Прирощення координат, спос..вирах

Обчислення координат точок теодолітних ходів проходять в такому порядку.за результ.привязки обчислити азимут 1 зі сторін теодолітного ходу і координати однієї з його точок.2 обчислити горизонтальні проекцій похилих ліній і недостат. Відстані між точками.3 визначення і розподіл кутову неувязку у внутрішніх кутах.4 обчислювати азимути ліній теодл. Ходів і перевести іх в румби. 5 Обчислити прирости координат визначити і ропощілити неув’язку в приростах координат.6. обчислити координати точок теодол ходів. Обчислення координат вершин теодол. Полігона і точок теодолітних ходів ведуть у спец ввідомості яку вписують в значення вимірів кутів і дожин ліній отримані врезультаті прив’язки до опорних пунктів значення вимірів кутів і довжин ліній та координат точок полігону. Роботу починають з визначення і усунененя кутової неув’язки, яка виникає врезультаті помилок, допущених під час вимірювання кутів. З цією метою знаходьть суму виміряних внутрішніх кутів полігону ∑_вим.і ∑_{в. теор.}. остання обчислюють за відомою формулою ∑В_теор.=180⁰(n-2) кутову неув’язку f_В в теод. Полігону знаходять за різницею практичних і теоретичних сум його кутів f_В=∑В_вим.-∑в_теор. Перекон.. у допустимості кутової неув’язки вносять поправки у виміряні кути.

 

Невязки в приростах координат.

Виникають через помилки вимірювань довжин ліній. У зімкнутому полігоні алгебраїчна сума приростів координат має = 0.відрізок 1-1^’ називається лінійною (абсол неувязкою)f абс приростів координат. Її величину визначають за теоремою піфагора. Відносна неув’язки приростів координат за відношення абсол неув’язки fабс до периметра.

35) Способи визн. площ. Графічний.

Площі визн. способами:аналітичним – за результатами вимір. площ. планіметром. Графічний полягає у поділі зобр. на плані чи карті ділянки місцевості на прості геом.фігури: трапеції, прямокутники. Цим способом зручно користуватися, коли границею ділянки є мала лінія з невеликою к-стю поворотів. У розрахунки в першу чергу включаються лінії довжини яких виміряні безпосередньо на місцевості.Вимірявши вмасш. Плану потрібні величини, знаходять площу даної фігури, а площа ділянки рівна сумі площ фігур. Чим більші масш. Тим точніші результати і розрахунки слід включати в першу чергу лінії виміряні на місцевості.Для усунення грубих помилок і підвищення точності площу кожної фігури визначаю двічі викор. Різні лінійні величини чи розбивають ділянку на інш. геом.фігури,допустима відносна похибка 1/200.Нерідко до лінії теодолітних чи бусол.ходів примикають криволінійні контури, перпендикуляри опущені з певних характерних точок кривої утв. трапеції.

Визначення площ палетками

Палетка – накреслена на прозопому матеріалі сітка квадратів із сторонами:2,4,5 чи 10мм.чи паралельних рівновіддалених ліній.

Палетки використовуються для визначення площ ділянок,що мають криволінійні конткри. Квадрату палетку накладають на контур ділянки і підраховують кількість повних і не повних квадратів.Загальну площу ділянки визначають за формулою:S=(n₁+ 1/2n₂)C.Для підвищення точності площі ділянки визн. двічі. Перший раз палетку ложать прямо другий раз повертають на 45⁰,квадрат 4х4 масштаб 1:25000. 0,4*250=100 100*100=1га; 5х5;1х10000 0,5*100=0,25га;50*50-0,2500м²

 

37)Будова і перевірки планіметра.

Планіметр – прилад, який дає змогу шляхом обводу контура фігури любої форми визначає її площу. Найбільші

поширені полярні планіметри. Будова: каретка, полісний важіль, обвідний важіль, тягарець з голко полюсу, обвідне скельце чи голка,серга, циферблат, лічильник з барабаном, вернєр відлікового механізму,вернєр обвідного важеля. Відлік на лічильному механізмі складається з 4 цифер: 1цифра циферблату керуючись нерухомим показником 2і3цифра читаються на відліковому барабані. 2 номер підписаного штриха перед 0 вернєра. 3 кількість повних підписаних поділок до 0 вернєра. 4 цифра номер поділки вернєра рахуючи від 0, якщо точно співпадає на барабані ролика. Площа ділянки визначається по формулі s= (m2-m1)*с. для встановлення ціни поділки планіметра використовують карту з нанесеною прямокутною стрілкою. Встановивши обвідний важелів одну з вершин квадрата читаємо відліки m1. Обвідний квадрат загодиниковою стрілкою читаємо відліки m2 попередньо визначивши площу квадрата. Для більш точного визначення обведення виконують 3 рази, при цьому записуючи дані до і після обводу визначають середню різницю відліків і площу квадрата у масштабі (20). Ділимо площу на середню різницю обводу. Перевірки: лічильний ролик повинен легко обертатися не зачипати вернєр і немати людоту у підшипниках. Поверхня вернєра повина мати продовження поверхні ролика. Регулювання вернєра виконують гвинтами, якими він закріплений у рамі лічильного механізму. Вісь лічильного ролика повина бути паралельною до осі обвідного важеля. Для перевірки 1 і той же контур обводять за двох положень.

 

38) Порядок і техніка роботи планіметра

Папір на якому нанесений план повинен бути рівний і прекріплений до креслярської дошки. Лісильний ролик неповинен сходити з плану. Обвід проводиться за годинниковою стрілкою. Великі контури і фігури розбиваються на частини і обводять кожну з них. Для контрольного результату кожний контур обводять неменше 2 разів. Аналітичний спосіб базується на використанні вимірів довжини сторін полігону і кутів, які вони утворюють, або за функціями цих видів, якщо ділянка має форму простої фігури, то площа обчислюється за відомими формулами. Коли відомі координати вершин полігону то його площі визначаються по координатах. Подвійна площа полігону = сумі послідовних добутків абсцис на різницю ординат наступної і попередньої по відношенні до х точок 2S= )

39)Геометричне нівелювання.

Геометричне нівелювання -основне на використанні горизонтального візуванні за допомогою нівеліра і нівелірних рейок. Точність визначення перевищень цим методом залежить від класу нівелювання. Середня квадратична похибка визначення перевищень до 10мм/км. Розрізняють 2 способи геометричного нівелювання «із середини», «вперед». Визначаючи перевищення між точками А і В «із середини» у цих точках вертикально встановлюють рейки і посередині між ними нівелір. Точку В називають передньою а точку А задньою.привівши зорову трубу нівеліра в горизонтальне положення, беруть відліки по рейці що знаходиться у задній точці а потім в передній. Перевищення визначення за формулою: h = a-b, тобто перевищення при нівелювальним способом «із середини» = відліку на задній рейці – відлік на передню рейку підчас нівелювання «способом в перед» нівелір встановлюється у точці А і вимірює висоту інструмента. У точці В встановлюють нівелірну рейку і привівши візирну вісь нівеліра в горизонтальному положенні, читають відлік b по рейці. Перевищення між точками А і В =:h=i-b. Отже, перевищення при нівелірі способом «в перед» = висоті інструмента – відлік по рейці. Перевищення додатнє якщо передня точка вища. Більш точне є нівелювання «із середини» при ньому автоматично ліквідуються деякі похибки.

 

 

40) Нівеліри: призначення класифікація, будова.

Сучасні нівеліри бувають: високоточні H 0,5, точні H3, технічні H10. Залежно від приросту застосування для приведення в робоче положення. Точні і технічні можуть виготовлятися із масштабами призначені для вимірювання горизонтальних кутів. Найбільш поширений точний нівелір H3(нвз). H0,5 високоточні з оптичним мікрометром для визначення і перевищень з помилкою 0,5мм 1км. Подвійного ходу нівелювання 1-2 класів і на геодезичних полігонах. H3-(нв-1)точне із помилкою не більше 3мм на 1км подвійного ходу. H10 технічний. Помилка не більша 10мм на 1км подвійного ходу. Для обґрунтування технологічних знімань інженерно геодезичний пошук будівництві. Вони призначені для визначення перевищень між окремими точками з наступними обчисленнями їх висот. 1) пружина.2)окуляр.3)корпус зорової труби.4)мушка.5)обєктив.6)креманєра (гвинт внутрішнього фокусування).7)заживний і навідні гвинти.8)круглий рівень.9)виправні гвинти круглого рівня.10)підставка.11)підільмальні гвинти.12)пластина.13)цілик.14)кришка коробки рівня з дзеркалом.15)коробка з циліндричним рівнем.16)3-підйомні гвинти.17)зорова труба (зо кратне збільшення).

 

 

41)перевірка нівелірів. Нівелірні рейки.

Для нівелірів виконуються такі перевірки: 1)перевірка круглого рівня. Вісь круглого рівня має бути паралельною для осі обертання нівеліра. 2)перевірка правильності положення сітки ниток. Горизонтальна нитка сітки має бути перпендикулярними до осі обертання нівеліра.3)перевірка циліндричного рівня(головна перевірка нівеліра). Вісь циліндричного рівня і візирна вісь зорової труби нівеліра мають бути паралельними. Характеристика нівелірів: H0,5 нівелір високоточний з оптичним мікрометром для визначення перевищень з помилкою не більш 0,5мм на 1км подвійного ходу. Нівелір 1-2 класів у державних мережах, на геодезичних полігонах, при інженерно технічних роботах. H 3 (H 3к, H-3кл)- нівелір точний для визначення перевищень з помилкою не більше 3мм на 1км подвійного ходу – нівелювання 3-4класів інженерно геодезичних пошуків. H-10(H-10к, H-10кл)- нівелір технічний для визначення перевищень з помилкою не більше 10мм на 1км подвійного ходу. Нівелювання для обгронтування топографічних зйомок, інженерно геодезичного пошуку на будівництві. Нівелірні рейки РН-3і РН-10-деревяні бруски шириною10см і товщиною 2см з наглухо закріплені на кінцях металічними пластинами (пятка). Но пофарбовані білою фарбою рейки наносять поділки у вигляді шашок чорного кольору на одній стороні та на другі червоного. Рахунок поділок ведуть від нижньої п’ятки. На чорній стороні з нею співпадає 0, на червоній відлік 4787 або 4687мм. Рейки мають цінну поділку 10мм, кожен десятий сн шкали підписаний прямими чи поверненими цифрами.

 

42. Підготовка траси до нівелювання.

Нівелірні лінії місцевості, яке проводять зметою визначення висот характерних точок рельєфу назив. Поздовжнім.

Ведеть по осі майбутньої лінійної споруди: дороги, каналу, трубопроводи. Вісь нівелювання ламана лінія. Траса складається з прямолінійних відрізків, з’єднаних круговими кривими рівного радіусу. Траси повинні відповідати певним вимогам обумовленими характером споруд. ЇЇ проектують спочатку на планах чи картах, а потім позначають на місцевості. Траси мають вимоги: 1)найкоротша відстань, 2) обсяги зелених робіт(якомога менше) 3)не повинна перевищувати ухил 4)технічні вимоги зробити найекономічнішими. Траса розбивається безпосередньо на місцевості, визначаеться положення початку і кінця осі споруди. Вершини кутів і повороту точок перетину з осями споруд, водними перешкодами і тд. Усі винесені в натуру точки закріплюють знаками, які позначають згідно з вимогами і прокладають між ними теодолітні ходи.У процесі прокладання теодолітних ходів провішують лінії між вершинами кутів повороту траси та, вимірються горизонтальні кути і лінії, розмічають пікетаж. Провішування виконують теодолітом з метою через кожні 300-500м. задають кути рівні 180⁰. Вершини кутів повороту закріплюють знаками – стовпами чи трубами. Одні з яких встановлюють по напрямку бісектриси на вершині кута повороту, другий на її продовженні за межами району майб. будівельних робіт.вимірюються лінії і розмітка пікетажу викон. в одному напрямку 20-метровою стрічкою контролюючи нитковим далекономіром теодоліта. Пікети- відрізки ліній горизонтальна проекція яких =100 м. Початок і кінець кожного пікета закріплюється кілками один з яких забивають майже в рівень з землею, а поряд забивають сторожок, де вказують номер пікету. Для визначення рельєфу місцевості яка прилягає до осі траси напрямків поворотів. У гірських районах поперечники розмічають на кожному пікеті.В рівнинних лише в характерних точках рельєфу. Їх розмічають на відстані 25- 50 м. і позначають ПК 5+15 П, або ПК 5+25 Л, одночасно з розміщенням пікетажу введуть записи в польовому журналі- Пікетажній книжці, де в певному масштабі по осі траси показують положення пікетів і плюсових точок, кути повороту траси- репери, поперечники напрями поворотів осі траси значення кутів повороту радіусів і елементів кривих та інші. Вздовж осі нівелювання визню азимут чи румби відрізків між вершинами кутів повороту і знімають ситуацію у смузі майбутніх робіт.

 

43.Елементи і головні точки кругових крив.

Для планового заокруглення траси в місцях її поворотів вписують кругові криві. Точки дотику кривих ліній осі траси з кривою наз. початком кривої ПК і кінцем кривої КК, а точку перетину з нею бісектриси кута –сер. Кривої СК Ui з точки називаються головними точками кривої. Їх позначають кілками, на яктих позначають відстань від попереднього пікетного кілка. Для визн. Пікетів найменувань головних точок кривої потрібно знати значення величин її основних елементів довжина кривої К, тангенса Т, бісектриса Б, доміру Д, іх обчислють за кутом у повороту траси і радіусом кривої Р, які регламентуються будів нормами і правплами залежно від характеру споруди. Значення тангенса визначається за формулою: К= ⁰/180 ⁰πR. Довжина кривої визн за співвідношенням: К/2πR= ⁰/360⁰, звідки Т=R*tg ⁰/2.Бісектриса дорівнює: Б=CD-R*sec /2-R=R(sec /2-1) 1)Домір є різницею довжин 2 тангенсів і кривої: Д=2Т-К. Положення початку і кінця кривої оторимують відклавши від вершини кута повороту довжин тангенса назад і вперед по трасі. Щоб встановити середину кривої теодол.задають напрям бісектриси кута, значеня якої= 180⁰- і відкладають її довжину. Положення головних точок кривої у пікетному найменуванні визначають за схемою: ВКЛ-Т=ПК; ПК+К=КК; ПК+1/2К=СК; ВКП+Т-Д=КК результат обчислень записують у пікетажну книжку.

 

 

44.Журнал нівелювання і обчислення.

Визначення перевищення по чорній і червоній сторонах рейок і запис в графу обчислення перевищення. Якщо різн иця між перевищеннями не більше середнього перевищення в кінці кожної сторінки журналу нівелювання визнач. Профіль і знаходять суму всіх задніх відліків. Знаходять суму всіх передніх відліків, знаходять різницю всіх сумм задніх і передніх відліків. Знаходять суму додатніх обчислених, довжину. Знаходимо суму відємних перевищень, знаходимо суму між додатнвми ві відємними перевищеннями. Різниця отримана в пункті 5 і 8 мають бути однакові. Знаходимо суму передніх перевищень визначаємо знак, отримане число має бути у двоє менше ніж число в пунктах 5 і 10. Правильність обрахунків перевіряють посторінковим контролем. Для цього знаходять суму всіх задніх і передніх відліків після цього визначають різницю(∑З-∑П). Отримана сума має бути рівна алгебраїчній сумі вирахуваних перевищень і в свою чергу отримана різниця має бути в 2 рази більшою за алгебраїчну суму отриманих перевищень. Абсолютне перевищення визн. За формулою h_абс.=H_п-H_к.