Перенесення проекту в натуру (на місцевість)

Перенесення проекту в натуру (на місцевості) - це процес протилежний зйомці, він полягає у закріпленні на місцевості меж запроектованих доріг та ділянок. При роботах землеустрою потрібна відповідна точність зйомки, проектування та перенесення в натуру. Опорними точками для перенесення проекту в натуру є: точки теодолітних ходів, прокладених в основному по межах землекористувань; при графічному і механічному методах проектування - також чітко виражені на плані точки місцевості. Варто до початку роботи з перенесення проекту в натуру оглянути місцевість і визначити стан межових знаків, а в разі потреби поновити їх.

Перенесення проекту в натуру виконується такими методами:

1. вимірювання стрічкою;

2. прокладення теодолітного ходу (теодолітом та мірною стрічкою);

3. графічно-мензулою.

Застосування того чи іншого методу залежить від: методу проектування, топографічних умов місцевості, типу проектних ліній (прямі або криволінійні), планового матеріалу, використаного для проектування.

Перенесення лінії мірною стрічкою вживають за умови відкритої місцевості, коли проектні лінії опираються па тверді точки та чіткі межі контурів місцевості.

Прокладання теодолітних ходів проводиться за таких умов: на закритій місцевості; межі контурів ситуації нечіткі; проектні межі складаються з ламаних ліній, через що необхідно будувати на місцевості кути за допомогою теодоліта.

Графічний метод застосовують: в сухий період року; коли проект складено на плані мензульної або аерофотозйомки.

Робота з перенесення проекту в натуру складається з трьох стадій:

1. огляд місцевості;

2. підготовка даних для роботи в полі;

3. польові вимірювання та закріплення проектних точок.

В результаті огляду місцевості обирають метод та порядок виконання польових вимірювань. Підготовка даних полягає у виготовленні робочого креслення на копії

плану (восківці). На кожному аркуші восківки треба скопіювати лише частину складеного проекту, з розрахунку роботи в полі на протязі двох-трьох робочих днів. На креслення наносять вихідні та проектні точки, головні елементи ситуації, межі землекористувань та проектні лінії.

При аналітичному методі проектування записують величину кутів між проектними лініями та лініями опори і довжину всіх ліній (з матеріалів обчислення). Вихідні та проектні лінії повинні утворювати теодолітні ходи з твердими на кінцевих точках (з записаними величинами прилеглих кутів з твердим лініями).

При графічному методі проектування на креслення наносять вихідні точки для проектування і основні контури ситуації. Циркулем, за допомогою масштабної лінійки, визначають довжину проектних ліній, яку записують на кресленні (при цьому треба враховувати деформацію плану), а транспортиром вимірюють кути між лініями.

Існуючі елементи плану викреслюють на восківці тушшю чорного кольору, проектні-червоного. Довжина відрізків між межами ділянок виписується вздовж цих відрізків - з боку ділянок, до яких вони належать. Виміри до меж ділянок записують сумарним підсумком по ходу.

При складанні креслення проробляють маршрут руху виконання польових вимірів і зазначають його відповідною позначкою.

Перенесення проекту лише за допомогою мірної стрічки складається з вимірювання довжини проектної лінії і відкладення проектних відрізків. Під час вимірювання виникає лінійна нев'язка, величина якої не повинна перевищувати: якщо довжини всієї лінії обчислена аналітично - 1:1000 довжини лінії; якщо ж графічним методом (кінцеві точки лінії - контурні точки) - 0,7 мм на плані.

Проектні точки на лінії закріпляють кілками. Отримана лінійна нев'язка розподіляється пропорційно на всі відрізки між проектними точками; точки переміщуються та замінюються стовпами.

Перенесення проекту прокладанням теодолітного ходу виконується теодолітом та мірною стрічкою між двома твердими точками, з вимірюванням на початковій точці прилеглого кута між твердою лінією. Послідовно встановлюються всі проектні