Стратегія управління ризиками

Під стратегією управління ризиком прийнято розуміти цілеспрямовану та керовану діяльність щодо оптимі-зації співвідношення між прибутковістю та ризиком для максимізації прибутку та вартості підприємства як у теперішній час, так і на перспективу. Розробка стратегії управління ризиком повинна базуватися на певних принципах: системності, обгрунтованості, економічності, економічності., гнучкість стратегії управління ризиком. Розробка стратегії управління ризиком передбачає таку послідовність дій.

На першому етапі розробки стратегії управління ризиком підприємства необхідно визначити перелік систематичних та специфічних ризиків, з якими зустрічається підприємство.

На другому етапі розробки стратегії управління ризиком проводиться збір інформації про виявлені види ризику та характер їх прояву на певному підприємстві або на аналогічних підприємствах.

На третьому етапі розробки стратегії управління ризиком підприємства повинна бути проведена оцінка рівня окремих видів ризику та ризикованості діяльності підприємства в цілому. Оцінка рівня ризику може бути проведена різними методами: статистичним, експертним, розрахунково-аналітичним тощо. На четвертому етапі розробки стратегії управління ризиком повинна бути проведена оцінка можливих фінансових втрат підприємства в разі ризикової події, яка є проявом конкретного виду ризику. На п'ятому етапі розробки стратегії управління ризиком проводиться експертиза доцільності ризику. На останньому етапі розробки стратегії приступають до практичної реалізації запланованих заходів з управління ризиком.

43. Стратегічні альтернативи у виборі розвитку компанії.

Після аналізу зовніш.та внутр.середовища керівництво має приступити до визначення альтернатив стратег.розвитку.

Стратегічні альтернативи — комплекс обґрунтованих самостійних стратегій, спрямованих на досягнення стратегічних цілей підприємства на ос­нові використання наявних ресурсів. Стратегічні альтернативи:

Обмежене зростання-встановл.цілей залежно від досягнутого, викор.у зрілих галузях зі сталою технологією. Краще менше, але постійно.

Розширення-щорічне значне підвищення рівня короткотермінових і довготермінових цілей над рівнем показників минулого року. Застос.в галузях, що динамічно розвиваються, де є швидка зміна технологій. Внутрішнє зростання проходить за рахунок розширення асортименту товарів, а зовнішнє може бути у суміжних галузях в формі вертикального та горизонтального зростання(одна фірма купує іншу)

Скорочення-часто назив.стратегією останнього засобу- рівень поставлених цілей є нижчим від досягнутих у минулому. В рамках цієї альтернативи може бути кілька варіантів: ліквідація;відсікання зайвого-ліквідація деяких підрозділів, видів діяльності;скорочення і переорієнтація-закриття видів діяльн.і підрозділів, перехід до нових видів діяльн.і відкриття нових підрозділів.

Комбінація трьох перших-притримуються великі фірми, що активно діють в кількох галузях.

Процес формування портфеля стратегічних альтерна­тив охоплює такі підетапи: визначення альтернатив вико­ристання можливостей; визначення альтернатив усунення загроз зовнішнього середовища; визначення альтернатив збереження і використання сильних сторін; визначення альтернатив подолання слабких сторін підприємства; якісний аналіз портфеля стратегічних альтернатив.

41, 42. Стратегічне планування як етап розвитку стратегічного управління.

Стратегічне планування - це процес визначення головних цілей організації, ресурсів, необхідних для їх досягнення, та політики, направленої на придбання та використання цих ресурсів. Стратегічне планування має на меті довгострокове забезпечення результативності підприємства і освоєння його нових можливостей. Основна мета стратегічного планування полягає в забезпеченні майбутньої успішної діяльності підприємства.Планування, як відомо, становить складову частину стратегічного управління. Стратегічне планування визначає характер стратегічного управління. Процес стратегічного планування може бути представлений у вигляді послідовного вирішення стратегічних проблем. При цьому етапи їхнього вирішення розмежовуються таким чином, щоб на кожному могли бути використані свої специфічні методи. На першому етапі встановлюються стратегічно важливі сфери діяльності підприємства. Другий етап стратегічного планування характеризується аналізом окремих стратегічних зон. На третьому етапі відпрацьовується принципово важливий документ в якому визначаються цілі і задачі підприємства, розмежовуються сфери діяльності, фіксуються довгострокові цільові настанови. На четвертому етапі розробляється загальнофірмова стратегія на установлений відрізок часу - на термін від 5-ти до 10-ти років. Загальнофірмова стратегія містить у собі проекти і програми, за допомогою яких ці фактори успіху можуть бути реалізовані. Якщо на п´ятому етапі реалізується стратегічне планування стосовно до рівня окремої сфери діяльності, то на шостому етапі розробляється функціональна стратегія як на рівні окремої зони, так і всього підприємства. На останньому етапі реальність цілей, намічених на попередніх етапах планування, влаштовується шляхом розробки довгострокових фінансових планів.Стратегічне планування формує основу для всіх управлінських рішень.