Методика складання проектів рішень (розпоряджень) органів місцевої влади з питань боротьби з інфекційними хворобами тварин і птахів

Мета заняття. Навчити студентів складати проекти рішень органів місцевої влади з питань боротьби з інфекційними хворобами тварин та птиці.

Місце проведення заняття. Лабораторія кафедри епізоотології.

Матеріали, що необхідні для проведення заняття. Декілька рішень органів місцевої влади з питань боротьби з інфекційними хворобами тварин та птиці, в тому числі й обов’язкових рішень із цих питань.

Методичні вказівки. Викладач дає умови завдання, за якими студенти складають проекти рішень чи обов’язкових рішень при проведенні заходів боротьби з тим чи іншим захворюванням сільськогосподарських тварин і птиці, а також при запровадженні чи знятті карантину.

Рішення органів місцевої влади служать справі боротьби й профілактики інфекційних захворювань тварин, щоб надати комплексу розроблених ветеринарних заходів сили закону на території певного адміністративного регіону. Рішення з питань боротьби із заразними хворобами тварин та птиці виносять органи місцевої влади (міст, районів, областей) або Кабінет Міністрів у таких випадках:

· при проведенні заходів боротьби із заразними хворобами тварин та птиці;

· оголошенні господарств, населених пунктів, місцевостей неблагополучними щодо заразних захворювань тварин і птиці та запровадженні, а також знятті обмежень чи карантину;

· затвердженні планів протиепізоотичних заходів;

· проведенні планових масових діагностичних досліджень сільськогосподарських тварин;

· при проведенні ветеринарно-санітарних та інших важливих заходів.

Рішення з питань боротьби із заразними хворобами тварин та птиці видають при наявності відповідних обґрунтованих документів, із яких видно необхідність проведення тих чи інших ветеринарних заходів. Таким документом, наприклад, на винесення рішення головою адміністрації при запровадженні та знятті обмеження чи карантину при заразних захворюваннях сільськогосподарських тварин і птиці є акт, складений у господарстві лікарем ветеринарної медицини чи спеціальною комісією за участю ветеринарного фахівця, який надсилають головному лікарю ветеринарної медицини району чи головному лікарю ветеринарної медицини міста. Після розгляду цього акта, а в разі потреби й перевірки, його подають представнику органа місцевої влади відповідного рівня. Одночасно з актом головний лікар ветеринарної медицини району (міста) надсилає свої висновки про необхідність винесення цим органом, спеціального рішення, до яких додає також заздалегідь підготовлений ним проект цього рішення. Орган місцевої влади зобов’язаний протягом доби розглянути це питання і винести відповідне рішення.

У рішенні обов’язково вказують територію, яка підлягає карантинуванню, перераховують господарства і населені пункти, що входять у загрозливу зону, а також зазначають територію й кордони (при особливо небезпечних інфекціях) загрозливої зони.

Оголошення господарств, населених пунктів та місцевостей неблагополучними щодо заразних захворювань тварин і птиці та запровадження карантину проводять:

¾ у межах району чи міста – рішенням районних або міських органів влади;

¾ у групах районів, а також міст обласного й республіканського значення – рішенням органів влади відповідного рівня.

Обов’язкові рішення з питань проведення ветеринарних заходів видають:

¾ при появі особливо небезпечних хвороб тварин та птиці, як, наприклад, ящуру сільськогосподарських тварин, чуми свиней тощо;

¾ у випадках, коли те чи інше захворювання має тенденцію до широкого поширення, із метою ознайомлення всього населення району, міста, області із заходами з недопущення поширення та ліквідації захворювання;

¾ при проведенні поголовних діагностичних досліджень тварин, як наприклад, коней на сап;

¾ при проведенні дуже важливих ветеринарно-санітарних заходів у районі чи місті тощо.

Обов’язкові рішення відрізняються від звичайних тим, що:

по-перше, виконання їх обов’язкове для всіх громадян і службових осіб, які проживають, чи тимчасово перебувають на території того чи іншого району, міста чи області;

по-друге, в обов’язкових рішеннях передбачають заходи адміністративного впливу щодо окремих громадян і службових осіб, які порушили це рішення, у вигляді грошових штрафів або примусової праці терміном до одного місяця;

по-третє, обов’язкові рішення, як правило, доводять до відома всіх громадян району, міста, області шляхом оголошення їх по радіо, телебаченню, через газети, чи видають у друкарні масовим тиражем у вигляді окремих листівок, які вивішують для ознайомлення з ними населення;

по-четверте, обов’язкові рішення вступають у дію, тобто набувають силу закону через 10 днів із часу оголошення їх у пресі і зберігають силу дії на певний строк, чи до скасування органом, який видав їх.

Наводимо форми рішень органів місцевої влади:

Зразок

Рішення № _______

Голови ____________ Держадміністрації району від «__» ______ 200_ року

Про запровадження обмежень по бешисі свиней у селі __________________

У зв'язку з виникненням в окремих дворах громадян села _______________

захворювання свиней на бешиху, із метою припинення поширення та якнайшвидшої ліквідації захворювання відповідно до Закону України “Про ветеринарну медицину” виконавчий комітет __________________________ районної Ради народних депутатів постановляє:

1. Оголосити село _________________________________________________ неблагополучним щодо бешихи свиней і запровадити обмеження;

2. За умовами обмеження в селі ___________________________ заборонити

а) ввіз і вивіз свиней;

б)вивіз м’яса та інших продуктів від вимушено забитих свиней у незнезараженому вигляді;

в) торгівлю свинями і сирими продуктами від забою свиней;

г) заготівлю шкір та іншої сировини від свиней

3. Зобов’язати завідувача ______________________ дільничною лікарнею ветеринарної медицини __________________________________________ невідкладно провести в селі ______________________________________ комплекс ветеринарних заходів, що передбачені інструкцією по боротьбі з бешихою свиней

4. Зобов’язати голову ______________ сільради _____________ забезпечити виконання в селі __________ обмежувальних заходів та надати допомогу ветеринарним фахівцям у проведенні заходів з ліквідації бешихи свиней

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на головного державного інспектора ветеринарної медицини району _______________

 

Голова Держадміністрації _______________________ району ___________

(підпис)

Секретар ____________

(підпис)

 

Зразок

 

Рішення № _______

Голови ___________ Держадміністрації району від «__» ______ 200__ року.

Про поголовне обстеження коней на сап

Для забезпечення виконання плану ветеринарно-профілактичних заходів ______________________________________________ райрада постановляє:

1. Провести з «___» ____________ по «___» ___________ 200_ року обстеження коней на сап методом подвійної офтальмомалеїнізації і клінічного огляду всього кінського поголів’я колективних господарств, підприємств і організацій, приватних власників, розташованих на території району.

2. Зобов’язати голів сільських рад, колективних господарств, керівників підприємств, установ і організацій, громадян, що мають коней, у визначені графіком дні та години забезпечити вивід усіх коней для обстеження на сап.

3. Для проведення обстеження коней на сап при кожній сільській раді утворити комісії у складі:

Голови сільської Ради – голова комісії, лікаря ветеринарної медицини державної мережі, голови колективного господарства, ветеринарного фахівця й зоотехніка господарства – члени комісії.

Роботу комісіям розпочати за графіком згідно з додатком 1.

4. Контроль за проведенням перевірки коней на сап покласти на головного державного ветеринарного інспектора району п. ___________________________

 

Голова Держадміністрації __________________ району __________

(підпис)

Секретар __________

(підпис)

Контрольні запитання за темою

1. В яких випадках органи місцевої влади виносять рішення з ветеринарних питань?

2. Які документи необхідно надати в орган місцевої влади для винесення рішення про запровадження обмежень або карантину?

3. В яких випадках виносяться обов’язкові рішення і чим вони відрізняються від звичайних?

 

МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ ПЛАНІВ ПРОТИЕПІЗООТИЧНИХ ЗАХОДІВ

Мета заняття. Навчити студентів складати плани протиепізоотичних заходів.

Місце проведення заняття. Лабораторії кафедри епізоотології.

Матеріали, що необхідні для проведення заняття. Журнал епізоотичного стану району, звідки беруть дані про епізоотичний стан у колективних сільськогосподарських підприємствах та населених пунктах зони діяльності установ державної ветеринарної медицини дільничного типу; дані про кількість сприйнятливих до того чи іншого заразного захворювання тварин і птиці на початок наступного року згідно з планом розвитку тваринництва по кожному господарству та дані про наявність тварин в особистій власності громадян; дані про рух поголів’я тварин протягом року, на який складають план окремо по кожному тваринницькому господарству.

Обґрунтування планів протиепізоотичних заходів

Планування є однією з функцій управління ветеринарною медициною. Воно сприяє кращій організації праці фахівців ветеринарної медицини, раціональному використанню матеріальних та фінансових ресурсів, підвищенню економічної ефективності роботи з метою одержання більшої кількості продукції тваринництва.

Організація планування ветеринарних заходів покладена на керівників служб державної ветеринарної медицини.

Плани повинні бути науково обґрунтовані, їх розробляють із урахуванням епізоотичного й ветеринарно-санітарного стану господарства, особливостей хвороб, біології їх збудників, умов зовнішнього середовища та інших чинників.

Обов'язково планується проведення протиепізоотичних заходів у стаціонарно неблагополучних пунктах по сибірці, емфізематозному карбункулі у великої рогатої худоби, бешисі свиней, лептоспірозу, бабезіозах та інших хворобах. При деяких інфекційних та інвазійних хворобах профілактичні заходи планують лише при наявності захворювань тварин або при умові безпосередньої загрози заносу збудника в цю місцевість чи в господарство (ящур великої рогатої худоби, чума свиней, Нюкаслська хвороба).

Планування й термін проведення ветеринарних заходів повинні відповідати об'єктивним закономірностям перебігу хвороби в тій чи іншій природно-кліматичній зоні. Тому органи ветеринарної медицини ретельно вивчають крайову епізоотологію, враховують місцеві особливості і визначають найбільш відповідні заходи та оптимальні терміни їх виконання. У благополучних господарствах планові заходи мають переважно профілактичний характер, а в неблагополучних — вимушені, оздоровчі, які спрямовані на ліквідацію хвороби.

Приступаючи до розробки плану протиепізоотичних заходів на черговий календарний термін, керівники ветеринарної медицини аналізують наслідки виконання плану за минулий час, ефективність засобів профілактики або ліквідації захворювань, виявляють недоліки в цій роботі. Ветеринарні фахівці повинні знати досягнення науково-технічного прогресу в епізоотології та паразитології, володіти ветеринарною статистикою і вибирати найбільш економічні методи, які при невеликих витратах дають високий ефект.

План протиепізоотичних заходів щорічно розробляється у тваринницьких господарствах і комплексах, у районах, містах, областях і в цілому в Україні.

Основне завдання плану — попередження виникнення різних заразних (інфекційних та інвазійних) хвороб тварин і птиці, забезпечення стійкого благополуччя стад і охорона населення від зооантропонозів.

Відповідальність за розробку плану протиепізоотичних заходів покладається на керівника ветеринарної медицини державної установи чи господарства.

План протиепізоотичних заходів складається з двох частин: текстової і власне плану.

У текстовій частині передбачається проведення загальних протиепізоотичних заходів:

¾ огородження господарства;

¾ будівництво санпропускника, дезбар'єру, шлагбаума, ізолятора та біотермічної ями;

¾ профілактичне карантинування протягом 30 днів завезених у господарство тварин;

¾ контроль за годівлею, доглядом та утриманням тварин;

¾ проведення інших санітарних заходів (санітарного дня, кип'ятіння молочних відвійок, які надходять із молокозаводів, профілактичної дезінфекції тощо).

Власне план складається за спеціальною формою, в якій передбачаються такі графи:

¾ види заходів;

¾ обсяг робіт на рік, у тому числі поквартально;

¾ кількість обробок;

¾ вартість обробки однієї голови;

¾ загальна вартість обробок.

План має три основні розділи:

а) діагностичні дослідження;

б) профілактичні щеплення (вакцинації);

в) лікувально-профілактичні обробки.

Методичні вказівки щодо складання плану

План протиепізоотичних заходів розробляють відповідно до принципів планування та вимог, які передбачаються при плануванні ветеринарних заходів.

Для складання плану необхідно:

— добре вивчити епізоотичну обстановку в господарстві, населених пунктах району по епізоотичному журналу та карті, журналу реєстрації протиепізоотичних заходів, по формах звітності 1-вет, 1-вет А і експертизах лабораторій державної ветмедицини;

— знати план розвитку громадського тваринництва на майбутній рік із урахуванням обігу стада й кількості поголів'я в особистій власності громадян;

— володіти методикою планування діагностичних досліджень, профілактичних щеплень і лікувально-профілактичних обробок, а для цього необхідно вивчити діючі інструкції по боротьбі із заразними хворобами та настанови щодо застосування біопрепаратів, антгельмінтиків, інсектицидів, акарицидів та інших препаратів;

— визначити хвороби, для профілактики яких необхідно передбачати діагностичні дослідження, профілактичні щеплення, лікувально-профілактичні обробки;

— з'ясувати неблагополучні пункти по заразних хворобах.

Діагностичні дослідження

Згідно з діючими інструкціями щодо профілактики та боротьби із заразними хворобами залежно від епізоотичної обстановки передбачається проведення масових профілактичних діагностичних досліджень на туберкульоз і бруцельоз тварин; сап і парувальну неміч коней; лейкоз, трихомоноз і кампілобактеріоз великої рогатої худоби, туберкульоз і пулороз-тиф птиці, гельмінтози тварин, хвороби бджіл та деякі інші хвороби.

Профілактичним алергічним дослідженням на туберкульоз підлягають тварини в благополучних по цій хворобі господарствах у такому порядку.

Один раз на рік (І—II кв.) досліджують: велику рогату худобу старше двох місяців у товарних господарствах, яка знаходиться на відгодівлі і в особистій власності громадян; свиней у племінних господарствах, а також, які направляються для комплектування комплексів (основних свиноматок, кнурів і молодняк старше двох місяців).

Два рази на рік (І—IV кв.) досліджують велику рогату худобу (корів, телиць та телят старше 2-місячного віку, бугаїв-плідників) племінних господарств, які поставляють молоко безпосередньо в дитячі лікувальні заклади, санаторії, будинки відпочинку і в торгівлю по прямих зв'язках, а також господарств, які межують із неблагополучними щодо туберкульозу пунктами або в минулому неблагополучних (протягом 4-х років після їх оздоровлення).

Свиней товарних господарств, а також коней, кіз, овець і собак досліджують на туберкульоз залежно від епізоотичної ситуації.

Дорослу птицю (старше двох років) на племзаводах і селекційно-племінних птахівничих станціях досліджують алергічно туберкуліном для птиці перед отриманням яєць для інкубації — 20% поголів'я, у промислових птахооб'єднаннях — не менше 10% поголів'я дорослої птиці і весь ремонтний молодняк старше шестимісячного віку.

Велика рогата худоба (старше 1 року) досліджується на бруцельоз серологічно один раз на рік у І—II кварталах, згідно з графіком доставки крові в лабораторію ветеринарної медицини. Обов'язково досліджуються на бруцельоз корови, телиці, вівцематки (які залишились без ягнят), основні свиноматки, а також бугаї, кнурі й барани-виробники (останніх і баранів-пробників досліджують також на інфекційний епідидиміт).

Корів племінних господарств, а також господарств, які поставляють молоко в дитячі й лікувальні медичні заклади, санаторії, будинки відпочинку та торгову мережу по прямих зв'язках рекомендується два рази в рік (I і IV кв.) перевіряти по кільцевій реакції з молоком.

Два рази на рік необхідно серологічно досліджувати на бруцельоз велику рогату худобу в господарствах, які розташовані в неблагополучних зонах і відгінному тваринництві.

На сап досліджують коней і лошат старше 6 місяців алергічно раз на рік у II кварталі.

На лейкоз велику рогату худобу досліджують серологічно (РІД) старше 4‑6-місячного віку один раз на рік; бугаїв, а також корів-продуцентів крові біофабрик та біоцехів — через кожні шість місяців.

У господарствах неблагополучних по лейкозу, поголів'я великої рогатої худоби з 4‑6-місячного віку підлягає серологічному (РІД) дослідженню через кожні 30-45 днів. Тварин із позитивною РІД досліджують гематологічно один раз на рік

На трихомоноз досліджують бугаїв, корів, телиць парувального віку, які надходять у господарство (племстанцію), не менше трьох разів з інтервалом 10 днів, а бугаїв — щоквартально.

Дослідженню на кампілобактеріоз підлягають бугаї на станціях штучного осіменіння, у племінних господарствах один раз на 6 місяців триразово з інтервалом у 10 днів (I і IV кв.).

На алеутську хворобу м'ясоїдних досліджують тварин при підозрі на хворобу.

Гельмінтологічні дослідження на фасціольоз, аскароз, моніезіоз та інші хвороби проводять у І кварталі шляхом відбирання й відправки в лабораторію ветеринарної медицини проб фекалій від 20% поголів'я тварин господарства і 5—10% тварин комплексів.

На пулороз-тиф проводять дослідження всієї птиці маточного поголів'я шляхом постановки кров'яно-крапельної реакції аглютинації за схемою: при комплектуванні стада, за місяць до збирання яєць для інкубації і надалі не рідше одного разу на квартал.

Діагностичні дослідження на хвороби бджіл (гнильцеві, акарапідоз, варрооз, браульоз тощо) планують у кінці І та на початку II кварталу.

Тварин, що прибувають у господарство (велика рогата худоба, свині, вівці та ін.), в період профілактичного карантинування обов'язково досліджують на туберкульоз і бруцельоз, а корів і телиць — на лейкоз, трихомоноз та інші хвороби, залежно від епізоотичної ситуації.

Профілактичні щеплення

Профілактичні щеплення плануються лише в неблагополучних та загрозливих щодо заразних хвороб пунктах.

Неблагополучними пунктами щодо заразних хвороб вважають:

— по сибірці, емкару, бешисі свиней (ґрунтові інфекції) незалежно від терміну давності реєстрації хвороби;

— по чумі свиней — протягом трьох років після останнього вогнища;

— по ящуру й сальмонельозу — протягом останніх двох років після реєстрації хвороби;

— по брадзоту овець, лептоспірозу тварин, хворобі Ауєскі і гельмінтозах — якщо хвороби тварин реєстрували в минулому році;

— по бабезіозах — усі пункти й території пасовищ, де відзначались випадки захворювання тварин і є кліщі-переносники;

— по інших інфекційних та інвазійних хворобах тварин — ті пункти, де ці хвороби реєструються в період складання плану.

До загрозливих щодо заразних хвороб належать пункти, які територіально прилягають до неблагополучних або мають ізними зв'язки, а також ті, де є постійна загроза занесення збудника (ферми, які використовують для годівлі харчові відходи їдалень, м'ясокомбінатів, молокозаводів).

Профілактичні щеплення планують проти:

— сибірки в стаціонарно неблагополучних і загрозливих пунктах усе сприйнятливе поголів'я великої рогатої худоби, коней, свиней, овець один раз на рік (IV кв.). Молодняк великої рогатої худоби по досягненню 3-місячного віку; повторне щеплення здійснюється через 6 місяців. Ягнят — первинно у 3‑місячному віці, та ревакцинацію — через 3 місяці. Щепленню підлягають всі тварини, які прибувають для комплектування ферм;

— емфізематозного карбункулу великої рогатої худоби в стаціонарно неблагополучних пунктах у віці від 3-х місяців до 4-х років, а овець — старше 6 місяців у першому кварталі (не пізніше як за два тижні до вигону на пасовище). Якщо пасовищний період продовжується більше 6 місяців, передбачається повторне щеплення сприйнятливих тварин (у кінці III або на початку IV кварталів);

— лептоспірозу великої рогатої худоби й свиней у стаціонарно неблагополучних, загрозливих і племінних господарствах. Тварин щеплюють із двохмісячного віку двічі в II кварталі, велику рогату худобу повторно щеплюють через 12 місяців; свиней — у віці старше 4 місяців, повторно — через 6 місяців, а поросят щеплюють у місячному віці і повторно через 3 місяці;

— сальмонельозу та колібактеріозу телят і поросят у неблагополучних пунктах: тільних корів і супоросних свиноматок щеплюють за 1,5—2 місяці до отелу чи опоросу 3 рази з інтервалом між щепленнями 10 днів: телят — на 2‑8‑й день, поросят на 7-15-й день після народження;

— диплококозів телят, ягнят і поросят — в неблагополучних пунктах протягом року з 8-денного віку (телят до 2-3-місячного, поросят і ягнят — до 2‑місячного віку);

— бешихи свиней у всіх господарствах, включаючи тварин особистої власності громадян. У цьому разі керуються такими принципами: усе поголів'я свиней старше 2,5 місяців повинно бути в імунному стані протягом року. Періодичність щеплень визначається вакциною, яка застосовується. При використанні концентрованої гідроокисалюмінієвої формолвакцини дорослих свиней щеплюють два рази на рік (I і III кв.), а молодняк через два тижні після відлучення;

— чуми свиней у таких господарствах:

а) після зняття карантину протягом трьох років, а також у навколишніх населених пунктах;

б) у свинарських комплексах, спецгоспах і навколо них;

в) розташованих у зонах, де реєстрували випадки захворювання на чуму;

г) які комплектуються збірним поголів'ям;

д) що використовують для годівлі свиней харчові залишки й відходи боєнь;

е) розташованих поблизу державних кордонів, промислових центрів, м'ясокомбінатів, утильзаводів, залізничних станцій, різних морських і повітряних портів, автошляхів. Принцип планування щеплень такий самий, як і при бешисі. Доросле поголів'я щеплюють вірусвакциною АСВ із штаму К один раз на рік (І—II кв.), а молодняк — по мірі підростання протягом року;

— хвороби Ауєскі свиней у неблагополучних і загрозливих господарствах, а також у спецгоспах і комплексах (І—II кв.); доросле поголів'я вдруге щеплюють протягом року, як правило, із двотижневого віку (в епізоотичному вогнищі — із дводенного);

— сказу — усіх собак старше 6 місяців (І—II кв.);

— трихофітії — у неблагополучних пунктах із місячною віку двічі з інтервалом 10—14 днів:

— ящуру великої рогатої худоби і Нюкаслської хвороби — із урахуванням епізоотичної ситуації й указівок головного лікаря ветеринарної медицини району. В областях і районах, в яких щорічно реєструється ящур, планують профілактичні щеплення всього сприйнятливого поголів'я великої рогатої худоби й свиней (І— III кв.).

На птахофабриках і в навколишніх населених пунктах обов'язково планують щеплення птиці проти Нюкаслської хвороби. Щеплення птиці проти інфекційного ларинготрахеїту, колібактеріозу, пастерельозу, віспи, спірохетозу, хвороби Марека передбачають із урахуванням епізоотичної обстановки.

Щеплення кролів проти міксоматозу та вірусної геморагічної хвороби планують у благополучних, загрозливих і неблагополучних пунктах у II кварталі (до появи основних переносників збудника хвороби — комарів).