Завдання для модульних контрольних робіт
Завдання для модульної контрольної роботи № 1
1. Фінансова діяльність держави – це:
здійснення нею та її компетентними органами функцій по планомірному утворенню, розподілу та використанню грошових фондів (фінансових ресурсів) з метою реалізації завдань соціально-економічного розвитку, забезпечення обороноздатності та безпеки держави.
2. Система оперативного управління державними фінансами включає:
Міністерство фінансів України, Міністерство доходів і зборів України (Державна фіскальна служба), Державна фінансова інспекція України
3. Методи фінансової діяльності:
методи формування грошових фондів; методи розподілу грошових фондів; методи використання грошових фондів.
4. Фінансова система – це:
сукупність фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані й децентралізовані грошові фонди.
5. Фінансові правовідносини – це:
врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав і обов'язків, які реалізують приписи цих норм по формуванню, розподілу і використанню державних фондів коштів.
6. Об’єктом фінансового контролю є:
фінансові показники діяльності; весь процес виробничо-господарської діяльності.
7. Фінансова дисципліна – це:
одна із сторін законності, яка відображає обов’язковий для всіх юридичних і фізичних осіб порядок ведення фінансового господарства, дотримання встановлених норм і правил, виконання фінансових зобов’язань.
8. В ході фактичної ревізії перевіряється:
вся сукупність сторін фінансової діяльності суб’єкта перевірки (тобто, ревізори організовують інвентаризацію матеріальних цінностей, підраховують, вимірюють товарно-матеріальні цінності, перевіряють наявність грошей, цінних паперів, документів тощо).
9. Система фінансового контролю включає:
Загальнодержавний фінансовий контроль, Недержавний фінансовий контроль, Відомчий фінансовий контроль, Аудит
10. Основними завданнями Державної казначейської служби є:
- організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим;
- управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період;
- фінансування видатків Державного бюджету України;
- ведення обліку касового виконання Державного бюджету України, складання звітності про стан виконання Державного бюджету України;
- здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;
- розподіл між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;
- здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів;
- розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.
11. Суспільний фінансовий контроль здійснюється на основі:
добровільності і безплатності
12. Спеціальний аудит – це перевірка:
конкретних питань у діяльності суб'єкта, що хазяює, дотримання визначених процедур, норм і, що звичайно має метою підтвердити законність, сумлінність і ефективність діяльності, правильність складання податкової звітності, використання соціальних фондів і ін.
13. Бюджетне право України – це:
сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв’язку з бюджетною діяльністю.
14. Бюджет як економічна категорія являє собою:
систему економічних (грошових) відносин, виникнення і реалізація яких пов’язана з формуванням, розподілом та використанням бюджетних фондів різного рівня.
15. Бюджети місцевого самоврядування це:
бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.
16. Економічна класифікація видатків бюджету групує видатки:
видатки державного і місцевих бюджетів за їх економічним змістом
17. Головний розпорядник бюджетних коштів:
1) розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;
2) розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;
3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;
4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;
5) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;
6) одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.
18. Разом з проектом закону про Державний бюджет подається:
1) пояснювальна записка до проекту закону про Державний бюджет України
2) прогнозні показники зведеного бюджету України (включаючи оцінку Державного бюджету України та місцевих бюджетів) відповідно до бюджетної класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів України;
3) перелік пільг по податках, зборах (інших обов'язкових платежах) із розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання;
4) показники видатків Державного бюджету України, необхідних на наступні бюджетні періоди для завершення програм, що враховані в проекті Державного бюджету України, за умови реалізації цих програм протягом більше одного бюджетного періоду;
5) зведення та структуру фінансових зобов'язань із державного боргу та державних гарантій на поточний і наступний бюджетні періоди до повного погашення боргових зобов'язань, включаючи суми на обслуговування державного боргу;
6) перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період, під які можуть надаватися гарантії Кабінету Міністрів України;
7) доповідь про хід виконання Державного бюджету України у поточному бюджетному періоді;
8) проекти кошторисів усіх державних цільових фондів, які створюються за рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до закону;
9) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту Державного бюджету України (подаються до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету);
10) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Кабінет Міністрів України
19. До повноважень розпорядників бюджетних коштів нищого рівня входить:
одержання бюджетного фінансування в обсязі, визначеному за встановленими економічними нормативами; використання одержаного фінансування за цільовим призначенням з додержанням режиму економії; своєчасне подання звітності про фактичне використання коштів.
20. Податки виконують наступні функції:
Фіскальна, Регулююча, Розподільча, Стимулююча, Контрольна
Мета фінансової діяльності держави реалізується
в рамках суб’єктно-об’єктних відносин
22. До принципів фінансового права належить:
пріоритетність публічних інтересів у правовому регулюванні фінансових відносин;
соціальна спрямованість фінансово-правового регулювання;
самостійність фінансової діяльності органів місцевого самоврядування;
принцип розподілу функцій у сфері фінансової діяльності між представницькими і виконавчими органами влади;
гласність фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування; плановість та ін.
Зміст наведених принципів визначається Конституцією України та конкретизується в нормах фінансового права.
23. Метод добровільної мобілізації грошових коштів включає в себе:
проведення лотерей, випуск державою облігацій, інших цінних паперів, добровільні внески громадян і т.п.
24. Розподіл мобілізованих коштів забезпечується методами:
дотація: допомога, бюджетна дотація;
субвенція,
субсидія
25. Зобов’язуючі фінансово-правові норми регулюють відносини щодо:
в галузі державного планування (бюджетного, кредитного, касового і т.д.), встановлюють обов’язковий порядок дотримання ставок заробітної плати і т.д.; приписують здійснити певні дії, скеровані на мобілізацію або витрачання коштів державою
26. Безпосереднім предметом фінансових перевірок виступають:
такі фінансові (вартісні) показники як прибуток, доходи, податки, рентабельність, собівартість, відрахування у різні фонди.
27. В ході документальної ревізії з’ясовується:
наявність необхідних фінансових документів, якість їх оформлення та зберігання.
28. Суб’єктами фінансово-правових відносин є:
юридичні особи і громадяни, які на підставі правових норм можуть бути учасниками фінансово-правових відносин.
29. Головним завданням Державної фінансової інспекції України є:
здійснення державного контролю за використанням коштів і матеріальних цінностей, їх зберіганням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які одержують кошти з бюджетів всіх рівнів чи державних валютних фондів.
30. Фінансовий контроль Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні полягає у контролі:
вони вправі призупинити, обмежити чинність ліцензії чи відкликати її, здійснюють облік і контроль страхових, інвестиційних і комерційних організацій, що проводяться ними.????
31. Відомчий фінансовий контроль здійснює:
самостійні структурні контрольно-ревізійні підрозділи (групи, відділи, управління) міністерств і відомств, підпорядковані безпосередньо керівникам цих органів.
32. Аудит розділяється на:
Зпогляду розвитку на 3 стадії і, відповідно, 3 види: підтверджуючий аудит, системно–орієнтований аудит, аудит, що базується на ризику.
З погляду спрямованості аудит підрозділяється на: загальний аудит; банківський аудит; аудит страхових компаній; аудит бірж; аудит позабюджетних фондів; аудит інвестиційних інститутів і ін.
33. Предметом бюджетного права є відносини:
з приводу формування і використання державного і місцевих бюджетів в Україні.
34. Як матеріальна категорія, бюджет являє собою:
централізований грошовий фонд, що формується на тому чи іншому рівні для забезпечення функцій відповідних органів державної та місцевої влади.
35. Бюджетна система України ґрунтується на принципах:
єдності бюджетної системи України; збалансованості; самостійності; повноти; обґрунтованості; ефективності; субсидіарності; цільового використання бюджетних коштів; справедливості і неупередженості; публічності та прозорості; відповідальності учасників бюджетного процесу
36. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік:
головних розпорядників бюджетних коштів
37. Бюджетне правопорушення:
визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.
38. Міністерство фінансів України може призупиняти бюджетні асигнування у разі:
1. несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету;
2.невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;
3. подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;
4.порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов’язань;
5. нецільового використання бюджетних коштів.
39. Контрольна функція податків реалізується в ході:
оподаткування і здійсненні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій; при контролі за отриманням доходів громадян і використанні ними майна.
40. Суб’єктом фінансової діяльності держави може бути:
той, хто здійснює фінансову діяльність держави. По-перше, це може бути держава в цілому; по-друге, що зустрічається найчастіше, суб’єктом фінансової діяльності держави може виступати її відповідний орган.
41. Рівень фінансової безпеки держави зумовлений:
ступенем розвитку ринку капіталів, на якому обертається велика кількість акцій суб’єктів господарювання; мірою відкритості внутрішнього ринку; набором фінансових інструментів, схильністю населення до операцій з фондовими цінностями; концентрацією інтелектуальних ресурсів, задіяних у розвитку фінансового ринку
42. Нормативно-правова база фінансового права включає:
Конституція України, закони України, укази Президента України, декрети та постанови Кабінету Міністрів України, накази, інструкції чи положення Міністерства фінансів чи Міністерства доходів та зборів України, методичні вказівки, листи, телеграми Національного банку України, а також акти органів місцевого самоврядування в межах фінансових повноважень
43. Фінансова діяльність як державно-владний процес характеризується:
як категоричність та відсутність оперативної самостійності
44. Державні органи, органи місцевого самоврядування, які здійснюють фінансову діяльність, прийнято поділяти на органи:
загальної і спеціальної компетенції
45. Сферою фінансового контрою є:
практично всі операції, які здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні операції і т.д.).
46. Попередній фінансовий контроль здійснюється на етапі:
розгляду і прийняття рішень з фінансових питань.
47. Вибіркова (часткова) ревізія це перевірка:
це перевірка фінансової діяльності якоїсь однієї сторони суб’єкта господарювання або за якийсь певний проміжок часу
48. Парламентський контроль за витрачанням державних фінансових ресурсів здійснюють:
постійні комітети Верховної Ради кожен в своїй сфері. Крім того, у Верховній Раді є два спеціалізовані комітети: Комітет з питань бюджету і Комітет з питань фінансів і банківської діяльності.
49. Національний банк України в системі органів державного фінансового контролю здійснює:
нагляд за діяльністю комерційних банків, їх відділень, філій, представництв по всій території України
50. Основні завдання відомчого контролю:
контроль за виконанням державних завдань; контроль за економним витрачанням матеріальних фінансових ресурсів; контроль за зберіганням державної власності; контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку; боротьба з приписками, безгосподарністю, марнотратством і надмірностями.
