Аптищтчове управління. Класифікація кразових явищ

Рисунок 1.5 - Зв’язок антикризового управління підприємством з ключовими підсистемами менеджменту

Основними вимогами до системи антикризового управління є: гнучкість і адаитивність; пріоритет неформального управління; інтеграція; пошук найбільш ефективних засобів і методів управління; зниження централізму для забезпечення ситуаційного реагування; концентрація зусиль для більш ефективного використання потенціалу підприємства, організації та ін.

Ефективність механізму антикризового управління залежить від орієнтованої на кризові ситуації; мотивацію; установки на оптимізм і впевненість у досягненні стабільного результату; інтеграції за цінностями професіоналізму; ініціативності у вирішенні проблем формування корпоративної солідарності.

Безпосереднє відношення до процесу антикризового управління мають мобільність і динамічність у використанні ресурсів, реалізація інноваційних програм; пріоритет програмно-цільових підходів; підвищена чутливість до фактору часу в процесах управління; розробка та оцінка наслідків рішень і альтернатив; ретельний вибір критеріїв якості рішень. Характерними рисами антикризового стилю управління є професійна довіра; цілеспрямованість; чітка антибюрократична організація; мотивація ініціативи та самоорганізації; ротація персоналу; аналіз альтернатив; підвищена відповідальність; особистий приклад.

Реалізація завдань антикризового управління обумовлена

цілеспрямованістю практичних заходів, системністю діагностики

зовнішнього і внутрішнього стану підприємства, своєчасністю ліквідації

причин кризи, достовірністю прогнозування розвитку подій, цільова

орієнтація в умовах післякризового функціонування підприємства.

Серед основних принципів антикризового управління можна виділити такі:

- принцип постійної готовності до реагування відповідно теорії антикризового управління, що досягається в результаті діагностичного менеджменту підприємства. Тому постійне реагування на внутрішні та зовнішні прояви криз дає змогу зміцнювати конкурентну позицію підприємства та підвищувати його потенціал;

- принцип превентивності дій: краще запобігти кризі, ніж

нейтралізувати її негативні наслідки, що забезпечується раньою

діагностикою передкризового стану підприємства та своєчасним використанням можливостей успішної боро тьби з кризою;

- терміновість реагування на окремі кризові явища в діяльності

підприємства. Відповідно до теорії антикризового управління, кожне

кризове явище, яке з'явилося, має тенденцію до розширення з кожним

новим господарським циклом діяльності підприємства;

- диференціація індикаторів кризових явищ за рівнем їх небезпеки для підприємства, що використовується в процесі діагностики банкрутства підприємства. Ці індикатори фіксують різні аспекти діяльності, характер яких з позиції генерування загрози банкрутства неоднозначний. У зв'язку із цим у процесі антикризового управління підприємством необхідно відповідним чином групувати індикатори кризових явищ за рівнем їх небезпеки для стабільного розвитку підприємства;

- адекватність реагування підприємства на реальні загрози його рівноваги за допомогою окремих механізмів нейтралізації банкрутства. Інакше не буде досягнутий очікуваний ефект, або підприємство буде нести невиправдано високі витрати;

- повна реалізація внутрішніх можливостей виходу підприємства з кризового стану особливо на ранніх стадіях його діагностики, коли підприємство повинне розраховувати виключно на внутрішні можливості. Досвід показує, що при нормальних маркетингових позиціях підприємства загроза банкрутства повністю може бути нейтралізована внутрішніми механізмами антикризового управління та в рамках фінансових можливостей підприємства;

- використання в разі необхідності відповідних форм санації підприємства для запобігання банкрутству. Якщо загроза банкрутства діагностована лише на пізньої стадії і має катастрофічний характер, а механізми внутрішньої її реалізації не дають змоги досягти необхідного

Антикризове управління. Класифікація, кризових явищ ефекту щодо відновлення рівноваги підприємства, воно повинне ініціювати свою санацію, вибравши для цього найбільш ефективні її форми.

Враховуючи, що виникнення кризи на підприємстві несе загрозу його існуванню і пов'язано з відчутними економічними, соціальними і фінансовими втратами, можливість виникнення кризи новинна визначатися на самих ранніх стадіях з метою оперативного прийняття заходів щодо запобігання або профілактики кризових явищ. Особливістю антикризового управління є прискорена і дієва реакція на істотні зміни зовнішнього середовища згідно розробленої процедури альтернативних варіантів рішень, що передбачають різні трансформації в цій сфері в залежності від конкретної ситуації.

Особливості світового економічного і соціального розвитку на сучасному етапі пов'язані з глобалізацією, надають зростання впливу на світові, національні, регіональні соціально-економічні системи. Динамічні зміни господарського, технологічного, соціального, політичного життя стрімко формують нові загрози, активізують поточні і провокують нові кризові явища, які складним чином накладаються на циклічний характер економічних процесів. Необхідність антикризового управління відображає об’єктивні потреби запобігання й подолання кризи та можливого пом'якшення його наслідків.

® Контрольні запитання:

1. Криза та її роль в процесах соціально-економічного розвитку держави, регіону, підприємства.

2. Назвіть причини виникнення кризових ситуацій.

3. Чи можна стверджувати, що криза - закономірний етап у розвитку соціально-економічної системи? Чому?

5. Які можливі наслідки у разі розв'язання кризи?

6. Які сучасні тенденції динаміки економічних криз, в чому різноманітність криз і як їх можна класифікувати?

7. Основні причини економічних криз.

8. Види економічних криз і в чому їх відмінності.

9. Що розуміється під антикризовим управлінням? За яких умов настає і поглиблюється криза соціально-економічних систем?

10. Основні принципи антикризового управління.

11. Чим обумовлена реалізація завдань антикризового управління?