Тема 14. Світове господарство. Система міжнародних економічних відносин

1. Об’єктивність формування світового господарства

2. Основні форми міжнародних економічних відносин та види інтеграційних формувань

 

Формування суспільного капіталу не обмежується лише національними кордонами. На певному етапі історичного розвитку суспільства починає формуватись світове господарство. У зв’язку з цим постає проблема відтворення капіталу в межах супермакросистеми,тобто і межах світового господарства. В загальному плані під світовим господарством розуміється сукупність національних господарств та економічних зв’язків між ними.

 

Передумови виникнення світового господарства:

Міжнародній поділ праці, якій визначає необхідність спеціалізації виробництва країн відповідно до їх природно-кліматичних, історичних та економічних умов, що забезпечує підвищення ефективності виробництва. Економію затрат суспільної праці, раціональне розміщення продуктивних сил. Спочатку визначальними факторами міжнародного поділу праці були природні фактори: відмінність між країнами за наявністю природних багатств, грунтово-климатичні умови, географічне положення, розміри трудових ресурсів.

Але, починаючи з другої половини 19 ст., в умовах розгортання НТР, фактором формування міжнародного поділу праці стає також рівень розвитку продуктивних сил у різних країнах, стан науки й техніки. Досвід багатьох країн показує, що найефективнішою є концентрація зусиль на створенні спеціалізованих галузей виробництва, органічно вписаних у системі міжнародного поділу праці.

Спеціалізація на певному етапі породжує процес інтернаціоналізації виробництва й всього господарського життя(тобто кооперування у світовому масштабі). Отже, інтернаціоналізація виробництва стає економічною формою розвитку міжнародного поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва. Однією з найважливіших форм інтернаціоналізації виробництва виступили транснаціональні корпорації.

Інтернаціоналізація в свою чергу передбачає розвиток економічної інтеграції, яка зумовлює тенденцію до економічної єдності світу на основі зближення й взаємопереплетіння національних економік, проведення узгодженої державної економічної політики.

Міжнародна економічна інтеграція передбачає:

1. Міждержавне регулювання економічних процесів.

2. Поступове формування міжнаціонального господарського комплексу із загальною структурою відтворення.

3. Усунення адміністративних і економічних бар’єрів. Що перешкоджають вільному руху товарів, робочої сили і фінансових ресурсів в межах регіону.

З 80-х років ХХ ст. інтернаціоналізація господарського життя переростає в якісну нову форму свого розвитку — економічну глобалізацію. Економічна глобалізація — процес взаємодії національних та глобальних економічних відносин, за якої відбувається поступове обмеження національних рис людини економічної і відповідних економічних відносин та їх поступове підкорення системою глобальних економічних відносин, що управляється відповідними законами та закономірностями і здійснюється під егідою наднаціональних економічних структур.

Економічну глобалізацію можна розглядати як поступове руйнування, діалектичне заперечення національного економічного суверенітету.

У контексті інтернаціоналізації виробництва економічна глобалізація означає процес глобалізації продуктивних сил, усуспільнення виробництва и праці, з одного боку, і відносини економічної власності в транснаціональній формі — з іншого.

 

2. Основними формами міжнародних економічних відносин є:

- Міжнародна торгівля — це форма функціонування світового ринку, під яким розуміється система обміну товарами й послугами на міжнародному рівні. Світової ринок є складовою частиною світового господарства. Тому, хоча міжнародна торгівля існувала давно, світової ринок сформувався лише в період зародження й розвитку капіталістичних відносин. Особливостями світового ринку є те, що на ньому формується інтернаціональна вартість, складаються світові ціни, і основі яких лежить інтернаціональна вартість. Характерною особливістю світового ринку на сучасному етапі є відносно високий ступінь його монополізації, оскільки світова торгівля стає ареною панування міжнародних монополій, особливо транснаціональних.

- Міжнародний рух капіталу. Найважливішою тенденцією міжнародних економічних відносин з 20 ст. стало те, що поруч з вивозом товарів набуває все більшого значення вивіз капіталу. В сучасних умовах це практично основна форма міжнародних економічних відносин.

Існує дві основні форми вивозу капіталу: вивіз позичкового й підприємницького капіталу. Позичковий капітал вивозиться у вигляді міжнародних позик, що надаються як державами, так і великими міжнародними банками та валютними фондами (міжнародний банк реконструкції, Світовий банк, міжнародний валютний фонд тощо).

Підприємницький капітал вивозиться: а) у вигляді будівництва за кордоном власних (або на паях) підприємств; б)шляхом придбання акцій закордонних підприємств; в) шляхом відкриття за кордоном власних філій або дочірніх підприємств.

- Міжнародна міграція робочої сили. Створення великої машинної індустрії викликав розвиток і такої форми міжнародних економічних відносин, як міжнародна міграція робочої сили. Вона проявляється в еміграції (виїзді робочої сили за кордон) та імміграції (приплив робочої сили з-за кордону).Звичайно, на міжнародну міграцію робочої сили впливають і національні, й політичні, й ідеологічні фактори. Проте визначальними виступають фактори економічні.

Необхідність міжнародної міграції робочої сили зумовлена нерівномірністю нагромадження капіталу, існуванням відносного перенаселення (безробіття) як постійного джерела надлишкових робочих рук в одних країнах і недостача дешевої робочої сили в інших.

Характерною рисою міжнародної міграції робочої сили в сучасних умовах є рух двох різних типів мігрантів з відсталих країн у розвинуті.

Один тип — це наукові кадри й спеціалісти (так звана втеча розуму), інший тип — це некваліфікована або малокваліфікована робоча сила, основною сферою зайнятості якої є галузі, де переважає важка ручна праця.

- Міжнародний обмін технологіями. В умовах НТР великих масштабів досягає міжнародний технологічний обмін. Він відбувається в різних формах, які включають продаж готових товарів, комплектуючого обладнання для виробництва, а також патентів, ліцензій, ноу-хау. Продаж технологій має двояку мету. По-перше, вони продаються як звичайний товар, по-друге, продаж технологій використовується як ефективний засіб конкурентної боротьби на світовому ринку.

- Міжнародні валютні відносини. В зв’язку з тим, що практично всі міжнародні економічні відносини мають вартісне вираження й опосередковуються грошовими формами, між країнами світового господарства формуються певні міжнародні валютні відносини. Важливою характеристикою стану тієї чи іншої країни в системі цих відносин є стан платіжного балансу.

Платіжний баланс — це виражене у валюті кожної окремої країни співвідношення між сумою платежів, отриманих з-за кордону, й сумою платежів, переведених за кордон за певний період часу, як правило, за рік.

Стан платіжного балансу залежить від багатьох факторів. Серед них: стан зовнішньоторговельного балансу, міжнародного балансу послуг і руху інвестиційних доходів (прибутків, дивідендів, процентів), балансу міжнародного руху довгострокового й короткострокового кредиту тощо.

Стан платіжного балансу безпосередньо впливає на курс валюти тієї чи іншої держави. При активному платіжному балансі курс даної національної валюти підвищується відносно валют інших країн, при пасивному — навпаки понижується.

- Міжнародні кредитні відносини. На основі руху позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин виникає міжнародний кредит. Він означає надання в масштабі світового господарства валютних і товарних ресурсів на умовах повернення строковості й платності. Суб’єктами (кредиторами й позичальниками) міжнародних кредитних відносин виступають банківській промислові корпорації, державні організації. Міжнародні й регіональні фінансово-кредитні інститути. Міжнародний кредит відображає процес інтернаціоналізації світового виробництва.

Рух позичкового капіталу і світовому масштабі привів до формування світового ринку капіталів. Він являє собою сукупність національних і міжнародних ринків капіталів. На цьому ринку розвинуті країни світу виступають одночасно і як кредитори, і як боржники, більшість же країн, що розвиваються, як боржники, що означає повну втрату ними економічної самостійності.

Види інтеграційних об’єднань. На основі інтернаціоналізації господарського життя починається процес міжнародної економічної інтеграції, зокрема: Європейський Союз; асоціація держав Південно-Східної Азії (АССАН), куди входять Індонезія, Малайзія, Таїланд,Філіппіни; Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАП), яка об’єднує Аргентину, Болівію, Бразилію, Венесуелу, Колумбію, Мексику, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор. Митний Союз (ЄврАзЕс) Євразійський – Росія, Білорусія, Казахстан і т.п.

 

Види економічної інтеграції країн світу

1) Зона вільної торгівлі. Країни учасниці цього об’єднання обмежуються скасування митних бар’єрів у взаємній торгівлі.

2) Митний Союз. Вільне переміщення товарів і послуг всередині об’єднання доповнюється єдиним митним тарифом щодо «третіх країн».

3) Загальний ринок. У такому єднанні ліквідується митні бар’єри між країнами не тільки для торгівлі, але й для переміщення капіталів і робочої сили.

4) Економічний союз. Передбачає проведення єдиної економічної політики створення системи міждержавного регулювання соціально-економічних процесів.

 

 

Питання для перевірки знань

8. Які основні фактори зумовлюють необхідність економічних взаємозв’язків країн?

9. У чому полягає сутність міжнародного поділу праці, в яких формах він розвивається?

10. Визначте сутність та основні закономірності розвитку міжнародної торгівлі товарами.

11. У чому полягає міжнародний рух капіталу й які закономірності цього процесу?

12. Що є міжнародною міграцією робочої сили і які її наслідки?

13. У чому полягає суть міжнародних валютних відносин?

14. Охарактеризуйте основні етапи розвитку міжнародної валютної системи.

15. Охарактеризуйте основні етапи еволюції міжнародної економічної інтеграції та її перспективи?