Фінансова політика — комплекс дій і заходів, що здійснюються державою в межах наданих їй функцій та повноважень у сфері фінансової діяльності суб'єктів господарювання та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних завдань і досягнення поставлених цілей.
Основна мета фін політики – створення раціонал сис-ми управління фін ресурсами, спрямованої на забезпечення стратегічних і тактичних завдань діяльності.
Основні складові фін політики держави:
1.Бюджетна політика – діяльність держ органів влади і управління стосовно формування, виконання та регулювання держ бюджету країни з метою забезпечення соц-економ розвитку та стратегічних пріоритетів держави.
2.Податкова політика – х-зує діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грош ресурсів держави. Формуючи свою подат політику держава сприяє зростанню або спаду господарської активності. Створенню сприятливої кон'юктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки тощо.
3.Грошово-кредитна політика – комплекс дій і заходів держави у сфері грошового та кредтного ринків, наприклад, регулювання інфляції і курсу нац грошової одиниці, забезпечення своєчасних рохрахунків шляхом регламентації функціонування банківської сис-ми та стабільності грош обігу через управління емісією, розширення безготівкових форм розрахунків банківських установ з фін особами тощо.
4.Митна політика – держава захищає свої інтереси у сфері розширення чи скорочення експорту або імпорту, застосовуючи сис-му митних платежів або певний митний режим. Форми реалізації – протекціонізм, вільна торгівля.
5.Боргова політика – визначає межі та умови держ запозичення, співвідношення між його формами, кредиторами, а також механізм і порядок погашення боргу.
6.Інвестиційна політика – полягає у створенні привабливого інвест середовища для пожвавлення інвест діяльності та нарощування обсягів інвестицій у нац економіку.
10. Поняття фінансового механізму і його складові елементи. Зв'язок фінансового механізму з фінансовою політикою.
Фінансовий механізм — сукупність фінансових методів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.
Структурна побудова фінансового механізму:
Фінансове забезпечення реалізується на основі відповідної системи фінансування, яке може здійснюватись у трьох формах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансування. Різні форми фінансового забезпечення використовуються на практиці одночасно через установлення оптимального для даного етапу розвитку суспільства співвідношення між ними.
Самофінансування являє собою забезпечення потреб простого і розширеного відтворення виробництва за рахунок власних коштів юридичних і фізичних осіб.
Кредитування як форма фінансового забезпечення полягає у тимчасовому використанні позичених ресурсів. Якщо самофінансування — це вихідна форма фінансового забезпечення, то кредитування, особливо в умовах ринкової економіки, є головною, провідною формою
Зовнішнє фінансування. Воно полягає у виділенні коштів певним суб'єктам на безповоротній і безоплатній основі. Це може бути державне фінансування з бюджету чи державних фондів цільового призначення, надходження коштів від громадських та доброчинних фондів і організацій даної країни та з-за кордону, гранти від міжнародних організацій тощо.
Фінансове регулювання полягас у регламентуванні розподільних відносин у суспільстві й на окремих підприємствах. Оскільки фінанси являють собою розподільні й перерозподільні відносини, то фінансові методи регулювання, по суті, є методами розподілу. Існують два методи розподілу доходів: сальдовий і нормативний.
У будь-якому механізмі управління ґрунтується на використанні відповідних важелів. Сукупність важелів становить систему управлінн я фінансовим механізмом
