Питання та завдання для самоконтролю.
Яка концепція філософії історії найбільш підходить для розуміння сучасності?
Чи можна вивести концепцію філософії історії на засадах суб’єктивного ідеалізму?
Які чинники забезпечують спрямованість історичного процесу і чому?
В якому стані – еволюційності чи революційності – перебуває сучасна історія?
Які критерії прогресу чи регресу можна застосувати при аналізі сучасної історії?
Зробіть аналіз думки О. Шпенглера: “Загибель Заходу /.../ означає не більше і не менше як проблему цивілізації. Тут присутнє в наявності одне з питань будь якої історії більш глибокого віку” ( Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. – М.: Мысль, 1993. – Т. 1. – С.163)
Як би Ви прокоментували відносно соціополітичних реалій України наступне твердження А.-Дж. Тойнбі: «Західне суспільство проголошується цивілізацією унікальною, що володіє єдністю і неподільністю, цивілізацією, яка після тривалого періоду боротьби досягла нарешті своєї мети – світового панування. А та обставина, що її економічна система тримає у своїх мережах усе людство, представляється як “небесна воля чад Божиїх”. Теза про уніфікацію світу на основі західної економічної системи як закономірного підсумку єдиного і безпреривного процесу розвитку людської історії приводить до брутальних перекручувань фактів і до разючого звуження історичного кругозору” ( А.-Дж. Тойнби. Постижение истории. – М.: Прогресс, 1991. – С. 81. )
Література:
Основна:
ФІЛОСОФІЯ: Підручник /І.В. Бичко, І.В. Бойченко, ін. - К., 2001. – Розділ 5.
ФІЛОСОФІЯ: Посібник для студентів вищих навчальних закладів /Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. – К.: Академія, 2001. – С. 452-479.
Додаткова:
ФИЛОСОФСКАЯ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ. В 5 тт. – М., 1960-1970.
Першоджерела:
ТОЙНБИ А. Дж. Постижение истории. – М.: Прогресс, 1991. – С. 42-90.
ШПЕНГЛЕР О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. 1. – М.: Мысль, 1993. – С. 129-200.
МАРКС К. К критике политической экономии. Введение // Маркс К., Энгельс Ф., Соч. – 2-е изд. – Т. 13. – С. 6-9.
ПЛЕХАНОВ Г. В. К вопросу о роли личности в истории. – Избр. филос. произв. – М.-Л-д: Политиздат, 1965 г. – Т. 1. – С. 300-331.
СТРАТЕГІЯ МАЙБУТНЬОГО
Метою вивчення теми є знайомство студентів із різними філософськими підходами до визначення перспектив суспільного розвитку. Впродовж свого життя люди не лише цікавляться своїм минулим, не тільки аналізують теперішній стан суспільства, але й прагнуть зазирнути у день прийдешній, передбачити хоча б у найближчій перспективі своє майбутнє. Таке прагнення ґрунтується на тому, що у процесі життєдіяльності люди ставлять перед собою цілі й шукають відповідні засоби їх досягнення. Лише за таких умов вони можуть отримати очікувані результати.
Проте реальні результати діяльності людей не завжди збігаються з планами. Діяльність інших людей може суттєво вплинути на темпи й ступінь досягнення цілей. Тому виникає об’єктивна потреба у передбаченні всіх можливих тенденцій загально-цивілізаційного розвитку, що можуть стати домінуючими, визначальними у більш віддаленій перспективі. Звідси й виникає потреба включати в історичну періодизацію суспільства не лише його минуле і теперішнє, але й майбутнє. Уявлення про нього залежать як від світоглядних орієнтирів дослідників, які займаються суспільними прогнозами, так і від їх оцінки минулого й сучасного людства. Ключовими словами теми є: модерн, постмодерн, глобальні проблеми, “ стійкий розвиток ”, глобалізація.
Більш глибокому розумінню стратегії майбутнього допоможе вивчення наступних питань:
1. Опозиція “модерн – постмодерн” у культурному та цивілізаційному поступі людства.
2. Глобальні проблеми сучасності як негативні наслідки культури модерну.
3. Феномен глобалізації у сучасному цивілізаційному розвитку.
Опозиція “модерн – постмодерн” у культурному
