1. Порядок розроблення проекту стратегічного розвитку регіону.
2. Методичні основи розробки стратегії розвитку територіальної громади.
3. Етапи складання стратегії.
4 Аналіз основних тенденцій та існуючих проблем розвитку територіальної громади.
5. Визначення та оцінка конкурентних переваг та обмежень перспективного розвитку територіальної громади.
6. Прогнозування довгострокового розвитку територіальної громади.
7 Першочергові цілі та оперативні завдання розвитку територіальної громади.
Першочерговою і однією із важливіших функцій місцевих органів державного управління і самоврядування є функція щодо прогнозування розвитку регіону. Ме-тодичною основою в цих питаннях є «Методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій розвитку», затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 29 липня 2002 р. № 224.
Ці Методичні рекомендації встановлюють єдиний порядок та основні методич-ні засади розроблення Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями регіональ-них стратегій розвитку. Вони є типовими і можуть уточнюватися залежно від спе-цифіки регіону.
Регіональна стратегія розвитку (РСР) є стратегічним планом розвитку регіону, що визначає цілі, завдання, пріоритети, напрям сталого економічного і соціально-го розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на середньостроковий (4-6 років) та довгостроковий (10-15 років) періоди.
У регіональній стратегії розвитку з урахуванням загальнодержавних пріорите-тів, оцінки конкурентних переваг, обмежень, загроз і проблем розвитку кожного регіону визначаються першочергові пріоритетні завдання його розвитку, скоорди-новані дії центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямовані на реалізацію визначених завдань, та критерії їх розв’язання.
Регіональна стратегія розвитку є основою для розроблення:
Ø середньострокових програм економічного і соціального розвитку регіонів, що мають визначити показники видатків державного і місцевих бюджетів, необхід-них на наступні бюджетні періоди для стратегічних цілей регіонального розвитку, здійснення яких триває більше одного бюджетного року;
Ø щорічних програм економічного і соціального розвитку регіонів, що визна-чають послідовні заходи першочергової реалізації регіональної стратегії розвитку та необхідні для цього витрати, що включаються до проекту бюджету відповідного регіону на наступний рік;
Ø угод між Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Рес-публіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами щодо регіонального розвитку; визначення депресивних територій.
Нормативно-правовою базою для розроблення Регіональної стратегії розвитку є Конституція України, Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про державне прогнозування та розроб-лення програм економічного і соціального розвитку України», Концепція держав-ної регіональної політики, інші відповідні акти Президента України та Кабінету Мі-ністрів України, нормативні акти органів влади Автономної Республіки Крим, цент-ральних та місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування від-повідного регіону.
Проект Регіональної стратегії розвитку розробляється у складі текстових та графічних матеріалів.
Стратегічний план регіонального розвитку звичайно включає:
Ø вступ з коротким обґрунтуванням мети та підстав для розроблення доку-мента;
Ø описово-аналітичну частину – детально викладений з географічними, істо-ричними, демографічними, економічними, соціальними характеристиками доку-мент у якому здійснений аналіз та оцінка фактичного стану розвитку регіону;
Ø бачення майбутнього або концепцію розвитку регіону – відображення (уза-гальнення) найбільш загальних та тривалих
Ø уявлень про краще майбутнє розвитку регіону та життя його населення, мі-сію регіону;
Ø характеристику конкурентних переваг та обмежень перспективного розвит-ку регіону (СВОТ-аналіз);
Ø стратегічні цілі (напрями) та поетапні плани дій – сукупність стратегічних ці-лей та поетапних планів дій щодо
Ø досягнення всіх стратегічних та оперативних цілей з детальним описом за-ходів, термінів виконання, відповідальних виконавців, джерел фінансування;
Ø механізми реалізації стратегічного плану.
Описово-аналітична частина Регіональної стратегії розвитку має містити дані про:
Ø географічне розташування, оточення регіону;
Ø ландшафтні особливості рельєфу, характеристику ґрунтів та гідрологію;
Ø природно-ресурсний потенціал;
Ø кліматичні умови (температурний режим, опади, вологість повітря, вітри, тощо);
Ø адміністративний поділ, місце в загальнодержавному розподілі праці;
Ø особливості соціально-економічного розвитку в динаміці;
Ø екологічну ситуацію на території регіону;
Ø політичну ситуацію;
Ø фінансово-бюджетну ситуацію;
Ø рівень життя населення та його ділова активність.
Основою для розроблення описово-аналітичної частини стратегічного плану є офіційні дані Держкомстату України, обласних, районних управлінь статистики, ін-формаційні матеріали анкетувань та соціологічних опитувань тощо.
Природно-ресурсний потенціал характеризується станом і прогнозними оцінка-ми земельних, водних, лісових, мінерально-сировинних, оздоровчих і рекреацій-них ресурсів та станом природного середовища.
Оцінка земельних ресурсів здійснюється на основі визначання рівня та ефек-тивності використання земельних ресурсів за даними земельного кадастру (фор-ма 6-зем); рівня господарського використання, розподілу земельного фонду за власниками і землекористувачами, за категоріями земель; рівня забудови земель населених пунктів, промисловості, транспорту і зв’язку, частки земель екологічної мережі; грошової оцінки земель, можливості і умови функціонального перерозпо-ділу земель. Наводяться дані про якісний стан та рівень біопродуктивності зе-мельних угідь та ефективність їх використання.
Оцінка водних ресурсів проводиться шляхом визначення їх обсягів, якісного стану, можливостей збільшення, ступеня та ефективності використання.
Лісові ресурси оцінюються за площею, породним складом, віковою структу-рою, категоріями захищеності, продуктивністю та використанням лісового фонду.
Мінерально-сировинні ресурси (включаючи так звані «техногенні родовища») оцінюються за їх структурою, запасами та можливостями їх приросту, обсягами та умовами видобутку.
Оцінка оздоровчих та рекреаційних ресурсів проводиться шляхом визначення їх придатності для лікування та відпочинку (кліматичні умови, естетична цінність ландшафтів, наявність бальнеологічних властивостей тощо).
Економічний потенціал оцінюється за обсягами, структурою, рівнем викорис-тання, ступенем зношеності основних фондів, розгалуженістю виробничої бази, часткою наукоємних інвестиційно-спроможних галузей і підприємств, здатних до реалізації інноваційної моделі економічного зростання, ступенем кваліфікації тру-дових ресурсів, потужністю, технічним станом та щільністю інженерно-транспорт-ної інфраструктури.
Оцінка науково-технічного потенціалу здійснюється за показниками наявності науково-дослідних, дослідно-експериментальних, упроваджуючих, інформаційних, проектних організацій, вищих навчальних закладів, їх відповідності спеціалізації економіки регіону, кількості та якісної характеристики наукових кадрів, наявності наукових розробок світового рівня, кількості отриманих патентів.
Стан оточуючого природного середовища характеризується рівнями забруд-нення водного та повітряного басейнів, ґрунтів, обсягами накопичення всіх видів відходів та їх видовою структурою, акустичного дискомфорту, електричних і маг-нітних полів, випромінювання і опромінювання, потужністю, структурою та перс-пективами нарощування елементів екологічної мережі (заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, заказники, екологічні коридори тощо).
Оцінка трудового потенціалу включає визначення існуючої та прогнозованої кількості та вікової структури трудових ресурсів, їх кваліфікації, зайнятості та ста-ну на ринку праці (кількість та рівень безробіття тощо).
Туристичний потенціал оцінюється за наявністю, кількісною та якісною харак-теристикою історико-культурних (історична спадщина), природно-кліматичних та медико-санітарних умов, лікувально-оздоровчих, рекреаційних ресурсів, розвит-ком туристичної інфраструктури.
Рівень природно-технічної безпеки характеризується переліком, структурою, розміщенням потенційно небезпечних об’єктів та джерел виникнення надзвичай-них ситуацій, їх розподілом за групами ризику, параметрами зон уражень (площа території, кількість населених пунктів та населення) та наслідками надзвичайних ситуацій, станом об’єктів, переліком, вартістю та джерелами фінансування запо-біжних заходів.
Оцінка просторово-економічного потенціалу (опорного каркасу території) здійс-нюється шляхом виявлення основних ліній та вузлів соціально-економічного роз-витку і тяжіння інвестицій: існуючих чи намічуваних міжнародних транспортних ко-ридорів, інших інфраструктурно-комунікаційних магістралей, головних річок, узбе-режжя морів, прикордонних смуг та розташованих на їх перетині головних міст, а також зон їх стимулюючого впливу.
Перелік та характеристика зовнішніх (екзогенних) факторів розвитку регіону включають питання:
1. Вигідність геоекономічного та геополітичного положення регіону в системі прилеглих регіонів або країн визначається наявністю мережі міжнародних транс-портних коридорів, загальнодержавних та міжрегіональних комунікаційних магіст-ралей тощо.
2. Вплив (реальний та прогнозований) макроекономічної ситуації оцінюється за результатами розвитку економіки країни, кон’юнктури внутрішнього ринку, соці-ально-політичної стабільності в державі тощо.
3. Вплив (реальний та прогнозований) зовнішньоекономічної ситуації оціню-ється на основі здійснення якісної та кількісної характеристики зовнішніх зносин, міжрегіональних та зовнішньоекономічних зв’язків (включаючи участь у транскор-донному та міжрегіональному співробітництві), оцінки кон’юнктури світового рин-ку, зовнішньополітичної ситуації в країнах, що є основними діловими партнерами тощо. Характеристика факторів розвитку регіону зводиться до таблиці.
Таблиця
