Біологічний метод дезінсекції

Полягає у використанні природних ворогів комах – птиць, риб, мікробів і грибів. Перспективним у боротьбі з комахами є застосування мікроорганізмів.

Останнім часом для боротьби зі шкідливими комахами широко використовують піретроїди.

Поява групи стабільних піретроїдів (парметрину, циперметрину, фенвалерату та інших), які мають тривалу залишкову дію, дало змогу пропонувати їх для широкого застосування.

У виробничих умовах досить ефективними виявились аерозолі перолу в аерозольних упаковках у дозі 50-60 мл і 0,1%-а водна емульсія стомазану з розрахунку 55-65 мл на одну дорослу тварину.

Для аерозольної обробки овець запропонований “пе-золь” – препарат, який містить 2% пермітрину, в аерозольній упаковці. Обробляють ним овець аерозольно у закритих приміщеннях. Доза 40 мг/м³, експозиція 1 год. Препарат одночасно високоефективний проти мух, комарів та інших побутових комах.

Для захисту оленів від гнусу їх обробляють 2-3%-ю (за АДР) емульсією оксамату з розрахунку 65 мл на одного оленя.

Для механізації дезінсекційних робіт в основному використовують ті ж технічні засоби, що й для дезінфекції.

Боротьба з мухами, кліщами та ґедзями

Для знищення личинок мух дно гноєсховища просочують креоліном або неочищеною карболовою кислотою. Бокові канавки гноєсховища періодично зрошують розчинами або емульсіями інсектицидів. Знищенню личинок сприяє також біотермічний метод знезараження гною.

Щоб знищити личинок мух у вигрібних ямах і гноєзбірниках, де личинки тримаються на поверхні, застосовують сухе хлорне вапно з розрахунку 1 кг на 1 м² поверхні рідини.

З метою боротьби з дорослими мухами 1 раз на декаду зрошують приміщення всередині й зовні 1%-м водним розчином хлорофосу з розрахунку 200 мл розчину на 1 м². Першу обробку залежно від кліматичних умов слід проводити на початку, в середині або в кінці квітня. Для знищення мух можна застосовувати також і аерозоль з 10%-го розчину хлорофосу. Для розпилювання й створення аерозолів інсектицидів використовують гідропульти або спеціальні дезустановки (ДУК, ЛДС та ін.).

Як інсектициди, можна застосовувати 5%-ну гарячу емульсію креоліну, 3%-ну емульсію лізолу, 3%-й гарячий водний розчин сірчаної або мильно-карболової суміші і 20%-ну водну суспензію хлорного вапна.

ДЕЗАКАРИЗАЦІЯ

Дезакаризація – система профілактики та заходів боротьби з кліщами. При організації боротьби з кліщами необхідно враховувати їх біологічні та екологічні особливості. Комплексом заходів в основному передбачається знищення їх у біотопах (приміщеннях, вигульних двориках, деревах, що ростуть на території).

У птахівництві, наприклад, птицю переводять в інше приміщення, а там, де є кліщі, проводять дезакаризаційні заходи, знищують кубла диких птахів, дерев'яні частини знімають і виносять назовні, миють і висушують, відбивають штукатурку біля щілин, потім приміщення обробляють розчинами акарицидів: 1%-м неоцідолу, 3%-м севіну, дикрезилу або карбофосу, 1%-м ціодрину, 0,25%‑м бензофосфату, 0,2%-м діброму, 0,25%-м дурсбану, 0,5%-м діфосу та ін. Усі концентрації препаратів готують за АДР. Як правило, акарициди застосовують дворазово з інтервалом 5-7 днів, використовуючи 100-200 мл розчину на 1 м² площі.

Для дезакаризації приміщень та баз утримання овець, обладнання, предметів догляду та інвентарю застосовують 5%-ну водну емульсію кам'яновугільного фенольного креоліну (температура емульсії 80-85°С).

Контрольні запитання за темою

1. Чому дезінсекція є невід'ємною частиною комплексу заходів у боротьбі із трансмісивними хворобами?

2. Яка мета винищувальної дезінсекції?

3. Які методи застосовують для боротьби з комахами?

4. У чому суть хімічного методу дезінсекції?

5. Що означає термін “дезакаризація”?

 

ДЕРАТИЗАЦІЯ

Мета заняття. Вивчити основних гризунів, що паразитують на тваринницьких фермах. Засвоїти правила, засоби й методи дератизації.

Місце проведення заняття. Тваринницька ферма навчально-дослідного господарства, поліклініка факультету ветеринарної медицини.

Матеріали, обладнання та об’єкти, що необхідні для проведення заняття. Муляжі, чучела гризунів, малюнки, препарати для дератизації, слайди, діафільми.

Методичні вказівки. Викладач ознайомлює студентів із гризунами як переносниками, резервуаром і джерелом збудника інфекції. Дає характеристику поширення гризунів та їх біологічні особливості. Пояснює санітарну загрозу та сучасні методи боротьби з мишоподібними гризунами; організацію та проведення дератизації; особливості дератизації окремих об'єктів; визначення ступеня заселення гризунами приміщень та розрахунки потреби в дератизаційних речовинах.

Дератизація – комплекс заходів, спрямованих на знищення мишоподібних гризунів у тваринницьких приміщеннях, складах, на зернотоках тощо.

У комплексі ветеринарно-профілактичних та протиепізоотичних заходів велике значення має боротьба з мишоподібними гризунами у тваринницьких та птахівничих господарствах. В умовах індустріального тваринництва велика кількість поголів'я концентрується на обмежених площах приміщень, збільшуються запаси кормів, проводиться їх переробка, що створює сприятливі умови для поширення щурів і мишей, які часто можуть бути джерелом чи резервуаром збудника багатьох інфекційних хвороб, або їх механічним переносником (лептоспіроз, сказ, лістеріоз, туляремія, трихінельоз, туберкульоз, хвороба Ауєскі та ін.).

Крім того, гризуни поїдають значну частину продовольчого зерна та кормів, а сірі щури спричиняють великі збитки у свинарських, птахівничих та кролівничих господарствах, нерідко знищуючи велику кількість одержаного приплоду.

Наведені дані свідчать про велике значення дератизації як однієї із суттєвих ланок у загальному комплексі заходів щодо боротьби з інфекційними захворюваннями.