Сутність компетентності та її роль у формуванні особистості майбутнього спеціаліста

Основними складовими професійної компетентності вчителя є його знання: з дисципліни, яку він викладає, педагогіки, психології та методики. Але слід зважати на те, що ці знання повинні бути комплексними, синтезованими, а не відокремленими одні від одних. В один і той же момент часу вчитель має володіти тим матеріалом, який викладає, усвідомлювати, як краще донести його до дітей, враховуючи при цьому психологічні особливості школярів. Для того, щоб викликати в учнів зацікавленість навчальним предметом, зробити інформацію “живою” і доступнішою для дітей, знання педагога повинні бути особистісно забарвленими, тобто, вчителю варто висловлювати власне ставлення до навчального матеріалу, особисте розуміння проблеми, власні міркування. Визначальною особливістю знань вчителя є їх постійне оновлення та поповнення, адже педагог – це людина, яка вчиться протягом життя, постійно самовдосконалюється, працює над собою. Успішність педагогічної діяльності великою мірою залежатиме від педагогічних здібностей вчителя. Серед основних здібностей до педагогічної діяльності виділяють:

• комунікативні – здатність до спілкування, до встановлення контактів і

зв’язків19;

• перцептивні – професійна проникливість, пильність, педагогічна

інтуїція, здатність сприймати та розуміти іншу людину;

• динамічні – здатність активно впливати на іншу особистість;

• емоційна стабільність – здатність володіти собою, зберігати

самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації;

• оптимістичне прогнозування – передбачення розвитку особистості з

орієнтацією на позитивне в ній20;

• креативність – здатність до творчості.

Крім цього, важливими можна назвати організаторські здібності, конструктивні (вміння відбирати та логічно вибудовувати матеріал), гностичні (здатність до пізнання нового), дидактичні (вміння навчати інших) та ін.

12. Професіональний ідеал вчителя.Основи і засоби професійної самоосвіти студентів.Професійний ріст вчителя
Ідеальний учитель - це гармонія, основою якої є гуманістично спрямована особистість, яка має

педагогічні здібності та відповідні психолого-педагогічні якості. Цією основою протягом навчання та практичної діяльності приєднуються і поєднуються ключові фрагменти, що в сумі дадуть педагогічну техніку.Ідеальний наставник повинен виробити для своєї діяльності педагогічну культуру, що складається перш за все з глибокого знання вчителем свого предмета

Важливо готуватися до уроку не за підручником, а за програмою. Для вчителя важливо вміти спостерігати і результати спостережень перетворювати в методи та прийоми індивідуального впливу на дитину. Психологія - компас у практичній роботі.Справжня майстерність учителя передбачає наявність техніки володіння засобами навчання. Вчитель-майстер спрямований на відкрите педагогічне спілкування (манера спілкування стримана), активний в організації взаємовідносин у класі як колективного, так і парного (вчитель - учень), бачить бар'єри у спілкуванні, розуміє їх причини, бачить шляхи уникнення і подолання, розуміє і сприймає кожного учня, адекватно оцінюючи його недоліки і достоїнства, усвідомлює власні помилки і прорахунки. Майстерний учитель відчуває потребу та вміє шукати і знаходити конструктивні виходи із екстремальних, емоційно забарвлених ситуацій. Ідеальний педагог виховує кожного учня особистістю, розуміючи принципи залежності розвитку особистості учня від особистості вчителя, плекає у вихованцях отримання позитивних почуттів від навчання, вміло лаштує ланцюги взаємозалежності колективу і особистості у навчанні, завжди людяний, чуйний і тактовний.

Самоосвіта – це усвідомлена необхідність вчитися, своєрідна творча праця, що доставляє приємне задоволен-ня не тільки від збагачення новими цікавими даними і відомостями, але і від усвідомлення віри в свої здібності і уміння здобувати нові знання.

Проблема організації самостійної роботи студентів є однією з актуальних у сучасній педагогіці, оскільки в період навчання у ВНЗ формуються уміння самостійної професійної діяльності й основи самоосвіти, закладаються основи професіоналізму. Самостійна робота студентів виступає як один із засобів розвитку пізнавальної самостійності та професійної компетентності майбутніх фахівців.Збільшення частки самостійної роботи студентів, покликане розширити можливості для вибору власної освітньої траєкторії студентами, вимагає модернізації навчально-виховного процесу, удосконалення навчально-методичного забезпечення. У зв'язку з цим потребує вирішення проблема переосмислення та корекції форм, видів і засобів самостійної діяльності студентів і пошуку інноваційних технологій її організації.
Студенти з високим рівнем розвитку пізнавальної самостійності не потребують контролю з боку викладача, а здійснюють самоконтроль за своєю діяльністю. Але у більшості студентів рівень пізнавальної самостійності не високий. Вони потребують систематичного контролю за самостійною роботою. Студентів із середнім рівнем пізнавальної самостійності викладач консультує за питаннями, які викликали у них труднощі під час опрацювання матеріалів лекції та організовує їх роботу над додатковою літературою. Студентам з достатнім і високим рівнем пізнавальної самостійності консультації відвідувати не обов'язково. Вони можуть питання, які хочуть з'ясувати на лекції, відправити викладачеві електронною поштою. Студенти за бажанням також можуть підготувати виступи за матеріалами додаткової літератури, які доповнюють лекцію. Під час самої лекції викладач організовує активне обговорення студентами питань лекції, надає можливість їм виступити з доповненнями, поділитися цікавою інформацією, знайденою під час підготовки до лекції.
професійний ріст учителя.

Велике значення для професійного росту вчителя має оволодіння передовим педагогічним досвідом, пошуковою дослідницькою роботою. У результаті ознайомлення з досвідом кращих педагогів, аналізу їх діяльності учитель краще осмислює закономірності навчально-виховного процесу, вчиться педагогічно правильно сприймати кожен вчинок дитини, знаходити причини конфліктів і шукати способи їх розв’язання.

Важливим для педагога є систематичне вивчення філософської та психолого-педагогічної літератури, законодавчих актів держави про освіту, виховання та навчання, зустрічі з новаторами, участь у роботі методичних об’єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань і т.д.

Незамінними джерелами педагогічної інформації залишається педагогічна преса, радіо, телебачення. Вчителеві необхідно оволодівати новими сучасними джерелами інформації, такими, наприклад, як Інтернет. Усі ці джерела швидко реагують на всі зміни, що відбуваються у системі педагогічної освіти, у навчально-виховному процесі. Вони знайомлять з досвідом педагогів-новаторів, науково-педагогічними новинками, матеріалами різного роду зустрічей, конференцій, поміщають праці відомих вчених-педагогів, вітчизняну і зарубіжну літературу.

Щоб досягнути хороших результатів у професійній діяльності, педагогу потрібно систематично вивчати себе, знати свої сильні і слабкі сторони, постійно формувати в собі той внутрішній стержень, на якому буде відбуватися не лише професійний, а й особистісний ріст. Саме у педагогічній діяльності особистісний ріст – неодмінна умова досягнення професіоналізму.