Лекции.Орг


Поиск:




Концептуальний підхід до питань моделювання кризових




Явиїц

Економічний розвиток - це багатофакторний процес, який відображає як еволюцію господарського механізму, так і зміну на цій

основі економічних систем. Разом з тим, це суперечливий і складний процес, який не може здійснюватися прямолінійно, по висхідній лінії. Розвиток проходить нерівномірно, має періоди зростання та спаду, кількісні та якісні зміни в економіці, позитивні та негативні тенденції. Саме циклічний характер розвитку економічної системи, її коливання між спадом та підйомом є причиною, яка стримує економічний ріст.

З тих пір як в рамках капіталістичного суспільства здійснився перехід до індустріального виробництва, економічний ріст прийняв циклічний характер. Циклічність - це форма руху національної економіки та світового господарства в цілому, що припускає зміну революційних і еволюційних стадій розвитку економіки, економічного прогресу.

Коливальна економічна динаміка спостерігається майже два сторіччя, з того часу як в рамках капіталістичного суспільства здійснився перехід до індустріального виробництва. Циклічний розвиток економіки супроводжується високим рівнем економічної активності, а потім спадом цієї активності до рівня нижче за допустимий. Проблема циклічності завжди привертала увагу вчених-економістів і сьогодні залишається однією з центральних проблем економічної теорії. Цю проблему вивчали такі видатні дослідники цього феномену, як А. Шпітгоф, М. Туган- Барановський, К. Маркс, Т. Веблен, І. Мігчелл, Дж. Хікс, Дж. М. Кейнс, Й. Шумпетер і багато інших. Проблеми циклічності намагалися пояснити ще філософи Стародавньої Греції. Історично їх пов'язували то з циклом руху Венери, то з появою плям на Сонці чи світовими війнами та соціальними революціями. Економічні кризи почали досліджувати на початку XIX ст. Так, Сісмонді їх пояснював недоспоживанням населення, Мальтус - невідповідністю у темпах зростання чисельності населення та темпах зростання обсягів продуктів споживання, К. Маркс - загостренням соціально-економічних протиріч.

В економічній теорії існує багато підходів до економічних циклів. їх можна згрупувати за такими групами:

- економічний цикл - це відхилення від нормального стану рівноваги;

- економічний цикл В це загальна форма економічного прогресу, а рівновага не розглядається як норма, до якої тяжіє економіка в процесі коливань;

- відмова від закономірно-періодичного циклу.

За причинами циклічності теорії зазвичай поділяють на екзогенні, ендогенні та їх синтез.


Таким чином, в економічній теорії існує безліч підходів до проблеми економічної циклічності. Складність й суперечливість економічного життя відбивається в різноманітті теорій економічних циклів. Серед них не треба шукати однієї вірної, а треба враховувати здобуття кожної. Сьогодні можна навести докладний перелік чинників, дія яких викликає циклічність:

- природні (астрофізичні, біологічні);

- техногенні (технологічні уклади, чинники технічного оновлення, нагромадження критичної маси капіталовкладень, життєвий цикл товару);

- економічні (надвиробництво, інфляція, емісія, зміна швидкості обертання грошей, циклічність податкових надходжень);

- знання (цикл подвоєння і розпаду, який реалізується в циклічних змінах інтелектуальних ресурсів і технологій);

-оновлення потреб, інтересів, мотивацій;

- зміни в зростанні професіоналізму та інтенсивності праці;

- оновлення уявлень, вірувань (нагромадження і крах ілюзій);

- оновлення владних структур (вибори).

Більшість сучасних економістів вивчають причини циклічності через аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на характер циклу, його тривалість, специфіку проявів окремих фаз. До зовнішніх факторів можуть бути віднесені об'єктивні та суб'єктивні обставини, які викликають періодичну повторюваність економічних явищ і які знаходяться поза економічною системою. Внутрішні фактори притаманні самій економічній системі, і вони можуть викликати як підйоми, так і спади економічної активності через певні проміжки часу.

Пояснити циклічність руху економіки дією тільки зовнішніх або внутрішніх факторів неможливо, тому що економічний цикл прискорює і гальмує економічну систему, використовуючи їх разом.

Сучасні економічні методи вможливили виділення 1380 видів циклів, які стосуються економіки. Проте лише три з них мають практичне і теоретичне значення:

1. Цикли товарно-матеріальних запасів Дж. Кітчина (з періодом до З років).

2. Цикли інвестицій в обладнання та устаткування К. Жугляра (період 7-11 років).

3. Будівельні цикли С. Кузнеця (період 18-22 роки).

На наш погляд, фактори, які впливають на циклічність світового економічного розвитку можна класифікувати за напрямами їх дії - утворююча та руйнівна, в свою чергу вони різняться за економічними,

Memotin ти органіїиція моніторингу ч иитикриЩиому управ, іііші політичними та соціальними напрямами. До утворюючої дії можна віднести такі фактори, як: відкриття крупних родовищ цінних ресурсів; освоєння нових територій і пов'язана з цим міграція населення; коливання чисельності населення планети; потужні прориви в технології, винаходи та інновації, які дозволяють радикально змінити структуру суспільного виробництва; інвестування, тобто вкладення коштів у розширення виробництва, його модернізацію, створення нових робочих місць. До руйнівної дії відносяться: війни, революції, та інші політичні потрясіння; фізичний строк служби основного капіталу (рухомого та нерухомого); особисте споживання, скорочення або зростання якого впливає на обсяг виробництва та зайнятості; надмірна лібералізація економічної політики держав щодо виробництва, попиту та споживання; утворення фінансових «бульбашок».

На певному етапі економічного розвитку утворюючі фактори перетворюються на руйнівні. Це залежить від характеру циклу, його тривалості, специфіки проявів окремих фаз.

Розробка теорії циклів почалась із середини XIX ст., коли англійський учений X. Кларк звернув увагу на 54-річний розрив між двома економічними кризами 1793 і 1847 pp. Він припустив, що це не випадково, що мають бути якісь на те причини, але не зміг їх сформулювати.

Для глибинного розуміння циклічних явищ в економіці звернімося до теорії хвиль. Відомий український вчений М.І. Туган-Барановський вперше розробив теорію про фундаментальні закономірності циклічності економічної динаміки. Розглядаючи промислові кризи в Англії, він довів, що циклічність економічного розвитку визначається обмеженістю позичкового капіталу та особливостями його інвестування в капітальні товари. Туган-Барановський навчався в Харківському університеті, а потім продовжив свою освіту і наукову діяльність у Санкт-Петербурзькому університеті. У своїх працях Туган-Барановський показав закономірність не тільки виникнення кризи, але і її подолання завдяки активізації інвестиційної і соціальної політик. Фундаментальний аналіз історії криз дозволив вченому виділити три загальні основні характеристики: стан товарного ринку, визначений як надвиробництво, зміни у сфері грошового обігу, коливання кредитів. За визначенням Туган-Барановського, головною з цих характеристик є надвиробництво. Учений розкриває зв’язок промислових циклів з періодами оновлення основного капіталу, показує диспропорції у розвитку виробництва засобів виробництва і предметів споживання, особливості нагромадження у різних галузях, приходить до

Методи та організація моніторингу в антикризовому управлінні висновку про інновації як рушійну силу в розвитку капіталістичної системи господарювання, вводить функцію інвестування у теоретичну модель циклічного розвитку промисловості.

Будучи професором Петербурзького університету, М. Туган- Барановський виховав свого послідовника, видатного вченого М. Кондратьева, який на початку 20-х pp. XX ст. відкрив довгі цикли кон’юнктури, що потім були названі циклами Кондратьева. З метою обгрунтування великих циклів М.Д. Кондратьев проаналізував великий фактичний матеріал. Були вивчені статистичні дані чотирьох провідних капіталістичних країн - Англії, Франції, Німеччини, США за період 100- 140 років і досліджена велика кількість статистичних показників таких, як:

- динаміка цін;

- заробітна платня;

- відсоток на капітал;

- зовнішньоторговий обіг;

- виробництво основних видів продукції промисловості та ін.

Проведені дослідження дали змогу виявити наявність циклічних

хвиль у межах 50-60 років. Цикл має 4 фази: дві - піднесення; дві - занепаду. За оцінкою М. Кондратьева, періоди великих циклів з кінця XVIfl ст. були такими (табл. 5.3).

Таблиця 5.3 - Періоди великих хвиль

Хвиля Фази
Піднесення Занепад
  3 кінця 80-х - початку 90-х до 1810- 1817 рр. 3 1810-1817 pp. до 1844-1851 pp.
II 3 1844-1851 pp. до 1870-1875 pp. 3 1870-1875 pp. до 1890-1896 pp.
III 3 1890-1896рр. до 1914-1920 pp. 3 1914-1920 pp.

М. Кондратьев визначив, що перед і на початку піднесення хвилі кожного великого циклу виникають глибокі зміни в економічному житті суспільства, які виявляються в значних змінах техніки, виробництва, виникненні нових ринків збуту. Так, у розвитку першої хвилі піднесення (кінець XVIII ст.) визначальними були винаходи в текстильній промисловості та виробництві чавуну. Зростання в період другої хвилі (середина XIX ст.) було зумовлено насамперед будівництвом залізниць, розвитком морського транспорту, а третя хвиля піднесення (початок XX ст.) пов'язана з відкриттям електрики, радіо та ін. Крім того, помічено, що на стадії «піднесення» хвилі супроводжуються нестабільністю в

Методи та організація моніторингу я антикризовому управлінні суспільстві - політичними негараздами, страйками, революціями, стадія «занепаду» хвилі характеризується активізацією інноваційної діяльності, пожвавленням у створенні нових робочих місць, нових галузей виробництва, зміною технологічної парадигми, що приводить до подолання кризи.

М. Кондратьев довів, що є три типи «хвиль» - короткі (приблизно З роки), середні (15 років) і довгі (60 років) і всі вони впливають на економічну кон'юнктуру. При побудові системи регулювання економіки необхідно враховувати чинник часу і стежити за розвитком кризових явищ, що дає змогу з меншими витратами відновити рівновагу, замінити одну парадигму на іншу. Інноваційні процеси слід пов'язувати з різними чинниками кон'юнктури - з рівновагою «першого порядку» - попит і пропозиція; «другого порядку» - переливання капіталу в нове обладнання, машини, модернізацію виробництва; «третього порядку» - стосується зміни виробничої структури, сировинної бази, джерел енергії, кваліфікації та умов праці робітників тощо. Відхилення від першого типу рівноваги призводить до коротких хвиль, другого типу - до середніх хвиль, третього

- до довгих хвиль.

Таким чином, основною закономірністю великих циклів М. Кондратьєв уважав науково-технічні винаходи, відкриття, зміни технологічного укладу, які впливають на соціально-економічне життя суспільства, утворення нових ринків, нових країн тощо. М. Кондратьєв увів поняття «технічна революція як тяглова сила» циклу, розробив теорію «інноваційних» пакетів і показав, гцо нововведення розподіляються в часі нерівномірно і з'являються групами.

Зміни в техніці зумовлені попитом виробництва, створенням таких умов, за яких застосування винаходів стає можливим і необхідним. Війни і революції є наслідком створених економічних, соціальних і політичних обставин, які породжують черговий цикл, а кожна наступна фаза довгого циклу є результатом кумулятивних процесів попередньої фази.

Траєкторію рівноваги економічного зростання (тренд) визначають два основні показники: швидкість оновлення виробничих фондів та ефективність нововведень.

Феномен циклу - це періодичність повторення характерних соціоекономічних і технологічних ситуацій через певні відрізки часу. Середні цикли нанизуються на довгі хвилі. М. Кондратьєв у книзі «Длинные волны конъюнктуры» підкреслює, що хвилеподібний рух являє собою процес відхилення від стану рівноваги, до якої прагне економіка.


Періодично ця рівновага порушується і виникає необхідність створення нового запасу «основних капітальних благ», які б відповідали виникаючому способу виробництва. Таке оновлення проходить не плавно, а поштовхами. Як вже зазначалось, вирішальну роль при цьому відіграють науково-технічні винаходи, відкриття, науково-технічні революції. Слід зауважити, що дедалі більше дослідників підтримують хвильову, циклічну концепцію розвитку економіки. Так, американський дослідник Маркетті, проаналізувавши появу винаходів і нововведень за останні 200 років, зробив висновок, що вони з'являються хвилями і мають певну конфігурацію і частоту: услід за хвилями винаходів з певним часовим лагом виникають хвилі нововведень. Зіставлення й аналіз трьох хвиль дали йому підстави для висновку, що часова дистанція між центральними точками кожної хвилі залишається постійною і дорівнює 55 рокам для нововведень і 63 - для винаходів, що відповідає періодичності довгих хвиль, відкритих М.Д. Кондратьєвим.

При розгляді взаємозалежності хвиль Кондратьєва із сучасним станом світової економіки, можемо спостерігати, що хронологія хвиль Кондратьєва має такий вигляд: третя знижувальна хвиля, яка почалась у 1914-1920 pp., закінчилася фондовим крахом у США (1929 р.) та наступна за цим довготривала депресія до 1933 р. (це ще одна із закономірностей циклів Кондратьєва - кінцева фаза знижувальної хвилі характеризується найбільш важкими кризами, яких протягом сторіччя буває не більше двох).

Часові рамки четвертого циклу Кондратьєва - 1929/33-1974/81 pp.; при цьому закінчення висхідної фази циклу припала орієнтовно на початок 50-х років. Завершився цей цикл, як і попередній, важкою кризою, яка була пов’язана з ринком нафти (1973 та 1979 pp.). На сучасному етапі, на наш погляд, є всі підстави говорити про закінчення фази зростання п’ятого циклу Кондратьєва. По-перше, притаманні для подібного циклу терміни приблизно виконані. По-друге, динаміка світових фондових ринків, а саме американських фондових індексів протягом трьох років поспіль знижувалась. Шляхом емпіричного спостереження, ми бачимо, що на сьогодні йде тенденція до скорочення циклів Кондратьєва. Скорочення циклу відбувається, перш за все, збільшенням швидкості грошового обігу і процесу відтворення взагалі, що визначено розвитком сучасних інформаційних систем у сфері фінансового сектора.

Головною причиною довгохвильових коливань М.Д. Кондратьев вважав наявність у складі сукупного капіталу особливих частин, що мають тривалий термін дії: великих засобів виробництва, споруд, устаткування, а також кадрів кваліфікованої робочої сили. У цілому концепція російського науковця визнана як теорія, що містить комплексний опис феномена довготривалих коливань.

Теорія Кондратьева отримала широке визнання західними вченими- економістами. Зокрема, канадський економіст А. Гордон заснував компанію «The Long Wave Group», яка займається вивченням хвиль Кондратьева та їх впливу на фондові ринки, ринки нерухомості, інфляцію тощо. Гордон розбив довгу хвилю на чотири періоди та назвав їх порами року - весна, літо, осінь, зима з тривалістю 15 років. На думку Гордона, зараз світова економіка знаходиться в періоді «зимової депресії», яка характеризується дедоларизацією основних економік світу, падінням фондових індексів, зростанням боргових зобов’язань. Сам Кондратьев вбачав у цих процесах так звану «очистку» економіки для підготовки до нового підйому.

В 1939 р. вийшла праця И. Шумпетера «Економічні цикли», в якій він створив загальну картину економічних коливань. Розглядаючи економічні цикли та їх причини, австрійський економіст И. Шумпетер висунув ідею про трициклічну схему, тобто про коливальні процеси в економіці, що здійснюються, так би мовити, на трьох рівнях. Він назвав ці цикли іменами М.Д. Кондратьева, К. Жугляра та Дж. Кітчіна - вчених, що відкрили цикли тривалістю відповідно в п'ятдесят п'ять років, десять років і три роки чотири місяці.

Відомо, що сам И. Шумпетер пов’язував природу циклів з новаторською діяльністю підприємців. Початкові нововведення викликають цілу серію інших супутніх інновацій, що врешті-решт призводить до буму. Але в своїй роботі він вперше об’єднав відомі різновиди економічних циклів, довівши, що всі вони пов’язанні із застосуванням нововведень і на практиці діють спільно, посилюючи або гальмуючи дію одне одного. Серед видів циклів Й. Шумпетер виділив такі:

- Великі або «довгі хвилі» М. Кондратьева (близько 55 років). Періодичність «довгих хвиль» пояснюється оновленням елементів промислової інфраструктури з тривалим періодом користування (залізниць, магістралей, гребель, мостів).

- Середні або цикли К. Жугляра (10 років). Вважається, що їх матеріальною основою є оновлення основних засобів виробництва.

- Малі або цикли Дж. Кітчина (3 роки). Існування цих циклів спочатку пов’язувалося з коливанням світових запасів золота, грошовими потоками, зараз причиною вважаються періодичні коливання вкладень в


товарні запаси. Інколи в якості причини називається також і період оновлення легкових автомобілів та споживчих товарів тривалого користування.

Малі економічні цикли Дж. Кітчіна матеріальною основою мають процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Малі цикли розмежовуються грошовими кризами, що повторюються з певними закономірностями. Вони характеризуються особливою гостротою та інтенсивністю - або накладаються на промислові кризи, або мають самостійний розвиток.

У другій половині XX ст. до цих трьох видів циклів додали інші:

- цикли Джаглера (7-11 років), що розглядаються як наслідок взаємодії багатьох грошово-кредитних чинників;

- цикли С. Кузнеца або будівельні, оскільки саме в будівельній галузі найбільша амплітуда цих коливань (18-25 років);

- рівноважні ділові цикли Р. Лукаса (який вважає, що цикли викликаються несподіваними грошовими шоками);

- «реальні економічні цикли» А. Стокмена, він досліджує коливання потенційно можливого ВВП, які викликані зміною смаків, моди, технічними зрушеннями. Якщо ці зміни мають тимчасовий характер, то вони викликають періодичні коливання, якщо довгостроковий - сприяють економічному зростанню.

Існує значна кількість теорій, які пояснюють причини циклічності економічного розвитку у вигляді середніх економічних циклів. Серед них слід виокремити групу теорій, які пояснюють циклічний характер розвитку економіки причинами, які не мають відношення до характерних рис ринкових відносин (натуралістичні теорії). Цю групу теорій можна поділити на дві підгрупи:

1) теорії, які головну причину криз вбачають у природних явищах (натуралістичні);

2) теорії, які пояснюють походження криз причинами, породженими природою або психологією людини.

Серед представників натуралістичних теорій, що пояснюють циклічність соціально-економічного розвитку впливом природних явищ, які не мають ніякого відношення до конкретної системи виробництва, слід назвати двох англійських економістів: С. Джевонса і його сина

Є. Джевонса. Вони увійшли в історію як творці теорії, відповідно до якої кризи надвиробництва зумовлені появою через певні проміжки часу плям на Сонці, і, використовуючи статистичний матеріал, намагався вперше довести існування тривалих коливань в економіці. Джсвонси аналізували ряди цін і помітили у них повторення тривалих періодів зростання і падіння. Вони пояснювали кризи впливом плям на сонці, які ніби мають десятирічний цикл. Різна інтенсивність сонячної радіації, на їх думку, визначала відповідні цикли у врожайності сільськогосподарських культур, що потім впливало на всю економічну діяльність людей.

Деякі економісти пояснювали наявність циклічності впливом інших факторів на врожай (В. Беверідж, Мур) або на їх діяльність (Хантінгтон). Існували і теорії, які пояснювали циклічність відмінностями в ритмі виробництва органічної і неорганічної матерії (В. Зомбарт).

У поясненнях циклічного характеру розвитку економіки психологічні теорії виходили з песимістичних або оптимістичних дій людей. До цієї підгрупи зараховують погляди В. Парето і А. Пігу.

Друга група теоретиків пояснює причини циклічності економічного розвитку з огляду на економічні явища. Представники цієї групи особливої уваги надавали певним аспектам порушення рівноваги, притаманним розвитку ринкової економіки. Так, деякі з них пояснюють циклічні коливання специфікою сфери обігу - несиівпадінням у часі актів продажу товарів, послуг і оплати за них (проте це лише формальна можливість, а не реальна причина).

Теорія циклічних криз розглядалась К. Марксом у 60-х pp. XIX сг. Його ідея полягала в тому, що виникнення криз пов'язано з процесом перенакопичення основного капіталу. Виробництво «зайвого» спричиняє хвилеподібний рух. У теорії К. Маркса можна знайти важливі положення про тривалі коливання, які вказували на взаємозв'язок технічного прогресу і прибутку.

К. Маркс, Ф. Енгельс та їх послідовники головну причину спаду вбачали у наявності суперечності між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів. Близькими до цієї позиції є погляди і таких теоретиків, як Дж. Гобсон, Г. Мальтус, які економічний спад пояснювали недоспоживанням значної маси людей, що було викликане недоліками розподілу. Дж. Кейнс виходив з того, що циклічність зумовлюється надлишком заощаджень і нестачею інвестицій у виробництві. А.І. Фішер причину циклів пояснював невідповідністю між грошовим капіталом і пропозицією.

Згадані економічні теорії, які пояснюють економічні цикли такими зовнішніми причинами, як природні явища, війни та інші потрясіння і які належать до екстремальних. Ті ж з них, що розглядають економічний цикл


як породження внутрішніх, економічних причин, утворюють групу інфернальних теорій.

З урахуванням цього заслуговує уваги точка зору ряду російських економістів, які виділяють три етапи в зміні поглядів на економічні цикли. Перший етап охоплює період з початку XVIII ст. до середини 30-х років XX ст. У цей період переважали думки про те, що економічні кризи або взагалі неможливі при капіталізмі (Дж. С. Мілль, Ж.-Б. Сей, Д. Рікардо), або вони носять лише випадковий характер і що система вільної конкуренції здатна самостійно їх долати (Ж.-Ш. Сисмонді, Р. Родбертус, К. Каутський).

Другий етап охоплює період з середини 30-х до середини 60-х pp. XX ст. Виділення цього періоду пов'язане з працями Дж. М. Кейнса і перш за все з його висновком про те, що економічні кризи (точніше депресія, застій) неминучі в умовах класичного капіталізму і витікають з природи властивог о йому ринку. Кейнс одним з перших серед західних економістів прямо заявив про те, що капіталістичний ринок включає різні прояви монополізму і поєднується з державним регулюванням, тому ціни і заробітна платня є негнучкими. -Як принципово необхідний засіб згладжування проблем кризи і безробіття Кейнс висунув ідею забезпечення державного втручання в економіку в цілях стимулювання ефективного сукупного попиту. До його заслуг в дослідженні фактора циклічності слід також віднести розроблену їм теорію мультиплікатора, яка в подальшому стала широко використовуватися при аналізі причин циклічності.

Третім етапом в дослідженні причин економічних циклів є період з середини 60-х років до теперішнього часу. У цей період, по-перше, стала приділятися особлива увага розмежуванню екзогенних (внутрішніх) і ендогенних (зовнішніх) причин циклічності ринкової економіки, причому саме ендогенним факторам стало приділятися переважна увага. По-друге, визначилася позиція ряду фахівців, згідно якої держава в розвинених країнах далеко не завжди прагне до антикризового регулювання, згладжуванню циклічних коливань і до стабілізації економічної рівноваги, а проводить нерідко так звану нроциклічну політику, тобто провокує і підтримує циклічність.

Ґрунтовний аналіз екзогенних і ендогенних підходів до пояснення причин циклічності представлений так званим мультиплікаційно- акселераційним механізмом циклу. Моделі мультиплікатора і акселератора в теорії розглядаються окремо, але в житті їх механізм діє в тісному


Методи та оргаиіїшіія моніторингу в антикрічовому управлінні >» - У И

и нас

взаємозв'язку: як тільки приходить в дію один з даних механізмів, поч»

^ваги

функціонувати і другий. Якщо, наприклад, в положенні рівно

відбувається автономна (не залежна від економічної системи) зміна по/

, Я кии

у вигляді приросту інвестицій, то в рух приходить мультиплікатор, У викликає цілий ряд змін доходу. А зміни доходу приводять в рух приt

/^день.

/5.1) ь до

.який

акселератора і породжують зміни в об'ємах похідних капіталовкла^ Зміни в капіталовкладеннях знов приводять в дію мультиплікатор породжує зміни доходу, що приводять до нових капіталовкла/ Загальна модель взаємодії мультиплікатора і акселергИ характеризується наступною формулою Дж. Хікса:

Y=(\-S)Y^+V(Y^-Y^) + A„ де Yt - національний дохід у момент часу V,

S - частка заощаджень в національному доході (або схильнісі накопичення);

ть

^ПС

(1 — S) — частка споживання в національному доході (або схиль* до споживання);

V- коефіцієнт акселератора;

At — автономні інвестиції.

ій ний

Відхилення, які викликає мультиплікаційно-аксслераци. механізм, ділять на три основні категорії: затухаючі, вибухові і рівної^ ^ Затухаючі - такі коливання, амплітуда яких поступово скорочується того моменту, де вони зовсім зникають і дохід стабілізується^. „

J. ПІНО

досягнутому рівні. При вибухових коливаннях амплітуда пос‘

й- т,- ■ ■ ■ ■ Ггуда

збільшується. Рівномірні відхилення мають місце тоді, коли аміиг

ГГ... гЛ Я В

коливань постійна. Дослідження природи циклічності відтворені.. умовах державного регулювання економіки породили ряд нових попи концепцій за даною проблемою. В їх числі концепції «рівнова>/ ділового циклу» і «політичного ділового циклу».

£ПЦ11

Перша відображає розвиток ідей монетаризму. Згідно цієї коні>

держава разом з багатьма властивими йому функціями виконує \

своєрідного генератора грошових «шоків», які виводять господар ^

/6#НН я

систему із стану рівноваги і таким чином підтримують циклічні колиг в суспільному відтворенні.

ллася

У 70-80-х pp. XX ст. дана концепція активно розробл"

г г '.исти

представниками теорії раціональних очікувань. Якщо монетак чнсь

рахують, що держава може спровокувати цикл, користуї^

Методи ют організація моніторингу а аптикрпіювому гпрап.іішіі недостатньою обізнаністю людей про істинний зміст і цілі різних напрямів державної економічної політики, прихильники теорії раціональних очікувань виходять в даному питанні з протилежних міркувань. Вони вважають, що підприємці і населення навчилися завдяки інформаційній революції, що відбувається, оцінювати і розпізнавати істинні мотиви рішень державних органів і можуть всякий раз своєчасно реагувати на них згідно своїй вигоді. В результаті цілі державної політики залишаються нереалізованими, а спад або підйом приймають яскраво виражений характер.

Друга концепція («політичного ділового циклу») базується на тому, що залежність між рівнем безробіття і рівнем інфляції визначається кривою Філіпса, тобто існує зворотна залежність між даними величинами: чим менше безробіття, тим швидше ростуть ціни. Її прихильники вважають, що економічний стан усередині країни суттєвим чином впливає на популярність правлячої партії. Як головні економічні показники, на які реагує населення, виділяються темпи інфляції і норма безробіття: чим нижчі їх рівні, тим при других рівних умовах більше голосів буде подано на майбутніх виборах за правлячу партію або президента.

Серед видів економічних циклів найбільш яскраво виражений характер мають середні економічні цикли, які справляють особливий вплив на розвиток ринкової економіки. Перший економічний цикл почався в 1825 р. у Великобританії з економічної кризи надвиробництва. Він тривав 1 1 років і завершився кризою 1836 p., яка вразила Великобританію і США. Наступна економічна криза розпочалася в 1847 р. і охопила Великобританію, США, Францію і Німеччину. В 1857 р. вибухнула перша світова економічна криза, чим був започаткований світовий характер цього явища. Серед світових економічних криз слід назвати кризи 1866, 1873, 1882, 1890, 1900, 1907, 1913-1914, 1920-1921, 1929-1933, 1937-1938 pp. Після Другої світової війни відбулися економічні кризи 1948-1949, 1953- 1954, 1957-1958, 1960-1961, 1969-1970, 1974-1975, 1980-1982, 1992- 1993 pp. Новий спад в економічному розвитку відбувся на початку 1996 р. Восени 1997 р. у цьому циклі поглибився і почав розгортатися з більшою силою новий спад, охопивши світове господарство. В найгостріших формах у вигляді валютно-фінансової кризи він чітко окреслився спочатку в Південно-Східній Азії та на Далекому Сході, а потім втягнув у сферу свого впливу і розвинені країни (США, Німеччину, Францію та ін.). Ця криза тільки рикошетом зачепила Україну і більш суттєво вразила країни, які є складовою частиною світового ринку.


Охарактеризовані кризи відрізняються одна від одної значною кількістю ознак. Це нов'язане з тим, що кожна з них є історично неповторною. Так, у 20-70-ті pp. XIX ст. середня тривалість циклу складала 10 років, а з 70-х pp. XIX ст. скоротилась до 7-8 років.

Після Другої світової війни середні економічні цикли набули цілого ряду специфічних рис. Серед них слід виокремити декілька особливостей:

~ відбулося скорочення їх тривалості, що об'єктивно пов'язано зі зменшенням часу, необхідного для оновлення основного капіталу в умовах НТР;

- стало необов'язковим послідовне проходження традиційних фаз циклу, зокрема фази піднесення. Відбувалися цикли, коли після фази пожвавлення (без піднесення) настає нова криза;

- після Другої світової війни зменшився руйнівний характер криз.

На відміну від циклів середньої тривалості, що відтворюють спосіб

функціонування основного капіталу, матеріальною основою коротких циклів є процеси, які відбуваються у сфері грошових відносин, їх характерними рисами є особлива інтенсивність та гострота. Вони можуть або накладатись на промислові (середні) кризи, або розвиватись за їх відсутності.

Не всі коливання ділової активності можна вважати наслідками дії економічних циклів. Загальновідомі сезонні коливання, що традиційно притаманні таким галузям виробництва, як будівництво чи сільське господарство, або різдвяний горгівельний бум. Взагалі галузі промисловості, що виробляють інвестиційні товари тривалого користування, більшою мірою схильні до коливань.

Найчастіше в економіці розвинутих країн зустрічаються середні промислові цикли - тривалістю 8-10 років, але на ділову активність впливають і всі інші. Протягом одного великого циклу відбувається декілька середньосгрокових коливань, матеріальною основою яких є фізичне оновлення основних засобів виробництва, насамперед їх найактивнішої частини - знарядь праці.

Економічні цикли (цикли ділової активності) означають коливання економічної активності, рух виробництва від початку попереднього до початку чергового кризового спаду.

Кожен з економічних циклів унікальний, але водночас усім їм притаманні певні загальні риси, передусім однакова послідовність фаз циклу: піднесення; спад або криза (рецесія); депресія; пожвавлення. На

Мі’ііі/чін ти організації! маніторіт$у І Щшпикртосому управлінні різних етапах економічного розвитку суспільства і за різних конкретних умов відтворення цикл і його фази проявляються по-різному.

Головною фазою циклу вважають кризу (спад, рецесію, скорочення ділової активності). Вона ніби підводить підсумок попередньому циклу і відкриває новий цикл. Головні особливості кожного циклу (його загальна тривалість, співвідношення між окремими фазами) визначаються перш за все характером і глибиною кризи. Без кризи не було б циклу, оскільки саме періодичне повторення кризи надає економічному відтворенню циклічного характеру. Однак, розглядаючи кризу як вирішальний момент циклу, не можна ігнорувати інші фази циклу.

В кожній фазі циклу містяться умови її перетворення в іншу фазу, і, отже, увесь розвиток циклу заснований на саморусі. Економічна криза - це більш або менш регулярно повторювані тимчасові падіння виробництва, що виникають внаслідок порушення економічної рівноваги. Вона характеризується: порушенням макроскономічної рівноваги,

розбалансуванням взаємодіючих структур; перевиробництвом з наступним падінням обсягів виробництва, нагромадженням товарних мас в оптовій торгівлі; падінням товарних цін; зростанням безробіття, збільшенням незайнятих виробничих потужностей; падінням рівня реальної заробітної плати, інших доходів, прибутків підприємств, життєвого рівня населення; зниженням платоспроможного попиту населення, зменшенням обсягів оптової та роздрібної торгівлі; крахом грошово-кредитних зв'язків; наростанням системи взаємних неплатежів; кредитною напругою, злетом норми позикового відсотка; нестачею грошової маси, високими темпами інфляції; масовим знеціненням капіталу, завмиранням інвестиційних процесів; падінням курсу акцій, біржовою панікою; масовим банкрутством підприємств; зростанням соціальної напруженості у суспільстві тощо. Скорочення виробництва у період кризи триває доти, поки не буде встановлена рівновага, тобто відповідність попиту та пропозиції, припинення кризового падіння та розсіювання товарних запасів відбувається внаслідок зниження цін, виробничих потужностей і товарних запасів (у вартісному вираженні), а також шляхом посилення вивозу товарів на зовнішні, в основному, колоніальні ринки. Після цього кризове падіння припиняється, а економічна система входить у фазу депресії.

Депресію, застій або дно економічної активності справедливо порівнюють з післяшоковою ситуацією. Рух капіталу в'ялий і нечіткий, він ніби набирається сил перед новим штурмом. Цьому сприяють поступове відновлення перерваних кризою зв'язків, переливання капіталу у більш

Методи та органіїннія моніторингу и антикризовому управлінні перспективні сфери застосування, а головне - масове оновлення основного капіталу досягає таких розмірів, що виникає його надлишок або така його кількість, для якої зниження норми прибутку не врівноважується зростанням її маси. У цьому випадку додаткові інвестиції не приносять додаткового прибутку. Іншими ознаками депресії є: стабілізація

виробництва на найнижчому рівні; призупинення інфляційних процесів; збереження високого рівня безробіття; норма позикового відсотка висока; починають відновлюватися господарські зв'язки; стабілізуються і поступово зменшуються товарні запаси. Внаслідок цього — поступове поширення реанімаційних процесів, наростання позитивних тенденцій. Зв'язок депресії з кризою полягає передусім у відновленні основного капіталу (який під час кризи був зруйнований фізично), але вже на новому, більш високому технічному рівні. Тому у наступному циклі економіка досягає більш високої точки піднесення.

Депресія переходить у наступну фазу циклу - пожвавлення (розширення ділової активності), яка характеризується тим, що тут уперше після початку кризового падіння відбувається розширення попиту на засоби виробництва та робочу силу; оновлюється основний капітал; починається модернізації виробництва; відновлюється економічне зростання; зростають прибуток, заробітна плата, позиковий відсоток; скорочується безробіття. У суспільній свідомості посилюються позитивні сподівання, розширюється бізнесова активність. У ході пожвавлення відновлюється докризовий рівень економічного розвитку і готується майбутнє піднесення.

Піднесення, або пік ділової активності характеризується тим, що економіка виходить на рівень, який перевищує всі попередні рубежі. Економічне зростання прискорюється, поліпшуються всі показники ринкової кон'юнктури, передусім збільшується платоспроможність попиту. Це сприяє зростанню товарних цін, збільшує прибутки, стимулює пропозицію. Особливо великих розмірів досягають кредитно-фінансові операції, а також спекулятивні операції на біржах. Але саме у цей, найбільш сприятливий для економіки період, в її надрах зріють передумови майбутнього падіння. До певного часу розвиток цих передумов приховується багатоланковою та розгалуженою торговельною мережею, розвинутою кредитною системою, створенням штучних дефіцитів у результаті спекуляцій на зростанні цін. І лише у період кризового падіння виявляється дійсний стан речей, справжні масштаби нерівноваги ринкової економіки.

Методи та органі ні цін моніторингу в антикризовому у правлінні Фазам економічного циклу відповідає зміна фаз бізнесової активності в економіці: піднесення означає пік ділової активності, спад супроводжується стисненням ділової активності, депресія - це дно ділової активності, а пожвавлення - розширення ділової активності. Основними індикаторами фази циклу ділової активності служать: рівень зайнятості, рівень безробіття, обсяг виробництва (табл. 5.4).

При класичному капіталізмі економіка могла не тільки самостійно входити в фазу спаду виробництва (для усунення ненормальних пропорцій у господарстві), але і без втручання держави повертатися до господарськог о підйому (шляхом оновлення основного капіталу).

Таблиця 5.4- Фази ділової активності

Фаза циклу Економічна сутність
Пік В економіці спостерігається повна зайнятість, і виробництво працює на повну потужність. Рівень цін має тенденцію до підвищення, а зростання ділової активності припиняється
Спад (рецесія) Виробництво і зайнятість скорочуються, проте ціни не завжди мають тенденцію до зниження. Вони спадають тільки в тому випадку, коли спостерігається депресія (глибокий і тривалий спад)
Дно Найнижча точка спаду (депресія): виробництво і зайнятість досягають найнижчого рівня
Пожвавлення Виробництво та зайнятість зростають. Рівень цін може підвищуватися, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості і виробництво не почне працювати на повну потужність

Але коли під час світової економічної кризи 1929-1933 pp. цей механізм відмовив, виникли якісно нові особливості циклічного розвитку національної економіки, що пов'язані з науково-технічною революцією та активним втручанням держави в макроекономічний ріст з метою зменшення впливу криз і досягнення стабільності господарського розвитку.

Сама структура сучасних циклів також трансформувалася, спостерігається розмитість меж між фазами, випадіння окремих фаз (після кризи, наприклад, може одразу розпочатись пожвавлення). Період повторюваності криз скоротився спочатку з 10-14 до 5-7 років, а сьогодні кризові явища повторюються через 1-2 роки й охоплюють нові і різні галузі (нематеріальне виробництва, індустрію відпочинку тощо). Частішими та серйознішими за своїми наслідками стають нециклічні

Метод» in,; оргипішці» иоиіторич.у «антикризоному у&ші- «ял/ коливання, сукупність яких вивчена недостатньо, а отже, відсутні ефективні методи їх регулювання.

Циклічність - це рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабах щонайменше національної економіки до другої. Епіцентром циклічного руху є криза, у якій поєднуються межа та імпульс зростання економіки. Криза утворює вихідну базу для нових капіталовкладень і нововведень, спонукаючи до оновлення на базі нової техніки, яка здатна не лише відтворити докризовий рівень прибутку, а й забезпечити вищий його рівень.

Фази піднесення розвитку починаються з пожвавлення ділової активності, тут важливу роль відіграють науково-технологічні нововведення, які впливають на зміну економічної кон'юнктури, реструктуризацію економіки, ділову активність. На стадії занепаду хвилі виникає надзвичайна активність інноваційної діяльності, результатом якої є докорінне оновлення обладнання, створення нових товарів і нових галузей виробництва, нових ринків, нових робочих місць. Спостерігається зміна технологічної парадигми, що в кінцевому підсумку виводить країну з кризи. Проблема циклічності завжди привертала увагу вчених і тепер лишається однією з центральних проблем розвитку суспільства.

На думку багатьох дослідників економічної кризи 80-х років, світ переживає завершення циклу зростання, оскільки нововведення, які породили цей цикл, досягли стадії зрілості. Виникли нові проблеми, зокрема такі: швидке зменшення запасів мінеральної та енергетичної сировини; виснаження культурного шару землі; накопичення відходів і токсичних продуктів життєдіяльності; перегрів атмосфери, зміна повітряних потоків; утрата здатності навколишнього середовища (природи) до відтворення і саморегуляції. Народжується нова епоха, перехід до якої означає перервність неперервності або період кризи, що може бути фатальним як для фірм, які не зможуть адаптуватись до нових умов, так і для суспільства в цілому. Фази винаходів і нововведень мають тенденцію до прискорення, що особливо наочно видно на прикладі деяких важливих винаходів, які реалізувались протягом останніх 250 років та хвильової динаміки великих циклів. Чим ближче до нашого часу, тим більше скорочується розрив між винаходом та його втіленням у виробництво.

В останні роки для аналізу економічних процесів, з метою виявлення циклів і економічних криз, використовуються економетрнчні методи, зокрема, проводять економетричний аналіз часових рядів, що дозволяє


отримати відповіді на поставлені вище питання. Однак, при вирішенні завдань аналізу і обробки часових рядів, виникає проблема вивчення їх внутрішньої структури. При цьому необхідно підібрати алгоритм, що дозволяє адекватно моделювати реальний процес, часто має досить складну природу. Відомі алгоритми оцінювання різних моделей

структурних часових рядів, що розглядаються як сума тренда, циклічної та іррегулярної компонент.

У загальному вигляді можна припустити, що часовий ряд представлений у вигляді послідовностей значень, які динамічно

спостерігаються в процесі випробувань (модель часового ряду, 5.2):

y(t) = f(t) + sin(ft>; ґ+щ)+ £(t), (5.2)

де 'У' - тренд;

а. 0)„ ю, •, і ••

‘, ' ' - амплітуда, частота і зсув за фазою 1 -оі циклічної

компоненти;

ь^ - випадкова компонента.

Ефективність циклічного аналізу часових рядів залежить від точності оцінки коефіцієнтів тренда, тому рішення задачі аналізу часових рядів, насамперед, пов’язано з його виділенням.

Світовий досвід підтверджує, що тривалий розвиток виробництва в довгостроковому періоді залежить не стільки від ресурсних можливостей, скільки від інноваційного характеру виробництва в конкретному середовищі. Залучені сьогодні у виробництво праця і капітал змінюють свою якість і продуктивність на базі нових технологій, що дає змогу різко підвищити рівень конкурентоспроможності фірм на світових ринках. Унаслідок дифузії нововведень ринки зростають швидше, ніж очікувалось за прогнозом у середині 90-х років (середнє зростання світової економіки становить 3%). Кризові явища останніх років удавалось переборювати за рахунок підтримки високорозвиненими країнами високих темпів збільшення сукупного світового попиту. Проте ринкова економіка накопичує депресивні компоненти через перенасичення ринку товарами. Більшість економістів-аналітиків приходять до висновку, що вихід із кризи буде пов'язаний з виникненням нової хвилі нововведень, яка дасть тривалий стимул наступному періоду зростання, що нині виявляється в:

- бурхливому розвитку науки, що започатковує нові технології;

- зникненні або радикальній перебудові традиційних галузей господарства;

- перетворенні сільського господарства на науко- і капіталомістку галузь;

- розвитку сфери послуг;

- індустріалізації країн, що розвиваються;

- тенденції до децентралізації моделі життя населення, моделювання виробничого процесу і прийняття рішень;

- змінах навколишнього середовища і необхідності його захисту;

- виникненні нових концепцій організаційного розвитку.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-11-23; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 777 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Настоящая ответственность бывает только личной. © Фазиль Искандер
==> читать все изречения...

815 - | 693 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.011 с.