Конфлікт - слово латинського походження й означає воно буквально зіткнення сторін, думок, певних сил, спільнот, соціальних інститутів, індивідів тощо. У соціології концепція конфлікту виникла у XIX ст. не без впливу марксизму. Сам термін ввів німецький соціолог Г. Зіммель. Прибічники цієї концепції вважають, що конфлікти у суспільстві необхідні, бо вони, по-перше, базуються на природній агресивності людини і всього живого, а по-друге, завдяки їм суспільство помічає недоліки своєї організації, і це дозволяє виправляти їх і тим самим вдосконалювати суспільство.
Новий етап розвитку концепції конфлікту починається у 50-х роках XX ст. У центрі конфлікту стоять ідеологічні та психологічні механізми. З марксизмом у цій концепції зберігається ще досить багато спільного, але є й суттєві відміни. Головним чином вони полягають у запереченні нею антагоністичних конфліктів, на яких саме наполягав К. Маркс. Конфлікт із деструктивної сили перетворюється у конструктивну. Оновлення і пожвавлення цієї концепції в соціології відбулось завдяки поширенню такої течії як структурний функціоналізм. Структурні функціоналісти закликали до рівноваги у суспільстві, його стабільності і злагоди між різними соціальними системами. Якраз ці положення і викликали протидіючу реакцію у прибічників конфліктної концепції.
Відомі вчені Л. Козер та Р. Дарендорф запропонували конфліктну модель, у якій конфліктними сторонами виступають різні політичні сили, класи, соціальні групи, держави. Вони вважали, що у «відкритих» державах слід давати вихід соціальним конфліктам. Це зберігає стабільність суспільства, бо конфлікт відіграє роль, подібну запобіжному клапану парової машини, який випускає зайву пару, щоб паровий двигун не розірвало внутрішнім тиском. У той же час, соціальні інститути повинні зберігати злагоду у суспільстві. Конфлікт, на їх думку, є своєрідним індикатором соціальних зрушень у суспільстві. Таким чином, «раціональна регуляція» (як реакція на конфлікти) призводить до «контрольованої еволюції». Конфлікти стають «стабілізаторами суспільства» і виконують позитивну функцію.
У цілому конфліктна концепція має як своїх прибічників, так і супротивників. Більшість соціологів вважають, що конфлікт є необхідною формою відносин між людьми. Конфлікт завжди наслідок соціальної нерівності, а соціальна нерівність у суспільстві була і, мабуть, буде завжди. Отже, звідси логічно зробити висновок, що і конфлікти будуть завжди. Не вдаючись до розбору суперечок з питання, чи несе конфлікт за собою позитивні або негативні зрушення, треба констатувати, що конфлікти у суспільстві є і їх треба вивчати, вирішувати, попереджати. Це досить нелегке і складне завдання. Перш за все, потрібно розібратися у проблемі виникнення конфлікту.
Конфлікт виникає у результаті так званої конфліктної ситуації - загострення протиріч, усвідомленні! їх несумісності суб'єктами суспільства. Протиріччя у суспільстві існували завжди, але вони можуть вирішуватися без конфлікту, коли одна з протилежних думок чи один з протилежних процесів за тих або інших обставин сам собою бере верх. Але якщо ці дві протилежності тривалий час не можуть визначити переможця, то виникає конфлікт, який необхідно вирішити намаганнями якоїсь третьої, часто нейтральної, сили.
Конфлікти виникають у будь-якій сфері людської діяльності. Там, де має місце людська діяльність, де існують соціальні відносини між суб'єктами суспільства, обов'язково є місце для виникнення конфліктів. Вони можуть відбуватись на макро- і мікрорівнях, тобто бути глобальними і регіональними або локальними. Чинниками конфліктів можуть бути як нерівність індивідів і їх груп у суспільстві, так і особисті якості індивідів: їх свідомість, характер, психологічний стан, окремі конкретні події, несправедливість в оцінці поведінки або взагалі відхилення від норм поведінки тощо.
Коли конфлікт існує тривалий час, він обов'язково перетворюється у негативне явище. Тому з конфліктами кожне суспільство веде боротьбу. Для забезпечення перемоги у можливому конфлікті держави створюють спеціальні інститути: для боротьби із зовнішніми конфліктами - армію, систему безпеки, політичні структури; для боротьби з внутрішніми - міліцію, суди, різні адміністративні органи тощо.
Існує багато різних видів конфліктів: класові, національні, релігійні, політичні, між об'єктами економіки, між соціальними інститутами, наукові, побутові, виробничі, сімейні, між малими соціальними групами, всередині цих груп тощо. За формою конфлікти можна поділити на певні альтернативні види: гострі - негострі, тривалі - нетривалі, відкриті - закриті тощо. Зрозуміло, що та чи інша форма конфлікту надає йому різного характеру. Так, тривалий політичний конфлікт може суттєво вплинути на економіку тієї чи іншої держави, але не менше цього на економіку може вплинути хоча й нетривалий, але гострий політичний конфлікт, який переростає у війну. Закритий конфлікт хоча й не знаходиться ззовні і часто про нього мало хто знає, але від цього значення його не зменшується. Він може бути причиною багатьох негараздів у суспільстві, та й потенційно такий конфлікт будь-якого часу може перерости у відкритий. За будь-яких обставин закритий конфлікт - це вибухівка уповільненої дії, і часто не зрозуміло, коли саме вона може вибухнути, хоча вірогідність такого вибуху дуже ймовірна.
