Функції філософії - основні напрями застосування філософії, через які реалізуються її цілі, завдання, призначення

Функції філософії:
1) пізнавальна (світоглядна) полягає в тому, що вона, з одного боку, озброює людей знанням про світ, людину, про зв'язки і закони, а з іншого – здійснює вплив на кожну форму суспільної свідомості, детермінуючи необхідність для кожної з них усвідомлювати дійсність крізь призму відношення "людина – світ".
2) методологічна полягає в тому, що філософія виробляє основні методи пізнання навколишньої дійсності
3) культуротворча
4) людинотворча
5) виховна
6) критична

Парадигма - це модель (зразок), постанови і розв'язання проблем.
Парадигми:
1) онкологічна
2) гносеологічна
3) культурологічна
4) антропологічна

Термін «парадигма» у філософію науки уперше впровадив позитивіст Густав Бергман, однак справжній пріоритет у його використанні і поширенні належитьТомасу Куну. У своїй книзі «Структура наукових революцій» (1962) Кун говорить про можливості виділення двох основних аспектів парадигми: епістемічного й соціального. У епістемічному плані парадигма — це сукупність фундаментальних знань, цінностей, переконань і технічних прийомів, що виступають як зразок наукової діяльності. У соціальному — парадигма характеризується через поділяюче її конкретне наукове співтовариство, цілісність і границі якого вона визначає.

3. Софіологія (грец. sophia - мудрість і logos - вчення) - розділ філософії, який досліджує феномен мудрості.

Одним із аспектів софіології є осмислення софійності історії - сходження людства із стану тваринної несвободи на стадію Боголюдства.

Софійний від слова софія – мудрість. Т ут філософія предстає як художньо-світоглядна форма мислення, постає не як строга теорія, а скоріше як спосіб міркування і форма міркування над життєво важливими питаннями. Така форма була поширена на Сході. На заході бере своє походження від Сократа. Був властивий українській традиції філософствування, зокрема вченню Сковороди – не наукові трактати, а поетичні твори. Поема Лукреція Кара “Про природу речей”, “Діалоги” Платона.

Епістемний – знання – саме в цій формі філософія постає як наука наук, як теоритична форма світогляду у виляді строго визначених теорій, понять, способів мислення та обгрунтування. Ця форма більш характерна саме для західної парадигми. В більш зрілому вигляді – Платон, Аристостель. Була панівною у західній філософії аж до ХХ століття. Найбільш зріле – Гегель та нісецька класична філософія.

Етноментальність - це сукупність психічних настанов і мотивацій щодо світу, які формуються і функціонують як взаємодія свідомого і позасвідомого в індивідуальній і соціальній психіці людей. Таким чином, вона щільно пов’язана із “психологією народів», є виявом їхньої суб’єктності, неповторності у способах мислення і почування, сприйняття і дії.

Етноментальність - це особливий стиль світосприйняття – стиль мислення і поведінки, властивий тільки даному етносу. Етноментальність виступає традиційним ядром кожної етнонаціональної культури, завдяки чому вона має потенціал самозбереження, саморозвитку та самоорганізації навіть у несприятливих умовах.

4.ФІЛОСОФІЯ. Слово філософія складається з двох слів: філіо (любов) і софія (мудрість).
Філософія – це особлива форма пізнання світу, що виробляє систему знань про фундаментальні принципи буття людини, про найзагальніші суттєві характеристики людського ставлення до природи, суспільства та духовного життя у всіх його основних проявах. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.
Своїм основним завданням філософія має встановлення перших, основних істин, які слугують першопочатком або принципами для інших істин. Як наука філософія встановлює свої істини шляхом дослідження і доведення. Тобто філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу

На сучасному етапі в наукових колах прийнято виділяти такі основні галузі філософії:

· Метафізика — займається вивченням природи реальності, в тому числі відносин між розумом і тілом, матерії і випадку, подій і причин. Традиційні відгалуження метафізики — космологія і онтологія.

· Епістемологія пов'язана з природою і обсягом знань, а також питанням: чи можливе знання взагалі. Серед центральних завдань епістемології проблема, породжена скептицизмом, а також відносини між істиною, вірою і обґрунтуванням.

· Етика, або «моральна філософія», пов'язана з питаннями про те, як людина має чинити в різних обставинах і чи можна взагалі це визначити. Основні галузі етики — метаетика, нормативна етика та прикладна етика. Метаетика стосується характеру етичної думки, порівняння різних етичних систем, вона намагається відповісти на питання: чи існують абсолютно етичні істини і як пізнати такі істини. Етика також пов'язана з ідеєю моральності.

· Політична філософія займається вивченням державного управління, відносин окремих осіб і громад у державі. Вона включає в себе питання просправедливість, добро, право, власність, права і обов'язки громадянина.

· Естетика має справу із категоріями краси, мистецтва, задоволення, сенсорно-емоційними цінностями, сприйняттям, а також питаннями смаку і настроютощо.

· Логіка вивчає форми та закони мислення. Починаючи з кінця 19 століття, математики, зокрема Готлоб Фреге, зосереджувались на математичній обробці логіки, відтак сьогодні розвиваються математична логіка і філософська логіка.

· Філософія свідомості, предметом якої постає природа свідомості, а також співвідношення свідомості та фізичної реальності. Для неї характерне протистояння дуалізму та матеріалізму. В останні роки філософія свідомості все більше зближується із когнітивною наукою.

· Філософія мови досліджує природу, походження та використання мови, а також залежність пізнавального процесу та мови.

· Філософія релігії — гілка філософії, яка прагне концептуалізувати релігію, її природу та функції, філософськи обґрунтувати уявлення про божества.