Омоніми – це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням або написанням. Використання омонімів становить неабияку трудність у практиці слововживання, оскільки точність їх застосування залежить від знання мовцем лексичного складу мови і від того, наскільки цим знанням відповідають знання особи, яка користується документом.
Омоніми використовуються у діловому та науковому стилях без будь-яких стилістичних функцій (на відміну від публіцистичного, розмовного та художнього). Кожне слово в омонімічній парі – самостійна лексична одиниця, функціонування якої визначається потребами змісту фрази.
Існують різні шляхи виникнення омонімів:
1. У процесі словотворення: заговорити (почати процес мовлення), заговорити (стомити когось розмовою); злити (від дієслова лити), злити (від іменника злість).
2. Внаслідок історичних змін у фонетичній системі мови: три (числівник) і три (дієслово наказового способу)
3. Внаслідок запозичення з інших мов. Щоб уникнути неточності (а часом і ляпсусу), необхідно підготувати слухача до сприйняття цього слова, або сформулювати речення так, щоб було зрозуміло, що саме значить це слово. Наприклад: лава – «вид меблів», лава – «ряд, шеренга людей», лава – «великий забій у шахті», лава (італ.) – «природний силікатний розплав глибинних мас, що виливається на поверхню з тріщини у земній корі або з кратерів вулканів»; мул – «відкладення на дні водоймища», мул (лат.) – «домашня тварина»; клуб – «летюча маса диму, пари», клуб – «частина тіла людини або тварини», клуб (англ.) – «культурно-освітня організація»; бар (грец.) – «одиниця тиску», бар (фр.) – «берегова, вузька витягнута вздовж берега наносна смуга суходолу, здебільшого піщана», бар (англ.) – «невеликий ресторан, закусочна»; метр (грец.) – «одиниця довжини, віршовий розмір», метр (фр.) – «вчитель, вихователь, шаноблива назва людини»; морг (фр.) – «спеціально обладнане приміщення для зберігання трупів людей», морг (польс.) – «одиниця земельної площі в Польщі, Литві,становить близько 0,6 га.»; кома (грец.) – «стан непритомності з порушенням чутливості й рефлексів, розладом життєво важливих функцій – кровообігу, дихання», кома – «синтаксичний знак», кома – «газова туманність оболонки ядра комети, що разом з ним утворює голову комети».
Використовуючи в документах таку групу омонімів як омографи (слова різні за значенням, однакові за написанням, але відмінні за вимовою), варто проставляти над ними знак наголосу, для розрізнення значення цих слів, наприклад: к о лос (рослини) – кол о с (мідна статуя давньогрецького бога сонця Геліоса, або переносно – предмет, створіння надзвичайно великого розміру); а тлас (гр. – систематизований збірник географічних чи історичних карт, зображень рослин, тварин, малюнків, таблиць тощо), атл а с (араб. – шовкова або напівшовкова тканина з блискучою лицьовою поверхнею).
Для слов’янських мов характерне явище міжмовної омонімії. Так, в українській і російській мовах є чимало слів, близьких або тотожних за звуковим складом, але нічого спільного за значенням вони не мають. Такі слова, як рос. пыльный (у значенні пил, покритий пилом) і укр. пильний (у значенні уважний); рос. пытать (у значенні катувати, мучити) і укр. питати (у значенні запитувати); рос. кроватка (у значенні ліжко) і укр. краватка (у значенні галстук). Такі слова створюють певні труднощі при перекладі з іншої мови.
Із зовнішнього погляду близьким явищем до омонімії є полісемія (багатозначність). Але своїм змістом явище омонімії суттєво відрізняється від багатозначності. Кожне переносне значення багатозначного слова обов’язково так чи інакше пов’язане з його первинним значенням, бо розвивається воно внаслідок певної подібності визначуваних понять. Наприклад, в юриспруденції існує кілька значень терміну автономія – політична автономія, культурно-національна автономія, адміністративна автономія – всі ці значення також не виходять за межі одного слова, бо є лише відгалуженням від його первинного значення (форма самоврядування).
Ті слова, що перебувають в омонімічних відношеннях, семантичної спільності не мають, наприклад, дієта (грец.) – спеціально розроблений режим харчування здорової і хворої людини; дієта (лат.) – утримання, що його одержують депутати парламентів деяких капіталістичних країн.
Таким чином, багатозначність – це тотожність слова при наявності в нього двох або більше виразно відмінних значень, а омонімія – це зовнішній збіг за звуковою оболонкою двох або більше різних слів.
Отже, здатність слова мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією. Слово, первісно однозначне, поступово може набувати нових значень. Наприклад, скарбниця – 1) Урядова установа, яка відає державними коштами; 2) Місце, приміщення, де зберігають скарби; 3) Місце зосередження яких-небудь природних цінностей; 4) Сукупність культурних та духовних цінностей.
Багатозначні слова вимагають точного контексту, який не допускав би двозначного чи спотвореного сприйняття змісту, наприклад: двірник – працівник, двірник – пристрій для витирання скла в автомобілі. Причиною непорозумінь став двірник. Хто саме? Людина чи пристрій?
Зважаючи на те, що науковий та офіційно-діловий стилі вимагають максимально точного позначення поняття, у наукових працях та офіційних документах переважають однозначні слова, а багатозначні вживаються лише у прямому, що забезпечує правильне сприйняття тексту.
Конфронтація – 1) юрид. Очна ставка із свідками протилежної сторони; 2) Перен. – становище, коли якісь особи або держави опиняються перед загрозою зіткнення між собою.
Фундаментальний – 1) Міцний, великий; 2) Основний, головний; 3) Перен. – обґрунтований, солідний, позитивний.
Фундамент – 1) Основа будинку, машини тощо; 2) Перен. – основа, підпора, підвалина.
Фракція – 1) Організована група членів політичної партії; 2) Угрупування всередині політичної партії, яке виступає з власною платформою, відмінною від основної лінії партії; 3) хім. Частина суміші рідин, що відокремлюється дробовою (фракційною) перегонкою.
Значення багатозначного слова може розкриватись у словосполученні, в якому друге слово є іменником або прикметником, наприклад: муніципальна поліція – таємна поліція.
Необхідно пам’ятати, що першим правилом вибору слова у будь-якій сфері спілкування є чітке знання мовцями його значення. При вживанні слова у неправильному значенні або контексті зміст висловлювання стає перекрученим, незрозумілим, отже, спілкування може втратити свою ефективність: Слідчий проглянув помилки у протоколі (незрозуміло, ознайомився слідчий з помилками, що допущені у протоколі, чи він пропустив помилки, не помітив їх при перевірці).
Отже, у мові, і, зокрема, у офіційно-діловому стилі зустрічається багатозначні слова та омоніми. Уникання такої лексики неможливе, тому, використовуючи її, треба уточнювати зміст слова, проставляти наголос.
