Оцінка хімічної обстановки при зараженні отруйними речовинами

Оцінюючи хімічну обстановку, що виникла в результаті потрап­ляння в навколишнє середовище небезпечних хімічних речовин, не­обхідно визначити: розміри зон хімічного ураження, площі зони за­раження і тип хімічної речовини. На основі цих даних оцінюють глибину поширення зараженого повітря, стійкість хімічних речовин на місцевості, час перебування людей у засобах захисту шкіри, мож­ливі ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин, зара­ження споруд, будинків, урожаю, кормів, продуктів, води.

Розглянемо методику розв'язання задач оцінки хімічної обста­новки при зараженні отруйними речовинами. Глибина поширення зараженого повітря визначається відстанню від повітряної межі району застосування хімічної зброї до межі поширення зараженого повітря з уражаючими концентраціями. Вона залежить від рельєфу місцевості, метеорологічних умов, щільності забудови населених пунктів, наявності лісових насаджень. Так, кожний кілометр глиби­ни лісу в напрямку вітру зменшує на 2,5 км відстань, яку проходить хмара на рівній місцевості.

З метою визначення масштабів, характеру, ступеня впливу небез­печних хімічних речовин на людей, тварин, рослин, воду, корми, уро­жай і розробки доцільних дій рятувальних формувань і населення при ліквідації хімічного зараження й ведення робіт на об'єкті про­водять оцінку хімічної обстановки методом прогнозування або за даними розвідки.

Вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є:

— район і час зараження ОР;

— тип і кількість ОР;

 

 

ступінь захищеності людей, тварин, продуктів харчування, кормів;

— умови зберігання і характер потрапляння в навколишнє сере­довище небезпечних хімічних речовин;

— топографічні умови місцевості, характер забудови, наявність лісових насаджень на шляху поширення зараженого повітря;

— метеоумови: швидкість та напрямок вітру в приземному шарі, температура повітря і ґрунту, ступінь вертикальної стійкості повітря.

Є три ступені вертикальної стійкості повітря: інверсія, ізотермія

і конвекція.

Інверсія виникає при ясній погоді, малій (до 4 м/с) швидкості вітру, у вечірній час, приблизно за 1 год до заходу сонця. При інверсії нижні шари повітря холодніші за верхні, що перешкоджає розсію­ванню його по висоті й утворює найбільш сприятливі умови для збереження високих концентрацій забрудненого повітря.

Конвекція виникає при ясній погоді, малих (до 4 м/с) швидкостях вітру, приблизно через 2 год після сходу сонця і руйнується приблиз­но за 2—2,5 год до заходу сонця. При конвекції нижні шари нагріва­ються сильніше, ніж верхні, і це сприяє швидкому розсіюванню за­брудненої хімічною речовиною хмари і зменшенню її уражаючої дії.

Ізотермія спостерігається в хмарну погоду і характеризується стабільною рівновагою повітря в межах 20—30 м від земної поверхні. Ізотермія, так само, як і інверсія, сприяє тривалому застою парів ОР.

Задача 18. Вихідні дані. Район зараження зарином знаходиться за 15 км від села К, швидкість вітру 2 м/с, від міста до села — ліс.

Визначити. Максимальну глибину забрудненого повітря від райо­ну зараження, а також час підходу до села К.

Розв'язок. 1. У табл. 63 знаходимо максимальну глибину поши­рення ОР на відкритій місцевості (50 км). Тепер знаходимо глибину Г з урахуванням примітки до табл. 63Г = 50:3 • 5=15км.

Таблиця 63. Глибина небезпечного поширення зараженого повітря (при ізотермії), км

 

 

ТипОР	Стійкий вітер швидкістю	ТипОР	Стійкий вітер швидкістю
до 2 м/с	2—4 м/с	до 2 м/с	2—4 м/с
Ві-Ікс Зарин	5—8 50	8—12 40	Іприт

Примітки. 1. При конвекції глибина поширення хмари зараженого повітря змен­шується приблизно у 2 рази, при інверсії збільшується в 1,5 — 2.2. При нестійкому вітрі глибина поширення зарину в 3 рази, а іприту — у 2 рази менша. 3. У населених пунктах із суцільною забудовою і лісових масивах глибина поширення зараженого повітря зменшується в середньому в 3,5 раза.

 

 

2. За табл. 64 знаходимо час підходу забрудненої хмари до села — 2 год ( 120хв).

Таблиця 64. Орієнтовний час підходу зараженого повітря (хмари) до об'єкта, хв

 

 

 

Відстань від району за­стосування ОР, км	Швидкість вітру в при­земному шарі, м/с	Відстань від району застосування хімі­чної зброї, км	Швидкість вітру в при­земному шарі, м/с
1 2 4 6 8 10	ЗО	8 15 ЗО 50 60 80	5 10 20 30 45 55	4 8 15 25 ЗО 45	12 15 20 25 ЗО	180 240 300 360 420	100 120 160 200 240

Стійкість ОР визначається часом, після закінчення якого особо­вий склад рятувальних формувань і населення можуть знаходитись без засобів захисту. Визначаючи стійкість ОР на місцевості, необхід­но враховувати тип речовини, швидкість вітру, температуру ґрунту і повітря, а також рельєф місцевості.

Задача 19. Вихідні дані. Гази Ві-Ікс поширились по об'єкту на­родного господарства, який знаходиться в лісі. Швидкість вітру — 5 м/с, температура 10 °С. Визначити стійкість газів Ві-Ікс.

Розв'язок. 1. У табл. 65 знаходимо, що стійкість Ві-Ікс при швид­кості вітру 5 м/с і температурі ґрунту 10 °С становить до 10 діб, але враховуючи, що об'єкт знаходиться в лісі, стійкість буде більшою у 10 разів: 10 • 10 = 100 діб.

Таблиця 65. Стійкість отруйних речовин

 

 

 

ТипОР	Швидкість вітру, м/с	Температура ґрунту, °С
Ві-Ікс Зарин Іприт	0—8 До 2 2—8 До 2 2—8	До 20 діб 28 год 19 год	До 10 діб 13 год 8 год 3—4 доби 1,5—2,5 доби	До 5 діб 6 год 4 год 2,5 доби 1 —1,5 доби	1,5 доби Згод 2 год 20—ЗОгод 10—25 год

Примітки. 1. На місцевості без рослинності знайдене за таблицею значення стійкості необхідно перемножити на 0,8. 2. Стійкість ОР у лісі в 10 разів більша, ніж наведено в табл. 3. Стійкість зарину зимою від 1 до 5 діб, Ві-Ікс — понад один місяць.