Кримінально-правова характеристика злочину, зловживання владою або службовим становищем та перевищення влади або службових повноважень

Стаття 364 передбачає відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, під яким у диспозиції її частини першої розуміється умисне з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою собою влади чи службового становища всупереч інтересам слуби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Передбачений ст. 364 злочин посягає на кілька об’єктів.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений законодавством та посадовими інструкціями порядок здійснення службовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх апарату, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно ви форм власності своїх повноважень. Додатковим безпосереднім об’єктом виступають будь-які соціальні цінності, зазначені в диспозиції ч. 1 ст. 364: охоронювані законом права, свободи, інтереси юридичних осіб, її конституційні права, свободи, будь-які право охоронювані (законні) інтереси. Для констатації складу цього злочину обов’язковим є заподіяння істотної шкоди одному чи декільком із додаткових об’єктів.

Таким чином, зловживання владою або службовим становищем є злочином з матеріальним складом, об'єктивна сторона якого полягає в: 1) діянні - використання службовою особою впади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає в певних діях або бездіяльності суб'єкта; 2) наслідках, що виявляються в істотній шкоді охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; 3) причиновому зв'язку між діянням і наслідками. Злочин є закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (матеріальний склад).

Зловживання владою – це умисне вчинення службовою особою, яка постійно чи тимчасово здійснює функції представника влади, діяння з використанням своїх повноважень, якими вона наділена на підставі законів та інших нормативно-правових актів всупереч інтересам служби.

Зловживання службовим становищем – це будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов'язаних з й посадою.

Використанням влади чи службового становища "всупереч інтересам служби" означає, вчинення службовою особою таких порушень своїх службових обов’язків, які заподіюють істотну шкоду охоронюваним законом інтересам окремих громадян, державним, громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Охоронюваний законом інтерес – це прагнення до користування конкретним матеріальним та / або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Зконам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Відповідно до п.3 примітки до ст.364 істотноа шкода завдана охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб може мати як матеріальний так і нематеріальний характер. Відповідно до п. 3 примітки до ст. 364 КК істотною шкодою, якщо вона полягає в заподіянні матеріальних збитків, вважається шкода, що в 100 та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єкт злочину спеціальний - службова особа (див. п. 1 примітки до ст. 364 КК).

Із суб'єктивної сторони злочин характеризується виною у формі умислу Умисел щодо використання службовою особою влади або службового становища всупереч інтересам служби прямий, а щодо наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб вина може бути як у формі умислу, так і необережності. Обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони є мотиви (корисливий, інша особиста заінтересованість винної особи чи її бажанням задовольнити якісь інтереси третіх осіб).

Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК)

Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК) є злочином з матеріальним складом, його об’єктивна сторона полягає лише в активній поведінці – діях, які: 1) зумовлені службовим становищем винного; 2) пов’язані з реалізацією його службових повноважень; 3) явно виходять за межі цих повноважень; 4) заподіюють істотну шкоду або спричиняють тяжкі наслідки правам, свободам та інтересам фізичних, юридичних осіб або державним чи громадським інтересам; 5) перебувають у причинновому зв’язку із зазначеними наслідками, з настанням яких злочин вважається закінченим.

Перевищення влади або службових повноважень визнається умисне вчинення службовою особою дій, що явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо ними заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (п. 4 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» від 26 грудня 2003 р. № 15). При вирішенні питання про те, чи є вихід за межі наданих прав або повноважень явним, суди мають брати до уваги, наскільки він був очевидним для службової особи та чи усвідомлювала вона протиправність своєї поведінки.

Перевищення влади - це випадки, коли службова особа, що є пред-ставником влади, при виконанні своїх функцій виходить за межі наданих їй повноважень або діє при цьому незаконними методами. Перевищення службових повноважень - це дії службової особи, що не є представником влади, коли при здійсненні наданих їй функцій вона виходить за межі своїх повноважень або застосовує при цьому незаконні методи.

Варто зазначити, що злочин, передбачений ст. 365 КК досить часто вчинявся у формі перевищення влади службовими особами органів місцевого самоврядування (головами сільських, міських та районних рад, їх заступників) та правоохоронних органів.

Так, особи Н. та М., будучи представниками влади, службовими особами відділу карного розшуку Нововолинського МВ УМВС й виконуючи обов'язки працівників міліції, при затриманні особи А., перевищивши надані їм Законом України «Про міліцію» права, явно виходячи за межі своїх владних повноважень, помістивши потерпілого в службовий автомобіль «УАЗ-3909», діючи спільно, групою осіб, безпідставно застосували до потерпілого насильство, завдаючи йому удари руками та ногами в голову.

Наступний приклад: сільський голова с. Перевозець Калуського району особа С., будучи службовою особою, наділеною функціями представника влади та організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими обов`язками, зобов`язаною забезпечувати додержання законодавства на відповідній території, явно вийшов за межі наданої йому влади та службових повноважень і, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, умисно, без укладення договору купівлі-продажу чи іншого оформлення бухгалтерських документів, незаконно відчужив жителю м. Калуша, особі О., 918 метрів недіючого газопроводу високого тиску.

Необхідно зазначити, що аналізований злочин вчинявся у формі перевищення службових повноважень. Як засвідчив аналіз судової практики, виглядають помилковими деякі висновки суду при визначенні форми перевищення влади або службових повноважень.

Так, у вироці по справі № 1-19/2008 року від 06.05.2008 року Івано-Франківського міського суду було зазначено про вчинення перевищення службових повноважень працівником карного розшуку, який в ході проведення досудової перевірки, у службовому кабінеті, під час опитування особи застосував до останньої насильство.

Аналізуючи даний приклад, слід зазначити, що працівник карного розшуку, є представником влади, тобто виконує владні функції, що регламентуються відповідними нормативно-правовими актами, і вийшов за межі повноважень під час виконання своїх функцій. Тому тут необхідно було б вказати на таку форму перевищення, як перевищення влади.

Істотна шкода охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб - це як матеріальна шкода, так і шкода нематеріального характеру. Істотною шкодою у статтях 364, 364¹, 365, 365¹, 365², 367, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарань за цей зло-чин, тлумачення певних термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в ППВСУ "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" від 26 грудня 2003р. №15.

Злочин є закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди охороню-ваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину спеціальний - службова особа (див. п. 1 примітки до ст. 364). Організаторами, підбурювачами, пособниками перевищення влади чи службових повноважень можуть визнаватись як службові, так і неслужбові особи. Дії таких співучасників потрібно кваліфікувати за відповідними частинами статей 27 та 365 КК.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною (або змішаною) формою вини. При цьому діяння може бути вчинене пише умисно, а щодо наслідків можлива як умисна, так і необережна форма вини. Мотиви та мета вчинення таких дій можуть бути різними й на кваліфікацію злочину, зазвичай, не впливають.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч 2 ст. 365) є: перевищення влади або службових повноважень, яке супроводувалося:

1) насильством (фізичним насильством – незаконним позбавленням волі, завданням побоїв або ударів, заподіянням легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, учиненням мордування; психічним насильством - створенням реальної загрози заподіяння фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких родичів тощо);

2) погрозою застосування насильства;

3) застосуванням зброї чи спеціальних засобів. У законодавстві України існують різні поняття спеціальних засобів, і не всі вони підходять для цілей вказаної статті КК України. Наприклад, спеціальними засобами визнаються «оптичні, математичні, хімічні, технологічні та інші засоби (у тому числі матеріали, речовини тощо) та обладнання, іцо використовуються для розроблення, виробництва, впровадження, сертифікаційних випробувань голографічних захисних елементів» або ж «технічні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, програмне забезпечення, препарати та інші вироби, призначені (спеціально розроблені, виготовлені, запрограмовані або пристосовані) для негласного отримання інформації».

Тому треба або визначити поняття «спеціальні засоби» у КК України, або зазначити, що йдеться про спеціальні засоби, призначені для заподіяння фізичної шкоди людині.

4) болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування – це дії, що завдають особливого фізичного болю чи моральних страждань і полягають у протиправному застосуванні спеціальних засобів (наручників, гумових кийків, отруйних газів, водометів тощо), тривалому позбавленні людини їжі, води, тепла, залишенні її у шкідлвих для здоров'я умовах, використанні вогню, електроструму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, а також у приниженні честі, гідності, заподіянні душевних переживань, глумлінні тощо.

Особливо кваліфікуюча ознака злочину (ч 3 ст. 365) - спричинення ним тяжких наслідків. Відповідно до п. 4 примітки до ст. 364 КК, тяжкими наслідками у ст. 365 КК, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються ті, що в 250 та більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Судам необхідно відмежовувати перевищення влади або службових повноважень від зловживання владою або службовим становищем. Загалом, перевищення влади або службових повноважень є різновидом зловживання владою владою або службовим становищем. Згідно з роз’ясненням ПВСУ, при зловживанні владою або службовим становищем особа незаконно, всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і повноваження, а під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти:

а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства;

б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов;

в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;

г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти (абз. 2 п. 5 ППВСУ "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" від 26 грудня 2003 р. № 15).

Умисне заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні влади або службових повноважень кваліфікується за сукупністю злочинів – за ч. З ст. 365 КК та однією з таких статей: 112, 115, 121, 348, 379, 400 КК; вчинення ж таких дій через необережність охоплюється ч. З ст. 365 КК і додаткової кваліфікації за статтями 119 або 128 КК не потребує. Умисне вбивство чи умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, вчинене службовою особою при перевищенні меж необхідної оборони, кваліфікується за статтями 118 або 124 КК. Якщо перевищення влади або службових повноважень призвело до самогубства потерпілого чи спроби його вчинити, наслідком якої стало тяжке тілесне ушкодження, дії службової особи підлягають кваліфікації за ч. З ст. 365 КК і додаткової кваліфікації за ст. 120 КК не потребують (п. 11 ППВСУ від 26 грудня 2003 р. № 15).

У разі, коли при перевищенні влади або службових повноважень фізичне насильство полягало в катуванні, відповідальність за яке перед-бачена ч. 1 ст. 127 КК, вчинене охоплюється ч. 2 ст. 365 КК. Якщо ж катування містило ознаки злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 127 КК, дії службової особи необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 2 ст. 127 і ч. 2 ст. 365 КК. Перевищення влади або службових повноважень, поєднане з незаконним позбавленням особи волі (частини 1 або 2 ст. 146), кваліфікується за ч. 2 ст. 365 КК, якщо таке позбавлення волі потягло тяжкі наслідки (ч. З ст. 146) - за ч. З ст. 365 КК. Вчинення цих злочинів організованою групою належить кваліфікувати за сукупністю ч. З ст. 146 і ч. З ст. 365 КК (п. 12 ППВСУ від 26 грудня 2003 р. № 15).

Перевищення влади або службових повноважень, поєднане з умисним знищенням або пошкодженням чужого майна без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 347, ч. 1 ст. 352, ч. 1 ст. 378, ч. 1 ст. 399), кваліфікується за відповідною частиною ст. 365 КК і додаткової кваліфікації за переліченими статтями про злочини проти власності не потребує. Якщо перевищення влади чи службових повноважень було поєднане з діями, відповідальність за які передбачено частинами другими зазначених статей, а також ч. З ст. 399 КК, вчинене винним має кваліфікуватися за сукупністю злочинів (п. 14 ППВСУ від 26 грудня 2003 р. № 15).

Коли службова особа перевищила владу чи службові повноваження з метою запобігти шкідливим наслідкам, більш значним, ніж фактично заподіяна шкода, та їх не можна було відвернути іншими засобами, її дії, як вчинені в стані крайньої необхідності, відповідно до ст. 39 КК не можуть бути визнані злочинними (п. 15 ППВСУ вщ 26 грудня 2003 р. № 15). Питання про відповідальність службової особи, що перевищила владу або службові повноваження на підставі наказу чи розпорядження керівника, і це потягло шкідливі наслідки, вирішується беручи до уваги вимоги ст. 41 КК (п. 16 ППВСУ від 26 грудня 2003 р. № 15). Злочини, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 157 (перешкоджання здійсненню виборчого права), ч. 2 ст. 162 (порушення недоторканності житла), статтями 371-373 (завідомо незаконні затримання, привід або арешт, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, примушування давати показання) та ч. 2 ст. 376 КК (втручання в діяльність судових органів) — це спеціальні види перевищення влади чи службових повноважень. Кваліфікація дій виконавців і співучасників цих злочинів ще й за ст. 365 КК можлива лише за наявності реальної сукупності останніх (п. 17 ППВСУ № 15 від 26 грудня 2003р.).

Члени громадських формувань з охорони громадського порядку під час здійснення такої охорони мають спеціальні владні повноваження, а отже, виконують функції представників влади. У зв'язку з цим за наявності в їхніх діях ознак перевищення влади або службових повноважень вони притягаються до відповідальності за відповідною частиною ст. 365 КК (п. 18 ППВСУ від 26 грудня 2003 р. №15). Військова службова особа за перевищення влади чи службових повноважень несе відповідальність за ст. 424 КК (п. 19 ППВСУ від 26 грудня 2003 р. № 15).

31. Кримінально-правова характеристика незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин.

 

1. Незаконне втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп'ютерних мереж, що призвело до перекручення чи знищення комп'ютерної інформації або носіїв такої інформації, а також розповсюдження комп'ютерного вірусу шляхом застосування програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в ці машини, системи чи комп'ютерні мережі і здатних спричинити перекручення або знищення комп'ютерної інформації чи носіїв такої інформації,-

 

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

 

2. Ті самі дії, якщо вони заподіяли істотну шкоду або вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб,-

 

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

 

1. Розвиток методів обробки інформації за допомогою комп'ютерів призвів до застосування цих машин в усіх галузях національної економіки та інших сферах суспільного життя. Значна кількість таких машин об'єднана комп'ютерними мережами, деякі з них набули інтернаціонального характеру. За цих умов виникли і набули суспільної небезпеки різні діяння, що заподіюють шкоду нормальній роботі комп'ютерів та комп'ютерних мереж, яка поряд зі встановленим порядком використання ЕОМ та комп'ютерних мереж становить об'єкт цього злочину.

2. Предметом злочину є: 1) автоматизовані електронно-обчислювальні машини (комп'ютери, АЕОМ), у т.ч. персональні; 2) їх системи; 3) комп'ютерні мережі.

 

Під системами автоматизованих електронно-обчислювальних машин розуміються операційні системи (MS- DOS, Windows та інші), які встановлюються на певній машині і за допомогою яких здійснюється її робота, а також різні прикладні системи (тобто інформаційні системи, у т.ч. системи управління), як встановлені для локальної роботи на певній машині, так і відкриті для доступу з інших машин через комп'ютерну мережу.

 

Комп'ютерна мережа - це сукупність програмних і технічних засобів, за допомогою яких забезпечується можливість доступу з однієї АЕОМ до програмних чи технічних засобів іншої (інших) АЕОМ та до інформації, що зберігається у системі іншої (інших) АЕОМ.

 

3. Об'єктивна сторона злочину проявляється у формі:

І) незаконного втручання у роботу АЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж, що призвело до перекручення чи знищення комп'ютерної інформації або носіїв такої інформації; 2) розповсюдження комп'ютерного вірусу. Останнє є злочинним лише у разі застосування для цього спеціальних знарядь - програмних чи технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в АЕОМ, системи чи комп'ютерні мережі і здатних спричинити перекручення або знищення комп'ютерної інформації чи носіїв такої інформації.

 

Незаконне втручання в роботу АЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж - це проникнення до цих машин, їх систем чи мереж і вчинення дій, які змінюють режим роботи машини, її системи чи комп'ютерної мережі, або ж повністю чи частково припиняють їх роботу, без дозволу (згоди) відповідного власника або уповноважених ним осіб, а так само вплив на роботу АЕОМ за допомогою різних технічних пристроїв, здатних зашкодити роботі машини.

 

Комп'ютерна інформація - це текстова, графічна чи будь-яка інша інформація (дані), яка існує в електронному вигляді, зберігається на відповідних носіях і може створюватись, змінюватись чи використовуватись за допомогою АЕОМ.

 

Під носіями комп'ютерної інформації розуміються жорсткі магнітні диски різних типів, які є частиною системного блоку АЕОМ або долучаються до нього за допомогою спеціальних пристроїв, гнучкі магнітні диски (дискети), оптичні диски (компакт-диски) тощо.

 

Ч. 1 ст. 361 охоплюються як випадки проникнення (впливу) у працюючу АЕОМ, систему чи мережу (наприклад, проникнення до системи одного працюючого персонального комп'ютера з іншого персонального комп'ютера), так і несанкціоноване увімкнення непрацюючої машини і проникнення до її системи (вплив на її роботу), якщо воно здійснюється за допомогою зазначених у цій статті знарядь.

 

Перекручення комп'ютерної інформації - це будь-яка зміна такої інформації за відсутності можливості відновити ті й фрагменти, які зазнали змін, в їх первісному вигляді.

 

Під знищенням комп'ютерної інформації розуміється повна втрата можливості користування відповідною інформацією. Знищенням слід вважати не лише ліквідацію файла, каталогу тощо, у вигляді яких існувала інформація, а й приведення інформації у такий стан, який виключає можливість використання всієї інформації чи значної й частини. Під знищенням носіїв комп'ютерної інформації слід розуміти фізичне знищення відповідних матеріальних предметів або таку зміну їх властивостей, яка призводить до неможливості подальшого зберігання комп'ютерної інформації на цих носіях.

 

Розповсюдженням комп'ютерного вірусу слід вважати введення до АЕОМ, їх системи або комп'ютерної мережі шляхом застосуван-

 

ня вказаних засобів хоча б одного комп'ютерного вірусу - комп'ютерної програми, здатної у разі її активізації порушувати нормальну роботу АЕОМ, системи чи комп'ютерної мережі, а також знищувати чи пошкоджувати комп'ютерну інформацію.

 

Програмними засобами, про які йдеться у ст. 361, є різні комп'ютерні програми, використання яких створює можливість для незаконного проникнення у комп'ютер, його систему чи комп'ютерну мережу або ж полегшує таке незаконне проникнення. Під технічними засобами у ст. 361 розуміються будь-які технічні пристрої, за допомогою яких без використання комп'ютерних програм здійснюється вплив на роботу АЕОМ.

 

Закон передбачає обов'язкову властивість застосовуваних для вчинення даного злочину програмних і технічних засобів: їх здатність спричинити перекручення або знищення комп'ютерної інформації чи носіїв такої інформації.

 

Злочин у першій його формі вважається закінченим з моменту настання хоча б одного із зазначених наслідків - перекручення чи знищення комп'ютерної інформації, знищення носіїв (хоча б одного носія) такої інформації, а у другій формі - з моменту вчинення дій, якими досягається передача на іншу АЕОМ, до системи або комп'ютерної мережі хоча б одного комп'ютерного вірусу чи програми, яка містить такий вірус.

 

4. Суб'єкт злочину загальний.

 

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною, Злочинні дії можуть бути вчинені лише з прямим умислом, тоді як ставлення винного до наслідків злочину може характеризуватись як прямим, так і непрямим умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками (ч, 2 ст. 3 61) злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) заподіяння ним істотної шкоди.

 

Про поняття повіторності див. ст. 32 та коментар до неї, про поняття вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою - ст. 28 та коментар до неї.

 

Істотною шкодою слід вважати знищення чи перекручення внаслідок злочинних дій комп'ютерної інформації, або знищення чи пошкодження носіїв такої інформації, в результаті якого власнику чи законному користувачеві АЕОМ чи комп'ютерної мережі заподіяно шкоду, яка є істотною для цього суб'єкта. Питання істотності такої шкоди є питанням факту і потребує вирішення у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.