Трансформації особистісної картини світу

Які ж компоненти особистісної моделі життєвого світу потерпіли найдужче і за допомогою чого люди компенсують ці психологічні втрати? Щоб відповісти на це питання в березні 1997 р. було прове­дене всеукраїнське дослідження, в якому взяли участь 1200 респон­дентів, що репрезентували населення України. Підкреслюємо, що йшлося насамперед про суб'єктивні відчуття, а не про об'єктивне по­гіршення життєвої ситуації. Щоб з'ясувати, як почуваються люди у складних умовах сучасного кризового життя, їм запропонували порів-

няти теперішнє життя з минулим і дати оцінку зазнаних ними втрат, а також визначити можливі психологічні надбання.

До переліку альтернатив було включено такі, що схоплюють ком­поненти "Я- концепції" і характеризують частину особистісної карти­ни світу, утворену на перехресті особистого та суспільного. Це, по-перше, альтернативи, які характеризують суб'єктивну оцінку людиною можливостей самореалізації, що їх надає суспільство. Вони були ре­презентовані позиціями, які, на наш погляд, зазнали найбільших не­гативних впливів під час суспільних перетворень. Це відчуття втрати того, що суспільство належно оцінює працю людей, що вони можуть заробляти достатньо, аби задовольнити свої основні потреби, що во­ни мають життєві перспективи й зможуть чогось досягти у житті. До цієї ж групи ознак віднесено також і наявність чи відсутність відчуття себе вільною людиною, що є невід'ємною складовою успішного про­цесу самореалізації.

По-друге, це позиції, які характеризують суб'єктивну оцінку свого особистісного статусу з-поміж інших, дану не через рівень досягнень, а саме через самовідчуття особистості. До цієї групи увійшли питання про те, чи є у респондентів почуття поваги з боку оточуючих людей і чи відчувають вони себе не гіршими за інших.

Третя група питань мала визначити, чи зазнали суттєвої депривації базові системотворні чинники образу світу людей, чи є у них відчуття того, що їхнє життя складається, як слід, і чи відчувають вони, що самі відповідають за своє життя.

Список альтернатив доповнювала ще одна позиція, яка не висвіт­лює безпосередньо самореалізаційні процеси, проте із психологічного боку є певною мірою узагальненням того, як у картині життєвого світу людей віддзеркалюються їхні відносини із суспільством. Респон­дентам пропонували визначитися стосовно особистісного відчуття гордості від того, що вони громадяни своєї країни.

Усі альтернативи мали бути оцінені з двох боків. Спочатку необ­хідно були визначити, що із зазначеного переліку люди втратили в теперішньому житті, якщо його порівнювати із минулим. Далі рес­понденти мали проаналізувати сучасний стан речей, обрати ті з аль­тернатив, які характерні для їхнього ставлення до сьогодення.

Ми припускали, що відчуття, які люди вважають значною мірою втраченими, не будуть репрезентовані в оцінці сучасної ситуації. На-томність те, що не зазнало суттєвих втрат, можна вважати реальними психологічними компенсаторами, які у теперішній ситуації досить добре виражені і навколо яких структуруються відносини особистості з сучасним суспільством.

 

Загалом ці припущення підтвердилися, хоча приблизно 30% рес­пондентів не обрало жодної із пропонованих альтернатив, відзначив­ши, що їм важко відповісти на ці запитання. Можливо, це пов'язано із певним обмеженням кола альтернатив, які не обіймали всіх значу­щих для респондентів елементів їхньої картини світу. Проте ті, хто відповів, продемонстрували реальну картину відносної психологічної депривації значної частини населення. Зіставлення відповідей демон­струє майже дзеркальне відбиття втрат І надбань (табл. 1).

Таблиця 1 Оцінка населенням психологічних втрат і надбань

 

Втрачені відчуття	к іяькість у загальному масиві опитаних (1200 ОСІб), %	еанг	Наявні відчуття	к іяькість у загальному масиві опитаних (1200 ОСІб), %	ранг
Відчуття, що Ви може­те заробляти достат­ньо, аби задовольнити свої потреби	40,1		Відчуття, що Ви може­те заробляти достат­ньо, аби задовольнити свої потреби	5,3	7-8
Відчуття гордості, що Ви громадянин своєї країни	34,9		Відчуття гордості, що Ви громадянин своєї країни	20,6
Відчуття, що Ваше життя складається так, як слід	33,4		Відчуття, що Ваше життя складається так, як слід	5,3	7-8
Відчуття, що суспіль­ство належно оцінює Вашу працю	30,0		Відчуття, що суспіль­ство належно оцінює Вашу працю	2,7
Відчуття, що Ви маєте життєві перспективи	28,8		Відчуття, що Ви маєте життєві перспективи	9,8
Відчуття себе вільною людиною	13,4		Відчуття себе вільною людиною	16,6
Відчуття того, що Ви не гірші за інших	13,4		Відчуття того, що Ви не гірші за інших	26,8
Відчуття, що Ви самі відповідаєте за своє життя	13.3		Відчуття, що Ви самі відповідаєте за своє життя	36,8
Відчуття, що Вас по­важають люди	8,8		Відчуття, що Вас по­важають люди	32,3

* Тут і далі, де відсоток виборів перевищує 100, респондент мав можливість обрати кілька позицій.

 

Аналіз даних засвідчує: головним стабілізуючим "Я-концепцію" чинником є особистісний статус, який людина зберегла в своєму найближчому оточенні. Найменше постраждали такі психологічні ут­ворення, як відчуття поваги з боку свого оточення і що людина не гірша за інших. Люди сьогодні підтримують самоповагу і впевненість у собі, відчуваючи особистісну відповідальність за своє життя.

Зауважимо, що надбання, по суті, не завжди прямо кореспондують із втратами. Те, що'люди на перше місце сьогодні поставили відчуття своєї відповідальності за власне життя, означає, можливо, певну пе-реструктурацію в особистісній картині світу, висунення на передній план того компонента "Я-концепції", який не вважається втраченим, оскільки був незадіяним повною мірою у минулому.

Проте про втрати можна говорити досить однозначно. Те, що лю­ди втратили відчуття можливості заробляти достатньо, аби задоволь­няти свої потреби, що вони не відчувають належної оцінки їхньої праці з боку суспільства, відчутно впливає на загальну оцінку життя. Третина всіх респондентів вважає, що порівняно із минулим життя їх складається не так, як слід. Образ нестабільного і незручного для життя суспільства підкріплюється у свідомості уявленням про незадо­воленість життям. І оскільки лише 5,3% респондентів зазначили, що сьогодні вони мають відчуття, що їхнє життя складається, як слід, можна сказати: вислів "хтось втрачає, а хтось знаходить" констатує в сучасному суспільстві певний дисбаланс. Кількість тих, хто втратив відчуття нормального розгортання особистісного життя, набагато пе­ревищує кількість тих, хто його здобув.

Є й такі ланцюжки у взаємодії особистості і суспільства, в яких кількість "тих, хто втратив", не набагато менше кількості "тих, хто знайшов". Зокрема, йдеться про відчуття гордості через те, що люди є громадянами своєї країни. Тут досить чітко виокремлюються дві гру­пи респондентів. З одного боку, ті, хто втратив цю частину індивіду­альної картини світу, з іншого — ті, хто набув її саме у теперішньому суспільстві. Причому це не заміщення одного іншим, а саме втрата або надбання, бо, наприклад, 84,2% тих, хто відчуває нині гордість, не вважають, що вони втратили відповідне відчуття.

Отже, аналіз свідчить про ймовірність припущення, що психоло­гічна складова є необхідним компонентом трансформації сучасної соціальної групової структури, причому людей консолідують не тіль­ки певні погляди, або спільні цінності, а й схожі переживання й від­чуття, які породжує в них сучасне суспільство.

Нові образи суспільства, нові уявлення про своє становище в ньо­му, інші зміни в загальній картині світу особистості потребують від­повідного оновлення і уявлень про "Я-концепцію", узгоджену з вимо-

гами сучасного життя. За таких умов люди вдаються не тільки до ак­туалізації незадіяних раніше компонентів "Я-концепції", а й прагнуть оновити свій особистісний образ. Причому оновлення і здійснюється передовсім саме на рівні індивідуальності, тимчасом як на рівні зага­лу зміни таких психологічних уявлень майже не відбуваються. Дані цього ж опитування доводять, що, даючи загальну характеристику нашому народові, респонденти відтворили стереотипні уявлення, від­давши перше місце такій психологічній рисі, як' "пасивність, сподівання, що хтось інший вирішить наші проблеми" (47,8%).

Водночас особистісний "образ-Я" починає будувати дедалі більше людей, орієнтуючись на вимоги сучасної життєвої ситуації. Систе-мотвірним компонентом при цьому є така психологічна риса, як пра­целюбність. Вона, до речі, сприймається більшістю і як невід'ємна, стала характеристика, оскільки, відповідаючи на питання, що зали­шилося незмінним за останні 10—15 років, 57,6% респондентів назва­ли саме працелюбність народу. Переважна більшість респондентів (64,5%) також зазначили, що можуть сказати про себе: ми люди пра­целюбні, такі, що не боїмося братися за будь-яку справу.

Проте далі особистісна характеристика респондентів помітно від­хиляється від образу пасивного спостерігача в бік активного діяча. Так, 46,3% респондентів вважають себе людьми активними, такими, що не звикли сидіти склавши руки, 39,3% відмічають, що їм прита­манна відповідальність а особистісні вчинки та дії, 27,7% — здатні, на їхній погляд, ризикувати, коли це необхідно. Ще 26,1% опитаних за самооцінкою наполегливі, 22,1% — рішучі, не бояться приймати рішення, 19,7% — чітко знають, чого вони хочуть досягти.

Таким чином, можна припустити, що у свідомості сучасника по­чинає формуватись не тільки образ нового суспільства, а й образ осо­бистості, яка повинна нормально в ньому жити. Причому він не по­в'язується людьми з негативними стереотипами теперішніх багатіїв, а існує як певний зразок для ідентифікації, як образ, чиї риси люди прагнуть віднайти або актуалізувати у власній психології. Це не озна­чає, на жаль, що в реальності люди здебільшого справді демонстру­ють активність, рішучість, наполегливість та здатність ризикувати. Але вони прагнуть бачити себе такими.

Проте досить великою залишається група тих, хто не бажає іден­тифікувати себе із сучасним способом життя. Майже половина опи­туваних в нашому дослідженні (44,9%) зазначили, що вони не мають бажання пристосовуватись до теперішньої ситуації, живуть, як прий-деться, чекаючи змін на краще.

8 - 82187