Поиск: Рекомендуем: Почему я выбрал профессую экономиста Почему одни успешнее, чем другие Периферийные устройства ЭВМ Нейроглия (или проще глия, глиальные клетки) Категории: Астрономия Биология География Другие языки Интернет Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Механика Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Транспорт Физика Философия Финансы Химия Экология Экономика Электроника	Главная О нас Популярное ТОП Новые страницы Случайная страница Контакты FAQ ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ Час перебування людей у засобах захистув осередках хімічного ураження буде залежати головним чином від температури навко­лишнього середовища і стійкості ОР ⇐ Предыдущая16171819202122232425Следующая ⇒ Задача 20. Вихідні дані. Визначити допустимий час перебуван­ня особового складу рятувальних формувань в захисних костюмах під час проведення рятувальних робіт на зараженій місцевості при температурі повітря 17 °С. Розв'язок. Знаходимо в табл. 66 допустимий час перебування особо­вого складу рятувальних формувань при температурі 17 °С, який стано­вить 2 год. Таблиця 66. Час перебування в засобах захисту шкіри, год   Температура повітря, °С Тривалість перебування, год 30і більше 0,3 25—29 0,5 20—24 0,8 15—19 2,0 15 і нижче 3,0і більше Втрати людей в осередку хімічного ураження залежать від типу хімічної речовини, чисельності людей, які перебувають в осередку ура­ження, ступеня захищеності й своєчасного застосування протигазів. Задача 21. Вихідні дані. В атмосфері знаходиться іприт. Насе­лення і особовий склад рятувальних формувань забезпечені індиві­дуальними засобами захисту. Рівень захищеності людей — середній. Визначити можливі втрати людей., Розв'язок. За табл. 67 у районі застосування можливі втрати лю­дей зі смертельним і важким ступенем ураження можуть бути від 10 до 20 %, легким ступенем — ЗО—50 %.   Таблиця 67. Втрати людей в осередку хімічного ураження залежно від рівня захищеності, %       Рівень захи­щеності лю­дей Втрати людей у районі Втрати на відстані, км застосування ОР     Смертельний і важкий сту­пінь Легкий ступінь Смертельний і важкий сту­пінь Легкий ступінь Легкий ступінь Високий Середній Слабкий 10 10—20 50—90 ЗО 30—50 10—50 0—10 10—20 70—80 70—80 20 20 Примітка. Рівень захищеності: високий — люди добре підготовлені, щоб застосу­вати засоби індивідуального захисту (313), забезпечені ПРУ; середній — задовільно підготовлені, щоб застосувати 313, забезпечені перекритими щілинами, можуть укри­ватися у виробничих приміщеннях і житлових будинках; слабкий — незадовільно підготовлені, щоб застосувати 313, розміщені на відкритій місцевості або у відкритих щілинах. 3.12. Прогнозування наслідків впливу сильнодіючих ядучих речовин Наслідки впливу небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті визначаються з метою прогнозу­вання масштабів зараження при аваріях з небезпечними хімічними речовинами на промислових об'єктах, автомобільному, залізничному і трубопровідному транспорті, а також морському транспорті, якщо за­ражена хмара може дійти до прибережної зони, де перебувають люди. Прогнозування масштабів зараження — це визначення глибини і площі можливого і фактичного зараження території СДЯР, часу підходу зараженого повітря і небезпеки ураження людей, тварин і рослин. Методика прогнозування застосовується для хімічних речовин, що перебувають у рідкому або газоподібному стані та при потрап­лянні в атмосферу переходять у газоподібний стан і утворюють хма­ру зараженого повітря (первинну і вторинну). Розрахунки передбачається проводити для приземного шару по­вітря до висоти 10 м над поверхнею землі. Прогнозування проводиться з метою планування організації за­хисту людей, сільськогосподарських тварин, урожаю, продуктів хар­чування та ін., які перебувають у зоні хімічного зараження. Прогнозування обстановки може бути довгострокове (оператив­не) і аварійне. Довгострокове прогнозування проводиться завчасно для визна­чення можливих масштабів зараження, сил і засобів для ліквідації     наслідків аварії, розробки заходів забезпечення захисту населення їм підвищення стійкості роботи об'єктів. Для прогнозування необхідні такі дані: — загальна кількість небезпечних хімічних речовин на об'єктах, н кі знаходяться в небезпечних районах (на воєнний час та для сейсмо­небезпечних районів тощо), розлив хімічної речовини приймається "нільно"; кількість хімічної речовини в одиничній максимальній с.мності — залежно від умов зберігання приймається розлив хімічної речовини "у піддон" або "вільно"; висота обвалування та піддону; — метеоумови: — швидкість вітру в приземному шарі — 1 м/с, температура по­вітря — 20 °С, ступінь вертикальної стійкості повітря — інверсія, напрямок вітру не враховується, тому поширення хмари зараженого повітря приймається у полі 360°; — заповнення ємності приймається за 70 % від паспортного об'єму ємності; — ємності при аваріях руйнуються повністю; — при аваріях на газо- і продуктопроводах величина викидання хімічної речовини приймається за таку, що дорівнює її максимальній кількості, яка знаходиться в трубопроводі між автоматичними відсіка-чами (це 270—500 г); — середня щільність населення в цій місцевості; — захищеність населення, продуктів харчування. При розташуванні в межах адміністративної території двох і більше хімічно небезпечних об'єктів та накладанні зон можливого зараження одна на одну чисельність населення, що може потрапити в зону зараження, визначають з розрахунку одноразового заражен­ня території максимальною зоною можливого зараження СДЯР. Зона можливого хімічного зараження — це площа кола з радіу­сом, який дорівнює глибині поширення хмари зараженого повітря з уражаючою токсодозою. За наявності на об'єкті або адміністративній території кількох небезпечних речовин прогнозування масштабів зараження та оці­нювання ступеня хімічної небезпеки проводяться за тією речови­ною, аварія з викиданням (виливанням) якої може бути найбільш небезпечною для населення. Порядок нанесення зон зараження СДЯР на карти і схеми. При швидкості вітру, меншій за 1 м/с, зараження має вигляд кола (рис. 31, а), точка 0 відповідає джерелу зараження, ер = 360°. Радіус кола дорівнює Г. Зображення еліпса (пунктиром) відповідає зоні фактичного зараження на певний момент часу. При швидкості вітру за прогнозом 1 м/с зона зараження має ви­гляд півкола (рис. 31, б), точка 0 відповідає джерелу зараження,         Ф = 180°. Радіус півкола дорівнює Г. Бісектриса півкола збігається з віссю сліду зараженої хмари і орієнтована за напрямком вітру. При швидкості вітру за прогнозом від 1 до 2 м/с зона зараження має вигляд сектора (рис. 31, в), точка 0 відповідає джерелу зара­ження, ф = 90°. При швидкості вітру за прогнозом більше ніж 2 м/с Ф = 45°, радіус сектора дорівнює Г. Бісектриса сектора збігається з віссю сліду хмари й орієнтована за напрямком вітру. Визначення площі зони можливого і фактичного хімічного за­раження. Прогнозування масштабів зараження — це визначен­ня глибини і площі можливого і фактичного зараження території СДЯР, часу підходу зараженого повітря і небезпеки ураження лю­дей, тварин і рослин. У результаті руйнування ємності і миттєвого (1—3 хв.) переходу в атмосферу хімічної речовини утворюється первинна хмара зараження Випаровування речовини, що розлилася на підстеляючу поверх­ню, утворює вторинну хмару небезпечної хімічної речовини. Площа зони фактичного зараження — це територія з небезпеч­ними для життя людей і тварин межами. Площу можливого зараження первинною (або вторинною) хма­рою СДЯР визначають за формулою де SM — площа зони можливого зараження СДЯР, км2; Г — глибина зараження, км; ф — умовний розмір зони можливого зараження, ко­ефіцієнт, що умовно дорівнює кутовому розміру зони.     Аварійне прогнозування здійснюється за данними розвідки після виникнення аварії для визначення можливих наслідків аварії і по­рядку дій у зоні можливого хімічного зараження. Для аварійного прогнозування необхідні такі дані: — загальна кількість хімічної речовини в ємності (або трубопро­воді) на час аварії; — характер розливу хімічної речовини на підстеляючу поверх­ню ("вільно" або "у піддон"); — висота обвалування (або піддону); — наявність населених пунктів, лісових і садових насаджень; — реальні метеоумови на даний час: температура повітря (°С), швидкість (м/с) і напрямок вітру в приземному шарі, ступінь верти­кальної стійкості шарів повітря (інверсія, конвекція, ізотермія) (рис. 29, 30, табл. 68, 69, 71);   — середня густота населення для території, над якою поширюється хмара зараженого повітря; — захищеність населення. Прогноз здійснюється не більше ніж на 4 год, після чого він має бути уточнений. Після отримання даних з урахуванням усіх коефіцієнтів отрима­не значення порівнюється з максимальним значенням перенесення повітряних мас за 4 год: Г = 4V, де Г — глибина зони; V — швидкість перенесення повітряних мас (табл. 68).         Площу зони фактичного зараження S$ (км2) розраховують за формулою де К — коефіцієнт, який залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря, приймається рівним 0,081 — при інверсії; 0,133 — при ізо­термії; 0,235 — при конвекції; Г — глибина зони зараження, яка визначається за допомогою таблиць 69—78, t — час, який пройшов після аварії, год. Таблиця 69. Глибина поширення зараженого повітря сірковуглецем, соляною кислотою, сірчистим ангідридом після аварії, при інверсії, км                                         Кіль­кість СДЯР, т Тем-пе-ра-тура пові­тря, °С Сірковуглець Соляна кислота Сірчистий ангідрид Швидкість вітру, м/с                         1,0 -20 <0,5 <0,5 <0,5 <0,5 <0,5 1,9 1,2 1,0 0,9   1,2 0,9 0,8 0,7 2,1 1,4 1,1 1,0 +20 1,9 1,2 1,0 0,9 2,3 1,5 1,2 1,1 5,0 -20 <0,5 <0,5 1,5 1,4 1,0 1,0 5,2 3,2 2,5 2,1   <0,5 3,0 2,2 1,9 1,8 5,8 3,6 2,8 2,4 +20 <0,6 5,2 3,2 2,5 2,2 6,4 3,9 3,1 2,7   -20 <0,5 2,3 1,7 1,6 1,5 7,8 4,7 3,7 3,1   0,5 4,6 3,2 2,7 2,5 9,2 5,6 4,3 3,7 +20 1,3 0,9 0,7 0,6 7,9 4,8 3,7 3,1 9,9 6,0 4,6 3,9   -20 1,4 1,0 0,9 0,9 6,1 4,2 3,7 3.3 21,2 12,4 9,2 7,6   2,0 1,5 1,4 1,3 12,2 8,2 6,9 6,3 24,7 14,3 10,8 9,0 +20 3,2 2,0 1,6 1,4 21,5 12,5 9,3 7,7 26,4 15,3 11,5 9,5   -20 1,6 1,2 ІД 1,1 7,5 5,3 4,5 4,1 26,2 15,2 11,4 9,4		2,5	1,9	1,7		14,8	10,1	8,4	7,5	30,8	17,8	13,3	11,0
+20	3,9	2,4	1,9	1,7	26,5	15,4	11,5	9,5	32,9	19,0	14,2	11,7

Задача 22. Вихідні дані. Після аварії зі СДЯР утвориться зона зараження з глибиною 10 км, швидкість вітру 2 м/с, інверсія.

Визначити. Яка буде площа зони фактичного зараження через 4 год.

Розв'язок. 1. Розрахувати площу можливого зараження за фор­мулою

2. Визначити площу зони фактичного зараження:

У разі аварії (руйнування) резервуарів СДЯР оцінювання прово­диться за конкретною фактичною обстановкою, що склалася, беруть реальні дані метеоумов і кількість речовини, яка вилилася (або ви­кинута) у навколишнє середовище.

Оцінювання хімічної обстановки передбачає визначення розмірів зон хімічного зараження і осередків хімічного ураження, часу підходу зараженого повітря до певного об'єкта, меж населеного пункту, три­валості уражаючої дії і можливих втрат людей в осередку хімічного ураження.

Розглянемо методику розв'язання задач оцінювання хімічної об­становки при аваріях зі СДЯР.

Визначення зон хімічного зараження з уражаючою концентра­цією. Розміри зон хімічного зараження залежать від кількості СДЯР, яка вилилася (або викинута) в навколишнє середовище, фізичних і токсичних властивостей, умов зберігання, рельєфу місцевості та ме­теорологічних умов.

Розміри зони характеризуються глибиною поширення і шириною. Глибину поширення хмари зараженого повітря з уражаючими концентраціями СДЯР залежно від характеру місцевості, кількості хімічної речовини, стану вертикальних шарів атмосфери, умов збері­гання резервуарів і швидкості вітру можна визначити за табл. 79, 80.

Для швидкого визначення глибини поширення зараженого по­вітря небезпечними хімічними речовинами залежно від стану вер­тикальних шарів атмосфери, кількості хімічної речовини, швидкості вітру і температури повітря необхідно користуватись табл. 69—78.

Якщо даних про СДЯР у табл. 79 немає, то глибину (Г) зони для відкритої місцевості при інверсії можна визначити за уражаючими концентраціями за формулою

Таблиця 79. Глибина поширення хмари зараженого повітря з уражаючими концентраціями СДЯР, км (резервуари не обваловані швидкість вітру 1 м/с)

Примітки. 1. Для обвалованих і заглиблених резервуарів із СДЯР глибина поши­рення хмари зараженого повітря зменшується у 1,5 раза. 2. При швидкості вітру більше 1 м/с застосовуються поправкові коефіцієнти табл. 80.

де G — кількість СДЯР, кг/л; Д — токсодоза, мг • хв/л, Д = СТ (С — концентрація, мг/л; Т — час впливу СДЯР певної концентрації, хв); v — швидкість вітру в приземному шарі повітря, м/с.

Ширина (Ш) зони прогнозованого хімічного зараження залежить від ступеня вертикальної стійкості шарів повітря і визначається: при інверсії км, при ізотермії Ш = 0,3 • Г⁰'⁷⁵ км, при конвекції км.

Площа зони хімічного ураження приймається як площа рівнобедреного трикутника, яка дорівнює половині глибини поширення зараженого повітря на ширину зони зараження S₃= 1/2ГШ.

Задача 23. Вихідні дані. На об'єкті в результаті аварії викинуто в атмосферу 5 т хлору. Резервуар не обвалований, місцевість відкри­та, швидкість вітру в приземному шарі 3 м/с, різниця температур на висотах 50 і 200 cm t = -10.

Визначити. Площу зони хімічного зараження.

Розв'язок. 1. Визначити ступінь вертикальної стійкості повітря. У графіку (рис. 30) знаходимо, що за даних метеоумов це інверсія.

У табл. 79 знаходимо, що викидання на відкриту місцевість 5 т хлору при швидкості вітру 1 м/с та інверсії, утворить зону хімічного зараження повітря 23 км.

Знаходимо у табл. 80 поправковий коефіцієнт для швидкості вітру З м/с при інверсії, який дорівнює 0,45.

2. Визначаємо глибину поширення зараженого повітря:

Г = 23 км • 0,45 = 10,35 км.

3. Ширина зони хімічного зараження:

Ш = О.ОЗГ = 0,03 • 10,35 =. 0,3 км.

4. Площу зони хімічного зараження з уражаючою концентра­
цією визначаємо за формулою

S_y = 1/2 ГШ = 1/2 • 10,3 • 0,3 = 1,54 км².

Якщо хімічна речовина розливається на підстеляючу поверхню, то висота шару приймається не більшою ніж 0,05 м, за такої умови прогнозування застосовується розлив "вільно".

При розливі хімічної речовини на обвалованій поверхні висота шару розлитої хімічної речовини має становити: h = Н - 0,2 м (Н — висота обвалування); приймається розлив "у піддон".

Для вирахування висоти обвалування застосовуються коефіцієн­ти зменшення глибини поширення зараженої хмари при виливі "у піддон" (табл. 81).

Примітка: 1. Якщо резервуари і СДЯР герметично закриті та обладнані спеці­альними уловлювачами, то коефіцієнт збільшується в 3 рази. 2. При проміжних зна­ченнях висоти обвалування наявне значення висоти обвалування округлюється до близького.

Визначаючи глибину поширення зараженої хмари в умовах за­будови або лісів, необхідно враховувати зменшення поширення (табл. 82).

Таблиця 82. Коефіцієнти зменшення (на кожний км) глибини поши­рення хмари зараженого повітря в умовах забудови і лісів

При аварії з резервуарами, де СДЯР менше, ніж зазначено в табл. 72—81, глибина розраховується методом інтерполювання між нижчим значенням та нулем.

Глибина поширення хмари, зараженої хімічною речовиною, якої немає в табл. 72—81, розраховується за глибиною поширення хмари, зараженої хлором, враховуючи ці умови, і перемножується на ко­ефіцієнт цієї речовини: анілін — 0,01, водень фтористий — 0,31, водень ціаністий — 0,97, нітробензол — 0,01, оксид етилену — 0,06, оксид азоту — 0,28, тетраетил свинцю — 0,08, фосген — 1,14, диме­тиламін — 0,24, метиламін — 0,24, метил хлористий — 0,06.

Вихідні дані (кількість хімічної речовини, швидкість вітру, стійкість шарів атмосфери і температура повітря) використовують­ся відповідно до умов, за яких виникла аварія.

Визначення часу підходу зараженого повітря. Час підходу зара­женого повітря до певної межі (об'єкта) t визначається діленням відстані R (м) від місця розливу СДЯР до даної межі (об'єкта) насередню швидкість перенесення хмари вітром (м/с). Середню швидікість пере­несення хмари зараженого повітря визначають за табл. 68.

Хмара зараженого повітря поширюється на висоти, де швидкість вітру більша, ніж біля поверхні землі, тому й середня швидкість поширення зараженого повітря буде більшою порівняно зішвидкі­стю вітру на висоті 1 м. Інверсія і конвекція при швидкоС¹¹ вітру З м/с буває рідко.

Задача 24. Вихідні дані. Місто розташоване за 8 км від аварії, вітер у сторону міста, інші умови задачі 23.

Визначити. Час підходу зараженого повітря до міста.

Розв'язок. 1. Час підходу зараженого повітря до міста визначається за формулою

де R — відстань від місця розливу СДЯР до населеного пункту, км; v_сер — середня швидкість перенесення зараженої хмари вітром км/год.

2. Знаходимо в табл. 68, що при інверсії і швидкості вітру 3^м/с, середня швидкість перенесення зараженої хмари вітром становити­ме 16 км/год.

3. Час підходу зараженого повітря до міста:

При швидкості вітру від 1 до 3 м/с орієнтовний час підходу зара­женої хмари СДЯР можна визначити з допомогою табл.

301
Продовження табл. 83

*Цифри без літер означають час у хвилинах.

*Цифри з позначенням літери "г" показують час у годинах.

Визначення часу уражаючої дії СДЯР. Час уражаючої дії СДЯР в осередку хімічного ураження залежить від часу випаровування з поверхні її розливу і маси речовини.

де t_ураж — час уражаючої дії; t_вип — час випаровування, год (хв); G — кількість рідини в резервуарі, т; С_вип — швидкість випаровування, т/хв. Швидкість випаровування розраховують за формулою

С_вип— швидкість випаровування рідини, т/хв; S — площа розли­ву, м²; P_s — тиск насиченої пари, кПа; М — молекулярна маса ріди­ни; v — швидкість вітру, м/с.

Площа розливу СДЯР в обвалованому сховищі чи з піддоном до­рівнює площі всієї обвалованої території або піддону. Якщо ж сховище не обваловане, то

302
товщина ріди­ни, яка розлилася по поверхні, при­ймається за 0,05 м, площу розливу визначають за формулою

де В — об'єм рідини в сховищі.

Тиск насиченої пари визначається за графіком (рис. 32).

Крім цього, за певних умов можна розрахувати час
випаровування де­яких СДЯР за допомогою табл.
84— 86. Визначений час випаровування і буде орієнтовним часом уражаючої дії СДЯР в осередку хімічного ураження. Крім того, за наявності даних про кількість хімічної речовини і тем­пературу повітря час випаровування деяких СДЯР можна розрахувати за допомогою табл. 84, а за наявності даних про швидкість вітру, темпе­ратуру повітря і характер розливу час випаровування (термін дії дже­рела забруднення) для деяких хімічних речовин можна визначити за допомогою табл. 86.

Задача 25. Визначити час уражаючої дії.

Вихідні дані. У результаті аварії в атмосферу викинуто 10 т хлору. Резервуар не обвалований, місцевість відкрита, швидкість вітру в при­земному шарі 3 м/с, температура повітря +4 °С.

Розв'язок. У табл. 84 знаходимо, що час випаровування 10 т хлору при t = +4 °С і швидкості вітру 1 м/с становить 3,8 год, а щоб визна­чити його при швидкості 3 м/с застосовуємо поправковий коефіцієнт 0,55 (табл. 85).

Виходячи з цього визначаємо час уражаючої дії.

303

305

Примітка. Орієнтовна структура втрат людей в осередку ураження стано­вить, %: легкий ступінь — 25; середній і важкий ступінь — 40; зі смертельними наслідками — 35.

Визначення можливих втрат людей в осередку хімічного ура­ження. Втрати людей, які потрапили в осередок хімічного уражен­ня, будуть залежати від чисельності людей, ступеня їх захищеності, своєчасного застосування протигазів та місця їх знаходження.

Задача 26. Умови задачі 23. Нанесемо зону зараження на карту, враховуючи масштаб карти. В осередок ураження СДЯР потрапила частина населенного пункта, 200 осіб знаходилися в житлових бу­динках, забезпечених протигазами 50 %.

Визначити. Можливі втрати людей і структуру втрат.

Розв'язок. За табл. 87 знаходимо втрати: з них:

ураження легкого ступеня; середнього і важкого ступеня

особа; зі смертельними наслідками

Такі розрахунки проводяться для населення, яке потрапило в зону хімічного ураження і знаходилося дома, для працюючих з урахуванням різних умов їх знаходження і для особового складу рятувальних формувань.

За даними оцінки радіаційної і хімічної обстановки роблять ви­сновки для організації рятувальних та інших невідкладних робіт формуваннями цивільного захисту в осередках зараження і уражен­ня. Це знаходить відображення в рішенні керівника цивільного за­хисту об'єкта й населеного пункту і є одним із важливих документів забезпечення безпеки в надзвичайних ситуаціях.

3.13. Оцінка пожежної обстановки

Пожежна обстановка — це масштаби і щільність ураження по­жежами населених пунктів, об'єктів і лісових масивів, що впливає на життєдіяльність населення, роботу об'єктів народного господар­ства, організацію та проведення рятувальних і невідкладних робіт.

Масштаби і характер пожеж населених пунктів і об'єктів гос­подарювання залежать від обсягу ураження, пожежної небезпеки об'єкта, характеристики району пожежі, вогнестійкості будівель, виду лісової пожежі, метеорологічних умов та інших факторів.

Знаючи характеристику лісових пожежонебезпечних матеріалів, можна передбачити ступінь пожежної небезпеки в лісі з урахуван­ням віддаленості даного лісового масиву від місця можливого ядер­ного вибуху. Тому в роботі начальника цивільного захисту і коман­дирів формувань обов'язковим має бути оцінка пожежної обстанов­ки і в умовах війни. Така оцінка проводиться за даними прогнозу або розвідки для розробки заходів і прийняття найбільш доцільного рішення для ведення рятувальних робіт.

Оцінка пожежної обстановки складається з попередньої оцінки можливої пожежної обстановки, зробленої завчасно в умовах мирно­го часу; початкової оцінки обстановки після одержання даних про координати застосування запалювальної зброї, центру вибуху, його потужності та виду, напрямку і швидкості вітру, з метою визначення пожежної обстановки на маршрутах введення і розподілу сил для виконання рятувальних робіт; уточнення пожежної обстановки на основі розвідувальних даних повітряної, загальної наземної і спе­ціальної пожежної розвідки для прогнозування пожеж, особливо на маршрутах введення, в районах проведення рятувальних робіт і ви­явлення загрози для особового складу формувань і населення в та­ких ситуаціях.

Вихідними даними для початкової оцінки обстановки є потужність ядерного вибуху, вид, місце і час вибуху, масштаби і характер засто­сування запалювальної зброї, вогнетривкість будівель і споруд, їх пожежо- і вибухобезпечність, щільність забудови, фактична здатність лісів до загорання, метеорологічні дані (швидкість і напрямок при­земного вітру).

За здатністю до загорання ліси поділяються, на три категорії:

І — висока — до неї належать хвойні насадження на дуже сухих, сухих світлих і вологих ґрунтах та, листяні насадження на дуже сухихі сухих ґрунтах;

II — сильна — хвойні насадження на сирих і мокрих ґрунтах;

III — мала — листяні насадження на світлих, вологих, сирих, мок­рих і заплавних ґрунтах.

Радіуси зон виникнення пожеж після вибухів можна визначити

за формулами: після повітряного після наземного, де

q — потужність вибуху, кт.

Наприклад, внаслідок повітряного вибуху потужністю ЗО кт і на­земного 100 кт радіуси зон виникнення пожеж становитимуть відпо­відно:

Визначаючи радіуси виникнення пожеж потрібно брати до уваги, що вони дійсні для високої прозорості атмосфери і низької воло­гості горючих матеріалів. За інших умов розміри зон виникнення пожеж будуть значно меншими. Орієнтовно поширення зон пожеж у населених пунктах і в лісі можна розрахувати за формулою

де L_6e3n — відстань від полум'я, на якій практично не відчувається агресивний вплив теплового випромінювання; h — очікувана або фактична висота полум'я.

Якщо, наприклад, лісопожежній команді необхідно переїхати че­рез населений пункт, де висота полум'я може бути до 20 м, то при ширині вулиці 30 м безпечна відстань від полум'я становитиме:

Але горінням можуть бути охоплені будинки з протилежного боку вулиці, тоді

Оцінюючи обстановку, яка складається в районі масових пожеж, потрібно мати на увазі, що щільність диму за висотою не однакова. Найбільшого значення вона досягає в шарі від 0,5 до 5—10 м над поверхнею землі.

Для орієнтовного визначення радіусів зон виникнення пожеж залежно від матеріалів можна скористатися даними табл. 88.

Основний фактор, який зменшує прозорість атмосфери — це во­дяні пари. Вночі вологість досягає максимальної величини — понад 80 % і значно знижується (до 20—25 %) на 16 год.

Таблиця 88. Радіуси спалахування деяких об'єктів (імовірність 50 %) при чистому повітрі (видимість до 100 км) без снігу, км

Примітки. 1. Перша цифра — при наземному вибуху, друга — при повітряному. 2. При сніговому покриві радіуси ураження у 1,5—2 раза менші. 3. При меншій прозорості повітря вводяться коефіцієнти: добра прозорість — видимість до 50 км, К = 0,93; середня прозорість — видимість до 20 км, К = 0,8; легкий серпанок — видимість до 10 км, К = 0,66; сильний дим — видимість до 5 км, Я = 0,36; дуже сильний дим, туман — видимість до 1 км К = 0,12.

Пожежна обстановка значною мірою визначається не тільки по­жежною готовністю горючого матеріалу, масштабами запалюваль­ної зброї або ядерного вибуху, а й умовами поширення світлового і теплового випромінювання в атмосфері, від чого залежать розміри зон виникнення пожеж (табл. 89). У населених пунктах радіуси зон виникнення пожеж на 20—ЗО % менші, ніж у лісі.

Таблиця 89. Поправкові коефіцієнти для визначення радіусів зон ви­никнення пожеж залежно від прозорості атмосфери

Важливою закономірністю розвитку лісових і степових пожеж є залежність їх інтенсивності від добових змін атмосферних умов, на­самперед від температури і вологості повітря та швидкості вітру.

Влітку в лісах середньої зони температура починає підвищува­тися з 4—5-ї год і досягає максимуму з 13 до 16 год, а потім знижується. Приблизно так

само змінюється і підносна вологість повітря.

О 15—16-й год вона мінімальна, а о 5-й год

досягає 98 % (рис. 33). Це веде до зміни

вологості надґрунтового покриву і відповідно

його вдатності до загорання.

Вологість горючих матеріалів досягає

максимуму в період з 3-ї до 7-ї год.

Суттєвий вплив на розвиток пожеж має напря­мок добової зміни вітрів.

Таким чином, найбільш сприятливі умо­ви для розвитку пожеж виникають удень, посилення пожеж починається о 9—10 год і триває до 17—18 год. Вночі горіння у 5— 10 разів повільніше, ніж удень. Вітер збільшує випаровування, постачає в місця горіння більшу кількість кисню, і все це сприяє процесу горіння.

У посушливий період року основними факторами, які впливають на поширення пожеж, є вологість повітря р і швидкість вітру V_B (рис. 34). Залежно від цих умов розрізняють три ступеня пожежі, які характеризують так:

— високий ступінь — низові й верхові пожежі. Висота полум'я може досягати 20—50 м. Швидкість поширення пожежі понад 6 км/год. Внаслідок перенесення іскор і головешок нові осередки пожежі можуть виникнути на відстані 500—1500 м. Необхідна тер­мінова евакуація населення і формувань із зони поширення пожежі;

—

—

—

—

—

—

—

—

—

—

—

—

—

—

—

312

середній ступінь — пожежа середньої сили. Висота полум'я 1—2 м. Швидкість поширення 200 м/год;

— слабкий ступінь — висота полум'я 0,5—1,5 м. Швидкість по ширення до 200 м/год. Така пожежа коли досягає перешкоди зупи няється.

Ці оцінки найбільш достовірні, якщо вологість матеріалів, густо та лісу, умови місцевості, швидкість вітру, вологість повітря є серед німи. Вплив кожного з цих факторів на швидкість поширення по­жеж можна визначити за допомогою даних табл. 90.

Таблиця 90. Коефіцієнти відносного впливу рельєфу місцевості, воло­гості повітря, кількість і вологості горючих матеріалів, швидкості вітру та швидкості поширення лісових низових пожеж

Швидкість поширення пожеж можна розрахувати за формулою

v = v₀K_x,

де v₀ — швидкість поширення пожежі за вихідних умовах; v — швидкість поширення пожежі за розрахункових умов; К_х — віднос­ний вплив змінного, фактора (х) на швидкість поширення горіння при зміні фактора в інтервалі від х₀ до x₁ при К_х = К_Х1: К_Х0.

Наприклад, низова пожежа піднімається по схилу крутістю 20° зі швидкістю 1,0 м/хв, тоді на дільниці схилу крутістю 30° швидкість поширення пожежі можна визначити так.

З табл. 90 знаходимо, що для 20° К_а20 = 2,0, а для 30° К_а30 = 4,9. Тоді:

К_х = К_а20:К_а30 = 4,9: 2 = 2,4. Звідси: v = v₀ K_x = 1,0 • 2,4 = 2,4 м/хв.

Важливою є оцінка безпеки людей, які перебувають у захисних спорудах у районі пожежі.

Характер впливу високої температури і шкідливих домішок га­зового середовища на людей, які знаходяться в захисних спорудах, можна оцінити за допомогою даних табл. 91.

313
Таблиця 91. Вплив пожежі на людей, які перебувають у захисних сію

Рудах

Примітка. ЛО — легке отруєння: головний біль, пульсація у скронях; CO — отруєння середньої важкості: слабкість, нудота, прискорене дихання і пульс; ВО — важке отруєння: посилене дихання і пульс, судоми, уривчасте дихання; ВТ — вплив високої температури: різке погіршення самопочуття і зниження працездатності.

На швидкість поширення пожежі в населеному пункті значний вплив мають вогнестійкість будівель, щільність забудови та швидкість приземного вітру (табл. 92, 93).

Примітка. Цифрами вказані межі вогнестійкості будівель, год.

Щільність забудови можна визначити за формулою

де Щ_зб — щільність забудови; П_об — загальна площа об'єкта; П_б — площа будівель.

Вогнестійкість будівель характеризується горючістю їх елементів і межами вогнестійкості основних конструкцій.

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій — це час від почат­ку дії вогню до виникнення наскрізних щілин, або досягнення темпе­ратури 200 °С на поверхні, протилежній дії вогню або її руйнування. Характеристика ступенів вогнестійкості будівель наведена в табл. 93.

Можливість проїзду через райони пожежі рятувальних загонів, пожежних формувань залежатиме від багатьох факторів: типу лісу, метеоумов, пожежної готовності горючих, матеріалів, захищеності особового складу, вогнетривкості техніки, характеру забудови насе­лених пунктів, ширини вулиці. Прохідність доріг у зоні лісових по­жеж можна визначити за даними табл. 94

* Площа лісового масиву не менше 3 га, довжина дороги в лісі не менше 100 м, ширина просіки, по якій проходить дорога, 20 м.

Для планування проведення рятувальних робіт у населених пунк­тах при пожежах важливою є оцінка можливості проходу техніки, людей. Прохідність вулиць у населених пунктах при одночасному горінні значної кількості будівель залежно від ступеня вогнетривкості, висоти будівель і величини руйнувань наведена у табл. 94, 95.

Таблиця 95. Прохідність вулиць у населених пунктах при пожежі

Примітки. 1. При двосторонніх пожежах безпечна відстань між будівлями має бути в два рази більшою. 2. При сильному вітрі пожежа в сільській місцевості поши­рюється зі швидкістю 1,5—2 км/год. 3. За наявності між будівлями густих і високих насаджень у засушливу погоду і при сильному вітрі пожежа поширюється зі швидкі­стю 12—25 км/год (200—400 м/хв).

Дата добавления: 2015-11-23; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 740 | Нарушение авторских прав

Лучшие изречения:

Начинать всегда стоит с того, что сеет сомнения. © Борис Стругацкий
==> читать все изречения...

1633 - | 1419 -