Проблему гендера розглядає в рамках аналітичної теорії конфлікту Джанет Чафетс, чиї роботи найбільш значимі й показові. На відміну від Джонсон її інтереси відповідають ряду теоретичних робіт подібного роду. Підхід Чафетс передбачає схрещення різних культур і зближення різних історичних фаз, тому його можна назвати міжкультурним і трансисторическим. У всіх приватних епізодах співтовариств, що мають відношення до рівня, вона прагне теоретично виділити тему гендера. Якщо бути точніше, вона фокусирует увага на гендерній нерівності або, за її словами, полової стратифікації. Виходячи із цього аспекту, Чафетс будує свою теорію відповідно до традицій аналітичної теорії конфлікту. Вона виявляє періодичність соціального конфлікту й аналізує, дотримуючись цінносно - нейтральної позиції, структурні умови, що викликають конфлікт тієї або іншої ступені інтенсивності.
Потім Чафетс досліджує соціальні структури й умови, які впливають на виразність стратифікації за половою ознакою - або підпорядкованості жінок - у всіх суспільствах і культурах. До цього ставиться диференціація гендерних ролей, патріархальна ідеологія, організація родини й роботи, а також умови, що ставлять певні обмежувальні рамки, у тому числі моделі відтворення населення, поділ домапкней роботи й професійної. Діяльності, економічне надвиробництво, ускладнення технологій, щільність населення й суворість навколишнього середовища - усі ці параметри вважаються змінними величинами. Взаємодія їх визначає масштаб стратифікації за половою ознакою, оскільки ними формуються ключові структури господарства в рамках будинку й виробництва на рівні економіки, а також здатність жінок вільно переходити від однієї області до іншої. Чафетс уважає найменш збиткової ситуацію, коли жінки гармонійно сполучають домашні обов’язки й істотну й самостійну роль у ринковому виробництві. Функція "будинок/родина" оцінюється не як зовнішня стосовно трудової діяльності, емоційної поведінки й вихованню, а як область, яку можна з усім підставою охарактеризувати в якості робочої: це турбота про дітей, турбот по господарстві, а іноді й робота (як, наприклад, на сімейній фермі), що приносить додаткову матеріальну винагороду. Можливість одержати матеріальну винагороду за допомогою домашнього господарства або ринкового виробництва робить соціально невигідне становище жінок не настільки волаючим, а форма ведення домашніх і сімейних справ, обумовлена взаємодією безлічі інших змінних, являє собою головну структуру, що полегшує цей доступ або перешкоджаючу йому.
Потім Чафетс розглядає питання про те, як слід цілеспрямовано йти до рівності статей. Вона визначає основні структурні моменти, зміну яких могло б поліпшити становище жінок. Спонукуючи бути активними в досягненні рівності статей, Чафетс виходить за рамки ціннісного нейтралітету, що із часів Вебера відрізняло аналітичну теорію конфлікту. Вивчення гендерних проблем знову веде теоретика - у цьому випадку високоякісного професіонала - за межі теорії, до проблем влади й політики.
Теорія світових систем
Ця теорія оцінює світовий капіталізм, узятий у всіх його історичних фазах, як єдину систему соціологічного аналізу. Національні й інші культурні співтовариства (наприклад, колонії й тубільні племена) - значні структури у світовій системі глобального капіталізму, як і економічна стратифікація цих співтовариств і групових утворів (центральна, другорядна й периферійна економіки), поділ праці, капіталу й влади між ними й усередині них і класові відносини в кожному окремому співтоваристві. Оскільки дана теорія сконцентрована на капіталізмі, індивіди розглядаються тут з погляду тієї ролі, яку вони відіграють у створенні прибавочної вартості. Відповідно, цієї теорії властиво оцінювати роль жінок у соціальній системі лише остільки, оскільки їх праця стає частиною капіталістичного порядку - тобто коли вони виступають як працівники, поставленими в рамки капіталістичного виробництва й ринку. Однак дану модель соціальної системи коливає цільний і прямий розгляд проблеми гендера.
Кэтрин Б. Уорд (Ward, 1984,1985а, 1985b, 1988,1990,1993; Word & Pyle, 1995) затверджує наступне: 1) світова система не може бути пізнана, поки не будуть належним чином проаналізовані праця, яка ведеться в домашньому господарстві, і праця в сфері неформальної економіки; 2) оскільки жінки становлять більшість зайнятих цими видами праці, їм слід приділити в теорії світових систем особлива увага, а не просто згадати як "працівників". Ведення домашнього господарства припускає всю роботу з будинку, спрямовану на підтримку й відтворення працівників; неформальна економіка - це така організація роботи, у якій не існує чіткого поділу між працею й капіталом і регулювання праці за допомогою закону або капіталістичної організації. На думку Уорд, майже 66 % усієї роботи у світі припадає на ці дві економічні сфери, що є некапіталістичними й у значній мірі ігноровані. Крім того, учений уважається, що їх частка росте, точно так само, як розширюється в глобальних масштабах сам капіталізм. Таким чином, якщо відповідати на запитання "А як щодо жінок?", те можна виявити у світовий системі великий "субконтинент" некапіталістичного виробництва, що існує поруч із глобальним капіталізмом, що постійно розширюється, що й вступає у взаємодію з останнім. Модель, що показує трудову вчасть жінок у масштабі всього світу - потреба в домашній роботі тут постійна, крім цього, жінки так чи інакше задіяні в неформальній і капіталістичній економіці, - може, на наш погляд, стати основою для створення теорії структур праці в рамках світової системи. Далі, Уорд затверджує, що безкоштовна праця жінок як внесок у світову економіку й домінування чоловіків над жінками слід розуміти й пояснювати не просто як продукти капіталізму, але як "відмітні властивості явищ, що володіють своєю власною логікою" (Ward, 1993, р. 52).
