За формою переклад поділяють на усний і письмовий

Усний переклад використовують для обміну інформацією під час особистого контакту фахівців у процесі укладання контрактів, на виставках, міжнародних науково-технічних конференціях, симпозіумах, на лекціях, під час доповідей тощо. На відміну від письмового перекладу усний роблять негайно, не маючи можливості користуватися довідковою літературою.

Усний переклад може бути послідовним або синхронним; однобічним чи двостороннім.

Послідовний переклад відомий з давніх часів, це усний переклад повідомлення з однієї мови іншою після його прослуховування. Важливо, щоб переклад відбувався в паузах після логічно закінчених частин, щоб був зрозумілий контекст, у якому вживається те чи інше слово.

Синхронний переклад робить перекладач-професіонал практично одночасно з отриманням усного повідомлення. тобто переклад, що виконується без пауз, майже одночасно з мовленням оратора або співрозмовника, розпадається на переклад з опорою на текст виступу. Синхронний переклад є найважчим з усіх видів перекладу, оскільки вимагає здатності одночасно виконувати кілька видів діяльності, що створює значне психологічне навантаження. Крім труднощів, характерних для послідовного перекладу (див. вище), механізми прогнозування та компресії в синхронному перекладі набувають ще більшого значення, оскільки тут одиницями перекладу виступають зазвичай лише фрагменти речення, за якими перекладач має прогнозувати можливий подальший зміст, а небезпека значного відставання від промовця спонукає до постійної компресії тексту оригіналу. З цим же чинником пов’язана і обов’язкова здатність синхронного перекладача до швидкого мовлення.

Однобічний переклад – усний переклад, здійснюваний з однієї мови будь-якою іншою.

Двосторонній переклад – послідовний усний переклад бесіди з однієї мови іншою і навпаки.

На відміну від усного, письмовий переклад як комунікативний акт не спрямований на конкретного адресата і необмежений вимогами конкретної особи чи групи. Він виконується відповідно до загальноприйнятих термінологічних та інших стандартів художньої, наукової і технічної прози.

Саме тому до письмового перекладу висуваються вищі вимоги – це письмове джерело, і воно повинне задовольняти всі норми граматики, стилістики й орфографії цільової мови.

Письмовий переклад: повний переклад (суспільно-політичний, галузевий, художній), переклад-переказ, переклад-реферат, переклад-анотація.

Усний переклад (суспільно-політичний, галузевий): переклад з аркуша, абзацно-фразовий послідовний переклад, конференц-переклад, синхронний переклад.

За наявністю опосередковуючих компонентів: опосередкованийздійснений не з оригіналу, мовою якого перекладач не володіє, а з посередника – перекладу цього тексту на третю мову), автоматичний (машинний).

3. З а співвідношенням типів мови перекладу і мови оригіналу:

– внутрішньомовний переклад – тлумачення словесних знаків за допомогою інших словесних знаків тієї ж мови (наприклад, переклад з давньогрецької на новогрецьку або адаптація твору для дітей);

– міжмовний, або власне переклад – тлумачення словесних знаків іншої мови;

– міжсеміотичний переклад – тлумачення знаків однієї системи за допомогою знаків іншої системи (наприклад, літератури – засобами музики, живопису, кіно, театру, хореографії).

4. За загальною характеристикою суб'єкта перекладацької діяльності і за його відношенням до автора перекладного тексту:

– переклад, виконаний чи виконуваний перекладачем, що не є одночасно автором перекладного тексту;

– авторський (авто-) переклад (виконується автором оригінального тексту);

– авторизований переклад (переклад оригінального тексту, що затверджується автором);

– машинний (автоматичний) переклад, виконаний комп’ютером;

– змішаний переклад, у якому наявна значна частка традиційної (чи машинної) переробки тексту.

5. За змістом виділяють такі основні різновиди перекладу:

– суспільно-політичний, який передбачає усне чи письмове відтворення засобами іншої мови суспільно-політичних матеріалів: виступів та заяв політичних діячів, інтерв’ю, матеріалів брифінгів, прес-конференцій, дипломатичних документів, наукових праць з політології, соціології тощо;

– художній, тобто переклад творів художньої літератури (поезія, проза, драма). Художній переклад дає змогу кожному народові долучитися до скарбів світової літератури, а також сприяє популяризації національної культури. Твори світової класики українською перекладали Леся Українка, Іван Франко, Микола Зеров, Борис Тен, Максим Рильський, Микола Лукаш, Григорій Кочур та багато інших. В Україні існує премія за кращий переклад імені Максима Рильського;

– науково-технічний (технічний) стосується науково-технічних текстів і документації, що ґрунтується на творчих та розумових здібностях перекладача. В основі цього лежить формально-логічний (колективний) стиль, що визначається точністю, неемоційністю, безособистісністю;

– військовий переклад – переклад текстів військової тематики;

– юридичний переклад здійснюється над текстами юридичного змісту;

– побутовий переклад стосується розмовно-побутового матеріалу.

6. За типом перекладацької сегментації тексту і за використовуваними одиницям перекладу:

– поморфемний переклад здійснюється поморфемно без врахування їхніх структурних зв’язків;

– послівний переклад – це переклад, що виконується на рівні окремих слів без урахування смислових, синтаксичних і стилістичних зв’язків між словами;

– пофразовий переклад передбачає переклад, виконуваний на рівні окремих речень чи фраз, тобто перекладених послідовно одне за одним;

– абзацно-фразовий переклад здійснюється окремими реченнями чи абзацами;

– цілотекстовий переклад – це переклад усього тексту, без виділення окремих одиниць перекладу (слів, речень чи абзаців).

7. За ознаками повноти і способу передачі значеннєвого змісту оригіналу:

– повний (суцільний) переклад, яким послуговуються для перекладу тексту без пропусків і скорочень;

– неповний переклад передає зміст висловлення з пропусками і скороченнями:

- скорочений переклад – це переклад змісту тексту зі скороченням;

- фрагментарний переклад передбачає переклад тільки окремого уривку;

- аспектний переклад – відтворення лише частини тексту відповідно до певного аспекту;

- анотаційний переклад відтворює головну тему, предмет, призначення перекладного тексту;

- реферативний переклад, де фіксуються відносно докладні відомості про реферований документ, тобто його призначенні, тематика тощо.