Особливості уроків з шестирічними першокласниками

Головна мета навчально-виховного процесу з шестирічни­ми учнями — підготувати їх до систематичного навчання в на­ступних класах. Саме тому під час вивчення всіх предметів велика увага приділяється загальному й фізичному розвитку дітей, формуванню нового типу діяльності - навчання.

Найвиразніше дидактичні особливості уроку в першо­му класі виявляються у способах організації навчальної діяльності і в структурі. Зокрема, на уроках широко пред­ставлено ігрові форми навчання, тривалість уроку скорочено до 35 хв., обов'язково проводяться динамічні паузи, немає до­машніх завдань, а є розгорнуте повторення, по-іншому оціню­ються результати навчальної праці.

Розглянемо, як впливають ці умови на побудову уроку. Фак­тично навчання на уроці відбувається у межах 30 хв., оскільки в його структурі — одна-дві динамічні паузи, які разом з органі­заційним моментом тривають близько 5 хв. Таке зменшення тривалості уроку ставить перед учителем суворі вимоги щодо раціонального використання часу й прискорює перехід від одного етапу до іншого. Отже, урок стає динамічнішим.

Зменшення тривалості уроку загострює проблему еко­номного використання часу уроку. Ось деякі поради щодо заощадження часу:

1) кожний урок обов'язково розпочинати відразу після дзвінка;

2) майже всі записи на дошці робити заздалегідь;

3) усе обладнання має бути «під рукою»;

4) запи­тання класу ставити однозначно, конкретно, не провокувати дітей на перепитування, емоції, вигуки;

5) довести до мініму­му зауваження, що стосуються порушень дисципліни (особли­во недоцільні вони під час пояснення матеріалу, читання, роз­гляду картин);

6) уникати багатослівних інструкцій щодо на­ступної роботи, не повторювати їх;

7) ретельно продумувати проведення дидактичних ігор, щоб не було потреби уточнюва­ти правила й пояснювати використання реквізиту.

8) сприй­мання деяких фактів (ознак, властивостей предметів, явищ, об'єктів);

9) спостереження, аналіз і виділення з допомогою вчи­теля істотних, повторюваних ознак, їх усвідомлення через різноманітні вправи і, нарешті, первинне елементарне уза­гальнення, яке може бути у формі уявлення, поняття, зразка висловлювання, міркування, способу дії.

Відповідно і в струк­турі уроку основні його етапи - повторення, підготовка до зас­воєння нового матеріалу, робота над новим матеріалом, пер­винне закріплення, висновок з уроку.

Як розподілити час між цими етапами? Орієнтиром для молодого вчителя може бути поурочний обсяг матеріалу в підручниках і поради, які є в поурочних розробках. Виходячи з аналізу уроків з різних предметів, можна порадити в перші місяці навчання розпочинати кожний урок організаційним мобілізуючим вступом. Наприклад: «Станьте всі рівненько. Поправте свій одяг. Чи в усіх є все потрібне для уроку матема­тики? Так, тепер всі готові до навчання. Тихенько сядьте». Цей етап недоцільно затягувати, вимагати повної тиші.

На етап повторення вважаємо за доцільне виділити 4—5 хв., оскільки коротко повторюється попередній матеріал і прово­диться цілеспрямована підготовка до вивчення нового. Чим більше уроків з певної теми пройшло, тим частіше слід вклю­чати в поточний урок короткочасне пригадування (приблизно 2 - 3 хв.) саме тих знань, умінь і навичок, які винесено для контролю на кінець теми. З цією метою варто пропонувати дітям завдання з опорою на наочність, наприклад, роботи з моделями слів, таблицями складів, схемами складу числа, се­рією малюнків. Повторення вивченого з орієнтацією на кінце­вий результат навчання потрібне тому, що відсутність до­машніх завдань і бального оцінювання може послабити уваг}' вчителя до міцності засвоєного.

Робота над новим матеріалом - центральний етап уро­ку. Його тривалість — 18 — 20 хв. Цей етап характеризується різноманітністю видів сприймання. Наголошуємо, що деякі вчителі переоцінюють можливості вербальних методів у на­вчанні шестилітніх. Ці діти тяжіють до практичної діяльності, тому завжди при нагоді пояснення вчителя слід поєднувати з вправлянням учнів. Спостерігаються випадки, коли вчителі кілька разів іншими словами пояснюють ту саму думку, а учні вже втратили інтерес до неї: їм хочеться діяти. Отже, важливо вчасно переходити від слів до практичних дій, вводити на етапі ознайомлення з новим матеріалом короткочасні (2 — 3 хв.) са­мостійні роботи практичного характеру з наданням можливості звертатися до зразка, наочності.

На етапі роботи над новим матеріалом важливу роль відігра­ють наслідувальні дії учнів. Тому зразок - економний і доступ­ний засіб, коли учень засвоює новий спосіб дії слідом за вчите­лем: «Слово вимовляється так...»; «Вимовте разом зі мною»; «Ди­віться, як треба писати...»; «Робіть разом зі мною так...», «Фігу­ри, які я виклала на дошці - трикутники, знайдіть їх серед інших фігур»; «Порівняй свій малюнок з тими, які ти бачиш. Що не так? Подивись уважно ще раз. Що тобі хотілося б змінити?»

У структурі уроку місце гри, її тривалість визначають­ся завданнями уроку та змістом самої гри. Протягом уро­ку вчитель може ввести дві-три короткочасні ігрові ситуації різної тривалості, а може і весь урок побудувати у вигляді сю­жетно-рольової гри.

До системи дидактичних ігор для першокласників доціль­но включати такі: на формування розумових операцій (аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення); на відновлення, доповнення цілого; на виключення «зайвого»; драматизації; ігри-конструювання; рольові ігри з елементами сюжету.

Для підвищення результативності уроку із шестирічними учнями важливо вчасно чергувати завдання, що потребу­ють різних видів сприймання. Зокрема, слухову роботу до­цільно змінювати практичними діями з різними рухами. Важливо урізноманітнити й форми завдань. Так, діти можуть працювати індивідуально, разом з учителем (наприклад, ана­лізують звуковий склад слова, пишуть літери, розбирають схе­му речення).

На кожному уроці слід обов'язково приділяти час на виконан­ня самостійних завдань, переважно практичного характеру. їх обсяг і тривалість рекомендуємо визначати з урахуванням того, що дуже короткочасна робота не ефективна, оскільки малюки не відразу починають працювати (кілька разів перекладають зо­шит, змінюють позу, заглядають до сусіда, чекають від учителя особистого звернення). У першому класі, як правило, доціль­на самостійна робота тривалістю 4-5 хв. з опорою на різні форми сприймання і пам'яті. Наприклад, для самостійних завдань на уроках математики, якщо мислительні і практичні дії взаємозв'язані: «Полічи кружечки і розфарбуй їх», «Знайди і підкресли», «Об'єднай лінією», «Склади з фішок приклад і підго­туйся відповісти...», «Намалюй стільки, скільки...»