Посередники (Liaison roles) в межах функціональної структури

Найбільш прості елементи горизонтальних зв'язків можуть бути організовані у вигляді так званих посередників (Liaison roles). Посередники – це окремі люди або групи людей, які полегшують взаємодію між підрозділами. Вони представляють один підрозділ в іншому, знижуючи, таким чином, можливість конфлікту і розвантажуючи вертикальні зв'язки. Звичайно посередники діють на нижніх рівнях ієрархії й запобігають розвитку розбіжностей вже на ранній стадії їхнього розвитку.

Прикладом посередника може служити фахівець із комп'ютерної техніки. У багатьох організаціях велика кількість людей використовує у своїй повсякденній роботі персональні комп'ютери. Комп'ютеризація змушує фірми наймати спеціалістів в цій області. При цьому такі фахівці можуть працювати у відділах обробки інформації при централізованих інформаційних центрах, але вони також необхідні і в інших відділах, що використовують обчислювальну техніку.

Таблиця 4.1. Переваги та недоліки функціональних організаційних структур

Такі комп'ютерні посередники багато в чому усувають необхідність прямого спілкування між комп'ютерним відділом та іншими відділами. Крім цього, вони вчасно повідомляють про потреби кінцевих користувачів у комп'ютерному (спеціалізованому) відділі.

Прикладом використання механізму посередника в інтеграції проектної і «материнської» структур є представники проектів у головному офісі всієї компанії, що зображено на рис. 4.11.

Рис. 4.11. Взаємодія функціональної структури з проектами за допомогою посередників (представників проектів)

Функції посередника в цьому випадку полягають у забезпеченні правильності виконання замовлень і заявок на функціональні ресурси, що посилаються проектами в центральний офіс, а також в представництві й захисті інтересів своїх проектів у вирішенні різних питань на рівні штаб-квартири компанії. Посередник також повинен вчасно інформувати свій проект про всі рішення, прийняті на вищому рівні керівництва всією компанією. Підтримка такого зв'язку на нижчому рівні дозволяє значно розвантажити ієрархічні вертикальні зв'язки. Це також знижує ймовірність розвитку конфлікту між функціональною та проектною структурами.