Тема. Проблема збалансованого природокористування

IV. Практична робота

Тема роботи. Аналіз особливостей історичних етапів взаємодії суспільства та природи

Мета роботи: провести аналіз особливостей історичних етапів взаємодії суспільства і природи.

Обладнання й матеріали: картки з текстом для практичної роботи; карти країн, які потрібні для виконання роботи.

Хід роботи

Варіант 1 Ознайомтесь із матеріалами підручника чи роздавальної картки й виконайте завдання. Проаналізуйте особливості взаємодії природи й суспільства на прикладі України в період 1950-1990 років. Визначте найбільші проблеми, які виникли внаслідок впливу людини на природу в цей період. Обґрунтуйте свою точку зору.

Варіант 2 Проаналізуйте особливості взаємодії природи й суспільства на прикладі Великобританії в період 1800-1900 років. Визначте найбільші проблеми, які виникли внаслідок впливу людини на природу в цей період. Обґрунтуйте свою точку зору.

Варіант З Проаналізуйте особливості взаємодії природи й суспільства на прикладі Давнього Єгипту в період ІІІ-ІІтисячоліть до нашої ери. Визначте найбільші проблеми, які виникли внаслідок впливу людини на природу в цей період. Обґрунтуйте свою точку зору.

V. Домашнє завдання Опрацювати § 6, конспект уроку

Тема. ПРОБЛЕМА ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА СТІЙКОСТІ ГЕОСИСТЕМ ДО АНТРОПОГЕННИХ НАВАНТАЖЕНЬ

УРОК 5. Категорія «забруднення». Антропогенні джерела забруднення навколишнього середовища

Мета уроку: ознайомити учнів із поняттям «забруднення», розглянути основні антропогенні джерела забруднення навколишнього середовища; розвивати навички аналізу й синтезу інформації; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням різних видів і джерел забруднення навколишнього середовища.

Хід уроку

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Розминка:

1.Що таке ноосфера?

2.Які особливості притаманні живій речовині?

3.На які галузі поділяють екологію?

4.Чому треба вивчати екологію?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Аргументи і факти

Забруднення — це зміна якості навколишнього середовища, що призводить до негативних наслідків.

Розрізняють природні й антропогенні забруднення. Природне виникає в результаті природних причин — виверження вулканів, землетрусів, катастрофічних повеней, пожеж. Антропогенне забруднення — результат людської діяльності.

Сьогодні загальна потужність джерел антропогенного забруднення в багатьох випадках перевершує потужність природних. Природні джерела нітроген оксиду викидають 30 млн т на рік, а антропогенні — 35-50 млн т; сульфур діоксиду — відповідно, 30 і понад 150 млн т. У результаті діяльності людини свинцю потрапляє в біосферу в 10 разів більше, ніж у процесі природних забруднень.

За масштабами забруднення поділяють на такі види:

• глобальні (планетарні): озонові дірки, кислотні дощі, парниковий ефект, підвищення рівня радіації і забруднення Світового океану;

• регіональні: забруднення окремих частин країни, басейну окремої річки, моря;

• локальні: невеликих масштабів від локальних джерел забруднення (вихлопна труба конкретного автомобіля, викид газоподібних чи твердих відходів окремого підприємства).

Антропогенні фактори – це зміни, внесені у природу людською діяльністю, що впливають на органічний світ. Виділяють прямі та непрямі, позитивні та негативні антропогенні фактори.

Різноманітність антропогенних факторів

Прямі спрямовані безпосередньо на живі організми (наприклад охорона рослин і тварин)

Непрямі здійснюють вплив шляхом зміни клімату фізичного і хімічного стану атмосфери

Позитивні Створюють сприятливі умови для розвитку організмів

Негативні Зумовлюють пригнічення або вимирання організмів

Основні антропогенні джерела забруднень

Промисловість

До основних антропогенних факторів розвитку екологічної кризи в Україні належать передусім великі промислові комплекси — ненажерливі споживачі сировини, енергії, води, повітря, земельних просторів і водночас найпотужніші джерела практично всіх видів забруднень (механічних, хімічних, фізичних, біохімічних). Серед цих об'єктів найнебезпечнішими забруднювачами довкілля є металургійні, хімічні, нафтопереробні й машинобудівні заводи, кар'єри та збагачувальні фабрики, деякі військові підприємства.

Енергетика

Сильно забруднюють довкілля об'єкти енергетики, передусім ТЕЦ і ГР Поглинаючи величезну кількість нафтопродуктів, газу й вугілля, вони ви дають в атмосферу мільйони кубометрів шкідливих газів, аерозолей і сажі, захаращують сотні гектарів землі шлаками й золою. ГЕС вважаються екологи найбезпечнішими. Та за період свого існування водосховища перетворилися накопичувачі відходів і забруднень із прилеглих регіонів. Екологічно небезпечні становлять і АЕС. Не тільки зберігається загроза нових аварій на АЕС, а й, дається дуже складна проблема поховання ядерних відходів.

Військова діяльність

Багато з військових об'єктів становлять реальну й потенційну небезпеку для населення й довкілля, забруднюючи навколишнє природне середовище хімічними речовинами, зокрема сполуками важких металів, підвищуючи радіаційний фон, спричиняючи деградацію природних комплексів.

Транспорт

Транспортна мережа в Україні доволі густа, кількість та активність автотранспорту в містах великі, до того ж він завдає відчутної шкоди довкіллі Основні причини цього — застарілі конструкції двигунів, використовуване паливо (бензин, а не газ чи інші, менш токсичні, речовини) та погана організація руху, особливо в містах, на перехрестях. Залізничний транспорт екологічно чистіший, особливо електричний. Та проблемою стало сильне забруднення залізниць нечистотами, що викидаються з вагонних туалетів. Забруднюється смуга завширшки в кілька метрів обабіч колій.

Сільське господарство

Для наших сільськогосподарських районів найхарактернішим є забруднення природних вод і ґрунтів пестицидами й мінеральними добривами. Щорічно надходження їх на поля України сягають за 90 тис. т і 4,5 млн тон відповідно.

Комунальні стоки

Дедалі нагальнішою екологічною проблемою міст України, особливо великих і курортних, стає очищення різних комунальних відходів — побутових і промислових — та їх переробка. Щорічно у водойми України скидається близько 4 млрд м³ забруднених стоків.

Джерела фізичного забруднення

До небезпечних забруднювачів довкілля належать об'єкти, які генерують потужні фізичні поля, — електромагнітні, радіаційні, шумові, ультра- та інфразвукові, теплові, вібраційні (великі радіостанції, теплоцентралі, РЛС, трансформаторні підстанції, ЛЕП, ретрансляційні станції, спеціальні фізичні лабораторії й установки, кібернетичні центри, АЕС та ін.).

II.Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів

Рольова гра: відтворіть основні ознаки ноосфери

1.Що таке забруднення?

2.Які види забруднення вам відомі?

3.Які джерела антропогенного забруднення?

V. Домашнє завдання Опрацювати § 7, висновки після параграфу

УРОК 6. Види забруднень. Стійкість природних компонентів до антропогенних забруднень

Мета уроку: ознайомити учнів із видами забруднень та їх впливом на компоненти природи й живі організми, проаналізувати стійкість природних компонентів до забруднень; розвивати логічне мислення; виховувати розуміння відповідальності за наслідки своєї діяльності.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням

різних видів і джерел забруднення навколишнього середовища.

Хід уроку

І. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Диспут

1.Що є основною рушійною силою розвитку ноосфери?

2.Які основні ознаки ноосфери?

3.Які джерела антропогенного забруднення? Планетарна роль людського розуму

III. Вивчення нового матеріалу. Аргументи і факти

За видами забруднення поділяються на такі види:

1. Механічні — це забруднення навколишнього середовища механічними відходами без хіміко-фізичних наслідків.

2. Хімічні — це зміна хімічних властивостей середовища, що негативно впливає на екосистеми й техногенні системи.

3. Фізичні — це зміна фізичних параметрів навколишнього середовища, що призводить до негативних наслідків.

4. Біологічні — це проникнення в екосистеми чи техногенні системи живих істот, ворожих певним співтовариствам.

Фізичні забруднення поділяються на підвиди:

1) температурно-енергетичне (теплове) забруднення — це вид фізичного забруднення, пов'язаний з підвищенням температури середовища під впливом антропогенних факторів. Стосовно міського середовища теплове забруднення поки що носить локальний характер. «Острови тепла» з підвищеною температурою на кілька градусів — це великі міста, виробничі комплекси тощо. Так, відповідно до температурного режиму, Париж має бути розташований на 170 км південніше від свого дійсного місця розташування;

2) світлове — це вид фізичного забруднення, пов'язаний з порушенням природної освітленості в результаті дії штучних джерел світла (яскравий спалах світла, спалах під час ядерного вибуху, включені на близькій відстані вогні далекого світла в зустрічного автомобіля);

3) електромагнітне — зміна електромагнітних властивостей середовища. Це своєрідні електромагнітні хвилі, дія яких підсилюється під високовольтними лініями, у районі локаторів, біля телевізорів. Воно негативно позначається на живих організмах через порушення роботи клітинних і молекулярних біологічних структур. Є дані про вірогідність появи катаракти кришталика ока під впливом цього виду забруднення;

4)радіоактивне забруднення — це забруднення, пов'язане з перевищенням природного рівня радіації над природним фоном;

5) шумове забруднення — це перевищення природного рівня шуму, викликаного механічними коливаннями пружних тіл.

Стійкість геосистеми полягає в її здатності в разі дії зовнішнього фактора перебувати в одній із областей етапів та повертатися до неї за рахунок інертності й відновлюваності, а також переходити завдяки пластичності з однієї області станів до інших, не виходячи при цьому за рамки інваріантних змін протягом заданого інтервалу часу.

IV. Практична робота

Тема роботи. Порівняння обсягів і структури забруднення міст України

Мета роботи: провести порівняння обсягів і структури забруднення України.

Обладнання й матеріали: картка з таблицею для практичної роботи; карта України, робочий зошит.

Хід роботи

1. Використовуючи таблицю «Викиди шкідливих речовин в атмосферу», виконайте завдання.

Завдання 1

Проаналізуйте таблицю в історичній ретроспективі (1995-2000—2010 р) Співвіднесіть її дані з розміщенням підприємств чорної та кольорової металургії (за картою атласу економічної та соціальної географії України). Складіть перелік міст — «чемпіонів навпаки» (10 міст: на І місці — ті, де екологічна ситуація найбільш несприятлива). Порівняйте дані «чемпіонів» з даними свого міста з даними інформації за 2010 р.

Викиди шкідливих речовин у атмосферу (від стаціонарних джерел) в окремих містах України, тис. тон

 

 

Місто			Місто
Алчевськ	94,2	78,7	Кривій Ріг	454,7	443,4-
Вінниця	4,6	2,1	Кременчук	70,6	24,9
Горлівка	130,6	50,4	Лисичанськ	42,6	32,1
Дніпродзержинськ	84,6	105,0	Луганськ	79,5	144,2:
Дніпропетровськ	177,1	97,3	Макіївка	121,2	103,7
Донецьк	298,7	197,9	Маріуполь	340,4	340,4
Дебальцеве	149,9	108,6	Нікополь	38,8	28,4
Єнакієве	174,0	74,8	Одеса	19,1	9,4
Запоріжжя	143,4	135,5	Рівно	5,1	4,2
Івано-Франківськ	2,7	0,8	Слов'янськ	69,7	2,0
Енергодар	101,0	80,8	Суми	6,3	8,0
Керч	51,4	10,6	Харків	50,6	20,6
Київ	53,3	32,6	Черкаси	22,8	16,8
Красний Луч	41,5	20,1	Ялта	1,2	0,8

2. Виконайте завдання 2.

Завдання 2

Дайте відповіді на питання.

♦ Що називають «смогом»?

♦ Згадайте анатомію й фізіологію людини. Як шкідливі речовини атмосфери впливають на здоров'я людини?

♦ Яка система організму найбільше страждає через негативний вплив атмосферних викидів?

♦ Які захворювання цієї системи можуть виникнути в людини?

3. Зробіть висновки, в яких укажіть, чому саме підприємства чорної металургії та електроенергетики найбільше забруднюють довкілля і як цьому запобігти.
V. Домашнє завдання Опрацювати § 8, підготувати повідомлення про етапи взаємодії суспільства і природи

ТЕМА. ПРОБЛЕМА ДЕГРАДАЦІЇ ПРИРОДНИХ КОМПОНЕНТІВ

УРОК 7. Поняття «деградація природи». Основні причини деградації природних компонентів

Мета уроку: ознайомити учнів із поняттям «деградація природи», розглянути основні причини деградації природних компонентів; розвивати аналітичне мислення; виховувати розуміння цілісності при­роди і взаємозв'язку між усіма її компонентами. Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів деградації природних компонентів.

Хід уроку

 

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Круглий стіл

1.Які види забруднення вам відомі?

2.Які забруднення загрожують середовищу внаслідок роботи АЕС?

3.У чому полягають особливості шумового забруднення?

4.Який транспорт більше забруднює середовище — автомобільний чи залізничний?

III. Вивчення нового матеріалу

Деградація природи — це процес порушення екологічної рівноваги, який спричиняється природними чи антропогенними факторами і призводить до руйнації навколишнього середовища.

Упродовж багатьох років багатства надр, ресурси біосфери спожива­лись і витрачались у максимально можливих обсягах. Людство вступило у XX століття під гаслом: природа не храм, а майстерня. Такий підхід не міг не завершитися глобальною деградацією природного середовища земної кулі. Найчіткіше вона почала проступати як явище, що охопило всю планету, з початку 1970-х років. Розвиток деградаційних процесів на планеті передрікався давно (І століття до н. є. — Цицерон, X ст. — Ібн Сіна (Аві-ценна)). Особливо численними стали застереження про деградацію природи планети у другій половині XX століття, коли окремі локальні екологічні лиха почали переростати в глобальну екологічну кризу. Понад чверть століття тому, 1972 року, Римський клуб опублікував тривожний прогноз розвитку людської цивілізації «Межі зростання», виконаний групою фахівців під керівництвом Д. Медоуза, який передрікав небезпечну деградацію природного середовища. У другій половині XX століття чимало інших відомих учених висловлювали стурбованість із приводу зростаючої загрози людству з боку наслідків стихійного науково-технічного прогресу. Однак усі ці застереження отримали мало заходів у відповідь — екологічна криза природного середовища посилювалась.

Сучасна екологічна криза має якісно іншу природу порівняно з усіма по передніми кризами. Це перша криза, що охопила всю планету і яка повністю спричинена не природними процесами, а діяльністю людства.

Темпи зміни параметрів біосфери, породжені цією екологічною кризою, виявились у сотні й тисячі разів вищими за темпи природної еволюції. Розпочалася загальна глобальна деградація природного середовища проживання, яка проявляється у двох типах: порівняно невеликих за потужністю, але які діють упродовж тривалого часу; разових катастрофічних, які виникають у разі аварій і небезпечні не лише за потужністю, а й за раптовістю й різкістю дії.

На фоні загальної деградації природного середовища створюються передумови для розвитку надзвичайних екологічних ситуацій та екологічних катастроф. Під надзвичайними екологічними ситуаціями розуміють виникнення раптових природних лих чи техногенних аварій, що супроводжуються великими економічними збитками. Тривалий стан надзвичайної екологічної ситуації спричинює виникнення екологічної катастрофи. Моделями особливо вели екологічних катастроф стали Чорнобильська, Аральська екологічна криза війни в Ірані та Іраці.

Головна небезпека для людства полягає не в окремих екологічних катастрофах, якими б трагічними не були їхні наслідки, а в поступовій деградації природного середовища під впливом, здавалося б, малопомітних результатів виробничої діяльності. Вони спричинюють такі глобальні явища, як глобальне потепління, руйнування озонового шару, кислотні дощі, забруднення всіх сфер планети, деградацію лісів, накопичення і неконтрольоване переміщення токсичних речовин і відходів, спустелювання, ерозію ґрунтів, зменшення і логічної різноманітності.

III. Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів

Підготувати мініпроект

1.Що таке деградація природи?

2.Які причини деградації природних компонентів?

3.Яка роль людини в деградації природних компонентів?

4.Чи потрібно зберігати природні компоненти?

V. Домашнє завдання Опрацювати § 11, продовжити роботу над мініпроектом

Права людей щодо природи

Обов’язки людей щодо природи

УРОК 8. Наслідки деградації природних компонентів

Метаі уроку: ознайомити учнів із наслідками деградації природних компонентів; розвивати вміння використовувати знання попередніх курсів; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів деградації природних компонентів та їх наслідків.

Хід уроку

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Зробити висновки давши відповіді на питання

1.Що таке деградація природи?

2.Які причини деградації природних компонентів?

3.Яка роль людини в деградації природних компонентів?

4.Чи потрібно зберігати природні компоненти?

III. Вивчення нового матеріалу

Наслідки деградації природних компонентів найбільш сильно торкнулися ґрунтів та сільськогосподарського виробництва. Частка пасовищ і сіножатей за останній період суттєво не змінилася і залишається на досить низькому рівні, хоча в багатьох країнах їхня питома вага нерідко досягає 50 %. Майже не збільшуються площі полезахисних лісонасаджень, немає помітних зрушень у структурі агроландшафтів. На сьогодні в користуванні перебуває майже 1 млн га ріллі з крутизною схилу понад 5° та ще 2,1 млн га ріллі — зі схилами від 3 до 5°. Загальна площа сільськогосподарських угідь із крутизною схилів понад 3° становить 4,5 млн га, у тому числі ріллі — 3 млн га, або, відповідно, 10,7 і 9,1 % усієї площі зазначених видів угідь. Такі угіддя необхідно поступово перепрофілювати, змінивши напрям використання, або консервувати з метою природної реабілітації, переводити в біосферно-охоронні території або включати до природозаповідного фонду. Наслідки неефективного землекористування суспільство змушене компенсувати дедалі більшими додатковими затратами матеріально-технічних і трудових ресурсів.

Ерозія ґрунтів (від лат. еrоs — роз'їдання) — руйнування і знос поверхневих, найбільш родючих, горизонтів і підстиляючих їх порід вітром (вітрова ерозія) або потоками води (водна ерозія). Землі, що зазнали руйнування у процесі ерозії, називають еродованими. До ерозійних процесів відносять також промислову ерозію (руйнування сільськогосподарських земель унаслідок будівництва й розробки кар'єрів), військову ерозію (воронки, траншеї), пасовищну ерозію (внаслідок інтенсивного випасу худоби), іригаційну (руйнування ґрунтів під час будівництва каналів і в разі порушення норм подивів) тощо. Однак справжнім лихом для землеробства залишаються водна ерозія (до неї схильний 31 % суходолу) і вітрова ерозія (дефляція), що активно діє на 34 % поверхні суходолу.

Під вітровою ерозією розуміють видування, перенесення і відкладення найдрібніших ґрунтових часток вітром. Інтенсивність вітрової ерозії залежить від швидкості вітру, стійкості ґрунту, наявності рослинного покриву, особливостей рельєфу й від інших чинників. Значно впливають на її розвиток антропогенні чинники. Активізують ерозійні процеси знищення рослинності, нерегульований випас худоби, неправильне застосування агротехнічних заходів.

Водна ерозія ґрунтів (земель). Під водною ерозією розуміють руйнування ґрунтів тимчасовими водними потоками. Розрізняють такі форми водної ерозії: площинну, струменисту, яружну, берегову. Умови для прояву водної ерозії створюють природні чинники, а основною причиною її розвитку є виробнича діяльність людини. Зокрема, поява нової важкої ґрунтооброблювальної техніки, що руйнує структуру ґрунту, є однією з причин активізації водної ерозії в останні десятиріччя. Інші негативні антропогенні чинники: знищення рослинності й лісів, надмірний випас худоби, відвальна обробка ґрунтів тощо.

Серед різних форм прояву водної ерозії значної шкоди навколишньому природному середовищу, і насамперед ґрунтам, завдає яружна ерозія. Екологічні збитки від ярів величезні. Яри знищують цінні сільськогосподарські землі, спричиняють інтенсивний змив ґрунтового покриву, замулюють малі річки й водосховища, створюють густорозчленований рельєф.

IV. Практична робота

Тема роботи. Вплив інтенсивності ерозійних процесів на стан ґрунтового покриву

Мета роботи: провести аналіз впливу інтенсивності ерозійних процесів на стан ґрунтового покриву.

Обладнання й матеріали: картки для практичної роботи з алгоритмом обчислення інтенсивності ерозії, робочий зошит.

Картка для практичної роботи

Інтенсивність водної ерозії ((3) вимірюють за втратою ґрунтом його маси (т) з одиниці площі (S) за одиницю часу (t) і виражають у тоннах на гектар (т/га) за формулою:

Q = т/ (S • t)

Хід роботи

1. Обчисліть інтенсивність ерозії ґрунтів для трьох ділянок (кожна площею 1 га), якщо ерозія тривала протягом одного місяця, а втрати маси ґрунту становили 1, 5 і 10 тонн для першої, другої та третьої ділянки відповідно. Вкажіть, на якій з ділянок ґрунт постраждав найсильніше.

2.Обчисліть місячну інтенсивність ерозії ґрунтів для двох ділянок (кожна площею 1 га), якщо ерозія тривала протягом двох місяців для першої (втрата маси ґрунту становила 8 тонн) і трьох місяців — для другої (втрата маси ґрунту становила 9 тонн). Вкажіть, на якій з ділянок ґрунт постраждав найсильніше.

V. Домашнє завдання Опрацювати § 11, таблиця № 2 с.47

 

Тема. ПРОБЛЕМА ЗМІНИ ЛАНОК КРУГООБІГУ РЕЧОВИН ТА ЕНЕРГІЇ

УРОК 9. Кругообіг речовин і енергії як основний системо твірний фактор. Поняття біогеохімічного циклу

Мета уроку: ознайомити учнів із поняттям біогеохімічного циклу, розглянути кругообіг речовин і енергії як основний системотвірний фактор; розвивати вміння знаходити зв'язки між інформацією з різних джерел; виховувати розуміння цілісності природи. та взаємозв'язку між усіма її компонентами.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів кругообігу речовин і енергії, схеми біогеохімічних циклів.

Хід уроку

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Екологічний ланцюжок:

1.Що таке деградація природних компонентів?

2.Що є причиною деградації?

3.Які наслідки деградації природних компонентів?

4.Яким чином можна зменшити наслідки деградації?

III. Вивчення нового матеріалу

Біологічний кругообіг — це багаторазова участь хімічних елементів у процесах, які відбуваються в біосфері. Причина кругообігу — обмеженість елементів, з яких будується тіло організмів.

У біосфері відбувається постійний кругообіг активних елементів, які переходять від організму до організму, у неживу природу і знову до організму. Елементи, які вивільняються мікроорганізмами під час гниття, надходять у ґрунт і атмосферу, знову включаються в кругообіг речовин біосфери, поглинаючись живими організмами. Весь цей процес і буде біогенною міграцією атомів. Для біогенної міграції характерним є накопичення хімічних елементів у живих організмах, а також їх вивільнення в результаті розкладу мертвих організмів. Біогенна міграція викликається трьома процесами:

• обміном речовин в організмах;

• ростом;

• розмноженням.

Визначення біогенної міграції хімічних елементів, яка викликана силами життя, дав В. І. Вернадський (Закон біогенної міграції атомів). Біогенна міграція є частиною загальної міграції хімічних елементів біосфери. Головною геохімічною особливістю живої речовини є те, що вона, пропускаючи через себе атоми хімічних елементів земної кори, гідросфери й атмосфери, здійснює у процесі життєдіяльності їх закономірну диференціацію. Завершуючи свій життєвий цикл, організми повертають природі все, що взяли в неї протягом життя.

В. І. Вернадський підрахував, що за час існування на Землі біосфери було створено 3,5 • 10¹⁹ т біомаси, що майже удвічі перевищує масу всієї земної кори, яка становить 2 • 10¹⁹ т. Робота, що виконується живою речовиною, за Вернадським, може бути оцінена за формулою:

Е = РV²/2,

де Р — маса організмів,

V — швидкість розтікання біомаси (розмноження організмів).

Жива речовина значно прискорила й змінила кругообіги різних речовин води, кисню, азоту, вуглекислого газу тощо. Сучасний склад атмосфери створений завдяки діяльності живої речовини. Обмін повітря між усіма широта й півкулями Землі відбувається в середньому за два роки. Активно переміщується течіями океанічна вода. Вся прісна вода стікає в океан за 14 діб, у льодовиках вода оновлюється за 15 000 років.

Жива речовина активно регулює геохімічну міграцію атомів. Завдяки зберігається стабільність біосфери і здійснюється еволюція як живих організмів, так і всієї біосфери в цілому.

Біогеохімічний цикл можна визначити як циклічне, поетапне перетворення речовин і зміну потоків енергії з просторовим масоперенесенням, яке здійснюється за рахунок сумісної дії біотичної й абіотичної трансформації речовин. Біогеохімічні цикли являють собою циклічні переміщення біогенних елементів Карбону, Оксигену, Гідрогену, Нітрогену, Сульфуру, Фосфору, Кальцію, Ка. тощо — від одного компонента біосфери до інших. На певних етапах цього кругообігу вони входять до складу живої речовини.

Рушійною силою всіх речовин в біогеохімічних циклах є потік сонячної енергії або частково енергії геологічних процесів Землі. Витрати енергії не хідні й для переміщення речовин у біогеохімічних циклах, і для подолання і геохімічних бар'єрів. Такими бар'єрами на різних рівнях є мембрани клітин, самі особини рослин і тварин та інші матеріальні структури. Переміщення речовин у біогеохімічних циклах одночасно забезпечує життєдіяльність живих організмів. Головними оціночними параметрами ефективності й напрямку роботи біогеохімічного циклу є кількість біомаси, її елементарний склад та активне функціонування живих організмів.

IV. Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів

Підготувати міні доповіді на питання:

1.Що таке кругообіг речовин та енергії?

2.Які елементи беруть участь у кругообігу на нашій планеті?

3.Що таке біогеохімічний цикл?

4.Яке значення для життя на планеті мають біогеохімічні цикли?

V. Домашнє завдання Опрацювати конспект уроку, зробити висновки

УРОК 10. Кругообіг речовин, енергії, інформації та їх зміни антропогенною діяльністю

Мета уроку: ознайомити учнів зі змінами кругообігу речовин, енергії та інформації наслідок антропогенної діяльності; розвивати навички узагальнення та зіставлення; виховувати позитивне мислення.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів деградації природних компонентів та їх наслідків.

Хід уроку

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів Дати висновки питанням

1.Що таке кругообіг речовин та енергії?

2.Які елементи беруть участь у кругообігу на нашій планеті?

3.Що таке біогеохімічний цикл?

4.Яке значення для життя на планеті мають біогеохімічні цикли?

III. Вивчення нового матеріалу

За рахунок процесів міграції хімічних елементів усі геосфери Землі пов'язані єдиним циклом кругообігу цих елементів. Такий кругообіг, рушійною силою якого є тектонічні процеси та сонячна енергія, дістав назву великого (геологічного) кругообігу. Цей кругообіг має абіотичний характер. Тривалість його існування — близько 4 млрд років. Потужність великого (геологічного) кругообігу речовин у атмосфері, гідросфері та літосфері оцінюється.у 2 • 10¹⁶ т нарік.

Виникнення життя на Землі спричинило появу нової форми міграції хімічних елементів — біогенної. За рахунок біологічної міграції на великий кругообіг наклався малий (біогенний) кругообіг речовин. У малому біологічному кругообігу переміщуються, в основному, Карбон (10¹¹ тон на рік), Оксиген (2 • 10¹¹ тон на рік), Нітроген (2 • 10^п тон на рік) та Фосфор (10⁶ тон на рік).

Зараз обидва кругообіги відбуваються одночасно, тісно пов'язані між собою. Завдяки взаємодії різних груп живих організмів між собою та з навколишнім середовищем в екосистемах виникає певна й характерна кожному виду екосистем структура біомаси, створюється своєрідний тип потоку енергії та специфічні закономірності її передачі від однієї групи організмів до іншої, формуються трофічні ланцюги, що визначають послідовну передачу речовини й енергії між трофічними рівнями.

Проблеми народонаселення та ресурсів біосфери тісно пов'язані з реакціями навколишнього природного середовища на антропогенний вплив. Природний екологічно збалансований стан навколишнього середовища зазвичай назива­ють нормальним. При цьому відбуваються малий (біологічний) і великий (геологічний) кругообіги речовин і встановлюються енергетичні баланси між різно­манітними геосферами й космосом, що поєднує природу в єдине ціле.

Геохімічний параметр стану навколишнього середовища в наш час унаслідок антропогенного впливу суттєво змінився, особливо стосовно біологічного й геологічного кругообігів. Під впливом людської діяльності відбуваються великі зміни в розподілі хімічних елементів у біосфері, природна й антропогенна трансформація речовин, а також перехід хімічних елементів з одних сполук до інших. Природний біологічний кругообіг речовин порушений людиною на площі, яка досягає майже половини всієї поверхні суши: антропогенні пустелі, індустріальні та міські землі, сади, вторинні низькопродуктивні ліси, виснажені пасовища і т. д. Порушення геологічного кругообігу речовин спричинили такі фактори:

ü ерозія ґрунтового покриву та збільшення твердого стоку в океан;

ü переміщення величезних мас земної кори;

ü видобування з надр чималих кількостей руд, пальних та інших копалин

ü перерозподіл солі в ґрунтах, ґрунтових і річкових водах під впливом зрошувального землеробства;

ü застосування мінеральних добрив та отрутохімікатів;

ü забруднення середовища сільськогосподарськими, промисловими й комунальними відходами;

ü потрапляння до природного середовища енергетичних забруднень.

IV. Практична робота

Тема роботи. Аналіз схем кругообігу основних речовин у природі на

предмет зміненості їх ланок антропогенною діяльністю

Мета роботи: провести аналіз схем кругообігу основних речовин у природі

на предмет зміненості їх ланок антропогенною діяльністю.

Обладнання й матеріали: картки для практичної роботи зі схемами кругообігу елементів, робочий зошит.

Хід роботи

1.Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути схему кругообігу Карбону й визначити, на які етапи кругообігу найбільше впливає антропогенна діяльність.

2.Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути схему кругообігу Оксигену й визначити, на які етапи кругообігу найбільше впливає антропогенна діяльність.

3.Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути схему кругообігу Нітрогену й визначити, на які етапи кругообігу найбільше впливає антропогенна діяльність.

4.Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути схему кг-обігу Фосфору й визначити, на які етапи кругообігу найбільше впливає антропогенна діяльність.

5.Зробіть висновки, в яких укажіть, до чого призвели зміни в кругообіг хімічних елементів, що відбулися під впливом антропогенних факторів.

V. Домашнє завдання Опрацювати § 12, конспект уроку

Тема. ПРОБЛЕМА ЗБАЛАНСОВАНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

УРОК 11. Категорія «Збалансований розвиток», її еволюція. Найважливіші баланси у сфері природокористування

Мета уроку: ознайомити учнів з категорією «збалансований розвиток», розглянути найважливіші баланси у сфері користування; розвивати логічне мислення; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням

процесів природокористування, схеми біогеохімічних циклів.

Хід уроку

 

I. Організаційний етап

II.Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Зобразити схематично колообіг речовин та відобразити відповіді на питання:

1.Що таке кругообіг речовин та енергії?

2.Які елементи беруть участь у кругообігу на нашій планеті?

3.Як впливають антропогенні фактори на кругообіг Нітрогену?

4.Як впливають антропогенні фактори на кругообіг Карбону?

III. Вивчення нового матеріалу

Збалансований розвиток (англ. sustainablе — підтримуючий, тривалий, безперервний і development — розвиток) — 1) розвиток, що задовольняє потреби нинішнього покоління, не ставлячи під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби; 2) такий розвиток країн і регіонів, коли економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання, а також інші види діяльності суспільства відбуваються в межах, які визначаються здатністю екосистем відновлюватися, поглинати забруднення і підтримувати життєдіяльність тепе­рішніх і майбутніх поколінь.

У 50-60-х рр. XX ст. розвиток пов'язували лише з економічним прогресом і зростанням економічної ефективності. На початку 70-х рр. у зв'язку з несправедливим розподілом прибутків і зростанням кількості бідних у країнах, що розвиваються, питання соціальної справедливості були визнані так само важливими, як і збільшення економічної ефективності. Проте зростаюче споживання природних ресурсів призвело до деградації довкілля й негативно вплинуло на здоров'я людей. Реальною загрозою стала проблема «меж зростання», на яку 1972 року звернув увагу світової громадськості Римський клуб. Щоб уникнути екологічної кризи, до концепції розвитку необхідно було включити третю мету — збереження довкілля. Вперше це питання було порушено на Конференції ООН з довкілля людини (1972, м. Стокгольм).

Термін «збалансований розвиток» з'явився 1980 року, коли вийшла «Всесвітня стратегія охорони природи» (ВСОП), підготовлена Міжнародною спілкою охорони природи (МСОП). Ця стратегія висунула принципово нове положення: збереження природи нерозривно пов'язане з питаннями розвитку. Розвиток суспільства має відбуватися за умови збереження природи. Поняття «збалансований розвиток» почали широко застосовувати після публікації 1987 року звіту Міжнародної комісії з довкілля та розвитку «Наше спільне майбутнє», підготовленого під керівництвом Г.X.Брундтланд. Концепція збалансованого розвитку набула провідного статусу після Конференції ООН з довкілля та розвитку (1992, м. Ріо-де-Жанейро) і була відображена в прийнятому на конференції Порядку денному на XXI століття. Світове співтовариство визнало, що збалансований розвиток «має стати пріоритетним питанням порядку денного міжнародного співробітництва».

Загальновизнаним є розуміння збалансованого розвитку як гармонійне поєднання економічних, соціальних та екологічних складових розвитку. Лише досягнення збалансованості між ними забезпечить можливість перейти до такого суспільного розвитку, який не виснажуватиме природні й людські ресурси а тому матиме можливість тривати досить довго. В українській мові популярності набув термін «сталий розвиток», який з'явився внаслідок перекладу терміна «устойчивое развитие» з російської мови, а не безпосереднього перекладу з англійської.

Важливим завданням науковців є складання балансу між господарськими потребами суспільства та природними можливостями їх задоволення. Маючи такий баланс і озброївшись принципово новою безвідходною технологією, можна буде зняти антагоністичне протиріччя між суспільством і природою. Для цього необхідно враховувати таке: економіко-географічне положення певного регіону; мінерально-сировинний, земельний, водний, рекреаційний потенціал та його просторовий розвиток; соціальний (демографічна ситуація, якісне кількісна структура населення, соціальна інфраструктура); економічний (сільське та водне господарство, промисловість) і природоохоронний потенціал.

IV. Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів

1.Що таке збалансований розвиток?

2.Чому виникла потреба у формуванні поняття «збалансований розвиток»

3.Коли концепція збалансованого розвитку набула провідного статусу?

V. Домашнє завдання Опрацювати § 13, творча робота на с.57

УРОК 12. Поняття «невиснажливого природокористування». Досягнення балансу між основними сферами господарської діяльності

Мета уроку: ознайомити учнів із поняттям «невиснажливого природокористування», розглянути можливість досягнення балансу між основними сферами гос­подарської діяльності; розвивати вміння виокремлювати головне, істотне; виховувати активну життєву позицію.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів природокористування, схеми і геохімічних циклів.

Хід уроку

I. Організаційний етап

II.Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Круглий стіл

1.Що таке збалансований розвиток?

2.Чому виникла потреба у формуванні поняття «збалансований розвиток»?

3.Коли концепція збалансованого розвитку набула провідного статусу?

III. Вивчення нового матеріалу

Оскільки процес природокористування функціонує на стику «суспільство — природа» й охоплює багато видів виробничої і невиробничої діяльності людей, то в конкретний історичний період можна говорити про раціональний чи нераціональний типи природокористування. Виходячи з розуміння поняття «раціонально», яке означає «економічно вигідно та екологічно безпечно», слід говорити про доцільність, ефективність використання природних ресурсів у господарській діяльності, можливість їх відновлення і при цьому убезпечення шкідливого впливу на довкілля, запобігання забрудненості навколишнього середовища.

Раціональне природокористування забезпечує максимальний економічний ефект за збереження екологічної рівноваги у природних і антропогенних системах (геоекосистемах, ландшафтах), тобто сумарне навантаження на екосистеми не перевищує їх регенераційної здатності, тим самим величина навантажень не перевищує рівня гранично допустимих антропогенних навантажень. Це контрольоване, нормативне (ощадливе, невиснажливе) освоєння (використання) природних ресурсів, попередження можливих негативних наслідків діяльності людини, підтримання (підвищення) продуктивності й привабливості природних комплексів і окремих природних об'єктів. У разі раціонального природокористування економічна діяльність орієнтується на ресурсозберігання, доцільність використання природно-ресурсного потенціалу й застосування найновіших безвідходних або комплексне використання маловідходних технологій (ефективне використання відходів, бо яким би високим не був науково-технічний рівень виробництва, завжди є відходи, що являють собою результат незавершеного технологічного циклу, для якого ще не знайдено сферу оптимального використання). Таким чином, охорона навколишнього природного середовища є однією з умов раціонального природокористування.

Невиснажливе природокористування передбачає використання природно-ресурсного потенціалу території за принципами екологічності й доцільності, які дають змогу обмежити виробничу діяльність, виходячи з реального стану природних та антропогенних систем.

Наслідком екстенсивного характеру розвитку економіки, невідновності природно-ресурсного потенціалу є нераціональне природокористування, що розглядається як неконтрольоване, наднормативне (виснажливе) використання

природних ресурсів, через що втрачається їх відновлювана функція, відбувається виснаження (наприклад, зменшується родючість ґрунтів тощо), порушується рівновага біологічних систем, погіршується естетична й оздоровча цінні природних агроландшафтів. Така діяльність не забезпечує збереження порушеної рівноваги екосистем, а отже, проблема раціонального високоефективного використання природних ресурсів, зокрема земельних, лісових і водних ресурсів, охорона довкілля, здоров'я людей є однією з ключових проблем національної безпеки держави.

IV. Практична робота

Тема роботи. Існуюча й оптимальна структура природокористування

в Україні

Мета роботи: провести аналіз існуючої структури природокористування в України та можливості її оптимізації.

Обладнання й матеріали: карти України з указаним розміщенням при них ресурсів і виробництв, робочий зошит.

Хід роботи

1.Визначте, які напрямки природокористування переважають у різних регіонах України.

2.Вкажіть негативні наслідки для цих регіонів, які спричинені нераціональним природокористуванням у цих напрямках.

3.Запропонуйте можливі рішення, які дозволять оптимізувати природокористування в регіонах України.

V. Домашнє завдання Опрацювати § 9, конспект уроку

Тема. ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОТИЧНОГО Й ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТЬ

УРОК 13. Категорія «біорізноманіття». Генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття. Причини й наслідки деградації біорізноманіття

Мета уроку: ознайомити учнів з категорією «біорізноманіття», розглянути генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття, причини й наслідки його деградації; розвивати навички порівняння й аналізу на основі фактів; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів природокористування, схеми біогеохімічних циклів.

Хід уроку

I. Організаційний етап

II.Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Громадські слухання

1.Що таке невиснажливе природокористування?

2.Яким чином можна досягти балансу між основними сферами господарської діяльності

3.Чому зараз приділяють так багато уваги охороні рідкісних видів живих організмів?

III. Вивчення нового матеріалу

У Конвенції про охорону біологічного різноманіття термін «біологічне різноманіття» визначається як різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи наземні, морські та інші водні екосистеми й екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає в себе різноманітність у рамках виду, між видами й різноманітність екосистем».

Поняття «біорізноманіття» почало широко застосовуватися після того, як 1986 року в США відбувся Національний форум з біорізноманіття, а 1988 року за результатами його діяльності відомий американський біолог Едвард Вілсон видав книжку «Біорізноманіття».

Біорізноманіття, яке існує сьогодні, — це продукт еволюції життя впродовж мільярдів років, який визначається природними процесами й на який усе більше впливає людська діяльність. Біорізноманіття — це тканина життя, складовою частиною якої є ми і від якої ми повністю залежимо. Для людей біорізноманіття має економічну, рекреаційну, культурну, екологічну та інші цінності. Наше власне здоров'я, а також здоров'я економіки й суспільства в цілому залежить від безперервного отримання різноманітних «екосистемних послуг», замінити які буде або дуже дорого, або просто неможливо, тобто тих вигод, які людство отримує від екосистем. Це послуги екосистем із забезпечення людства природними ресурсами, здоровим середовищем існування, іншими екологічно й економічно значущими «продуктами».

Причини деградації біорізноманіття:

Руйнування природного середовища життя

Це основна причина вимирання біологічних видів. Сюди належить заготовка деревини, добування корисних копалин, вируб лісу під пасовища, будівництво дамб і автомагістралей на місці незайманих ділянок дикої природи. Екосисте­ми змушені «відступати», а флора й фауна, що живе в них, утрачає необхідні

умови існування. Природне середовище розчленовується, руйнується і змінюється. Порушуються маршрути міграцій. Генетичне різноманіття бідніє. Популяції тварин і рослин не можуть протистояти хворобам та іншим несприятливим факторам. Урешті-решт біологічні види один за одним вимирають.

Чужорідні види

Коли людина ввозить у будь-яку екосистему чужорідні біологічні види вони можуть зайняти екологічні ніші, що до того належали іншим видам чужорідні види змінюють усю екосистему настільки, що витісняють інші і приносять із собою такі хвороби, проти яких у них немає імунітету.

Надмірна експлуатація природних ресурсів

Деякі біологічні види гинуть саме з цієї причини. Яскравий приклад мандруючий голуб. На початку XIX століття популяція цих птахів у нічній Америці була найчисельнішою. Але наприкінці того ж століття, в результаті полювання на них, цей вид опинився на межі зникнення, а уже 1914 року в зоопарку міста Цінціннаті помер останній мандруючий голуб.

Швидке зростання населення

У середині XIX століття чисельність населення Землі складала один міі осіб. Через півтора століття, коли ця кількість збільшилася до шести мільярдів люди стали замислюватися, що використання ними природних ресурсів перевищує допустимі норми. Населення нашої планети невпинно зростає, і з кожним роком темпи витіснення нами різних видів тварин викликає все більше тривоги.

Загроза глобального потепління

Згідно з оцінками Міжурядової комісії з кліматичних змін, протягом с нього століття температура на Землі може підвищитися на 3,5 градуса за цельсієм. Таке різке потепління може викликати зникнення деяких видів ті і рослин. За даними досліджень, підвищення температури води — одна с чин загибелі коралових рифів, які є середовищем життя багатьох морських організмів.

За оцінками вчених, підняття рівня Світового океану на 1 м може призвести до затоплення великих прибережних ділянок заболочених земель, багатих різноманітною флорою та фауною. Деякі вчені вважають, що глобальне потепління викличе танення льодового покриву Гренландії й Антарктиди, а це загрожує екологічною катастрофою.

IV. Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів Біологічний ланцюжок

1.Що таке біорізноманіття?

2.Які причини деградації біорізноманіття?

3.Чому треба зберігати біорізноманіття?

V. Домашнє завдання Опрацювати § 14, конспект уроку, висновки с.64

УРОК 14. Основні категорії заповідних об’єктів. Уявлення про екомережі

Мета уроку: ознайомити учнів з основними категоріями заповідних об'єктів, сформувати в них уявлення про екомережі; розвивати навички порівняльного аналізу; виховувати любов до рідного краю.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів природокористування, схеми біогеохімічних циклів.

Хід уроку

I. Організаційний етап

II.Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

1.Що таке біорізноманіття?

2.Які причини деградації біорізноманіття?

3.Чому треба зберігати біорізноманіття?

III. Вивчення нового матеріалу

Екомережа — це єдина територіальна система, яка утворюється з м тою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищені природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтно й біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного й рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання те-риторій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовищі і, відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України, підлягають посиленій охороні.

 

Території та об'єкти природно-заповідного фонду України

 

Територія або об'єкт природно-заповідного фонду	Характеристика
Державний заповідник	Створюють для збереження в природному стані типових або унікальних для певної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчен­ня природних процесів і явищ, що відбуваються в них, і для розробки наукових основ охорони природи
Державний природний національний парк	Створюють для збереження природних комплексів, що мають особливу екологічну, історичну та естетичну цін­ність у зв'язку зі сприятливим поєднанням природних і культурних ландшафтів і використанням їх у рекреа­ційних, освітніх, наукових і культурних цілях
Державний заказник республіканського значення	Територія, виділена з метою збереження, відтворення та відновлення окремих або кількох компонентів найбільш цінних типових чи унікальних комплексів
Державний заказник місцевого значення	Територія, виділена з метою збереження, відтворення та відновлення окремих або кількох цінних для регіону компонентів природи
Державний пам'ятник природи республіканського значення	Територія або окремий природний об'єкт, що мають особливу цінність і є унікальними або типовими для України. Беруть під охорону для збереження в природному стані в наукових, культурно-освітніх та естетичних цілях
Державний пам'ятник природи місцевого значення	Територія або окремий природний об'єкт, що мають особливу цінність і є унікальними або типовими для одного регіону
Державний ботанічний сад	Створюють з метою збереження, вивчення та збагачення у спеціально створених умовах різноманітних рослин для їх найбільш ефективного наукового, культурного й господарського використання
Державний дендрологічний парк	Створюють з метою збереження, вивчення та збагачен­ня у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників для їх найефективнішого наукового, культурного й господарського використання
Державний зоологічний парк	Створюють з метою збереження та вивчення у спеціально створених умовах об'єктів дикої фауни для науково-освітніх, пізнавальних і науково-дослідних цілей
Державний парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва республіканського значення	Найвизначніші зразки паркового будівництва беруться під охорону в естетичних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях
Державний парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва місцевого значення	Цінні зразки паркового будівництва беруться під охорону в естетичних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях
Державне заповідне урочище	Лісові, степові та інші природні комплекси, що мають велике наукове, природоохоронне й естетичне значення виділені для їх збереження в природному стані

IV. Практична робота

Тема роботи. Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України

Мета роботи: провести аналіз особливостей розвитку заповідної мере України.

Обладнання й матеріали: картки для практичної роботи з даними по заповідній мережі України, робочий зошит.

Текст картки для практичної роботи

Станом на 01.01.2009 р. природно-заповідний фонд складається із 7 424 риторій та об'єктів 11 категорій, загальна площа його становить 3,04 млн або 5,04% від площі України.

Частка площ територій та об'єктів окремих категорій у природно-завідному фонді становить: природних заповідників — 5,3 %, біосферних заповідників — 7,3 %, національних природних парків — 24,6 %, заказників 38,2 %, пам'яток природи — 0,8 %, регіональних ландшафтних парків 20,1 %, заповідних урочищ — 3,1 %, ботанічних садів — 0,1 %, зоологічних парків — 0,01 %, дендрологічних парків — 0,05 %, парків-пам'яток садово- паркового мистецтва — 0,44 %.

Хід роботи

1.Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути співвідношення різних типів об'єктів природно-заповідного фонду й розташувати їх у рядку зменшення загальної площі.

2.Зробити висновок, у якому пояснити, чому певні типи природоохоронних територій переважають у екомережі України.

Додатковий матеріал до уроку №1 Слайдова презентація№1

Домашнє завдання Опрацювати § 15, проект с.67

Тема. ПРОБЛЕМА ОПТИМАЛЬНОЇ ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЇ

УРОК 15. Категорія «оптимізація». Критерії та пріоритети ландшафтно – екологічної оптимізації

Мета уроку: ознайомити учнів з категорією «оптимізація»,розглянути критерії та пріоритети ландшафтно-екологічної оптимізації території; розвивати вміння виокремлювати головне, істотне; виховувати волю й наполегливість у навчанні.
Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням

природних територій з різним ступенем антропогенного навантаження.

Хід уроку   І. Організаційний етап

 

 

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Презентація проектів та відтворення в них відповідей на питання

1. Чому треба зберігати біорізноманіття?

2. Які природоохоронні території є в Україні?

3. Чи відрізняються між собою природні й агроландшафти?»

4. Яку частину території України, на вашу думку, доцільно використовувати як агроландшафти?

III. Вивчення нового матеріалу

Ландшафт — це природно-територіальні комплекси (ПТК) з одним геологічним фундаментом і близьким генетичним типом рельєфу. Під агроландшафтами слід розуміти природно-господарські територіальні системи сільськогосподарського призначення, які складаються з географічної оболонки, що, у свою чергу, є сукупністю природних елементів із різним ступенем антропогенного навантаження, у тому числі з різною структурою сільськогосподарських угідь.

Організація землеробства з урахуванням особливостей природних агроланд-шафтів (на ландшафтній основі) передбачає чітке уявлення про природні й антропогенні ресурси території. Для відновлення родючості середньо- та сильно-еродованих ґрунтів доцільно вивести їх із ріллі з подальшим використанням під природні угіддя, у тому числі водоохоронні та рекреаційні зони, розширен­ня заповідних територій різного адміністративного підпорядкування, заліснен­ня й залуження.

Таким чином, за рахунок виведення з обробітку середньо- й сильноеродованих ґрунтів є можливість без зниження продуктивності агроекосистем суттєво поліпшити структуру агроландшафту, посилити процеси саморегуляції й активізувати внутрішні резерви агроландшафту, що сприятиме досягненню еколо­гічної рівноваги.

Принципово важливим є не лише визначення оптимального співвідношення угідь, але й мінімально необхідної площі індивідуального природного біоце­нозу, а також оптимальної структури їх розміщення на території агроландшафту. У разі оптимального розміщення ділянок із природною рослинністю можна за їхньої загальної меншої площі досягти більшого природоохоронного ефекту, ніж за необґрунтованого розміщення таких ділянок, навіть за умови, що вони займають значно більші площі в агроландшафтах.

Проблема оптимального співвідношення природних і господарських угідь. включає три важливі завдання: 1) визначення оптимального співвідношення

угідь; 2) встановлення мінімально необхідної площі окремої ділянки з природною рослинністю; 3) планування оптимальної екологічно безпечної територіальної структури угідь.

З метою створення ґрунтоводоохороних агроландшафтів високого ступеня саморегуляції з мінімальними витратами енергії та ресурсів, необхідно здійснювати контурно-смугову організацію території кожного суб'єкта землекористування, у тому числі й під час паювання, в інтересах, насамперед, збереження природоохоронного каркасу ландшафту як основи сталого розвитку агросфери поліпшення умов життя людини.

До екологічно стійких чинників в агроландшафтах належать:

• оптимізація водного режиму, підвищення коефіцієнта використання опадів, зарегулювання поверхневого стоку;

• захист ґрунтів від ерозії та деградації, збереження і відтворення їхніх корисних властивостей;

• створення життєвого простору для дикої флори й фауни;

• підтримання біорізноманіття, у тому числі збереженням генофонду запилювачів та ентомофагів.

До екологічно нестійких чинників належать:

• висока розораність території, особливо в умовах складного рельєфу, зокрема водозборів малих річок;

• створення на схилових площах рівнинної прямолінійної організації території;

• ерозійні процеси, що перевищують регіональні допустимі норми;

• розораність схилів, що прилягають до гідрографічної мережі, природних водостоків і зарегульованих улоговин;

• забрудненість ґрунтових і поверхневих вод продуктами ерозії та залишками агрохімікатів, іншими хімічними реагентами;

• негативний баланс органічної речовини й біогенних елементів у агроекосистемах.

IV. Узагальнення, систематизація знань і вмінь учнів Презентація слайду №2 та відповідей на питання

1.Що таке ландшафт?

2.Чому землеробство слід організовувати з урахуванням особливостей природних ландшафтів?

3.Чому бажано мати в структурі агроландшафту природні біогеоценози?

V. Домашнє завдання Опрацювати § 16 міні-дослідження

Описати агроценоз шкільної ділянки

УРОК 16. Ієрархія цілей оптимізації. Найвищий пріорітет природоохоронної й антропоекологічної функцій. Оптимізація «природного каркасу» території

 

Мета уроку: ознайомити учнів з ієрархією цілей оптимізації, розглянути пріоритети природоохоронної й антропоекологічної функцій; розвивати вміння співставляти інформацію з різних джерел; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням природних територій з різним ступенем антропогенного навантаження.

Хід уроку

І. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів 1. Що таке ландшафт? 2.Чому землеробство слід організовувати з урахуванням особливостей при­родних ландшафтів? 3.Чому бажано мати в структурі агроландшафту природні біогеоценози? III. Вивчення нового матеріалу   - -

III. Вивчення нового матеріалу

Оптимізація геосистем — це дії, спрямовані на переведення геосистем у стани, у яких вони здатні максимально ефективно виконувати задані функції, не зазнаючи при цьому небажаних змін протягом невизначено тривалого часу. Геосистему можна оптимізувати в різних напрямах — до максимально ефективного виконання нею деякої виробничої функції (наприклад, аграрної), максимізації її пейзажної привабливості, максимального збереження та відтворення первісного природного стану тощо. Нерідко ці напрями (цільові функції оптимізації) перебувають у протиріччі між собою або ж повністю несумісні (як, наприклад, виробнича, гірничов