Аналіз зон стратегічного господарювання

Стратегічна зона господарювання (СЗГ) – це окремий сегмент ринку, на якому підприємство діє або на який прагне вийти. Головними чинниками, що визначають СЗГ, є потреби та продукти, які задовольняють ці потреби. Крім того, стратегічна зона господарювання має певні кількісні та якісні характеристики: -місткість СЗГ, що обмежується обсягами поточного попиту;-динамічні характеристики ринку (стабільний, зростаючий тощо);-конкурентна позиція підприємства в сегменті;-очікуваний обсяг продажу в поточному та перспективному періоді;-особливості розподілу та продажу;-фактичні (для діючих) та прогнозні величини прибутків, рентабельності тощо. Для виділення СЗГ застосовують такі параметри: перспективи зростання в даній СЗГ;перспективи рентабельності виробництва продукції в даній СЗГ;очікуваний рівень нестабільності зовнішнього середовища.

Шляхом аналізу зазначених чинників визначають, які з них можуть забезпечити успіх підприємства в даній СЗГ. В ході аналізу досліджують чинники, які безпосередньо впливають на конкретні значення кожного параметру СЗГ. Ключовою задачею стратегічного аналізу є внесення до набору СЗГ нових зон, і відокремлення тих, які більше не відповідають завданням розвитку підприємства.

Далі за результатами аналізу для кожної обраної СЗГ формулюються стратегії, які випливають із характеристик СЗГ та можливостей підприємства діяти в той чи інший спосіб на цьому ринку. У тому числі враховуються особливості середовища та прихильність керівників до певного порядку дій.

Таким чином, аналіз стратегічних зон господарювання дозволяє вирішити завдання: визначення набору СЗГ, в яких підприємство буде діяти в перспективі; визначення шляхів взаємодії між СЗГ, включених в перспективний набір; визначення засобів захисту стратегічного перспективного набору від руйнівного впливу несподіваних подій; визначення напрямків діяльності по підготовці до використання перспективних технологічних нововведень тощо

5. Аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування компанії. Оскільки компанія є відкритою системою елементів, на її розвиток впливають фактори зовнішнього середовища, яке впливає опосередковано.Існують різні підходи до класифікації факторів, що формують групу чинників зовнішнього впливу.Котлер вважає, що існує 6 основних факторів зовнішнього середовища: 1) демографічні 2) економічні; 3) природні; 4) науково-технічні; 5) політичні; 6) культурні.Виханський пропонує до вищезазначених додати ще чинники міжнародного і правового середовища.Найбільш вичерпну характеристику стану ЗС можна дати за такими групами показників:

1) стан економіки і ринків; 2) діяльність уряду; 3) структурні тенденції (зміни у структурі галузей економіки); 4) науково-технічні тенденції;5) природно-екологічні тенденції; 6) тенденції ресурсного забезпечення;7) демографічні тенденції; 8) соціально-культурна складова;9) міжнародне середовище;10) несподіванки стратегічного характеру і можливі перспективи стратегічного розвитку компанії.

Для аналізу внутрішнього середовища використовують такі показники: 1) загальні характеристики підприємства;2) пок-ки конкурентоспроможності (сфера маркетингу);3) пок-ки, що характеризують процвітання виробництва (техніка, технології);4) пок-ки, пов’язані з фінансовою сферою (розмір власного капіталу, пок-ки ліквідності, джерела фінансування, обсяги запасів, готівка, прибутковість, рентабельність);5) пок-ки сфери науково-дослідницьких розробок, проектно-конструкторських робіт;6) пок-ки, що характеризують рівень організації та стилі управління;7)пок-, що стосуються персоналу;8) пок-ки, що характеризують організаційну культуру.

Запропоновані показники не є вичерпними для здійснення аналізу ВС, однак навіть перелік запропонованих є надто громіздким для врахуванні при аналізі ВС. Це пов’язано з відсутністю відповідного інформаційного забезпечення для аналізу та оцінки впливу цієї сукупності факторів.