % — жінки і 49,4 % — чоловіки), що відпо­відає загальному співвідношенню за статтю населення краї­ни. Рівновага статевого співвідношення в економічній зло­чинності обумовлена тим, що жінки традиційно частіше займають посади, пов'язані з виконанням обліково-бухгал­терських функцій, обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, у торгівлі, сфері побутового обслуговування. За даними судової статистики динаміка жіночої злочинності по окремих видах злочинів неухильно зростає. Так, у 1993 році за контрабанду не було засуджено жодної жінки, у 1994 році питома вага жінок склала 6,7 %, у 1995 — 12,9 %, у 1996 — 16,2 %. За порушення правил про валютні операції у 1993-1994 роках не було засуджено жодної жінки, а у 1995 році питома вага жінок склала 26,3 %, у 1996 — З3',0 %. Стосов­но господарських злочинів в цілому питома вага жінок у 1993-1998 роках складала майже половину засуджених.

Щодо вікової характеристики засуджених за економічні злочини, то тут переважають особи старших вікових кате­горій порівняно із загальною злочинністю. Основну вікову групу складають особи старші ЗО років (75 %).

За даними кримінологічних досліджень кожні двоє з трьох засуджених мали середню, середню спеціальну або вищу освіту. Цей показник набагато вищий за показник у загальній злочинності. Мабуть, це обумовлено тією обста­виною, що для господарської діяльності потрібна відповідна спеціальність і кваліфікація.

За соціальним становищем, як свідчать дані вибіркового дослідження, переважають робітники (62,8 %), службовці склали 11,2 %, інші категорії — 26 %. При цьому слід відзначити, що ці показники значно відрізняються залежно від виду злочину. Так, серед засуджених за контрабанду най­більший відсоток склали особи, які не працювали (54,1 %). Серед засуджених за порушення правил про валютні опе­рації непрацюючих було 49,5 %.

Для господарських злочинів не характерна рецидивна злочинність. Лише 5-7% осіб, за результатами вибіркового Дослідження, раніше були судимі; 82,9% засуджених були Притягнуті до кримінальної відповідальності лише за один

злочинний епізод; 97,8% мали позитивні характеристики за місцем роботи і мешкання.