Організація території сівозміни складається з розміщення полів, захисних лісосмуг, польових доріг, польових станів та польового водопостачання. Необхідно враховувати: рельєф місцевості, оптимальні умови для ефективного використання с/г техніки і витрати на перевезення людей та техніки. Розташування полів. Поля - це однакові за площею частини території сівозміни на яких за ротацією послідовно озміщуються с/г культури.
Кожне поле сівозміни з грунтами, рельєфом, мікрокліматом придатне для вирощування с/г культур за умови їх чергування та механізованого обробітку з додержанням правил агротехніки.
Довші сторони поля доцільно розміщувати в напрямку з півночі на південь (такий напрямок рослини сприяє збільшенню врожайності). Відхилення напрямку на величину до 20° не зменшує впливу цього фактора.
Рельєф місцевості впливає на врожайність - його елементи мають різний мікроклімат (на високих місцях добові коливання температури менші, ніж в низинах, там частіше можливі нічні заморозки, а це впливає на тривалість визрівання рослини).
Довші сторони поля на схилах доцільно розмішувати вздовж горизонталей - тоді напрямок обробітку зменшує розвиток ерозійних процесів, затримує вологу. Але в районах з великими опадами та невеликими схилами довжину поля та напрямок обробітку землі доцільно проектувати впоперек горизонталей (або під невеликими кутом до них) з розрахунку, щоб крутизна схилу була порівняно невелика. Розташування полів в сівозміні доцільно проектувати з розрахунку однакових умов грунту. Проектуючи розташування, доцільно не змінювати значно освоєні в натурі поля; межі полів треба встановлювати по живих урочищах та постійних дорогах з існуючими лісосмугами. За умов малої контурної ріллі поля формують набором контурів за їх площами.
Найкраща форма поля для обробітку - один компактний масив прямокутної форми (для рівнини відношення сторін найкраще 4:1).
Потрібно додержуватись рівно великості полів - це зручно для планування, бо однакові об'єм польових робіт та величина одержаної продукції культур за роками ротації сівозміни.
Віддаль між полями в сівозміні називається компактністю. Компактність зменшує витрати часу на переїзд машин з одного поля на інше, вона залежить від територіальних умов в сівозміні та місця розташування господарських центрів.
Найкраще розташування полів - якщо всі вони виходять на одну дорогу, що веде до господарського центру.
31 Перенесення проекту в натуру (на місцевість)
Перенесення проекту в натуру являє собою дію протилежну складанню проекта. В процесі зйомки і складання планів контури наносять на план, а при перенесенні проекта на натуру межі ділянок з плану переносять на місцевість. Для перенесення проекту підбирають найбільш прості методи, які вимагають найменших витрат часу, робочої сили для виконання цих робіт і одночасно забезпечують точність, що задовольняє виогам господарств. Полягає в закріпленні на місцевості меж ділянок, шляхів, та ін.. об’єктів, які закріплені на плані.
20.Організація території сівозмін. Розміщення полів.Організація території сівозміни складається з розміщення полів, захисних лісосмуг, польових доріг, польових станів та польового водопостачання. Необхідно враховувати: рельєф місцевості, оптимальні умови для ефективного використання с/г техніки і витрати на перевезення людей та техніки. Розташування полів. Поля - це однакові за площею частини території сівозміни на яких за ротацією послідовно розміщуються с/г культури.
Кожне поле сівозміни з грунтами, рельєфом, мікрокліматом придатне для вирощування с/г культур за умови їх чергування та механізованого обробітку з додержанням правил агротехніки. Довші сторони поля доцільно розміщувати в напрямку з півночі на південь (такий напрямок рослини сприяє збільшенню врожайності). Відхилення напрямку на величину до 20° не зменшує впливу цього фактора.
Рельєф місцевості впливає на врожайність - його елементи мають різний мікроклімат (на високих місцях добові коливання температури менші, ніж в низинах, там частіше можливі нічні заморозки, а це впливає на тривалість визрівання рослини).
Довші сторони поля на схилах доцільно розміщувати вздовж горизонталей - тоді напрямок обробітку зменшує розвиток ерозійних процесів, затримує вологу. Але в районах з великими опадами та невеликими схилами довжину поля та напрямок обробітку землі доцільно проектувати впоперек горизонталей (або під невеликими кутом до них) з розрахунку, щоб крутизна схилу була порівняно невелика.
Правильність вибору напрямку перевіряють обчисленням відношення
величини схилу напрямку руху агрегату - ір
Середній схил місцевості і обчислюють за формулою
де с- довжина всіх горизонталей на площині поля, м;
h - висота перетину рельєфу, м;
Р - площа поля, м.
Середній ухил поля в напрямку руху агрегату ір обчислюють за формулою:
де Н- різниця висот (в метрах) між кінцевими точками робочого напрямку; D - горизонтальна проекція довжини робочого напрямку (в метрах)
Відношення визначають в процентах.
Розташування полів в сівозміні доцільно проектувати з розрахунку однакових умов грунту. Проектуючи розташування, доцільно не змінювати значно освоєні в натурі поля; межі полів треба встановлювати по живих урочищах та постійних дорогах з існуючими лісосмугами. За умов малої контурної ріллі поля формують набором контурів за їх площами.
Найкраща форма поля для обробітку - один компактний масив прямокутної форми (для рівнини відношення сторін найкраще 4:1).
Потрібно додержуватись рівно великості полів - це зручно для планування, бо
однакові об'єм польових робіт та величина одержаної продукції культур за роками
ротації сівозміни.
Віддаль між полями в сівозміні називається компактністю. Компактність зменшує витрати часу на переїзд машин з одного поля на інше, вона залежить від територіальних умов в сівозміні та місця розташування господарських центрів.
Найкраще розташування полів - якщо всі вони виходять на одну дорогу, що веде до господарського центру.
