Моделювання в прогнозуванні криз

Методикам діагностики кризи присвячена величезна кількість праць зарубіжних і вітчизняних вчених. Тоді як прогнозуванню криз в розвитку організації і діагностиці його ранніх стадій присвячено мало уваги як в зарубіжній, так і у вітчизняній літературі. Такі методики украй нечисленні і в більшості своїй носять якісний характер, не містять конкретного плану дій по розпізнаванню криз і критеріїв такої діагностики, і не можуть бути застосовані в практиці прогнозування. Звернемося до цих методик докладніше. Розгляд прогнозних моделей кризового стану економічної системи почнемо з моделей, що були одержані на економетричній основі. Серед них особливе місце займає модель Таффлера і Фулмера.

і. Прогнозна модель Таффлера. Британський вчений Таффлер (1977 р.) запропонував чотирьохфакторну прогнозну модель антикризового управління, при розробці якої обчислювалися 80 різних відносин за даними платоспроможних компаній і компаній, які збанкрутилися. Потім, використовуючи статистичний метод, відомий як багатовимірний дискримінантний аналіз, будується модель оцінки платоспроможності компаній, акції яких котируються на біржах. Формула розрахунку має вигляд

Z = 0,53 ХІ + 0,13 Х2 + 0,18 ХЗ + 0,16 Х4, (5.3)

деАІ - операційний прибуток/короткострокові зобов'язання;

Х2 - оборотні активи/сума зобов'язань;

ХЗ - короткострокові зобов'язання/сума активів;

Х4 - виручка/сума активів.

Якщо величина Z> 0,3, то це свідчить, що у фірми непогані довгострокові перспективи, а якщо Z < 0,2, то настання кризи більш ніж ймовірне. Значення Z, які знаходяться в інтервалі 0,2 <Z <0,3 визначають зону невизначеності в поведінці системи. Це означає, що нічого конкретного спрогнозувати про подальший фінансовий стан системи не можна, тобто можна говорити, що система знаходиться в нестійкому стані. Це означає, що за певних умов, як внутрішнього так і зовнішнього середовища, вона може перейти в стабільний стан, а за певних умов - в стан кризи. Тому необхідно вживати всі заходи до ліквідації даного невизначеного стану, проводячи заходи щодо оздоровлення господарської діяльності.

2. Модель Фулмера. Фулмер розглянув фірми, середній розмір сукупних активів яких не менше - 455 тис. дол. Первинна модель включала 40 коефіцієнтів, проте, за рахунок мультиколінеарності, їм була побудована багатофакторна модель наступного вигляду, яка містить дев'ять значущих коефіцієнтів, а саме:

Н =-6,075 + 5,528X1 + 0,212X2 + 0,073X3 + 1,27X4-0,12X5 +

(5.4)

+ 2,335 Х6+0,575X7+ 1,083X8 + 0,894^9,

де XI - нерозподілений прибуток минулих років/сукупнийдохід;

Х2 - об'єм реалізації/сукупні активи;

ХЗ — прибуток до сплати податків/сукупні активи;

Х4 - грошовий потік/сума зобов'язань;

Х5 - борг/сукупні активи

Х6 - пасиви/сукупніактиви;

XI = 1од(матеріальні активи);

Х8 - оборотний капітал/сукупні зобов'язання;

Х9 - прибуток досплати відсотків і податків/сплачені відсотки;

За результатами моделі можна одержати наступний прогноз:

- поява кризи неминуча, якшо Н < 0;

- компанія працює нормально, якщо Н > 0.

Модель прогнозує в 98% випадків на рік вперед схильність до появи криз і в 81% випадків - за два роки до кризи.

Методики, що розглядаються нижче, дозволяють прогнозувати кризисні ситуації, грунтуючись на деяких фінансових показниках і

Мепниіи та органі шцін моніторингу с антикраловому управлінні використовуючи загальну теорію попиту і пропозиції.

Методика Г.М. Курошевої. Ключове поняття даної методики - «сканування» - безперервний впорядкований, поелементний перегляд простору або об'єкту. Об'єктом діагностики пропонується вважати сигнал про кризу, що насувається, - початкове економічне явище, що свідчить про те, що з'явилися ознаки зміни існуючого стану організації. Іншим, не менш важливим аспектом діагностики є кількісна оцінка інтенсивності сигналів, реальна можливість вимірювання цієї інтенсивності на основі доступної інформації, виділення з «фонових шумів» істинного сигналу. На думку автора даної методики, спостереження повинне бути організоване не менше ніж за 50 параметрами зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування організації. Сукупність сигналів про виникнення кризовоі’о стану звичайно перевищує 2000 одиниць. «Сканування» повинне здійснюватися за наступними напрямами:

1) складання переліку параметрів зовнішнього і внутрішнього середовища;

2) кількісна і якісна оцінка зовнішніх сигналів про стан і динаміку економічної, науково-технічної, екологічної, демографічної і правової кон'юнктури в національній економіці;

3) кількісна і якісна оцінка внутрішніх сигналів про стан і динаміку стратегічного потенціалу і конкурентного статусу організації і досяг нутому КПФ (конкурентні переваги фірми) на вітчизняних і світових ринках;

4) визначення періодичності спостереження за встановленими параметрами стану зовнішнього і внутрішнього середовища організації;

5) проведення аналізу можливих наслідків, виявлених в процесі спостереження первинних економічних явищ, які можуть викликати кризові явища;

6) визначення «контрольних точок» в ланцюжках економічних явищ і порядку спостереження за ними;

7) проведення внутрішньофірмового економічного аналізу, що узагальнює результати спостережень за параметрами зовнішнього і внутрішнього середовища організації, і оцінка результатів аналізу з погляду їх впливу на можливість виконання первинної місії організації.

Перевага даної методики полягає у тому, що дозволяє зробити прогнозування кризових явищ на ранніх стадіях. Недолік - методика носить якісний характер і не містить переконливої інформації про параметри, які використовуються в діагностиці та критеріях їх оцінки.

У літературі, окрім методик прогнозування кризових явищ, пропонуються також окремі індикатори кризової ситуації. Так, наприклад, пропонується для діагностики прихованої стадії кризи використовувати показник «ціни підприємства». Ця методика виходить з положення про те, що прихована стадія кризи (банкрутства) характеризується тим, що починається непомітне зниження «ціни» організації унаслідок несприятливих тенденцій як усередині організації, так і зовні. Необхідно проводити діагностику прихованої стадії кризи, використовуючи одну з можливих формул «ціни підприємства». Наприклад, ціну підприємства Р або організації можна визначити капіталізацією прибутку за формулою:

Р = —, (5.5)

г

де П- очікуваний прибуток до виплати податків, а також відсотків за позиками і дивідендами;

г - середньозважений відсоток за використовування пасивів (зобов'язань) організації (середній відсоток, що показує відсотки і дивіденди, які необхідно буде виплачувати відповідно до умов, що склалися на ринку, за позиковий і акціонерний капітали).

Зниження ціни підприємства в даному випадку означає зменшення його прибутковості або збільшення середньої вартості зобов'язань, що виявиться в показниках прибутковості і вимогах банків, акціонерів та інших вкладників. Прогноз очікуваного зниження вимагає аналізу перспектив прибутковості та процентних ставок. Умови майбутнього падіння ціни підприємства звичайно формуються у нинішній момент і можуть бути певною мірою передбачені. Хоча в економіці завжди залишається місце для непрогнозованих стрибків. На нашу думку, аналіз показника ціни підприємства виконує свою роль в прогнозуванні кризи, але не може відособлено використовуватися для побудови реальних прогнозів.

Інший приклад -прогнозування розвитку організації за допомогою величини середньорічного коефіцієнта автономії:

Кав =, (5.6)

ПП_Ч ■ Е_{В ІЧ}

де К_<іфіі - середньорічна частка первинної або відновленої вартості основних фондів (фінансовий показник);

Р'і рінспь знань в організації, що визначається кількістю і корисністю управляючої інформації, яка вводиться, і використаними знаннями при створенні організації (інформаційно-управляючий показник);

/7/7,, - продуктивність праці, яка виміряна по виробленому чистому продукту (організаційно-економічний показник);

Е_в<ч ~ ефективність власних засобів організації, тобто відношення чистого виготовленого продукту до середньорічної величини цих засобів (фінансово-економічний показник).

Передбачається, що такий багатоаспектний аналіз дозволяє розкрити

і оцінити взаємодію організаційних, управлінських, економічних, фінансових та інших процесів, а в результаті формується об'ємне уявлення про кризу, напрям і характер його розвитку в організації. Нерівномірність зміни спостережуваних показників в конечному періоді часу свідчить про втрату стійкості організації і розвиток кризи. Даний підхід відрізняється від інших спробою вийти за межи чисто фінансового оцінювання кризового розвитку і додати діагностиці багатоаспектність.

Детермінована модель стійкості організації. Долятовський В.А. (Ростов, 1990 р.) для прогнозування і діагностики криз пропонує використовувати детерміновану і статистичну моделі стійкості організації. Автор виходить з положення про те, що крайні точки діапазону стійкої роботи організації, які визначені їм математично, є так званими кризовими точками, з яких починається розвиток кризи в організації. І визначення цих точок дозволяє не тільки прогнозувати і діагностувати кризи, але і планувати антикризові заходи.

Передбачається, що в короткостроковому періоді часу постійні витрати (CF) і середні змінні витрати на випуск одиниці продукції (ACV) є константами, проте в довгостроковому періоді вони можуть змінюватися. Крім того, в умовах досконалої конкуренції ринкова ціна продукції є зовнішнім фактором. Тоді прибуток організації в короткостроковому періоді є функцією об'єму товару Q (при допущенні, що вся продукція, яка виробляється, реалізується за ринковою ціною) і функція прибутку може бути записана таким чином:

B(Q) = _Рі Q~(CF + ACV Q), (5.7)

де p_v Щ ринкова ціна товару і автор виходить з припущення про те,

що вона визначається тільки лінійною функцією попиту на даний товар:

Р_у = a — bQ (5.8)

де а - мінімальне значення ціни на продукцію, при якому жодна одиниця продукції не буде куплена;

b - кутовий коефіцієнт, який показує швидкість зміни продажної ціни продукції при збільшенні об'єму її пропозиції і є похідною ціни за об'ємом продажів b= p'_v(Q)■

Тоді повний дохід може бути визначений виразом:

TR = P_V ■Q = aO~bQ² (5.9)

При лінійній функції попиту функція повного доходу матиме форму параболи з гілками, які обернені вннз. Максимум даної функції знаходиться в точці

(⁵-¹⁰)

2 b

Максимум співпадає з вершиною параболи. Точки перетину функції повного доходу - це об'єми продукції, при яких дохід організації буде рівний нулю:

Qkp>= 0, Q_kp1=j (5.11)

Ці точки є кризовими. У першому випадку організація взагалі не виробляє продукцію (збитки), а в другому випадку в організації виникає криза перевиробництва (див. рис. 5.4) - кількість виробленої продукції удвічі перевищує Q_maTR.

Рисунок 5.4 - Область прибуткової діяльності організації та кризові точки

Різниця між повним доходом і повними витратами визначає прибуток організації. Область, заштрихована на рис. 5.4 - це прибуток. Функція прибутку виглядатиме таким чином:

5(0 = aQ- bQ ² ~(CF + ACV Q) = -bQ ² +(a-ACV) Q-CF. (5.12)

У точках Q_{ і Q₂ повні витрати дорівнюють повному доходу - не «умовно мертві» точки, або точки початку прихованої кризи. Між цими точками знаходиться діапазон прибуткової роботи організації, тобто кількість продукції Q ₆, що випускається, повинна задовольняти умові:

0<еи<е₂- (5.13)

Тоді для визначення режимів реалізації продукції (б,,^₂), що забезпечує прибутковість організації може бути здобуто рівняння:

В = -bQ¹ +(а- CF) Q-CF. (5.14)

Знайшовши коріння квадратного рівняння:

B = -bQ²+(a-CF)Q-CF = 0, (5.15)

розраховують значення для точок прихованої кризи:

О -^-ACV)±J(a-ACV)--4b.CF ^

(5.18)

О

(5.17)

в,

•² -2 b у]

(a	-ACV)	>/(«-	-ACV)2 -4b CF
	2b		УІ 2 b
	V(a_i	ACV)2	- 4b ■ CF
іах В	A	1 2b
(a	-ACV)		-ACV)2 -4b CF
	2b	+ —	УІ 2 b
	, л/(а~-	ACV)1	-4b CF
іах В		1 2b

Якщо ввести в розгляд вимогу стійкого управлінця, при якому розмір прибутку (В_1!К) повинен бути більше або, принаймні, рівний достатньому прибутку, формула економічного прибутку матиме випид:

В_вк = -bQ² + (а - ACV)Q - CF - В_дос-_г (5-19)

Точки, в яких економічний прибуток дорівнює"- нулю (В_вк = 0) є межами стійкої роботи і називаються «мертвими точками» - точками початку прихованої кризи.

Далі треба визначити межі діапазону («мертві» точки):

B_BK = -bQ² + (a-ACV)Q-CF = 0. (5.20)

-(a-ACV)±J(a-ACV)² -4b-(CF + B,^J • _(c. _?n

¹² ~b '

^Q' 2b "^r -2b (5.22)

» (a-ACV) J(a-ACV)² -4b ■ (CF+ )

2b ⁺ ^2b

J(a - ACV)¹ - 4b ■ (CF + B _Mm)

(a-ACV) Д■~ АСУ)² - 4b■ (CF + g„,_CT)

~ ^{2 h} ~^2b ~ ⁽⁵'²³⁾

^a-ACV)²-Ab-(CF + B,_Mn)

-U~.b + _2b

Діапазон стійкої роботи організації визначається дискримінангною частиною виразу:

2 Ь

(5.24)

Таким чином, вирішена задача знаходження діапазону стійкої роботи організації. Даний підхід дозволяє ідентифікувати початок кризового процесу і розраховувати чисельні параметри антикризової програми.

Проте запропонована модель має ряд недоліків: не враховані випадкові дані змінних, що обумовлює використання її тільки для первинної діагностики кризової організації і визначення кінцевих цільових показників антикризової програми. На відміну від цієї моделі статистична модель стійкості дозволяє враховувати випадкові фактори залежно від дії зовнішнього середовища на стратегію розвитку.

Статистична модель стійкості організації виходить з припущення про те, що умови підтримки життєздатності організації в період мінімальних продажів можна виразити таким чином:

(5.25)

Q > Одо,,

де Q - середній об'єм продажів за місяць;

Одо,, - мінімальний допустимий об'єм продажів при даній ринковій

ціні.

Тоді, для збереження стійкості управління організацією математичне очікування щомісячного доходу повинне бути більше або рівно мінімально допустимому в даному місяці доходу:

аїї

(5.26)

AMTR > TR

Ррии

д

е К_зап — коефіцієнт запасу (розрізняється залежно від галузі); Рр,і„ і — середня ринкова ціна продукції в i-тому місяці; CTj - валові витрати в i-тому місяці.

Припускаючи, що мінімальні витрати за місяць і мінімально допустимі доходи підкоряються нормальному закону розподілу, ймовірність підтримки рівноваги організації за умовою проходження мінімального тридцятиденного об'єму має вигляд:

функція нормованого нормального

і

\

де o(A₌_J₌r_e'X^ - функція

л/2тг

(5.28)

розподілу;

д - стандартне відхилення.

Із збільшенням відхилення мінімальної тридцятиденної витрати до мінімально допустимого доходу, підвищується ймовірність підтримки економічної рівноваги.

r^va

З урахуванням того, що раптова деградація (банкрутство) організації

- подія рідкісна, описувана розподілом Пуассона, для визначення часу життєздатності організації може бути використана формула:

(5.29)

SQ,. „.

де у = ——=■ - довірчий інтервал;

v_a - середня частота відхилень за середній рівень витрат.

В період максимальної активності повинні створюватися умови перевищення швидкості росту доходів над швидкістю росту витрат.

(5.30)

де і', - середня швидкість грошового потоку.

Залежність для знаходження ймовірності перевищення середньої швидкості потоку доходів над середньою швидкістю потоку витрат має вигляд:

(5.31)

(

У

Таким чином, ймовірність підвищується за мірою збільшення швидкості грошового потоку. Тому, на підставі статистики швидкостей зміни грошових потоків можна прогнозувати підвищення або пониження стійкості організації, напрямки змін потоків і їх чисельні характеристики,

а, отже, і прогнозувати кризу.

Оскільки однією з головних цілей антикризового управління є профілактика кризи, дана модель може використовуватися для вирішення задач аналізу стану організації і прогнозування криз його розвитку.

Статистична і детермінована моделі стійкості організації є досить дієвим інструментом для прогнозування і ранньої діагностики кризи, але не можуть забезпечити достатнього ступеня точності і надійності з огляду на те, що не враховують факторів і причин виникнення криз, аналіз яких може дати уявлення про характер та масштаб кризи, яка наближається, і визначати характер антикризової програми.

З цієї точки зору, ефективнішим інструментом для прогнозування і діагностики кризи є методика С.В. Яковенко, яка дозволяє враховувати слабкі сигнали, а також будувати нечітку функцію висновку про ймовірність розвитку кризи і виявляти аномалії в економічному і фінансовому стані організації.

Для побудови моделі прогнозування кризи формується набір «слабких» сигналів про загрозу виникнення кризи за допомогою методу експертних оцінок p(kj/Sj).

Для оцінки ступеня виразності сигналу пропонується застосовувати 5-ти або 10-ти бальну лінгвістичну шкалу оцінок. По кожній із сфер діяльності (кожному підрозділу) вводиться два лічильники:

- Т = Т+ 1, де Т- (true) лічильник істинних умов;

- / = І + к _т, де І — (intensity) інтенсивність сигналів;

- к_т ~ сума балів для Т -ої умови.

За результатами першого лічильника визначається масштабність сигналів по кожній сфері діяльності в зовнішньому і внутрішньому середовищі організації. Масштабність загрози визначається за формулою:

М= — -100%

N

Mcnrttriu та op<41 нііішїя моиііиі>рші.’у а (шіїМікрнішикму уіїрШІ іІШіІ

де М - масштабність появи сигналів загрози розви тку кризи,

N - сума умов по даній сфері або загальна сума в зовнішньому і внутрішньому середовищі.

По рівню масштабності визачається кількість сфер, в яких можливий розвиток кризових процесів. Дані другого лічильника дозволяють визначити рівень інтенсивності сигналів про можливу загрозу виникнення кризи.

L =—— • 100% (5.33)

N-s

де L - (level of treats) рівень загрози;

N — сума умов по даній сфері або загальна сума в зовнішньому і внутрішньому середовищі;

s - розмірність шкали оцінок (5 або 10 балів).

Значення L -рівень загрози у відсотках від максимально можливого

рівня.

Для формування прогнозу можливості розвитку кризи використовується нечітка функція приналежності, яка описувана алгоритмом, якщо:

- значення змінних до 20%, то масштабність (інтенсивність) сигналів про настання кризи - незначна;

- від 20 до 30%, то низька;

- від 30 до 60% - середня;

- більше 60% - висока.

Перевагою даної методики є спроба забезпечити комплексне обстеження стану організації в умовах неповної інформації з метою прогнозування кризової ситуації. Недолік полягає в трудомісткості узагальнення розрізнених даних з характеристики діяльності організації, що не задовольняє принципу оперативності антикризового управління.

Таким чином, можна зробити наступні висновки. Знання про приховану стадію кризи, особливостях її протікання і розпізнавання дуже важливі для антикризового управління. Як правило, кризу можна подолати і на гострій її стадії, але попередня підготовка на прихованій стадії дає організації більше шансів для виживання, гарантує протікання кризи з меншими тимчасовими і матеріальними втратами. Розпізнавати симптоми кризи, яка наступає, необхідно задовго до того, як вона трапиться, щоб

МетоЛи пні органішч'ш лишіторчигу с аптикримнихпу управлінні почата вживати відповідні заходи перш, ніж криза перейде в гостру або хронічну фази. Навіть якщо кризу неможливо зупинити, знання про її наближення дозволяє керівництву організації краще підготуватися до її приходу. Тому головна задача антикризового управління полягає в своєчасному розпізнаванні кризи на більш ранніх стадіях, у тому числі і на стадії прихованої кризи.

Методика прогнозування і діагностики криз повинна бути частиною програми антикризового управління організацією, цілями якої є:

- прогнозування загрози вступу організації в смугу кризового розвитку;

- моніторинг факторів зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування організації;

- своєчасне розпізнавання ознак і природи кризи;

- визначення глибини кризових явищ і їх небезпеки для майбутнього розвитку організації для розробки стратегії і тактики антикризового управління;

- локалізація кризи.

Для розпізнавання прихованої кризи стандартні методики розрахунку основних показників діяльності організації і їх порівняння з нормативами малоефективні, як і інтегровані показники діагностики ймовірності виникнення кризової ситуації.

Необхідна побудова цілої системи моніторингу і прогнозування криз, яка дозволяє:

- відстежувати динаміку основних показників діяльності організації;

- своєчасно «вловлювати» сигнали, що свідчать про можливе погіршення результатів діяльності;

- будувати коротко- і довгострокові прогнози розвитку.

Необхідно маги систему, що дозволяє проводити кількісний і

якісний аналіз «сигналів» про загрозу наближення кризового стану. Для цієї мети часто використовується так званий SWOT-аналіз — виявлення сукупного впливу на конкурентний статус організації її сильних і слабких сторін за відношенням до зовнішнього середовища, широти можливостей організації для виконання місії, а також ступеня і характеру загроз діяльності організації.

Прн побудові системи розпізнавання прихованої стадії кризи необхідно враховувати не тільки найсуттєвіші джерела виникнення загрози

і характер сигналів, що свідчать про зміну стану організації, але і кількісну

оцінку інтенсивності сигналів, виділення ч «фонових» шумів справжнього сигналу.

Система розпізнавання прихованої стадії кризи повинна включати: складання переліку параметрів зовнішнього і внутрішнього середовища організації;

кількісну і якісну оцінку зовнішніх сигналів про стан і динаміку економічної, науково-технічної, екологічної, демографічної і правової кон'юнктури в національній економіці;

оцінку внутрішніх сигналів про стан і динаміку фінансово- економічних і виробничо-господарських параметрів діяльності підприємства;

аналіз відхилень параметрів ситуацій від норм і стандартів, виявлення сигналів і обурень, оцінка ймовірних ознак загрози кризи або несприятливих ситуацій;

— встановлення причинно-наслідкових зв'язків і прогнозування можливих напрямків розвитку кризи за параметрами розміру ймовірних втрат (вигод) і рівня дефіциту часу для виходу з кризових ситуацій;

- визначення і оцінку факторів, що впливають на розвиток кризових ситуацій, їх взаємозв'язків і взаємозалежностей можливих наслідків прогнозованих явищ.

Оцінювати зовнішнє і внутрішнє середовище повинна група екснертів-фахівців в області маркетингу, стратегічного контролінгу і внутрішньофірмового економічного аналізу. Розпізнавання прихованої стадії кризи відбувається шляхом постійного спостереження не менше ніж за 50 параметрами зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування організації, висновки про вступ організації до фази прихованої кризи, якщо є слабкі сукупні відхилення по декількох з аналізованих параметрів.