Стратегічні цілі і ічдаиня антикризового управління

Головним завданням антикризового управління є забезпечення такого положення підприємства на ринку, коли наголос робиться на подолання не тільки тимчасових труднощів, але і майбутніх проблем.

Антикризове управління покликане забезпечити міцне становище на ринку і стабільну стійкість фінансів підприємства за наявності економічних, політичних і соціальних дисбалансів в країні. Антикризове управління - це процес запобігання або подолання кризи, де об'єднані дві складові: запобігання, якщо не настала криза і подолання її у

післякризовий період.

У реальній практиці завдання антикризового управління часто рознесені в часі, характеризують якісно різні підприємства і припускають використання ефективних інструментів управління.

Вирішення першого завдання - запобігання кризи - передбачає всебічний, системний і стратегічний підхід до аналізу і вирішенню виникаючих проблем. Він має спільні для багатьох підприємств риси, а тому він є базовим.

Антикризове управління в широкому сенсі - це збереження і зміцнення конкурентного становища підприємства в умовах невизначеності, коли ангикризові заходи використовуються на успішних підприємствах і на всіх стадіях життєвого циклу.

Вирішення другого завдання - подолання кризи - завжди носить специфічний характер, і тому його можна вважати як запобігання банкрутства підприємства з відновленням його платоспроможності, що характерно для умов конкретної кризової ситуації та спрямоване на відновлення конкурентоспроможності підприємства. Таке антикризове управління найчастіше має місце на стадії спаду економіки.

Концептуальна установка антикризового управління організаціями виражається в наступних основних положеннях:

- кризи можна й необхідно передбачати, очікувати і викликати, а тому у визначеній мірі вони здібні прискорюватися, випереджатися і відсуватися;

наслідки криз можна пом'якшувати, бо вони в певній мірі керовані, а управління процесами виходу з кризи здатне прискорити ці процеси і мінімізувати їхні негативні наслідки;

- управління в умовах кризи вимагає особливих підходів, інструментів, знань і навичок.

Цілі антикризового менеджменту взагалі випливають з визначення. Наприклад, якщо розглядати антикризове управління в екологічних організаціях, то тут мета - не допустити або звести до мінімуму

Стратегічні цілі і мдання тнпикрюового управління негативний вплив на навколишнє середовище і почуття людини шляхом зміни технологій, пошуку нових та ін. А якщо розглянути атомні технології, то тут мова піде про підвищення кваліфікації персоналу, технічне удосконаленні та ін.

Завдання антикризового менеджменту можна об'єднати в такі групи:

- прогнозування передкризових станів, оскільки своєчасне виявлення дозволить вирівняти ситуацію і не понести великих втрат. Це досить складно, оскільки необхідно розпізнати найперші ознаки, зачатки кризи, що іноді проблематично. Але це дійсно необхідно, тому що є головним заходом щодо запобігання кризи;

- економічне обгрунтування застосованих програм;

- визначення засобів і методів менеджменту в умовах кризових ситуацій, перш за все - методологічні завдання;

- диференціація технологій менеджменту, де велику роль грають аналіз і оцінка кризових ситуацій, пошук необхідної інформації та розробка рішень по впровадженню інноваційних стратегій. Все це вимагає часу, певної кваліфікації співробітників, доступності інформації тощо;

- ротація кадрів і дослідження конфліктів, які є невід'ємною частиною кризових ситуацій.

Предметом впливу антикризового менеджменту вважаються питання і чинники, що стосуються кризових ситуацій. На думку більшості економістів, управління має бути на якийсь відсоток антикризовим і негайно ставати таким в момент приближения кризи.

Взагалі, всі процеси, які мають місце на підприємстві або в організації, можна розділити на дві групи: керовані і некеровані. Керовані

- це процеси, які піддаються виливу внаслідок зміни їх напрямків під впливом зовнішніх умов. Некеровані процеси не змінюються і протікають за своїми внутрішніми законами. Ці дві групи перебувають у певному співвідношенні і мають свою динаміку, що, до речі, відображає техніку управління та її ефективність.

У деяких випадках керовані процеси можуть стати некерованими, що є негативним показником. Переважання некерованих процесів є однією з причин криз і показником неспроможності апарату управління до ефективної діяльності. Однак занадто великий відсоток керованих процесів також може привести в підсумку до кризи.

Дуже важливо визначити можливу керованість процесом, що є одним із завдань антикризового менеджменту. «Небачення» тих процесів, спрямуванням яких можна управляти, також веде до кризи, а такі ситуації стають стихійними. Криза виникає і в тому випадку, коли почалося

('трате,‘ічні ні і і і івіктня антнкрмюян.'о управ, ііїшя

активне управління некерованими процесами без будь-якої стратегії, що приведе до марної трати економічних і людських ресурсів.

Тому так важливо організувати антикризовий менеджмент на належному рівні і підтримувати його в умовах, коли відбувається наростання темпів і складності соціально-економічних процесів, тобто відбувається розвиток діяльності. При цьому ефективність управління залежить від своєчасної реакції на проблеми розвитку, маючи на увазі, що в певний момент може настати уповільнення темпів, а тому потрібно для майбутнього існування організації.