Вимірювання дирекційних кутів за топографічною картою

Всі роботи які пов'язані з обстеженням територій і вишукуваннями, проектуванням та будівництвом об'єктів народного господарства нашої держави вимагають їх орієнтування відносно сторін світу і існуючих об'єктів на місцевості. Орієнтування виконують відносно початкових орієнтирних напрямків. Початковими орієнтирними напрямками в геодезії прийняті наступні: істиний, магнітний і осьовий меридіани. Таким чином через будь- яку точку на місцевості можна провести істиний, магнітний та осьовий меридіани або лінію паралельну осьовому меридіану. Розташування всіх меридіанів відносно один одного може бути будь- яке тому, що воно залежить від місця розташування самої точки на земній поверхні. Орієнтування лінії на земній поверхні полягає в визначенні горизонтального кута між початковим орієнтирним напрямком і даною лінією. Оскільки існує три початкових напрямки, то горизонтальні кути визначені відповідно них мають свої назви. Все залежить від того, відносно якого початкового напрямку виконують орієнтування.

Коли орієнтування виконують відносно істинного меридіану то визначають істиний азимут.

Істинним азимутом називається горизонтальний кут, якии відраховується від північного напрямку істинного меридіану за ходом годинникової стрілки та напрямом на предмет і змінюється від 0° до 360° позначається великою буквою А.

Якщо орієнтування виконують відносно магнітного меридіану то визначають магнітний азимут.

Магнітним азимутом називається горизонтальний кут, якии відраховується від північного напрямку магнітного меридіану за ходом годинникової стрілки та напрямком на предмет і

змінюється від 0° до 360° позначається великою буквою Am

Якщо орієнтування виконують відносно осьового меридіану то визначають дирекційний кут.

Дирекційним кутом називається горизонтальний кут, який відраховується від північного напрямку осьового меридіану або лінії паралельної йому за ходом годинникової стрілки та напрямом на предмет і змінюється від 0° до 360° позначається грецькою буквою а.

На рис. 22 приведено положення точок В і М, які розташовані на земній поверхні, та їх азимути і дирекційні кути.

Істинний і магнітний меридіани, як правило, не співпадають.

Рис. 22. Схема взаємозв'язку дирекційних кутів і азимутів

Горизонтальний кут, який відлічується від істинного меридіану до магнітного меридіану називається схиленням

магнітної стрілки і позначається малою грецькою буквою S.

Якщо магнітний меридіан відхиляється від істинного на схід, то схилення магнітної стрілки називається східним і має знак

додатній (+), коли магнітний меридіан відхиляється від істинного на захід, то схилення магнітної стрілки називається західним і має знак від'ємний (-)

Так, на рис.22, а схилення магнітної стрілки східне і має знак додатній (+), а на рис.22, б схилення магнітної стрілки західне і має знак від'ємний (-).

Горизонтальний кут, який відлічується від істинного меридіану до осьового меридіану або лінії паралельної йому називається зближенням меридіанів і позначається малою грецькою буквою У.

Якщо осьовий меридіан відхиляється від істинного на схід, то його називають східним зближенням, а коли осьовий меридіан відхиляється від істинного на захід, то його називають західним зближенням.

Так, на рис.22, а зближення меридіанів західне і має знак від'ємний (-), а на рис.22, б зближення меридіанів східне, а тому має знак (+).

Між істинним і магнітним азимутами та дирекційними кутами при відомих схиленнях магнітної стрілки і зближеннях меридіанів існує наступна математична залежність

A = Am+ S;

A = а + S. (14)