ВИВЧЕННЯ РОБОТИ КОМПРЕСІЙНОЇ
ХОЛОДИЛЬНОЇ УСТАНОВКИ
Виконав:
ст.ТПП-31
Прийняв:
Кіндзера Д.П.
Львів 2014
І. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Багато процесів сучасної промисловості можуть бути здійснені тільки при штучному охолодженні, тобто при значно нижчих температурах, ніж ті, що досягаються при охолодженні водою або повітрям при параметрах навколишнього середовища.
Для одержання штучного холоду теплоту від тіла з низькою температурою необхідно передати середовищу із значно вищою температурою, тобто треба здійснити процес, внаслідок якого зменшиться ентропія. Такий процес згідно з другим законом термодинаміки довільно проходити не може: для його реалізації необхідно здійснити допоміжний процес, який проходить із зростанням ентропії. Очевидно, що мінімальна робота, яку при цьому треба затратити, повинна компенсуватися зменшенням ентропії, викликаним процесом охолодження.
В парових компресійних установках, які широко застосовуються для отримання помірно низьких температур (до -100 °С), перенесення теплоти забезпечується застосуванням робочої речовини (холодильного агента). При здійсненні кругового процесу (зворотного циклу Карно) теплота, відведена від охолоджуваного тіла, переходить до випаровуючої робочої речовини при низькій температурі, а далі передається охолоджуючому середовищу /воді/ від робочої речовини, яка конденсується при більш високій температурі /і більш високому тиску/. Для здійснення такого процесу передачі теплоти необхідно витратити роботу на стиснення пари робочої речовини. Ця робота перетворюється в теплоту, яка передається охолоджуваному середовищу.
Теоретичний холодильний на вищому температурному рывны цикл Карно (рис. 1) складається з двох ізоентропійних процесів (1-2 - стиснення пари і 3-4 - розширення сконденсованої робочої речовини) і двох ізотермічних процесів (2-3 - конденсації пари і 4-1 - випаровування робочої речовини). На Т–S - діаграмі теплота, віднята від охолоджуваного тіла робочого речовиною, тобто холодопродуктивність Q0, визначається площею а-1-4-б; теплота, яка передається робочою речовиною охолоджуючому середовищу (повітря), визначається площеюа-2-3-б, а витрачена робота QL - площею 1-2-3-4. Таким чином, енергетичний баланс циклу Карно буде
(1)
де QL - робота, здійснена в реальному процесі. Цей баланс справедливий для будь-якої холодильної установки.
Рис. 1. Холодильний цикл Карно.
Зворотний круговий цикл, показаний на діаграмі (див. рис. 1), здійснюється при умові, що ентропія системи залишається постійною. Відповідно зменшення ентропії охолоджуваного тіла на Qо/Тв і то проходить при випаровуванні робочої речовини, повинно дорівнювати збільшенню ентропії охолоджуючого середовища на (Qо + QL)Тк, яке проходить при конденсації стисненої пари робочої речовини. З цієї умови випливає, що робота, витрачена при здійсненні теоретичного холодильного циклу Карно,
(2)
або теоретична робота, необхідна для забезпечення заданої холодопродуктивності, не залежить від природи робочої речовини і визначається тільки значеннями температур конденсації і випаровування.
Енергетичну економічність холодильних установок, діючих за зворотним циклом Карно, характеризують холодильним коефіцієнтом, тобто відношенням холодопродуктивності до затраченої роботи:
(3)
Принципова технологічна схема парової компресійної холодильної установки показана на рис. 2. Установка складається з випаровувача 1, компресора 2, конденсатора 3 і регулюючого вентиля (дроселя) 4 з’єднаних між собою трубопроводами.
Рис. 2. Схема установки.
Випаровувач служить для випарювання рідкого холодильного агента при низькій температурі і відповідному тиску. При цьому від охолоджуваного тіла віднімається теплота qо.
Компресор призначений для стиснення пари холодильного агента, який відсмоктується від випаровувача.
Конденсатор служить для перетворення стисненої компресором пари холодильного агента в рідкий стан. Теплота, що виділяється при конденсації, переходить до охолоджуючого середовища. Чим вища температура охолоджуючого середовища, тим вища температура конденсації, а відповідно і тиск.
Регулюючий вентиль (дросель) призначений для регулювання подачі рідкого холодильного агента в випаровувач. При протіканні рідини через вузький переріз вентиля проходить дроселювання. В результаті цього процесу тиск рідкого холодильного агента падає від тиску конденсації до тиску випаровування, з відповідним зниженням температури (ефект Джоуля – Томсона).
Циркуляція холодильного агента в холодильній установці здійснюється компресором - найбільш важливоючастиною компресійної установки. В компресійних холодильних установках як робочі речовини (холодильні агенти) найчастіше використовують аміак і різні фреони. Фреонами називають фторхлорзаміщені насичених вуглеводнів. Широке практичне застосування знайшли тільки похідні метану і етану, наприклад Ф-11(CFCl3), Ф-12(CF2Cl2),
Ф-22(CHF2Cl), Ф-113(C3F3Cl3), Ф-14(C2F2Cl2) і деякі інші. Фреони є хімічно інертні, вибухонебезпечні, негорючі сполуки. Це малотоксичні рідини з дуже слабким запахом.
Процеси, які проходять а робочими речовинами в холодильних установках, відображають на ентропійній Т–S - і ентальпійній Р–І - діаграмах цих речовин (рис. 3).
Цикл парової компресійної установки з одноступінчастим стисненням характеризується так званим сухим ходом компресора /перегрівом пари при стисненні/, переохолодженням рідкого холодильного агента після конденсації пари і перегрівом пари, яка засмоктується компресором. Згідно зі схемою одноступінчастої холодильної установки (див. рис. 2) теоретичний цикл її роботи на діаграмах Т–S і P–І ( див. рис. 3) включав такі процеси:
1-2" - адіабата стиснення в компресорі сухої перегрітої пари від тиску випаровування Рв до тиску конденсації Рк;
2"-2' - ізобара - охолодження в конденсаторі стисненої і перегрітої пари до температури насичення (х = 1);
2'-3 - ізотерма - ізобара - конденсація пари в конденсаторі за рахунок відводу теплоти, охолоджуваної водою або повітрям;
3-3' - ізобара - переохолодження рідкого холодильного агента в конденсаторі або в окремому теплообміннику до температури переохолодження T3' нижчій, ніж температура конденсації, але при тому ж тиску;
3'-4 - ізоентальпа - дроселювання в регулюючому вентилі з падінням тиску і температури;
4-1' - ізотерма - ізобара - випаровування і нагрівання холодильного агенте в випаровувачі за рахунок відводу теплоти від охолоджувального тіла;
1"-1 - ізобара - перегрів пари в теплообміннику за рахунок теплообміну з переохолодженням рідким холодильним агентом в спеціальному теплообміннику.
Рис. 3. Зображення циклу компресійної холодильної установки:
а - T–S - діаграма; б - Р–І - діаграма.
Переохолодження холодильного агента (лінія 3-3') приводить до збільшення холодопродуктивності установки. Деякий перегрів пери перед всмоктуванням. (лінія 1'–1) забезпечує стійкий сухий хід компресора, оскільки пари холодоагента в перегрітому стані. В реальних умовах лінія стиснення 1-2 практично не співпадає з адіабатою 1-2", оскільки процес стиснення проходить з віддачею теплоти оточуючому середовищу (повітрю), тобто по політропі 1-2.
ІІ. МЕТА РОБОТИ
Мета роботи - практично ознайомитися з роботою холодильної установки, а також експериментально визначити холодопродуктивність, отриману при заданих умовах, і холодильний коефіцієнт.
ІІІ. ОПИС УСТАНОВКИ (рис. 4)
Холодильна установка АКФВ-4М складається з випаровувача 1; одноступінчастого двоциліндрового компресора 2, який стискає пари фреону до тиску конденсації Рк; конденсатора 3; терморегулюючих вентилів (дроселів) 4, які регулюють подачу фреону і понижують температуру до нижнього температурного рівня в випаровувач (установка має два дроселі і два ребристі випаровувачі, які працюють паралельно); протиструмного теплообмінника 5, де рідкий фреон охолоджується до температури переохолодження Т3', обмінюючись теплотою з парами фреону, що ідуть на всмоктування і перегріваються до температури перегріву T1 фільтру 6, який служить для вловлювання забруднень; осушувача 7, заповненого силікагелем і призначеного для уловлення вологи; лічильника, 8; крана для регулювання подачі води 9; манометрів на лінії нагнітання 10 і всмоктування 11.
Робочою речовиною холодильної установки АКФВ-4М служить фреон-12 (дифтордихлорметан) - один з найпоширеніших агентів. При нормальних умовах фреон-12 - це важкий без кольору газ (температура кипіння -29,8 °С, тиск конденсації 0,65 МПа при 25 °С) з дуже слабким специфічним запахом, відчутним лише при вмісті його в повітрі більше 20%. Сухий Ф-12 не кородує метал, за винятком магнієвих сплавів. Фреон-12 найменш шкідливий, але в рідкому стані може викликати обмороження шкіри і пошкодження очей.
В змієвик конденсатора 3 холодильної установки подають водопровідну воду через лічильник 8, по якому визначають витрати води. Температуру в різних точках визначають електронним мостом за допомогою багатоточкового перемикача.
Датчиками температури є термометри опору. Надлишковий тиск в зонах конденсації і випаровування вимірюють манометрами КСМ2-019. При переохолодженні визначають температуру переохолодження фреону Т7. Якщо температура Т5 дорівнює температурі Т7, переохолодження відсутнє.
Рис. 4. Схема лабораторної компресійної установки АКФВ-4М.
IV. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ РОБОТИ
При включенні установки спочатку вентилем 9 (див. рис. 4) встановлюють по лічильнику 8 задану витрату води. Вмикають компресор 2. Через 10 хв. після пуску установки приступають до зняття показань приладів. Манометрами фіксують тиск на лінії всмоктування і нагнітання. Вимірюють температуру охолоджуючої води (точки Т3, Т4), температуру фреону до і після компресора (точки Т1, Т2), температуру фреону до і після дроселювання (точки Т5, Т6, Т7). Виміри проводять кожні 5 хв. Отримані дані записують в звітну таблицю.
Рекомендовані умови проведення експерименту: витрати води в конденсаторі від 0,3 до 0,5 л/с (від 20 до 30 л/хв.).
Після досягнення заданого режиму роботи установки, про що буде свідчити незмінність температури фреону у всіх точках вимірів у часі, виконують контрольні виміри всіх величин і припиняють дослід. Установку зупиняють в наступному порядку: вимикають компресор, відключають воду.
Звітна таблиця
| № п/п | Покази витратоміру 8 | Витрати води, м3/с | Температура води, К | Температура фреону, К | Тиск фреону, кгс/см2 | |||||
| Початкова Т3 | Кінцева Т4 | При всмоктуванні Т1 | На лінії нагнітання Т2 | Після дроселювання Т6, Т4 | Після переохолодження Т7 | В конденсаторі Р2 | В випаровувачі Р1 | |||
