На жаль, не завжди ми маємо справу з людьми, що викликають до себе поважне ставлення. Або інша ситуація: людина може бути чимось роздратована, засмучена, хвора. У подібних випадках на перший план має вийти коректність – вміння тримати себе у межах загальноприйнятих норм порядності в будь-яких ситуаціях. Грубість, нестриманість тільки шкодять стосункам, роблять неможливим спілкування.
Тактовність – це почуття міри, якої необхідно дотримуватися у розмові, це вміння відчути межу, за яку не можна переступати у розмові та стосунках з людьми. Тактовна людина знає, відчуває, що в який час, у якому місці можна – або не можна – сказати чи зробити
Увага до людини, вміння ставити себе на місце іншого повинні виявлятись дуже обережно й не надокучливо, тобто делікатно. Ці вимоги етикету дають можливість попередити незручність ситуацій і досягти успіху навіть там, де не діє сила.
Важливою вимогою є скромність, тобто природність поведінки, що пристосована до оточуючих. Стримана, врівноважена поведінка є виявом вміння людини володіти собою, показником самоповаги і поважного ставлення до інших. Окрім цього, скромна людина завжди викликає в оточуючих почуття надійності, впевненості в людині й відповідну повагу.
Точність і обов’язковість як вимоги етикету вказують на пунктуальність, необхідність обов’язкового виконання обіцянок, зобов’язань, справи. Точність і обов’язковість є зовнішніми виявами таких рис особистості, як вміння аналізувати обставини, оцінювати свої вчинки, робити висновки, прогнозувати майбутні дії, визначити міру своїх можливостей, не давати зайвих обіцянок, дотримуватися свого слова.
Керуючись принципами та вимогами етикету, людина, якщо навіть не знає конкретних правил етикету за конкретних обставин, має змогу залишитись на високому рівні загальноприйнятих умов.
111. Бадью А. Этика / А. Бадью; пер. с фр. В. Лапицкого. – СПб.: Machina, 2006. – 128 с.
112. Барьер Ф. Цивилистические правовые традиции под вопросом / Ф. Барьер, Ф. Дидье, Ф. Дюпишо и др.; пер. с фр. А. Грядова. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 184 с.
113. Бачинин В. А. Этика: энцикл. слов. / В. А. Бачинин. – М.: Изд-во Михайлова В. А., 2005. – 288 с.
114. Блэкберн С. Этика: краткое введ. / С. Блэкберн; пер. с англ. Ю. Крижевской. – М.: АСТ, Астрель, 2007. – 192 с.
115. Бугай Н. Український етикет / Н. Бугай. – К.: Б-ка українця, 2002. – 256 с.
116. Губин В. Д. Основы этики: учеб. пособие / В. Д. Губин, Е. Н. Некрасова. – М.: Форум; Инфра-М, 2008. – 224 с.
117. Етика, естетика і теорія культури: зб. – Вип. 35. – К.: Либідь, 1992. – 117 с.
ББК 87.7
Е88
118. Етика. Естетика: практикум: навч. посіб. / ред.: Л. Г. Дротянко, Н. М. Сухова. – К., 2005. – 72 с.
ББК 87.7я73
Е88
119. Етика: навч. посіб. / ред. В. О. Лозовий. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 224 с.
ББК 86.7я73
Е88
120. Етика наукових досліджень: навч. посіб. / ред. В. Ф. Москаленко. – Вінниця: Нова кн., 2011. – 168 с.
ББК 87.75я73
Е88
121. Зеленкова И. Л. Этика: учеб. пособие / И. Л. Зеленкова. – М.: Тетра Системс, 2008. – 144 с.
122. Золотухина-Аболина Е. В. Современная этика: учеб. пособие / Е. В. Золотухина-Аболина. – 3-е изд., перераб. и доп. – Ростов-на-Дону: МарТ, 2005. – 416 с.
123. Кайгер В. Особливості процесу соціалізації особистості в сучасних умовах / В. Кайгер // Соц. психологія. – 2007. – № 6. – С. 116 – 120.
124. Малахов В. А. Етика: курс лекцій / В. А. Малахов. – 4-е вид. переробл. і доповн. – К.: Либідь, 2002. – 384 с.
ББК 87.7я73
М18
125. Малахов В. А. Етика спілкування / В. А. Малахов. – К.: Либідь, 2006. – 120 с.
126. Мишаткина Т. В. Педагогическая этика: учеб. пособие / Т. В. Мишаткина. – Ростов-на-Дону: Феникс; Тетра Системс, 2004. – 304 с.
127. Мишаткина Т. В. Этика: учеб. пособие / Т. В. Мишаткина, З. В. Бражникова, Н. И. Мушинский и др. – 5-е изд. – М.: Новое знание, 2008. – 584 с.
128. Мовчан В. С. Етика: навч.-метод. посіб. / В. С. Мовчан. – К.: Знання, 2008. – 303 с.
ББК 74.265.8
М 74
129. Мур Д. Э. Принципы этики / Д. Э. Мур; пер. с англ. Л. В. Коноваловой. – М.: Прогресс, 1984. – 106 с.
130. Повна енциклопедія етикету / уклад. О. В. Кривоший. – Донецьк: Глорія Трейд, 2011. – 383 с.
131. Проценко О. П. Етикет в просторі практичної філософії / О. П. Проценко. – Харків, 2002. – 239 с.
132. Пустовит А. В. Этика и естетика; Наследие Запада; История красоты и добра: учеб. пособие / А. В. Пустовит. – К.: МАУП, 2006. – 680 с.
ББК 87.7я73
П89
133. Радугин А. А. Этика: учеб. пособие / А. А. Радугин. – М.: Центр, 2003. – 224 с.
134. Тофтул М. Г. Етика: навч. посіб. / М. Г. Тофтул. – 2-ге вид., випр., доповн. – К.: Альтепрес, 2003. – 368 с.
ББК 87.7я73
Т63
4. Етичні прогнози на майбутнє
Ти – ТВОРЕЦЬ свого щастя.
Твоя мета – досяжна.
Прямуй до неї, розвивайся!
Агні-Йога
Майбутнє України залежить від громадянської позиції кожного з нас. Без людей із високим інтелектуальним рівнем, людей високоморальних вирватися вперед неможливо.
Кожен крок в освоєнні та пізнанні світу – це й крок у пізнанні місця людини в світі, а отже – і в самовизначенні людини. Це творення не лише людського життя, а й ноосфери. Кожне велике наукове або практичне відкриття дарує нові можливості, надії, страхи, збуджує уяву, виводить на поверхню приховані комплекси людини і змушує шукати методи подолання їх. Так було з опануванням вогню, відкриттям колеса, дарвінівською ідеєю еволюції, теорією відносності, квантовою революцією, відкриттям ядерної енергії….
Тепер людство осмислює перспективу свого буття чи небуття у віртуальному світі, у світі Інтернету, бімолекулярної революції, клонування, у світі моделювання електронними системами розумових, нервових і психічних процесів, з розумними машинами як імовірними наступниками людини в світовій еволюції. Сьогодні вже обговорюється питання пост-людства, але ж, все-таки, в межах людської діяльності та людської свідомості. Тож людський вимір залишається визначальним. Інша річ, що нині відбувається розчарування, відчувається перенасиченість і втома як від тріумфів так і від апокаліптичних прогнозів. Це ускладнює проблему етичних оцінок, але не змінює її. Майбутнє або буде людським, або його не буде.
135. Гончаренко С. У. Етика науки та етичний кодекс ученого: освіта – XXI ст. / С. У. Гончаренко // Шлях освіти. – 2011. – № 3. – С. 2 – 8.
136. Грушевський М. На порозі нової України / М. Грушевський. – К.: Наук. думка, 1991. – 128 с.
137. Дзюба І. Майбутнє або буде людським, або його не буде / І. Дзюба // Україна. Наука і культура. – 2009. – Вип. 35. – С. 4 – 18.
138. Кадієвська І. А. Оптимістичні та песимістичні погляди на майбутнє ідей гуманізму / І. А. Кадієвська // Грані. – 2010. – № 6 (74). – С. 63 – 67.
139. Канке В. А. Этика ответственности: теория морали будущего / В. А. Канке. – М.: Логос, 2003. – 400 с.
ББК 87.7
К19
140. Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття / І. Нагаєвський. – К.: Укр. письм., 1994. – 414 с.
141. Назарчук А. В. Этика глобализирующегося общества / А. В. Назарчук. – М.: Директмедиа Паблишинг, 2002. – 382 с.
142. Олексюк О. М. Педагогіка духовного потенціалу особистості / О. М. Олексюк. – К.: Знання України, 2004. – 156 с.
143. Рогожа М. М. Етика здорового глузду та формування моральних засад громадянського суспільства / М. М. Рогожа // Гуманіт. часопис. – 2009. – № 1. – С. 104 – 111.
144. Сепетий Д. Відкрите суспільство: етика і раціональність: моногр. / Д. Сепетий. – К.: Смолоскип, 2007. – 358 с.
ББК 60.027
С31
145. Степашко В. Морально-етичні засади інноваційної освітньо-наукової діяльності / В. Степашко // Ун-т. – 2011. – № 5. – С. 84 – 88.
5. Визнані художні твори етичного спрямування
(із золотого фонду світової літератури)
Книги, мов швидкоплинні думки людей:
треба вибирати їх.
Агні-Йога
Тисячоліттями людство відшліфовувало моральні норми і ідеали прекрасного. Все це, мов у дзеркалі, відображається у творах художньої літератури, живописі, архітектурі, музиці і скульптурі, хореографії й кінематографі та ін. Це різні форми самовиявлення людини, все це – мистецтво. Але художня література здатна найбільше впливати на розвиток і становлення людини та суспільства.
З дитинства і до похилого віку людина живе нібито у взаємодії двох світів – щогодинної дійсності та художньої літератури. У літературних образах і подіях ми намагаємося виявити повсякденне, звичайне, а реальні відносини, навпаки, часто будуємо на прикладах ідеальних героїв і величних почуттів із прочитаних творів. Завдяки ним ми пізнаємо життя, вивчаємо споконвічні духовні цінності, знаходимо відповіді на свої численні запитання. Далеко не кожен з нас мав можливість жити бурхливими пристрастями, але майже всі ми, читаючи, ніби доторкнулися до них, відчули в душі щось подібне до того, що відбувалося з героями. Саме у світі цих книг, створених художниками слова, життя постає перед нами не тільки таким, яким є в дійсності, а й таким, яким воно може бути у відповідності з нормами моралі.
Художня література – це підручник життя, який дає нам історичні знання, формує світогляд, впливає на морально-естетичне та етичне самовдосконалення. Твори художньої літератури є тим невичерпним джерелом, яке живить громадянську та суспільну свідомість, збуджує соціальну активність.
Читаючи твори світової літератури, які увібрали всі етичні надбання людства, ми ніби піднімаємося ще на одну сходинку знань, мудрості, досвіду та вдосконалення власної душі. Вони спонукають нас знов і знов замислюватися над проблемами, які, мабуть, ніколи не втратять своєї актуальності. Не втратять тому, що, поки існує людина, їй неминуче доводиться робити у своєму житті вибір між добром і злом, між істиною і брехнею.
146. Багряний І. Сад Гетсиманський: іст. роман / І. Багряний. – К.: Шк., 2008. – 512 с.
ББК 84.4(Укр)62
Б14
147. Багряний І. Тигролови: в 2-х ч.: роман / І. Багряний. – Детройт: Вид. фундації ім. І. Багряного, 1991. – 278 с.
ББК 84.4(Укр)62
Б14
148. Бальзак О. Гобсек; Евгения Гранде; Отец Горио / О. Бальзак де. – М.: Правда, 1978. – 495 с.
ББК 84.4Фра
Б21
149. Барка В. Жовтий князь: повість / В. Барка. – Львів: Червона Калина, 2008. – 282 с.
ББК 84.4Укр62
Б25
150. Белль Г. Бильярд в половине десятого: роман / Г. Белль. – М.: АСТ, 2011. – 320 с.
ББК 84.4Нім
Б43
Роман розповідає про три етапи німецької історії ХХ ст. На кожному з них істинність життєвої позиції перевіряється через зіткнення ідеї творення та ідеї руйнування.
151. Брехт Б. Копійчаний роман; Матінка Кураж та її діти: п’єси / Б. Брехт; пер. з нім. Ю. Лісняк. – К.: Дніпро, 1973. – 527 с.
ББК 84.4Г
Б87
152. Бронте Ш. Джейн Эйр: роман / Ш. Бронте. – К.: Комс. правда. – Украина, 2008. – 432 с.
ББК 84.4Вел
Б88
153. Бунин И. А. Жизнь Арсеньева: роман и рассказы / И. Бунин. – М.: Сов. Россия, 1991. – 320 с.
ББК 84.4Р1
Б91
154. Вэй Х. Крошка из Шанхая: гедонизм нового поколения: роман / Х. Вей. – М.: Столица-Принт, 2006. – 368 с.
155. Гоголь Н. В. Тарас Бульба: повесть / Н. В. Гоголь. – Донецк: БАО, 2009. – 352 с.
ББК 84.4Рос1
Г58
156. Голдинг У. Повелитель мух / У. Голдинг; пер. Е. Суриц. – М.: АСТ, 2009. – 352 с.
Діти на безлюдному острові ведуть боротьбу за виживання, це спустошило їх душі і виявило – хто йде шляхом природи, а хто шляхом здорового глузду.
157. Гофман Е. Т. Крихітка Цахес / Е. Т. Гофман; пер. з нім. С. Сакидон. – К.: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 1998. – 220 с. – (Перлини світ. класики – студентам).
ББК 84.4Нім
Г74
158. Гюго В. Собор Паризької Богоматері: іст. роман / В. Гюго. – К.: Шк., 2007. – 496 с.
ББК 84.4Фра
Г99
159. Данте А. Божественная комедия / А. Данте; пер. с ит. Д. Минаева. – М.: Эксмо, 2008. – 864 с. – (Зарубежная классика).
ББК 84.4Іта
Д19
160. Джойс Д. Улисс: роман / Д. Джойс. – СПб.: Азбука-класика, 2007. – 992 с.
ББК 84.4(Вел.)
Д42
161. Достоевский Ф. Преступление и наказание: роман / Ф. М. Достоевский. – Харьков: Фолио, 2011. – 621 с.
ББК 84.4Рос1
Д 70
162. Дрюон М. Железный король: роман / М. Дрюон. – Одесса: Маяк, 1992. – 256 с.
ББК 84.4Фра
Д 78
163. Зюскінд П. Парфуми. Історія одного вбивці: роман / П. Зюскінд. – Харків: Фоліо, 2006. – 287 с.
ББК 84.4Нім
З 98
164. Камю А. Посторонний; Чума: романы /А. Камю; пер. с фр. – Харьков: Фолио, 1992. – 353 с.
ББК 84.4Фра
К18
165. Карпенко-Карий І. К. Сто тисяч; Хазяїн та інші п’єси / І. К. Карпенко-Карий. – Донецьк: БАО, 2007. – 384 с.
ББК 84.4(Укр)1
К26
166. Кафка Ф. Процес; Замок; Новеллы и притчи; Афоризмы; Письмо отцу; Завещание / Ф. Кафка. – М.: АСТ, 2004. – 878 с.
ББК 84.4(А)
К30
167. Кобилянська О. Земля: повість, оповід. / О. Кобилянська. – Харків: Фоліо, 2008. – 351 с. – (Укр. класика).
ББК 84.4Укр1
К55
168. Коельо П. Алхімік: роман / П. Коельо. – К.: Софія, 2005. – 224 с.
ББК 84.7Бра
К57
Головна тема роману – кожна людина повинна знайти свій шлях власної долі та шлях її втілення.
169. Конан-Дойль А. Этюд в багровых тонах: рассказ / А. Конан Дойль. – М.: Лексика, 1990. – 383 с.
ББК 84.4(Вел.)
Д62
170. Коэльо П. Пятая гора: роман / П. Коэльо. – М.: АСТ, 2008. – 256 с.
Захоплюючий роман про юнака-пророка, який жив у IX ст. до н.е. і зберіг святість, зробивши вибір між першим коханням і почуттям глибокої віри.
171. Куліш П. Чорна рада: роман, оповід., вірші / П. Куліш. – Харків: Фоліо, 2009. – 287 с.
ББК 84,4 (Укр)1
К90
172. Лермонтов М. Ю. Герой нашего времени; Стихотворения / М. Ю. Лермонтов. – Харьков: Фолио, 2011. – 382 с.
ББК 84.4Рос1
Л49
173. Мирний П. Повія: роман / П. Мирний. – К.: Шк., 2008. – 488 с.
ББК 84.4Укр1
М63
174. Мопасан Гі де. Любий друг / Гі де Мопасан; пер. з фр. В. Підмогильний. – К.: Основи, 1999. – 407 с.
ББК 84.4Фра
М78
175. Мушкетик Ю. На брата брат: роман / Ю. Мушкетик. – Харків: Фоліо, 2007. – 317 с. – (Історія України в романах).
ББК 84.4Укр6
М93
176. Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім’я: п’єса / І. Нечуй-Левицький. – Харків: Фоліо, 2007. – 351 с.
ББК 84.4(Укр)1
Н59
177. Перес-Реверте А. Баталист: роман / А. Перес-Реверте. – М.: Эксмо, 2006. – 386 с. – (Мир Артуро Переса-Реверте).
178. П’юзо М. Хрещений батько: роман / М. П’юзо. – Донецьк: БАО, 2006. – 352 с. – (Б-ка світ. бестселера).
ББК 84.7США
П96
179. Ремарк Э. М. Три товарища: роман / Э. М. Ремарк. – Харьков: Фолио, 2003. – 381 с. – (Мастера. Классика).
ББК 84.4Нім
Р37
180. Самчук У. Марія: повість / У. Самчук. – К.: Шк., 2007. – 320 с.
ББК 84.4(Укр)-6
С17
181. Селінджер Д. Д. Над прірвою у житі: повісті та оповід. / Д. Д. Селінджер; пер. з англ. О. Логвиненко, О. Сенюк, О. Тереха. – К.: Молодь, 1984. – 262 с.
ББК 84.7США
С94
182. Сент-Екзюпері А. Планета людей: повість / А. Сент-Екзюпері; пер. з фр. А. Д. Жаловський. – К.: Молодь, 1984. – 232 с.
ББК 84.4Фра
Е15
183. Симоненко В. Лебеді материнства: поезії; проза / В. Симоненко. – К.: Молодь, 1981. – 344 с.
ББК 84.4(Укр)-6
С37
184. Сковорода Г. Байки харківські / Г. Сковорода. – Львів: Свічадо, 2009. – 72 с.
ББК 84.4(Укр)1
С44
185. Солженицын А. И. Архипелаг Гулаг 1918 – 1956: опыт худож. исслед.: малое собр. соч. Т. 5. / А. И. Солженицын. – М.: Инком Н В, 1991. – 544 с.
ББК 84.4(Рос)-6
С60
186. Солженицын А. И. Раковый корпус: повесть / А. И. Солженицын. – М.: Современник, 1991. – 431 с.
ББК 84.4(Рос)-6
С60
187. Старицький М. П. Руїна: іст. роман кінця ХVІІ ст. / М. П. Старицький. – К.: Дніпро, 2001. – 464 с.
188. Стендаль А. Червоне і чорне: роман / А. Стендаль. – Харків: Фоліо, 2004. – 511 с.
ББК 84.4Фра
С79
188. Стус В. Листи у вічність: зб. поезії / В. Стус. – Донецьк: БАО, 2012. – 272 с.
ББК 84.4(Укр)-6
С88
189. Толстой Л. Н. Анна Каренина: роман. – Т.1. – Ч.1-4 / Л. Н. Толстой. – Харьков: Фолио, 2011. – 459 с.
ББК 84.4(Рос)1
Т53
190. Тютюнник Г. Климко: повість / Г. Тютюник. – К.: Молодь, 1995. – 72 с.
ББК 84.4(Укр)-6
Т98
191. Флобер Г. Пані Боварі: роман / Г. Флобер. – К.: Веселка, 2006. – 399 с.
ББК 84.4Фра
Ф73
192. Хвильовий М. Я (романтика) / М. Г. Хвильовий. – К.: Шк., 2008. – 368 с.
ББК 84.4Укр6
Х30
193. Хемингуэй Э. Старик и море: повесть / Э. Хемингуэй; пер. с англ. В. И. Митрофанова. – К.: Дніпро, 1991. – 178 с.
ББК 84.7США
Х37
194. Цвейг С. Амок: новела / С. Цвейг. – М.: Терра, 2004. – 96 с.
Психологічна новела про невідповідність між несвідомим бажанням людини та пристрастями – і обов’язком, соціальною і особистою місією.
Додаток 1
КОРОТКИЙ СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
Альтруїзм (лат. alter – інший) – моральний принцип, що проголошує співчуття до інших людей, безкорисне служіння їм і готовність до самозречення в ім’я їх блага і щастя.
Аскетизм (грец. asketes – навчений, борець) – зречення радощів життя, відлюдництво, умертвіння плоті задля досягнення моральної досконалості.
Благо – все, що має для людини позитивне значення.
Гедонізм (грец. hedone – насолода) – спосіб обґрунтування моралі, тлумачення її природи і призначення, який зводить зміст моральних вимог до однієї мети – отримання насолод.
Герменевтика (грец. hermeneutikos – пояснюю) – теорія, мистецтво інтерпретації змісту основних моральних понять, суджень, відповідного тексту загалом.
Гетерономна (грец. heteros – інший і nomos – закон) етика – етика, що ґрунтується не на власних принципах, а на запозичених з інших наук.
Гідність – особливе моральне ставлення людини до себе, що виявляється в усвідомленні своєї самоцінності й моральної рівності з іншими людьми; ставлення до людини інших людей, у якому визнається її безумовна цінність.
Гуманізм (лат. humanus – людяний) – принцип етики (і моралі), основою якого є переконання в безмежних можливостях, здатності до вдосконалення людини, вимога свободи і захисту її гідності, визнання права людини на щастя.
Добро – найвища, абсолютна вселюдська цінність, причетність до якої наповнює життя людини сенсом, яка стає самоцінною, а не служить засобом для досягнення інших цілей; уявлення про добро перебуває в органічному взаємозв’язку з ідеалом суспільства і особистості.
Евдемонізм (грец. eudaimonia – блаженство) – спосіб обґрунтування моралі, тлумачення її природи і призначення, відповідно до якого досягнення щастя вважається головною метою життя і основою моральних вчинків.
Евтимія – благий стан душі, який не зводиться лише до задоволення, хоч і містить його.
Екзистенціалізм ( лат. existentia – існування) – суб’єктивістське вчення, основним завданням якого є встановлення змісту людського існування, безпосередньо даного індивіду як його переживання свого «буття-у-світі», через яке відкривається буття світу.
Екологічна (грец. oikos – оселя, середовище і logos – слово, вчення) етика – галузь етичних знань, предметом якої є моральне ставлення людини до живої і неживої природи.
Емпатія (грец. empatheia – співпереживання) – позараціональне пізнання людиною внутрішнього духовного світу інших людей, що ґрунтується на співпереживанні.
Етика (лат.ethika, від грец. ethos – звичай) – філософська наука, яка досліджує природу, сутність, виникнення, розвиток, структуру, функції моралі, її прояви у різноманітних сферах діяльності.
Етика бізнесу – складова етики ділових відносин, яка досліджує особливості функціонування і розвитку моралі у сфері підприємницької, комерційної діяльності і формулює для цієї сфери відповідні рекомендації.
Етика медпрацівників – галузь етичної науки, яка досліджує об’єктивні основи, сутність, специфіку, структуру й основні функції моралі працівників медичної сфери.
Етична освіта – процес інтеріоризації людиною етичної теорії в особистісні знання і переконання.
Євгеніка (грец. eugenes – породистий) – наука, що вивчає, розробляє шляхи і методи активного впливу на еволюцію людства, вдосконалення його природи.
Йога (санскр. йодж, юдж – зв’язок, з’єднання, зосередження, зусилля) – вчення і метод управління психікою і фізіологією людини, що має на меті досягнення стану «звільнення» свідомості від зовнішніх впливів, неспокою, страждань і досягнення нірвани, «блаженства самопізнання».
Заповідь – повеління, що належить авторитетній особі або приписується їй.
Звичай – вид суспільної дисципліни, яка історично склалася і поширилася в суспільстві чи колективі; загальний, звичний стиль дій і вчинків, якого повинні дотримуватися індивіди, групи, суспільство загалом.
Ідеалізм – напрям філософії, який визнає первинність ідей, духу.
Інтеріоризація (лат. interior) – формування внутрішніх структур людської психіки через засвоєння зовнішньої соціальної поведінки.
Каяття – зумовлений роботою совісті акт глибокого перегляду особистістю засад власної поведінки й свідомості.
Конформізм (лат. conformis – подібний, відповідний) – пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів поведінки, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетом.
Конфуціанство (кит. – школа вчених–книжників) – етико-політичне вчення, у якому центральне місце посідали питання моральної природи людини, життя сім’ї й управління державою.
Легізм (лат. lex – закон) – давньокитайське етико-політичне вчення, згідно з яким управління людиною, суспільством і державою необхідно здійснювати на основі суворих законів, а не норм моралі.
Локаята – давньоіндійська система матеріалізму, що пояснювала світ взаємодією чотирьох елементів (землі, води, вогню і повітря), проголошувала матеріальний світ єдиною реальністю, а метою людського існування – насолоду.
Магія (грец. mageia – ворожба) – сукупність уявлень та обрядів, заснованих на вірі у можливість впливу на навколишній світ через надприродне (фетишів, духів) завдяки чаклунським дійствам.
Матеріалізм (лат. materialis – речовинний) – напрям у філософії, який виходить з того, що буття є первинним, а свідомість, мислення – вторинним, похідним, що світ є матеріальним і пізнаваним.
Матерія – об’єктивна реальність, яка існує незалежно від свідомості.
