Логістика в наданні міжнародної гуманітарної допомоги голодуючому населенню певних країн є унікальною з трьох причин. По-перше, центральну роль у подібних операціях відіграє політична ситуація в світі, відповідних регіонах та країнах. По-друге, якщо голод і виникає у будь-якому регіоні земної кулі, то частіше за все - у слаборозвинених країнах, які зазвичай не мають адекватної інфраструктури і тому багато їхніх районів відрізані від основних транспортних магістралей. По-третє, споживачі готової продукції ніяк непов’язані ні з постачальниками гуманітарної допомоги, ні з перевізниками.
З політичної точки зору міжнародні програми з надання допомоги голодуючим представляють собою певне втручання у внутрішні справи держави. При втіленні таких програм в життя результатом може стати шкода або користь. Так, розподіл продуктів харчування може порушити існуюче сільське господарство, затримати його розвиток і відстрочити момент настання самозабезпечення за рахунок власних продуктів харчування. Крім того, однією з причин голоду може бути війна чи політичні заворушення, і ті, хто докладають зусиль до ліквідації голоду, мусять проявляти надзвичайну обережність, щоб не потрапити в епіцентр подій. У багатьох випадках відсутня необхідна узгодженість рішень та дій керівництва. При цьому місцеві уряди прагнуть не надавати допомогу групам людей, що не згодні з політикою керівництва. Нерідко деякі уряди використовують голод як політичний інструмент і можуть наказати військам перехоплювати вантажі з продуктами харчування. Відповідно особи, що керують наданням гуманітарної допомоги, часто можуть отримувати суперечливі накази. Організації з надання міжнародної гуманітарної допомоги, як вище зазначалося, зазвичай виступають під егідою Організації Об'єднаних Націй чи урядів країн, але можуть бути і приватними добровільними організаціями, часто пов'язаними з релігійними групами. Деякі організації входять в положення країни і надають допомогу протягом декількох років, інші – надають одноразову надзвичайну допомогу. З точки зору загального управління, особи, що керують операцією з надання міжнародної продовольчої допомоги, повинні бути політично нейтральними, а службовці середньої та нижньої ланки повинні мати справу тільки з доставкою продуктів голодуючим. Фактичне переміщення та розподіл продуктів харчування часто здійснюється військовим або напіввійськовим способом. Зазвичай для цієї мети використовують армійські вантажівки, які краще захищені від грабіжників і є зручними для надання продовольчої та іншої допомоги на довгому шляху її доставки в регіони потреби.
Перш ніж надавати допомогу жертві, організація, що надає допомогу, повинна задовольнити вимоги спонсора і, якщо цілі голодуючих і спонсора не збігаються, то тим, хто надає допомогу, буде дуже важко служити обом. Спонсори виділяють гроші, і спонсори визначають мету допомоги. Часто благодійні організації виступають в ролі спонсорів і знають, як зробити так, щоб зібрані кошти та придбане на них продовольство без втрат досягли регіонів, які потребують допомоги, оскільки усвідомлюють цінність громадської думки. В різних країнах та організаціях використовуються різні мови і термінології, а це утруднює координацію дій. Логістичне планування може тільки попередньо оцінити можливі втрати продуктів на шляху до одержувача і відповідно скоригувати план поставки. Функція закупівлі здійснюється придбанням продуктів, як правило, у сусідніх країнах, що мають надлишок продовольства. Це дозволяє знизити транспортні витрати, і, крім того, структура продовольства, наприклад, хлібні злаки, буде такою ж, як і в даній країні.
Більшість приватних добровільних чи контрактних організацій з надання гуманітарної допомоги, використовують власні або орендовані в інших благодійних організаціях вантажівки. Що стосується загального управління логістичним забезпеченням процесу надання гуманітарної допомоги то доцільно навести приклад релігійної організації World Vision International, яка в 1980-х роках брала участь у гуманітарних операціях в Ефіопії із забезпечення продуктами 500 тисяч голодуючого населення. Ця організація, виходячи з власного досвіду, розробила модель управління, в якій були виділені наступні вісім функцій:
1. Управління проектом.
2. Повітряні операції (за участю двох невеликих двомоторних літаків, яких
використовували для зв'язку, постачання запчастинами і т.д.).
3. Закупівельна діяльність.
4. Розмитнення в порту.
5. Управління поставками (доставка продуктів і всі інші види постачання).
6. Складське зберігання.
7. Транспортування.
8. Поточний ремонт обладнання.
Ці функції майже збігаються з розглянутими вище логістичними операціями. Таким чином, при наданні міжнародної гуманітарної допомоги країнам, що терплять лихо, слід управляти, координувати і керувати цими різноманітними функціями. Початком управління різними каналами при наданні гуманітарної допомоги можна вважати узгодження зусиль зацікавлених сторін. Порівняно найпростіше здійснювати керування логістичним каналом. Канал фінансування передбачає пошук джерел фінансування або пожертвувань для постачання необхідних продуктів у райони лиха, а також для придбання або оренди обладнання, яке використовується під час перевезення вантажів. У багатьох ситуаціях канал фінансування та канал переговорів тісно пов'язані. У перемовинах беруть участь зазвичай представники урядів країн-донорів та країн-реципієнтів. Для доставки продуктів та їх захисту часто залучають збройні сили останніх. Ймовірно, найменш важливим є канал власності, оскільки більшість поставок здійснюється за рахунок пожертвувань. Однак учасники всього ланцюга постачання несуть відповідальність за досягнення наміченої мети – термінового постачання продуктів в райони гуманітарної катастрофи.
