Порушення обов'язків щодо охорони майна (ст. 197 КК)

Цей злочин є спеціальним видом причетності до злочину (наприклад, до крадіжки) та створює передумови для небезпечного впливу на чуже майно стихійного лиха чи інших деструктивних факторів.

Предметом цього злочину є чуже майно, яке передане (доручено) власником іншій особі для зберігання чи охорони. Потерпілим від цього злочину є власник майна, який передає його іншій особі на збереження чи під охорону.

З об’єктивної сторони злочин характеризується сукупністю таких обов’язкових ознак:

1) суспільно небезпечним діянням, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків;

2) наслідками у вигляді тяжких наслідків для власника майна;

3) причиновим зв’язком між вказаними діями та наслідком.

При кваліфікації цього злочину необхідно передусім з’ясувати у чому саме полягало порушення винною особою обов’язків щодо охорони майна. Для цього варто знати що невиконання обов’язків та їх неналежне виконання.

Невиконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків – це невчинення винною особою відповідних дій (бездіяльність) за умови, коли вона повинна і могла їх вчинити, при цьому такі дії мають входити до кола її обов’язків та бути спрямованими на попередження настання тяжких наслідків для власника майна (наприклад, викликати міліцію у разі посягання на майно, що охороняється чи зберігається, загасити пожежу чи викликати пожежну охорону, повідомити відповідним органам чи власникові про інші загрози знищення або пошкодження майна, включити сигналізацію на охоронюваному об’єкті або контролювати на ньому процес відеоспостереження, перевірити периметр охоронюваного об’єкта на наявність можливих місць проникнення до нього тощо).

Неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків – це невчинення винною особою в повному обсязі дій щодо охорони чи збереження чужого майна або вчинення їх не в тому порядку, як це передбачалося, а також недбале чи несумлінне ставлення до них за умови, що вона повинна і могла їх вчинити.

Кваліфікуючи це діяння, необхідно встановити:

– по-перше, які саме дії особа повинна була і могла вчинити за даних умов. Зокрема, слід з’ясувати: які саме конкретні обов’язки покладалися на особу; де такі обов’язки передбачені; які з цих обов’язків не виконано чи виконано неналежним чином; які саме нормативно-правові акти порушено винним; чи мала особа реальну можливість виконати належним чином покладені на неї обов’язки; який був стан здоров’я в особи під час виконання обов’язків щодо збереження чи охорони чужого майна; чи не вплинули на виконання цих обов’язків стихійні сили природи, дії технічних факторів чи інших осіб;

– по-друге, чи зумовило невиконання або неналежне виконання особою своїх обов’язків спричинення тяжких наслідків для власника майна.

Невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків може створити умови для вчинення щодо такого майна різних злочинів. Якщо особа, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна, своїми діями сприяла вчиненню щодо нього конкретного злочину (зокрема, крадіжки або умисного знищення чи пошкодження майна), то вчинене нею слід кваліфікувати як співучасть у такому злочині.

Склад цього злочину відсутній, коли в особи не було можливості забезпечити збереження чи охорону майна (наприклад, внаслідок сти­хійного лиха, раптового приступу хво­роби, застосування до неї непереборного фізичного чи психічного примусу тощо).

Тяжкі наслідки у цьому злочині є оціночним поняттям. Вони підлягають встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи. Такими наслідками можуть бути, зокрема: викрадення у власника, пошкодження або знищення майна у великих розмірах, у великій кількості, особливо важливого для виробництва майна, сімейної реліквії, раритетної чи унікальної речі. Для наявності об’єктивної сторони цього складу злочину необхідне настання, внаслідок порушення особою обов’язків щодо зберігання чи охорони майна, тяжких на­слідків, які мають перебувати в причинному зв’язку з цим порушен­ням.

Злочин є закінченим з моменту настання тяжких наслідків для власника майна (матеріальний склад).

Суб’єкт цього злочину – спеціальний. Ним може бути фізична осудна особа з 16-річного віку, яка не є службовою особою та якій доручено зберігання чи охорону чужого майна (зокрема, на підставі трудового договору чи спеціального доручення). Наприклад, це охоронник, сторож, гардеробник, водій-експедитор, кур’єр, лісник, пастух тощо. Для службової особи кримінальна відповідальність за такі дії настає за службову недбалість за ст. 367 КК.

Із суб’єктивної сторони цей злочин характеризується складною формою вини: стосовно порушення обов’язків щодо охорони майна – умислом чи необережністю, а стосовно ставлення до тяжких наслідків – тільки необережністю (злочинною самовпевне­ністю або злочинною недбалістю).