Фактори розвитку: спадковість, середовище, виховання.
Спадковість — це відновлення у нащадків біологічної подібності.
У спадковість передаються: тип нервової системи, деякі безумовні рефлекси (оборонний, орієнтовний), конституція тіла, зовнішні ознаки та власне людські задатки (високоорганізований мозок, задатки до мови, ходіння у вертикальному положенні, до окремих видів діяльності та ін.).
Середовище — все те, що оточує дитину від народження до кінця життя, починаючи з сім'ї, ближнього оточення і кінчаючії середовищем соціальним, в якому вона народжується і яке створює умови для. її розвитку і виховання.
розвитку особистості — становлення та формування її під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання та навчання. Всі психічні процеси є необхідною умовою формування особистості — становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.
Розвиток особистості залежить від спадковості. У навчально-виховній діяльності педагогам слід враховувати, що розвиток особистості школяра має наслідувальний характер, а людська особистість розвивається в діяльності (всебічний розвиток природних задатків людини відбувається тільки в процесі її життєдіяльності), під впливом середовища. Особливості фізіологічного та психічного розвитку пов'язані з анатомо-фізіологічним дозріванням організму (його органів, центральної нервової системи, залоз внутрішньої секреції). Увесь процес розвитку людини поділяють на певні вікові періоди.
фактори формування особистості
Слово «особистість» вживається тільки стосовно людини, і притому починаючи лише з деякого етапу її розвитку. Ми не говоримо «особистість немовляти». Фактично кожний з них – вже індивідуальність... Але ще не особистість! Людина стає особистістю, а не народжується нею. Ми всерйоз не говоримо про особистість навіть дворічної дитини, хоча вона багато чого придбала із соціального оточення.
Спадковість виявляється в тому, що людині передаються основніі біологічні ознаки людини (здатність розмовляти, працювати рукою
Темперамент тісно поєднаний з іншими особливостями особистості. Він є як би тією природною канвою, на яку життя наносить візерунки характеру.
Темпераментом називається сукупність стійких, індивідуальних, психофізіологічних властивостей людини, що визначають динамічні особливості його психічних процесів, психічних станів і поведінки..
Обдарованість – це уроджена схильність до успішного освоєння певної людської діяльності. Обдарованою, відповідно, називають людину, що має гарні задатки по даному виду діяльності. Потрібно відзначити, що бути обдарованим – не означає бути здатним до виконання відповідної діяльності. Це лише означає, що людина легко може освоїти даний вид діяльності і домогтися в ньому значних успіхів.
Талант – це володіння вже розвинутими здібностями, а не тільки задатками. При визначенні поняття "талант" підкреслюється його вроджений характер. Обдарованим може бути дитина, людина, що тільки приступає до освоєння відповідної діяльності, а талановитим – як правило, доросла людина, учений, письменник, художник і будь-хто інший, хто своєю працею довів свою талановитість на ділі.
Геніальний – це людина, що не тільки талановита, але вже домсягнула у своїй області видатних і визнаних успіхів. Якщо обдарованих людей дуже багато (практично кожна людина може бути в чомусь обдарованою), здатних – теж не мало, але трохи менше, ніж обдарованих (далеко не усі з них у силу різних причин можуть цілком розвити свої задатки і перетворити їх у здатності), то талановитих досить мало, а геніальних – тільки одиниці.
5. Розвиток особистості як педагогічна проблема. Тлумачення його представниками біологічного,соціологічного та біосоціологічного напрямів
Представники соціологічного напряму (Ж.-Ж. Руссо, К.-А. Гельвецій, Д. Дідро та ін.) вважали, що вирішальним фактором у розвитку і формуванні особистості є середовище, зокрема домашнє. Вони були переконані, що школа нічого не може вдіяти, якщо дитина живе в несприятливих домашніх умовах. За оцінками прибічників соціологічного напряму, вплив середовища на розвиток особистості становить 90 %.
Представники біосоціологічного напряму (конвергенції) дотримуються думки, що психічні процеси (відчуття, сприймання, мислення та ін.) мають біологічну природу, а спрямованість, інтереси, здібності особистості формуються під впливом соціального оточення.
Залежно від поглядів на роль спадковості чи середовища представники цих педагогічних теорій відводять і різну роль процесові виховання в розвитку особистості: від визнання його цілковитого безсилля щось змінити (Ж. Піаже) до наголошення на необхідності активного втручання в поведінку людини (жорстка «поведінкова інженерія» Б.-Ф. Скіннера).
Лише творча особистість фахівця здатна до оновлення сучасного виробництва, що має орієнтуватися на інтенсивний розвиток. Вирішальну роль у виробництві відіграє ініціативно-перетворювальна діяльність, творчий пошук. Отже, для ефективного функціонування будь-якої галузі виробництва потрібна виробнича творчість як масове явище. А це вимагає постійного професійного самовдосконалення працівника.
6.Фактори соціалізації і формування особистості
Фактори соціалізації є одночасно і середовищні фактори формування особистості. Однак на відміну від соціалізації чинники формування особистості доповнюються ще біологічним фактором. Дійсно, вплив біологічного чинника на формування особистості ігнорувати не можна вже тому, що людина - це живий організм, життя якого підпорядкована як загальним законам біології, так і спеціальними законами анатомії і фізіології. Але в спадок передаються не якості особистості, а певні задатки. Задатки - природна прихильність до тієї чи іншої діяльності. Розрізняють задатки двох видів - загальнолюдські (будова мозку, центральної нервової системи, рецепторів); індивідуальні відмінності природних даних (особливості типу нервової системи, аналізаторів і т.п.).
Таким чином, природні особливості є важливими передумовами, факторами, але не рушійними силами формування особистості. Мозок як біологічну освіту є передумовою появи свідомості, але свідомість - продукт суспільного буття людини. Чим складніше за своїм психічним будовою освіту, тим менше воно залежить від природних особливостей.
Природні особливості обумовлюють різні шляхи і способи формування психічних властивостей. Вони можуть впливати на рівень, висоту досягнень людини в якій-небудь області. При цьому їх вплив на особистість не пряме, а опосередковане. Жодна вроджена особливість не є нейтральною, оскільки вона соціалізується, пронизується особистісним ставленням (наприклад, карликовість, кульгавість тощо). Роль природних факторів неоднакова на різних вікових етапах: чим менше вік, тим в більшій мірі природні особливості позначаються на формуванні особистості.
В той же час не можна переоцінювати і роль соціальних чинників формування особистості. Ще Аристотель писав, що "душа - є неіспісанная книга природи, досвід наносить на її сторінки свої письмена". Д.Локк вважав, що людина народжується з душею чистою, як дошка, вкрита воском. Виховання пише на цій дошці, що йому заманеться (tabula rasa). Французький філософ К. А. Гельвецій учив, що всі люди від народження володіють однаковим потенціалом для розумового і морального розвитку та відмінності в психічних особливостях пояснюються виключно різним впливом середовища і різними виховними впливами.
Соціальна середу розуміється в цьому випадку метафізично, як щось незмінне, фатально зумовлює долю людини, а людина розглядається як пасивний об'єкт впливу середовища.
