Стаття 352. Умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок

1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить службовій особі чи громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких родичів – караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загально небезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Цими злочинами може бути спричинена матеріальна шкода працівникові правоохоронного органу (ст. 347), службовій особі чи громадянинові, який виконує громадський обов'язок (ст. 352), або ж їх близьким родичам. Дії, передбачені частинами другими статей 347 та 352, посягають також на життя, здоров'я і власність невизначеного кола осіб.

Предметом злочинів може бути як рухоме, так і нерухоме майно, яке є власністю працівника правоохоронного органу (ст. 347), службової особи, громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 352), чи когось із їх близьких родичів. За цими статтями треба кваліфікувати і знищення чи пошкодження майна, яке перебуває у відповідальному володінні потерпілого чи його близького родича.

Об'єктивна сторона розглядуваних злочинів полягає у знищенні чи пошкодженні майна.

При вирішенні питання, чи є злочином умисне знищення або пошкодження майна, потрібно враховувати не тільки вартість і розмір майна в натуральному виді (вага, обсяг, кількість), а й значення знищеного чи пошкодженого майна для потерпілого. Знищення малоцінного майна або незначне пошкодження майна без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 статей 347 і 352, відповідно до ч. 2 ст. 11 не є злочином.

Знищення й пошкодження майна може вчинятися як шляхом активних дій, так і шляхом бездіяльності. Способи знищення чи пошкодження майна, крім вказаних у ч. 2 статей 347 і 352, на кваліфікацію вчиненого не впливають.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння майнової шкоди потерпілому. Якщо знищити чи пошкодити майно винній особі не вдалося з причин, що не залежали від її волі, вчинене треба кваліфікувати як замах на цей злочин.

Суб'єктом злочину є особа, якій виповнилося 16 років. За знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків шляхом підпалу, вибуху або іншим загально небезпечним способом або таке, що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, відповідальність настає з 14-ти років. Службові особи, які вчинили дії, передбачені ч. 2 ст. 347, із використанням свого службового становища, несуть відповідальність за ст. 365 чи ст. 424 та згаданою нормою.

Суб'єктивна сторона цих злочинів характеризується умисною формою вини.

Передбачені статтями 347 і 352 злочини можуть вчинюватися виключно у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків, службовою чи громадською діяльністю службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. При цьому майно може бути знищено чи пошкоджено як до, так і під час або після їх виконання.

Знищення або пошкодження майна з метою впливу на працівника правоохоронного органу (крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 11) треба кваліфікувати за сукупністю злочинів – за статтями 343 і 347.

Знищення чи пошкодження майна (крім малоцінного або на незначну суму) під час вчинення опору працівникові правоохоронного органу також треба кваліфікувати за сукупністю злочинів – за статтями 342 і 347.

Кваліфікуючими ознаками є знищення або пошкодження майна: а) шляхом підпалу; б) вибуху; в) іншим загально небезпечним способом; г) яке спричинило загибель людей або г) інші тяжкі наслідки.

Перші три ознаки мають місце, коли підпалом, вибухом (використанням вибухових речовин або бойових припасів), затопленням, отруєнням свійських тварин, улаштуванням обвалу стіни будинку або іншими діями створюється загроза життю чи здоров'ю людей або загроза заподіяння значної матеріальної шкоди як самому потерпілому, так і іншим особам, навколишньому природному середовищу тощо.

При цьому винний усвідомлює або повинен був усвідомлювати, що таке знищення чи пошкодження майна є небезпечним для життя або здоров'я людей, майна інших осіб, довкілля або є ефектним (таким, що створює враження) або ефективним (яким досягається бажаний результат) способом знищення чи пошкодження майна. Тобто спосіб, без якого досягти бажаного результату було б неможливо або було б непросто.

До інших тяжких наслідків віднесено, зокрема: заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості – двом або більше особам або заподіяння серйозної майнової шкоди.

У разі, коли винний при вчиненні злочину усвідомлював суспільно небезпечний характер знищення або пошкодження майна, передбачав, що внаслідок зазначених дій настане смерть або будуть спричинені тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, або ж буде заподіяна матеріальна шкода не тільки особам, зазначеним у будь-якій із розглядуваних статей, і бажав або свідомо припускав настання таких наслідків, вчинене, залежно від конкретних обставин, потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 347 або ст. 352 та відповідними статтями КК, що передбачають відповідальність за інші злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, життя та здоров'я особи чи власності.

Якщо психічне ставлення винного до людських жертв чи інших тяжких наслідків було необережним, вчинене треба кваліфікувати лише за ч. 2 ст. 347 або ч. 2 ст. 352.