Правила оформлення тексту покликання

Основний текст відділяється від тексту покликання горизонтальною рискою в 15 знаків.

Відокремлювальна риска відділяється від основного тексту півтора або двома інтервалами залежно від того, з яким інтервалом написано сам текст.

Текст покликання відділяється двома інтервалами від відокремлювальної риски, пишеться через один інтервал з абзацу.

Якщо на сторінці декілька покликань, то кожне відділяють двома інтервалами. Усі покликання друкуються на тій сторінці, якої вони стосуються. Не бажано розривати покликання та переносити їх на іншу сторінку.

Наприклад:

Можна прекрасно знати мовний етикет, досконало володіти засобами діалектики й еристики, розумно й переконливо говорити про суть речей, але водночас не справляти належного враження на співрозмовника чи аудиторію. Це може статися через порушення норм літературного мовлення.

Отже, «без культури мовлення, насамперед дотримання його нормативності, не може бути повновартісним ні етикетне мовлення, ні спілкування загалом» 1.

Зразок оформлення покликання:

____________________________________________________________

 

1. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів: Сподом, 2001.– С. 19

Особливості написання покликань на ресурси Internet:

– автор електронного документа;

– назва документа;

– дата публікації, версії документа, тип документа у квадратних дужках;

– повна електронна адреса, дата перегляду документа.

 

Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату. Виклад змісту наукової праці, результатів наукової діяльності.

Реферат – це короткий письмовий (або усний) виклад змісту наукової праці, результатів наукового дослідження; доповідь на будь-яку тему, написану на основі критичного огляду літературних та інших джерел, у якій викладають найголовніше з обраної теми, подають як чужі, так і власні думки та оцінки, роблять висновки.

Він є одним із елементів апарату видання– його вихідних відомостей. У ньому коротко викладають зміст твору, основні положення, фактичні відомості й висновки, він допомагає визначити доцільність його читання повністю. При індивідуальній роботі з літературою реферат є коротким записом ідей із декількох джерел. Часто реферат готують для того, щоб передати ці ідеї аудиторії.

Обсягреферату визначається специфікою теми та змістом документів, кількістю відомостей, науковою цінністю або практичним значенням. Приблизний обсяг реферату – 15-20 сторінок друкованого тексту.

Вибір теми реферату слід узгоджувати з викладачем. Перед початком роботи над рефератом треба чітко визначити його тему. Це допоможе цілеспрямовано працювати з літературою і водночас складати план майбутнього реферату.

Основні функції реферату:

інформаційна – реферат подає інформацію про певний документ, позбавляє необхідності знайомитися з повним текстом документу в тому разі, коли цей документ для читача має другорядне значення;

пошукова – реферат використовується в інформаційно-пошукових, зокрема й автоматизованих системах для пошуку конкретних тематичних документів та інформації.

Основні види рефератів

Класифікація рефератів здійснюється за кількома ознаками:

– належністю до певної галузі знань (реферати з суспільних, гуманітарних, природничих, технічних, точних та інших галузей науки);

– способом характеристики первинного документу (загальні реферати або реферати-конспекти, що послідовно передають у загальному вигляді зміст усього первинного документу; спеціалізовані або проблемно-орієнтовані реферати, що акцентують увагу читача на окремих темах або проблемах первинного документу);

– кількістю джерел реферування (монографічні – в основу покладений один первинний документ; реферати-фрагменти, складені на окрему частину первинного документу, його розділ, підрозділ, параграф; оглядові або зведені, групові реферати, коли до роботи залучається кілька або ціла низка тематично споріднених реферованих праць);

– формою викладу (текстові, табличні, ілюстровані або змішані);

– обсягом або глибиною розгортання теми (короткі, обсяг яких обмежений – не більше 850 знаків; розширені, обсяг яких не лімітується і може складати 10-15 % від обсягу первинного документу, в залежності від його значущості, новизни й доступності);

– складачем (автором) реферату (автореферати, написані самим автором дисертації, монографії чи іншого твору; неавторські, складені працівниками реферативної чи інформаційно-бібліографічної служби);

– рівнем формалізації реферування (наприклад, інтелектуальні реферати, складені людиною на підставі її інтуїтивного уявлення про значення інформації, що подається у первинному документі; або формалізовані реферати, складені на основі формалізованих методик – анкетні, аспектні реферати, реферати-екстракти (уривки) тощо).

Найчастіше у вищих навчальних закладах маємо справу з інформаційними та розширеними (зведеними) рефератами.

Інформаційний реферат повністю розкриває зміст теми, містить основні фактичні й теоретичні повідомлення. Для його підготовки потрібно глибоко вивчати першоджерела, мати добру пам'ять, уміти пов'язувати теоретичні положення із сучасністю, робити глибокий аналіз і практичні висновки, вести дискусію.

Інформаційні реферати можна розміщувати в первинних документах (книгах, журналах, збірниках праць, звітах про науково-дослідну роботу) і у вторинних документах (реферативних журналах і збірниках, інформативних картках тощо).

Розширений, або зведений (оглядовий, багатоджерельний) реферат містить відомості про певну кількість опублікованих і неопублікованих документів з однієї теми, зміст яких викладено у вигляді однорідного тексту.

На відміну від анотації, реферат більш конкретний. У ньому повинна бути відповідь на запитання: що нового можна знайти в даній публікації? Саме таке завдання стоїть перед референтом (тим, хто пише реферат), який повідомляє про основні характеристики, зміст первинного документу. Цим він допомагає читачеві відібрати необхідну для нього літературу. Реферат компілятивний, у більшості випадків не може замінити першоджерело.

Монографічний реферат готують за одним джерелом, оглядовий за декількома книгами, главами або статтями. Здебільшого пишуть оглядові реферати.

Об’єктами реферування виступають:

– наукові статті (теоретичні, експериментальні, методичні, описові та ін.);

– розділи із книг (монографій, збірників праць і т.д.);

– патентні документи;

– депоновані рукописи.

НЕ підлягають реферуванню:

стандарти, технічні умови, інструкції, прейскуранти, каталоги устаткування, довідкові видання (енциклопедії, словники, довідники), інформаційні та бібліографічні видання, тезауруси, класифікаційні схеми тощо.

Текст реферату має вирізнятися зрозумілістю і конкретністю, чіткістю, лаконічністю. тобто не потрібно подавати додаткову інформацію, а саме: доведень, роздумів, описів, прикладів. У ньому не повинні використовуватися громіздкі речення, складні конструкції, звороти, що утруднюють сприйняття змісту. У реферат не включають дані, відображені в бібліографічному описі документу. Не допускаються (крім особливих випадків наявності очевидних неточностей) критичні зауваження референта або його довільна інтерпретація тексту.

Процес підготовки реферату передбачає послідовне виконання таких етапів:

1. Ознайомче читання, попередній аналіз. Вивчення реферованого документу починається з заголовку, довідкового апарату (вступ, передмова, зміст), рубрик у тексті, висновків і резюме. Основна мета оглядового аналізу полягає в здобутому враженні про первинний документ загалом, його проблематику і структуру.

2. Уважне прочитання, поглиблений аналіз. Мета – детальний «розбір» первинного документу, виключення несуттєвих даних або елементів, щоб отримати чітке уявлення про об’єкт своєї роботи, її властивості, переваги й недоліки, мету твору, застосовані методи, основні результати й висновки автора, ступінь реалізації й галузі застосування даних із першоджерела. Важливо відзначити протиріччя, дискусивність положень у реферованому документі.

При аналізі тексту відбувається оцінка важливості складників з погляду доцільного їх використання в рефераті. Передусім виділяються такі елементи:

– факти, що неодмінно мають бути відображені в рефераті;

– нові ідеї й гіпотези, експериментальні дані, нові методики, оригінальні конструкції, якісно нові явища, процеси і т.д. Ця група елементів підлягає максимальному відображенню в рефераті; тут допустимі лише текстові скорочення без втрати інформації, наприклад, заміни ускладнених конструкцій роздумів більш лаконічними фразами;

– дані, що не є принципово новими: традиційні методи, загальновідомі формулювання, цифровий матеріал і т.п., що подаються в рефераті вибірково, залежно від значення й мети реферування, і можуть бути представлені в узагальненому й анотованому вигляді;

– аргументи, пояснення, приклади та інша інформація роз’яснювального й ілюстративного характеру (як правило, вони або не включаються у реферат, або подаються в анотованому вигляді).

План-макет поаспектного аналізу документу при реферуванні:

– мета дослідження;

– запропонований варіант вирішення проблеми (або об’єкт і предмет розгляду);

– специфіка запропонованого варіанту вирішення проблеми;

– призначення чи галузь застосування дослідження;

– місце проведення дослідження;

– методи дослідження;

– експериментальна перевірка;

– результати;

– висновки;

– переваги застосування запропонованого варіанту вирішення проблеми;

– рекомендації.

Наведений план-макет є універсальним, придатним для реферування документів будь-якої галузі. Певні аспекти із наведеного переліку можуть бути відсутні, але послідовність викладу зберігається. Допускається включення до реферату додаткових даних: зазначення наявності та кількості ілюстрацій, таблиць, додатків, бібліографічних посилань.

Рекомендується при написанні рефератів використовувати основні способи реферативного викладу тексту, а саме:

цитування, тобто дослівне відтворення фрагментів первинного документу;

перефразування, що передбачає часткову зміну (скорочення, об’єднання, заміну, згрупування та інші подібні процедури) окремих фрагментів тексту первинного документу;

заміщення – заміна фрагменту тексту (речення загалом, його частини, словосполучення чи слова), якщо це не спотворює зміст документу.

Якраз заміщення забезпечує ясність, зрозумілість, доступність думки. Найчастіше цей спосіб використовується в тих випадках, коли у реферат включається речення зі словами на зразок «такі», «подібні», «вищезазначені», «розглянуті раніше» тощо, значення яких необхідно розкрити, інакше зміст не буде зрозумілим читачеві, викликаючи одразу додаткові питання: хто? що? який? та ін. В такому разі виконується операція «крок назад», тобто у тексті первинного документу знаходиться фрагмент, за допомогою якого здійснюється необхідна заміна у рефераті.

Напр.: «Методика розрахована на дослідження навичок управління літаками при СМУ» – «... при складних метеорологічних умовах».

Цей прийом використовується і тоді, коли авторське речення, включене до реферату-екстракту (уривку), містить абревіатуру, смисл якої може бути незрозумілим читачеві:

о пущення – пропуск слова чи словосполучення без спотворення смислового змісту тексту реферату. Пропустити можна дані пояснювального характеру, роз’яснення чи ілюстрації до основних положень реферованого документу. Скажімо, можна випустити слова на зразок «ця стаття», «ця робота», «таким чином», «відповідно», «наприклад», «зокрема», «при цьому» тощо;

Напр.: «У даній роботі подається кількісний метод оцінки інформативності наукових документів» – слід: «Пропонується кількісний метод оцінки...» і т.д.

суміщення – операція, при якій два чи кілька речень, де є подібні елементи, накладають одне на одне, утворюючи складну конструкцію, коли подібні компоненти використовуються лише один раз.

Ці операції часто виконуються на етапі редагування реферату.