Ризики в антикризовому управлінні

Управлінська діяльність в тій чи іншій мірі має ризиковий характер, що зумовлено багатофакторною динамікою об'єкта управління і його зовнішнього оточення, а також роллю людського чинника в процесі господарської діяльності. Поняття «ризик» також має багатофакторну природу, розкрити яку можна лише у взаємозв'язку з такими поняттями, як

Методи та оргачішнія моніторингу «шітш.рнїї "¹"'»•' Г/»/»««нині «невизначеність», «ймовірність», «умови невизначеності», «умови ризику».

Згідно математичних підходів, невизначеність виявляється тоді, коли результатом дії є набір можливих альтернатив, ймовірність яких невідома. Ризик має місце, якщо дія призводить до набору альтернатив, причому ймовірність здійснення кожної з них відома. Поняття «ризик» і «невизначеність», широко використовуються в теорії і^г0Р і динамічному програмуванні, застосовуються в економіці, політиці, теорії управління, галузі права та страхування.

Формування ринкових відносин в Україні активізувало процес дослідження підприємницького ризику, в тому ііислі інвестиційного, страхового та банківського. Разом з тим проблема ризиків залишається мало дослідженою, немає достатньо ясних понять про сутність підприємницького ризику, його різновидах, областях використання, засобах управління. Ризики і невизначеність виступають невід'ємними рисами господарської діяльності і процесів управління. Невизначеність розглядається як умова ситуації, в якій не можна оцінити ймовірність потенційного результату. Часто така ситуація виникає, коли впливають на ситуацію нові фактори і про них не можна отримати достовірну інформацію. Тому наслідки прийняття управлінського рішення важко передбачити, наприклад в швидкоплинних умовах, До них відносяться такі, як наукомістка та інноваційна сфери, цінова і ринкова кон'юнктура. Зазвичай менеджер, стикаючись з невизначеністю, намагається отримати додаткову інформацію експертними методами, а частіше інтуїтивно, тобто визначити ймовірність досягнення результату.

Поняття «визначеність» пов’язано з умовами прийняття управлінських рішень, коли керівник з достатньо*⁰ Д^ля даної ситуації достовірністю реально оцінює потенційний результат кожного з можливих варіантів розвитку подій. Наприклад, якщо відома динаміка зміни вартості матеріалу і робочої сили, орендної плати, можна розрахувати витрати на виробництво конкретного виробу і енрогнозувати ціі^1и- Слід зазначити, що ситуація повної визначеності зустрічається досить рідДКО.

Ризик у економічному сенсі передбачає втраті, збиток, ймовірність яких пов'язана з наявністю невизначеності (недостатності інформації, недостовірності), а також вигоду і прибуток, отримгпи які можливо лише при діях, обтяжених ризиком, що найчастіше пов'язаться ³ інноваційною діяльністю.

У менеджменті поняття «ризик» зв'язується з характером і складністю проблем, умовами прийняття управлінських рішень і прогнозуванням результату. Управлінський ризик слід розглядати як характеристику управлінської діяльності, здійснюваної в ситуації тій чи іншій мірі невизначеності, внаслідок недостатності інформації, гіри виборі менеджером альтернативного рішення, критерій ефективності якого пов'язаний з ймовірністю прояву негативних умов реалізації.

Розмір втрат організації як результату діяльності в умовах невизначеності являє собою «ціну ризику», а величина успіху (додатковий прибуток) - «плату за ризик». Ризик виявляється в процесі реалізації продукції виробничо-господарської системи або послуги і виступає одним з кінцевих результатів діяльності. Сутність, зміст, характер прояву ризику в діяльності організації дозволяють визначити економічну природу ризику.

У практиці менеджменту використовуються наступні характеристики ризику:

- розмір ймовірного збитку (втрат) або величина очікуваного додаткового доходу (прибутку) як результат діяльності в ризик-сигуації;

- ймовірність ризику - ступінь впливу джерела ризику (події), яка вимірюється в межах значень від 0 до 1;

- рівень ризику - відношення величини збитку (втрат) до витрат на підготовку і реалізацію управлінського рішення. Вимірюється за величиною від нульового значення до 1, вище якого ризик не виправданий;

- ступінь ризику - якісна характеристика величини ризику і його ймовірності. Розрізняють ступеня: високу, середню, низьку і нульову;

- прийнятність ризику-ймовірносгі втрат і ймовірність того, що ні втрати не перевищать певний рівень;

- правомірність ризику - ймовірність ризику знаходиться в межах нормативного рівня (стандарту) для даної сфери діяльності, який не можна перевищити без правових порушень.

В кризових умовах у підприємства велика ймовірність опинитися банкрутом, у зв'язку з чим персоналу потрібне вміння в ризик-ситуаціях, з одного боку, уникати невиправданих втрат, з іншого, - діяти сміливо і ініціативно. Менеджер повинен вміти ризикувати, тобто виважено, чи не перебільшуючи небезпеки, домагатися намічених цілей при дотриманні меж правомірності дій.

У практиці мають місце випадки, коли вибирається варіант невеликого результату, але за відсутності ризику, що може призвести до зниження результативності та конкурентоспроможності організації. При

Методи та оргапЬчція моніторингу в ишпчкриикшму управлінні прийнятті рішення з максимальним результатом, а й з високим рівнем ризику використовується критерій максимакса. У таких випадках треба зіставити очікувану економічну вигоду і можливі втрати у зв'язку з ризиковими діями. Якщо втрати перевищують вигоду, таке рішення невиправдано. Очевидно, що в складних ситуаціях потрібно використання сукупності критеріїв, при виборі яких важливий комплексний підхід, що дозволяє оцінити ситуацію з урахуванням різносирямованих факторів.

Приступаючи до аналізу ризикової ситуації та розробки рішень, в першу чергу, слід встановити, з якими видами ризиків зустрінеться менеджер у процесі управління. У значній мірі дана проблема вирішується на основі методологічної систематизації ризиків та їх класифікації, яка відображає багатофакторну природу цього поняття.

Існує взаємозв'язок і взаємодія зовнішніх і внутрішніх (системних) чинників, або джерел, ризику стосовно менеджменту виробничо- господарських організацій. Із зовнішніх факторів слід зазначити джерела ризику, викликані кризою соціально-економічного розвитку країни та окремих регіонів, а також ринкові джерела, обумовлені порушенням надійності чи труднощами формування нових зв'язків із споживачами, постачальниками, з проблемами забезпеченості фінансовими, трудовими, матеріальними та іншими видами ресурсів.

Серед внутрішніх ознак виділені функціональні особливості ризикової діяльності - виробничої, фінансової, маркетингової та ін. Важливим є і зміст ризиків: економічних, соціальних, організаційних, правових, інноваційних та ін. Серед наслідків реалізації результатів ризик- рішень найбільш поширені екологічні, соціальні, політичні.

Інтеграційні фактори, або фактори взаємодії, властиві менеджменту, забезпечують управління ризиком як процесом виявлення джерел ризику, визначення ймовірності його прояви в ході виробничого процесу і впливу на результат і наслідки виробничо-господарської діяльності організації.

Здійснюючи управління, менеджер ризикує, вибираючи цілі, стратегії розвитку, системи мотивації діяльності персоналу.

Значна частка ризику криється і у виборі методів і критеріїв вимірювання та оцінки ймовірностей і величин ризику, наприклад, при проведенні експертизи, при дослідженні статистичних даних або визначенні коефіцієнта дисконтування при приведенні вартості майбутніх доходів до теперішнього часу.

Розглянута логіка формування ризику дозволяє більш системно оцінювати кожен вид ризику, що в антикризовому менеджменті

Методи ти організація моніторингу к антикризовому управлінні надзвичайно важливо. Класифікація ризиків за основними ознаками (табл. 5.1) і факторами (табл. 5.2) дозволяє провести їх ранжування, створити сценарії ймовірного ходу подій для конкретної ситуації, розробити карти ризику, виявити пороги стабільності системи управління за допомогою імітаційного та інших видів моделювання. Інакше кажучи, класифікація ризиків є основою організації управління ризиками. При цьому слід зазначити, що кожна виробничо-господарська система своєрідна, а склад ризиків мінливий, тому на підприємстві повинна розроблятися, на основі загальної, своя система управління ризиком. Вирішення проблем ризику стає професійною справою ризикових менеджерів.

Таблиця 5.1 - Класифікація ризиків за ознаками в антикризовому менеджменті

Ознака	Вид ризику
Призначення ризику	ризик, що припускає втрати
	ризик, що передбачає вигоду
Функціональні особливості ризик-процесу	маркетинговий
	інноваційний
	інвестиційним
	виробничий
	страховий
	фінансовий
Зміст ризик-результату	економічний
	соціальний
	організаційний
	психологічний
	іміджевий
Наслідки реалізації ризик-рішення	соціальні
	політичні
	екологічні
	демографічні

Розгляд природи і змісту ризику, різноманіття факторів (джерел) ситуацій, що вимагають специфічної організації та управління, дають підставу трактувати ризик як категорію менеджменту.

Маркетинговий ризик конкурентної стратегії розвитку фірми може бути виражений у втраті частки ринку, в зниженні обсягу продажів і розміру прибутку, а також у величині ймовірності прояву негативних змін у зовнішньому середовищі, наприклад, зростання цін на енергоносії, підвищення процентних ставок по кредитах.

Методи та органііація моніторингу в антикризовому управлінні Фінансовий ризик, перш за все, - ризик фінансової стратегії фірми, який може бути виражений у величині втрат прибутковості цінних паперів внаслідок фінансової кризи і падіння валютного курсу та у ймовірності виникнення такої ситуації. Слід зазначити, що фінансові ризики найбільш рухливі і різноманітні. Серед них виділяють ризики: процентний, кредитний, валютний, неплатоспроможності, ліквідності, ринковий, інфляційний, фінансових зловживань.

Таблиця 5.2 - Класифікація ризиків за факторами в антикризовому

менеджменті

Ознака	Вид ризику
Рівень зовнішніх джерел (факторів) ризику	міжнародний макроекономічний регіональний
Ринковий фактор ризику	конкурентний кон'юнктурний ціновий комунікаційний
Ринки факторів виробництва як джерела ризику	людських ресурсів інформаційний фінансових ресурсів матеріальних ресурсів тимчасовий
Засіб впливу	цільовий, стратегічний, тактичний прогнозований, плановий, концептуальний мотиваційний, стимулюючий, структурний
Характер прояву	суб'єктивний (об'єктивний) неправомірний (правомірний) невиправданий (виправданий) криміногенний
Метод	експертний економіко-математичний статистичний інтуїтивний дисконтування

Виробничий ризик характеризує перевищення поточних витрат підприємства в порівнянні з бізнес-планом через непередбачені ситуації: простоїв обладнання, недопоставки матеріалів. Ймовірність виникнення таких ситуацій безпосередньо пов'язана зі зниженням рівня організації управління на підприємстві за зовнішніх і внутрішніх факторів.

Інвестиційний ризик - показник невизначеності повернення вкладених коштів і отримання доходу. Наприклад, ризик вкладення коштів

у проект пов язании з невизначеністю його реалізації, у зв язку з неповнотою вихідних даних про умови реалізації, про величину витрат і результатів, з виникненням негативних ситуацій при проектуванні (зміна кон'юнктури ринку), а також з впливом факторів технічного, комерційного, політичного характеру.

В Україні поряд з ризиками, наявними в традиційно функціонуючої ринкової економіці, у зв'язку з недосконалістю системи управління економікою, відсутністю нормативних актів, виникають несподівані ситуації, що ускладнюють діяльність українських підприємств.

Найбільш поширені джерела ризиків:

- нестійка політична та економічна ситуація в країні;

-зниження економічного, наукового та інноваційного потенціалу;

- порушення договірних зобов'язань та зменшення доходів через злочинні дії третіх осіб;

-зміни вартості факторів виробництва;

- втрата керованості та кадрового потенціалу;

- зниження якості продукції та послуг, престижу організації;

- зміни зовнішньоекономічних чинників.

Антикризовий менеджмент у значній частині пов’язан з розв'язуванням ризикових проблем. У кризових ситуаціях виникає безліч ризиків різноманітних за змістом, джерелами прояви, величиною ймовірності та розміром можливих втрат і негативних наслідків для даного бізнесу, а іноді і економіки в цілому. Все це зумовлює потребу створення системи управління ризиком із залученням кваліфікованих «ризикових менеджерів» - фахівців з управління в ризикових ситуаціях. Управління ризиком найбільш наочно можна розглянути на методологічній основі процесу вироблення та реалізації управлінських рішень. Нагадаємо, що цілеспрямований процес управління передбачає виконання в логічній послідовності взаємозалежних управлінських функцій (управлінських робіт) за рішенням конкретної проблеми з використанням управлінських засобів і методів впливу на персонал, зайнятий у спільній виробничо- господарської діяльності. Тому результати процесу управління матеріалізуються в продукті і відображаються у підсумкових показниках і соціальних наслідках діяльності виробничо-господарської системи.

Управлінський ризик як багатофакгорна категорія менеджменту досліджується в динаміці цілеспрямованого циклічного процесу управління, що має інформаційні, тимчасові, організаційні, економічні, соціальні та правові параметри. Інформаційний аспект процесу управління

ризиком являє собою перетворення інформації про фактори та джерела невизначеності в інформацію про рівні ймовірності здійснення умов невизначеності в процесах виробництва та реалізації продукції, яка потім перетвориться в інформацію про показники рівня ефективності або неефективності результатів діяльності в умовах ризику і про негативний вплив на екологічні та соціальні умови життя.

На рис. 5.3 наведені функції і засоби управління, що характеризують зміст процесу управління ризиком. Одна сторона схеми (по вертикалі) відображає стадії процесу вироблення та реалізації ризикових рішень.

Рисунок Ь.З - Управління ризиком в процессі розробки й реалізації управлінського рішення

Інформаційний аналіз містить роботи і моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища, виявлення нових джерел ризику та коригуванням факторів, прояв яких залежить від мінливих обставин.

Розробка варіантів рішень, як стадія процесу управління, встановлює межі можливого негативного прояву ризику. Оцінка проводиться по всіх змістовних аспектах ризику: економічних, соціальних, екологічних,

організаційних, іміджевих, правових. Критерії вибору ризик-рішення передбачають розробку меж ризику, динаміку зміни втрат (збільшення, зниження) в залежності від обсягу продажів, розміру витрат, зміни цін, інфляції та ін.

Реалізація ризик-рішення, в процесі якої виявляються нові аспекти прояви організаційного ризику вимагає оперативного прийняття заходів. Контроль змін в параметрах ризику і корегування можуть мати істотне значення в антикризовому менеджменті. Своєчасність реакцій і дій менеджера - головна умова стабілізації ситуації і зниження загрози втрат.

У системі управління організаціями формуються гнучкі організаційно-управлінські ланки, такі, як «експертиза і прогнозування ризиків», «консультаційні служби в області ризикової діяльності». Найбільш простими рішеннями може стати введення посади ризикового менеджера в апарат управління і створення органу, що координує дії з управління основними видами ризику всіх підрозділів організації.

Професіоналізм в управлінні ризик-ситуаціями в антикризовому менеджменті набуває виняткового і вирішального значення. Рівень ризику залежить не тільки від об’єктивних чинників розвитку економіки, а й значною мірою від суб'єктивного сприйняття ситуації менеджером, який приймає рішення, від його досвіду, знань, інтуїції.

В українській економіці широко використовують організаційно- правові форми з обмеженою відповідальністю суб'єкта власності, який ризикує лише виробничими інвестиціями, наприклад, акціями, а не всім своїм майном. Розподіл ризику між партнерами і зниження рівня ризику для кожного партнера створюється при взаємному володінні акціями в умовах об'єднань, корпорацій, фінансово-промислових груп.

Інформація про потенційного партнера, конкурента або клієнтів повинна містити відомості про можливі ризики у взаєминах. У зарубіжній практиці така інформація міститься в бізнес-довідках, що надаються ринком інформаційних послуг. Для оцінки ризику взаємин представляють інтерес неформальні контакти, «зустрічі без краватки», які дозволяють мати більш повну інформацію про потенційного партнера і своєчасно розробити стратегію поведінки з мінімізацією непередбачених витрат.

Мірою захисту і компенсації негативного впливу некерованих факторів виступає страхування, яке захищає власника від ризику загибелі та псування матеріальних цінностей. Страхування комерційних ризиків включає: ризики орендної плати, передоплати, затримки платежів і неплатежів; ризики засновників; ризики несвоєчасного відвантаження товарів і недопоставки. Слід зазначити, що розвиток ринку страхових послуг в Україні значно відстає від потреб економіки та суспільства.

Наведемо відомий у літературі приклад прийняття рішення у страхуванні. Керівник компанії повинен прийняти рішення - страхувати або не страхувати свій парк автомобілів. У керівника немає впевненості в тому, що аварій не буде, а якщо будуть, то не знає, у що вони обійдуться. Зі статистики відомо, що один з десяти водіїв потрапляє один раз у році в аварію і середній збиток обходиться в 2000 грн. Якщо у організації 500 автомобілів, то ймовірні 50 аварій на рік загальною вартістю 100 тис.грн. У дійсності аварій може бути і більше, а втрати вище. При прийнятті рішення про страхування всього парку машин страховий поліс буде коштувати 110 тис. грн. (100 + 10%), а рішення приймається в умовах невизначеності.

Розробка шляхів і засобів мінімізації втрат, нейтралізації та компенсації негативних наслідків ризик-рішень, страхування та інші можливості захисту від ризику розглядаються в антикризовому менеджменті як необхідні умови розробки і реалізації ризик-рішень, які використовуються при виконанні робіт на кожній стадії процесу управління ризиком.

Оцінка ризику виступає важливою частиною оцінки ефективності управлінського процесу як процесу обґрунтування ризикового рішення. Результат оцінки дає підставу для коригування окремих елементів процесу управління конкретними ризиками, що деталізується з урахуванням відповідної ситуації, внутрішніх і зовнішніх факторів, а також тенденцій розвитку та особливостей прояву ймовірних наслідків.