Тема: міжнародне право в зовнішній політиці Греції та Риму

 

І. Визначення термінів: союзна держава, амфімктіонія, сіммахія, інститут проксенії, інститут перегринів, ісополітія, сілія, дипломатія, феціальне право, „jus gentium",.

ІІ.Питання для обговорення:

1. Особливості становлення МП у стародавній Греції та Римі.

2. Право війни в Античному світі.

3. Виникнення інституту посольства, інституту проксенії та інституту перегринів.

4. Типи договорів, види угод між державами.

4. Практика застосовування арбітражу та створення міжнародних організацій.

5. Міжнародно-правові вчення античних мислителей.

ІІІ. Ознайомтесь з міжнародними прецедентами:

діяльність Дельфійсько-Фермопільської амфіктіонії; Афінські морські союзи (1-й і П-й); Коринфський конгрес; союз Ганнібала з македонським царем Філіпом V.

Література

[1], [ 3], [ 4], [7 ], [8], [9], [10], [13], [15], [18]

Методичні рекомендації

Висвітлення цієї теми слід розпочати з понять, що характеризують розвиток міжнародного права у Стародавній Греції та Римі. Студенти надають їх визначення. Закріплення понять відбувається у процесі висвітлення питань практичного заняття.

У першому питанні студенти мають зазначити спільні риси, що притаманні формуванню МП у народів стародавнього світу та виділити саме ті, що відображають специфіку цього процесу у країнах античного світу і пов’язані з впливом географічних, соціально-економічних та політичних умов, активною зовнішньою політикою, колонізацією та експансією. Щодо Стародавньої Греції, то необхідно звернути увагу на полісний характер державотворення, різноманітні форми політичної влади, що притаманні державам Античного світу, спільність еллінської культури та ідеологію ксенофобії та самозакоханості, що призвела до поділу народів на «еллінів» та «варварів». Щодо Стародавнього Риму – на спадкоемність, запозичення певних норм у Греції, створення нових і оформлення їх у окрему систему - „jus gentium", яка стала прообразом міжнародного права.

Друге питання пов’язано із формуванням і розвитком у греків та римлян «права війни», основним принципом якого було: «переможець завжди правий». Часті війни призвели до створення чисельних норм, що охоплювали не лише процес проголошення та ведення війни, але й втілювали ідеї її обґрунтування (війна освячувалася бажанням богів), обмеження та припинення. Розрізнялися війни законні та незаконні, мали жорстокий та масовий характер. У Стародавньому Римі «право війни» мало багато спільних рис із грецьким, але було більш детально розроблено і більш політично та релігійно обґрунтовано, відоме як «феціальне право», що мало в основі справлення релігійного культу.

Розвиток посольського права у Стародавній Греції та Римі пов’язаний із створенням спеціальних норм і правил, які відображають процедуру прийняття посла, окреслюють його функції і правила поведінки, закріплюють певні права та привілеї, висувають вимоги щодо особистості посла. У Греції немає постійного інституту посольства, у Римі він характеризується більшою регулярністю. З формуванням посольського права пов’язано виникнення інституту проксенії у Стародавній Греції та інституту перегринів - у Римі, які були прообразом інституту консульства і пов'язані із створенням норм, що регулюють відносини з іноземним елементом. Студентам необхідно розкрити сутність цих інститутів і довести, що ставлення до іноземців у Римі було менш ворожим і мало свої відмінності.

Із У-ІУ ст. до н.е. значно збільшується кількість видів договорів: про мир, про взаємну допомогу та ненапад, про кордони та арбітраж, торгівлю, про шлюб з іноземцями, покупку ними нерухомості, організацію своїх поселень, про особисту свободу, охорону власності та інш. Слід звернути увагу на те, що процедура укладення міжнародних договорів відігравала у Греції та Римі надзвичайно велику роль. Необхідно звернути на суттєво нову рису – появу договорів, які регулюють різні сторони становища та життя іноземних громадян. З розвитком торгівлі дуже важливими становилося питання про режим морського простору. Формується принцип відкритого моря, який постійно підтверджувався договірною практикою.

Окремою ланкою виступають договори про союзи, що мали певну структуру і члени яких хоча і залишалися самостійними, але вже створювали спільні органи. Такі союзи часто користувалися правом третейського суду по відношенню до своїх членів. Саме в античному світі сформувалися різноманітні види міждержавних союзів - Дельфійсько-Фермопільська амфіктіоніїя – релігійно-військовий союз створюється для захисту релігійних святинь; сіммахії на прикладі Афінських морських союзів мають суто військово-оборонний характер.

Питання про міжнародно-правові вчення античного світу має неодмінно розглядатися на основі визнання праць таких грецьких мислителів як Платон, Геродот та Гомер у якості джерел з історії міжнародного права, оскільки вони були учасниками подій тієї доби. Особливу увагу слід приділити міжнародно-правовим ідеям Сократа, софістів, які розробили важливе для розвитку міжнародного права космополітичне вчення. Римські юристи обґрунтовують принцип недоторканості особистості посла і виводять окрему галузь права - „jus gentium", як групу норм, що регулює право народів.

В епоху еллінізму створилася таким чином система держав, які знаходилися у постійних дипломатичних, культурних і економічних взаємовідносинах.

 

Практичне заняття № 4.