Джерела виникнення етичних понять 2 страница

Інформаційна етика, на відміну від професійної етики інших фахівців, означає ніщо інше, як моральні принципи не лише комп'ютерних професіоналів, але й усіх користувачів комп’ютерних систем, і акцентує увагу на важливості вироблення етичних норм для всіх суб’єктів інформаційного суспільства. Незважаючи на те, що дотримання моральних норм підтримується лише силою суспільної дії, їх наявність необхідна ще й тому, що історично на основі норм моралі виробляються нові й удосконалюються існуючі юридичні норми, які забезпечуються силою державного впливу. На основі етичних стандартів, Міжнародна федерація інформаційних технологій (IFIP) рекомендувала прийняти кодекси комп’ютерної етики країн з урахуванням національних, культурних і етичних традицій.

У їх змісті російський філософ М. Дедюліна акцентує увагу на таких моральних настановах: використовуйте комп’ютер, не завдаючи шкоди іншим людям; не втручайтеся в роботу й не створюйте перешкод іншим користувачам комп’ютерних мереж; не користуйтеся файлами, які не призначені для вільного доступу; комп’ютер не може бути засобом здійснення злочину, поширення брехні; не користуйтеся краденим програмним забезпеченням, не присвоюйте чужу інтелектуальну власність; не використовуйте комп’ютерне обладнання чи ресурси комп’ютерних мереж без дозволу чи відповідної компенсації; передбачайте можливі суспільні наслідки програм, систем, які ви створюєте; використовуйте комп’ютер із самообмеженнями, які демонструють вашу запобігливість і повагу до інших людей.

Попередні дослідження зазначеної проблеми свідчать, що в основі практично всіх існуючих кодексів комп’ютерної етики знаходяться загальнолюдські цінності. Вони не регламентують виконання конкретних дій, які здійснюються в тій чи іншій ситуації, а створюють умови для прийняття індивідуальних моральних рішень. У кодексах містяться норми, що базуються на дотриманні чотирьох головних моральних принципів.

Принцип «privacy» (таємниця приватного життя) виражає право людини на автономію й свободу в приватному житті, право на захист від вторгнення у неї органів влади та інших людей. Дотримання цього принципу особливо важливе в зв’язку із створенням численних автоматизованих банків даних, що містять різні відомості про особу. Тому, однією з головних моральних норм творців і користувачів інформаційних систем повинно бути зобов’язання щодо дотримання конфіденційності довіреної інформації.

Принцип «асcuracy» (точність) передбачає норми, що базуються на точному дотриманні інструкцій із експлуатації систем і обробки інформації, а також чесне й соціально-відповідальне ставлення до своїх обов’язків.

Принцип «property» (приватна власність) означає недоторканність приватної власності й є основою майнового порядку в економіці. Наслідування цього принципу означає дотримання права власності на інформацію та норм авторського права.

Принцип «асcessibility» (доступність), один із головних принципів інформаційного суспільства, визначає право громадян на інформацію й припускає доступ кожного суб’єкта суспільства до інформаційних технологій і до будь-якої необхідної для нього відкритої (дозволеної для доступу) інформації, у будь-який час і в будь-якому місці.

Особливі етичні норми виробилися серед користувачів Інтернет. У преамбулі мережевого кодексу етики підкреслюється: «Інтернет не підлягає цензурі й керується правилами нетикету (похідне від net – мережа й etiquette – етикет)». Правила стверджують: не рекомендується робити те, що не заохочуються цивілізованим суспільством (лаятися, ображати людей, розпалювати національну ворожнечу, зламувати паролі). Користувачі, що порушують нетикет, можуть одержати флейми (попередження), що вказують на проблеми в поведінці. Якщо ж неетичні дії продовжуватимуться, то користувач ризикує бути позбавленим можливості працювати в Мережі.

Одним із найважливіших завдань інформаційного суспільства є роз’яснення норм комп’ютерної етики в інтернет-комунікаційному просторі, особливо серед молодих користувачів.

 

62. Зеленецкий В. С. Компьютерная этика. Морально-этические и правовые нормы для пользователей компьютерных сетей: научн. пособие / В. С. Зеленецкий, Л. Я. Филиппова. – Харьков: Изд-во «Кроссроуд», 2006. – 212 с.

 

63. Кремень В. Інформаційно-комунікаційні технології в освіті і формування інформаційного суспільства / В. Кремень // Інф-ка та інформ. технології в навч. закл. – 2006. – № 6. – С. 5 – 9.

 

64. Філіпова Л. Я. Комп’ютерна етика, інформаційна етика та кібернетика: сутність та співвідношення понять / Л. Я. Філіпова // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики: зб. матеріалів VI міжнар. наук.-практ. конф., (м. Київ, 19 – 21 трав. 2009 р.): тези доп. / ДАКККіМ. – К., 2009. – С. 137 – 140.

 

Професійна етика. Моральне життя особи і суспільства відрізняється значним різнобарв’ям, має безліч відтінків і проявів. Мораль функціонує у будь-якій галузі людської життєдіяльності. Так, існують окремі види людської діяльності, які висувають особливо високі і навіть надвисокі моральні вимоги до осіб, що цією діяльністю займаються професійно. У цих професіях на основі загальних принципів моралі створені своєрідні кодекси честі, професійної поведінки, які поряд з професійними знаннями допомагають вирішувати гострі моральні колізії, що виникають саме в них.

Серед професій можна виокремити групу таких, у яких моральні проблеми виникають досить часто, які потребують підвищеної уваги до моральної сторони функцій, що виконуються. Саме там, де вирішуються питання життя і смерті, здоров’я, свободи, гідності людини, де моральні якості спеціаліста мають вирішальне значення, де доля людини може величезною мірою залежати від моральної спроможності інших – виникають моральні проблеми. Отож, професійна етика вивчає застосування загальних норм моралі у специфічних умовах тієї чи іншої професії. Найчастіше, у таких професіях, як лікар, педагог, журналіст, юрист, велике значення має для людей поведінка фахівця, де важливі не тільки професійні знання, але й порядність, гуманність, відповідальність. Якраз це і вимагає від нього високої моральної культури, вихованості, гуманності.

Так, юридична етика обумовлена специфікою професійної діяльності юриста, особливостями його морального і соціального становища. У сфері судової діяльності, у діяльності прокуратури, адвокатській діяльності надзвичайної ваги набуває моральна відповідальність фахівця. Відомо також, що юрист за фахом може працювати у будь-якій юридичній або державній установі, у бізнесі, займатися політичною діяльністю, і всюди, де б він не працював, він вступає у моральні відносини з іншими людьми, а отже, повинен мати розвинене почуття відповідальності за свої рішення, дії і вчинки.

Медична етика відображає моральні норми у таких системах, як «лікар – хворий», «лікар – медичний колектив», «лікар – науковий керівник», «лікар – суспільство».Основні норми медичної етики формувалися в процесі надання медичної допомоги хворим вченими-лікарями різних епох. Так, у староіндійській книзі «Аюрведа» («Книга життя» –V–VI ст. до н.е.) описується досить чіткий портрет лікаря: «Він повинен мати чисте, співчутливе серце, правдивий характер, спокійний темперамент, вирізнятися, поміркованістю і порядністю, постійним прагненням робити добро». Узагальнення народного, досвіду лікування і правил поведінки лікаря біля ліжка хворого містять праці Гіппократа (V–VI ст. до н. е.). У «Клятві Гіппократа» чітко сформульовано професійний обов’язок лікаря: «Чесно і добросовісно служити хворій людині, у своїх діях утримуватися від нанесення будь-якої шкоди і несправедливості».

Основний принципи моралі медичного працівника – це гуманізм. Медичному працівникові мають бути притаманні чуйність, увага до хворого, прагнення виправдати його довір’я. Медичний працівник повинен не лише сумлінно виконувати свої обов’язки перед хворими, але й боротися за їх фізичну досконалість і психічне здоров’я, проводити профілактичну і санітарно-просвітню роботу, зберігати лікарську таємницю, надавати медичну допомогу хворому незалежно від його національної та расової належності, політичних і релігійних переконань.

Число видів діяльності, які вимагають етичного обґрунтування їх нормативних регуляторів, росте. Так, існують дипломатична, військова, міліцейська, спортивна етики, етика працівників сфери обслуговування населення та інші. У зв’язку з досягненнями наук, технологій з’являються нові професії, у яких моральні якості людей стають іноді вирішальними чинниками функціонування підприємств, установ (атомні станції, космічні дослідження, комп’ютерні програми тощо). Яким би серйозним не був соціальний контроль, все ж на перший план виходять фактори самоконтролю, розуміння і почуття морального обов’язку, відповідальності за свою справу.

 

65. Афанасьева О. В. Этика и психология профессиональной деятельности юриста: учеб. пособие / О. В. Афанасьева, А. В. Пищелко. – М.: Акад., 2001. – 224 с.

 

66. Боголюбов С. А. Этические и правовые вопросы предпринимательства: практ. пособие / С. А. Боголюбов, Г. М. Волков, Б. А. Геренрот. – М.: Норма, 2008. – 240 с.

 

67. Бралатан В. П. Професійна етика: навч. посіб. / В. П. Бралатан, Л. В. Гуцаленко, Н. Г. Здирко. – К.: Центр. учб. л-ри, 2011. – 251 с.

 

68. Васянович Г. П. Педагогічна етика: навч. посіб. / Г. П. Васянович. – К.: Академвидав, 2011. – 256 с.

ББК 87.75я73

В20

 

69. Виходець О. М. Культура та етика водіння: навч. посіб. / О. М. Виходець, Е. О. Кизилова, З. Ю. Слобяк. – К.: Пед. преса, 2008. – 320 с.

ББК 39.33.08я722

В54

 

70. Гиппократ. Этика и общая медицина: письма / Гиппократ; пер. с древнегреч. В. Руднев. – М.: Мир кн., 2007. – 334 с. – (Великие мыслители).

 

71. Дан Г. П. Етика для лікарів, медсестер і пацієнтів / Г. П. Дан; пер. Т. Різун. – Л.: Свічадо, 2008. – 200 с.

 

72. Етичний кодекс лікаря: до 100-річчя лікар. т-ва у Львові. – Л.: Галицька вид. спілка, 2008. – 24 с.

 

73. Зильбер А. П. Этюды медицинского права и этики / А. П. Зильбер. – М.: МЕДпресс-информ, 2008. – 848 с.

 

74. Кузнецова О. Д. Професійна етика журналістів: навч. посіб. / О. Д. Кузнецова. – Львів: ПАІС, 2007. – 246 с.

ББК 87.75я73

К89

75. Мораль и догма юриста. Профессиональная юридическая этика / ред. И. Л. Трунов. – М.: Эксмо, 2008. – 608 с.

 

76. Панкратов В. Комментарий к кодексу судейской этики: толковый глоссарий определений и понятий / В. Панкратов. – М., 2005. – 96 с.

77. Панько І. С. Професійна етика лікаря ветеринарної медицини / І. С. Панько. – Біла Церква, 2006. – 272 с.

ББК 87.75я73

П16

 

78. Письменная Е. Профессиональная этика в деловой прессе / Е. Письменная. – М.: Хроникер, 2004. – 176 с.

 

79. Протанская Е. С. Профессиональная этика: учеб. пособие / Е. С. Протанская. – СПб.: Алетейя, 2003. – 288 с.

 

80. Рудакевич М. І. Професійна етика державних службовців: моногр. / М. І. Рудакевич. – Тернопіль: Астон, 2008. –398 с.

ББК 87.75

Р83

 

81. Турак Й. А. Етичні та правові засади медичного втручання: з погляду лікаря-практика / Й. А. Турак. – Ужгород: ВАТ «Вид-во Закарпаття», 2002. – 192 с.

 

82. Уманець О. В. Етикет у просторі спілкування та професійній діяльності: навч. посіб. / О. В. Уманець, М. Б. Ценко. – Харків: Колегіум, 2011. – 148 с.

ББК 85.75я73

У52

 

83. Фромм Э. Психоанализ и этика / Э. Фромм. – М.: Изд-во АСТ, 1998. – 287 с.

84. Фуллер Л. Мораль права / Л. Фулер; пер. с англ. Т. Даниловой. – М., 2007. – 312 с.

 

85. Халиулина В. П. Профессиональная этика юриста: учеб. пособие / В. П. Халиулина. – М., 2006. – 164 с.

 

86. Яровинский М. Я. Медицинская этика: учеб. пособие / М. Я. Яровинский. – М.: Медицина, 2006. – 448 с.

 

Соціальна етика – нормативне обґрунтування групових, інтелектуальних і корпоративних відносин. Соціальна етика, за одними підставами, розподіляється на політичну, економічну етику, етику бізнесу, за іншими – на дискурсивну та інституціональну етику.

Теоретичними джерелами соціальної етики є теорія держави Платона, політичні теорії Аристотеля й Макіавеллі, поняття моралі Канта, теорія суспільного багатства Сміта, етика прав людини, теорія соціальної справедливості Джона Ролза. Мораль носить індивідуальний характер і виникає разом із виникненням особистості. Становлення особистості – предмет дослідження індивідуальної моралі. Особистість – це проект індивідуального буття. Соціальний вибір моралі – моральність. Бути моральним, значить, виконувати звичаї, традиції, заборони (табу).

 

87. Білоконь І. Моральна складова громадянської спрямованості / І. Білоконь // Соц. психологія. – 2007. – № 6. – С. 45 – 50.

 

88. Єрмоленко А. М. Соціальна етика та екологія. Гідність людини – шанування природи: моногр. / А. М. Єрмоленко. – К.: Лібра, 2010. – 416 с.

ББК 87.7

Є74

 

89. Йонас Г. Принцип відповідальності: у пошуках етики для технол. цивілізації / Г. Йонас. – К.: Акад., 2009. – 375 с.

 

90. Рабінович С. Суспільна мораль як предмет етики й юриспруденції / С. Рабінович // Право України. – 2011. – № 8. – С. 173 – 179.

 

Бізнес-етика. У кінофільмі Ельдара Рязанова «Жорстокий романс» героїня звертається до купця за допомогою, а він їй відповідає: «Не можу. Я дав купецьке слово». – «А що ж таке купецьке слово?» – «Це важкі ланцюги, які я не можу розірвати». Купецьке слово, слово честі офіцера – це етичні принципи, які визначали життя та діяльність наших предків. Відомо, що за кордоном дуже часто великі угоди здійснюються телефоном. Водночас, відомо також, що інвестиції в Україну надаються іноземними інвесторами не дуже охоче, бо нам не довіряють, оскільки наші підприємці не завжди дотримуються не тільки слова, а й підписаних контрактів, порушують етичні принципи ведення бізнесу, ділову етику. Ділова етика – це система загальних етичних норм і правил поведінки суб’єктів підприємницької діяльності, їх спілкування і взаємодії, ділова етика регулює відносини бізнесмена, підприємця, менеджера зі своїми партнерами, конкурентами, клієнтами, працівниками. Окремі норми ділової етики включаються в умови договорів (як приклад – сумлінне виконання зобов’язань, дотримання інтересів контрагента, умов договору).

Що можна сказати про етику бізнесу? Іноді кажуть, що поняття «етика бізнесу» є суперечливим у самому поєднанні слів, протилежних за своїм значенням (типу «мокрий вогонь» або «гарячий сніг»). До того ж, про яку культуру, про яку етику можна говорити в умовах жорстокої конкуренції, боротьби за виживання, пресингу з боку владних структур? На жаль, у нашому суспільстві бізнес-діяльність асоціюється з жорстокою поведінкою один щодо одного. Проблема полягає в тому, що те, що є благом для одного, не завжди буде благом для іншого.

Відомий менеджер Джордж Сорос у книзі «Криза світового капіталізму» пише, що сучасне суспільство страждає від гострої нестачі загальнолюдських цінностей і що ринкові цінності проникли в такі галузі суспільства, які раніше управлялися неринковими відносинами (наприклад, політика, право, медицина, освіта), і накладають на них, а також на міжособистісні взаємини, свій відбиток. Особливо це проявляється в країнах з перехідною економікою, де моральні норми іноді розглядаються як перешкода для досягнення прибутків, а соціальні цінності поступаються ринковим. Коли ж мотив прибутку підноситься до рівня морального принципу, то починає процвітати корупція. Тоді у такому суспільстві про людей судять не за їх чеснотами, діловими і розумовими здібностями, а за тим, скільки грошей вони приносять. «Зведення прибутку в ранг етичного принципу – це найбільша помилка людства, – пише Джордж Сорос, – а підмінити меркантильними цінностями всі інші – означає штовхати людство в напрямі небезпечного дисбалансу і подавляти всі людські надії».

Отже, розвиток партнерських відносин і зростаюча залежність бізнесу організацій як на національному, так і на міжнародному ринку стимулюють розвиток ділової етики.

 

91. Балл Г. А. Нормы деятельности и творческая активность личности / Г. А. Балл // Вопр. психологии. – 1990. – № 6. – С. 10 – 14.

 

92. Гравицкий А. Основы деловой этики / А. Гравицкий. – СПб.: Феникс, Северо-Запад, 2007. – 190 с.

 

93. Діловий етикет. Етика ділового спілкування / уклад.: І. Афанасьєв та ін. – К.: Альтепрес, 2003. – 368 с.

ББК 87.774

Д46

 

94. Егоршин А. П. Этика деловых отношений: учеб. пособие / А. П. Егоршин, В. П. Распопов, Н. В. Шашкова. – М., 2005. – 416 с.

 

95. Етика ділового спілкування: курс лекцій / уклад.: Т. К. Чмут та ін. – К.: МАУП, 1999. – 208 с.

ББК 87.75я73

Е88

96. Кубрак О. В. Етика ділового спілкування: навч. посіб. / О. В. Кубрак. – Суми: Унів. кн., 2003. – 222 с.

 

97. Кузнецов И. Н. Деловая этика и деловой этикет / И. Н. Кузнецов. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2007. – 256 с.

 

98. Палеха Ю. І. Ділова етика: навч. посіб. / Ю. І. Палеха. – К.: Вид-во Європ. ун.-ту, 2002. – 180 с.

ББК 87.75я73

П14

 

99. Поваляева М. А. Психология и этика делового общения: учеб. пособие / М. А. Поваляева. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2006. – 347 с.

 

100. Семенов А. К. Психология и этика менеджмента и бизнеса: учеб. пособие / А. К. Семенов, Е. Л. Маслова. – М., 2007. – 276 с.

 

101. Чмут Т. К. Етика ділового спілкування: навч. посіб. / Т. К. Чмут. – К.: Вікар, 2002. – 223 с.

ББК 87.75я73

Ч-74

 

Етика вчинку. Етичний вибір, моральний вчинок, звичай, традиція – це різновиди моральної діяльності. Ці поняття поглиблюють наші уявлення про морально-етичні явища і базуються на категоріях добра і зла. Моральний вибір – це і є вибір поміж добром і злом, а моральний вчинок засвідчує реалізацію такого вибору.

При здійсненні морального вибору важливу роль грають моральні норми, принципи, звичаї та традиції. Моральні норми визначають форми поведінки, бажані у даному суспільстві або у певній його верстві. Норма – це завжди спрямування на належне, а тому моральні норми щось заохочують і водночас забороняють.

Людина може здійснювати моральний вибір у своїх намірах, тобто подумки, але справжнім виявленням такого вибору може бути лише вчинок. Що таке вчинок? – Це така людська дія, що приводить до розв’язання серії альтернатив людської життєвої ситуації, а тому ніби стягує в єдине ціле те, що, як інколи здається, зв’язати чомусь не можна. Вчинки – це свого роду вузлові пункти людського життя, до яких треба себе готувати, розвиваючи інтелект, формуючи волю, збагачуючи почуття, тренуючи самовладання та мужність і т. ін. І врешті решт, на зміст та спрямованість людських вчинків суттєво впливає моральний ідеал людини. Моральний ідеал – орієнтир для вчинку, повна узгодженість думок, слів та дій. Особливістю ідеалу є те, що це є образ моральної якості, моральних чеснот людини, самої людини, що наділена певними моральними рисами, в якому певні позитивні моральні характеристики доведені до гранично можливого стану – повнота добра, беззастережна відданість, криштальна чесність.

4 вересня 1965 р. у київському кінотеатрі «Україна» відбувалася прем’єра фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків». Зустріч творчої групи з глядачами, що передувала показові стрічки, була по-справжньому хвилюючою: адже всесвітньо визнаний шедевр нарешті могли побачити й оцінити на батьківщині, куди його так довго не допускали. Виступали режисер, оператор, хтось з акторів... Аж раптом публіка почула схвильовані слова юнака, який, поступово напружуючи голос, говорив про те, яких зусиль коштувало «пробити» цей талановитий і щирий фільм, як важко взагалі стало дихати на Україні; про арешти, які розпочалися серед української інтелігенції... «Громадяни! Невже ми допустимо повторення 37-го року?!» – неначе шмагав покірливі душі присутніх тремтячий від власної правоти юнацький голос. Але в динаміках уже наростало виття, і хтось непомітний, схаменувшись, відтягав непередбаченого промовця від мікрофона... Зала вирувала, люди почали підводитися з місць – аж ось розпочався фільм. На екрані попливли чарівні карпатські краєвиди, замерехтіли трагічно-прекрасні епізоди життя, сцени жорстокості й любові. Й не було, здавалося, в залі людини, яка не відчувала б серцем усієї повноти правди, що спалахнула на мить у цьому зіткненні слова й фільму. Багато хто з присутніх, як виявилося згодом, запам’ятав ту мить назавжди. Юнака, що зламав крихку благонадійність «небезпечної» прем’єри, звали Іваном Дзюбою. Його протест підтримали Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, які були в залі. Всі вони незабаром поплатилися. Стуса було відраховано з аспірантури Інституту літератури АН УРСР, згодом за продовження «дисидентської» діяльності арештовано й засуджено. Помер він у спецтаборі на Уралі 4 вересня 1985 р. – день у день через 20 років після того пам’ятного для київської інтелігенції вечора...

Кожна людина приходить у світ, аби виконати свою місію, залишити добрий слід. І кожний з нас повинен щось зробити, аби, підсумовуючи прожите і пережите, можна було б сказати своєму найвищому судді – совісті: життя минуло не даремно!

 

102. Бондырева С. К. Нравственность / С. К. Бондырева, Д. В. Колесов. – М.: МОДЭК, 2008. – 336 с.

 

103. Гребенник Г. П. Проблема соотношения морали и политики / Г. П. Гребенник. – М.: Астропринт, 2007. – 616 с.

 

104. Йонас Г. Принцип ответственности / Г. Йонас; пер. с англ. И. Маханькова. – М.: Айрис-Пресс, 2004. – 480 с.

 

105. Лакан Ж. Этика психоанализа: семинары. Кн. 7 (1959 – 1960) / Ж. Лакан; пер. с фр. А. Черноглазова. – М.: Гнозис; Логос, 2006. – 416 с.

 

106. Лахно А. І. Християнська етика: навч. посіб. / А. І. Лахно, В. М. Варенко. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – 216 с.

ББК 86.37я73

Л29

 

107. Леони Б. Свобода и закон / Б. Леони; пер. с ит. В. В. Кошкин. – М.: ИРИСЭН, 2008. – 312 с.

 

108. Мосюнзь О. Деякі морально-правові аспекти віктимної поведінки молоді / О. Мосюнзь // Соц. психологія. – 2007. – № 7. – С. 163 – 171.

 

109. Попович М. В. Бути людиною / М. В. Попович. – К.: КМ акад., 2011. – 223 с.

 

110. Хаузер М. Мораль и разум: как природа создавала наше универсальное чувство добра и зла / М. Хаузер; пер. с англ. Т. Марютиной. – М.: Дрофа, 2008. – 640 с.

 

 

3. Етика та етикет сьогодні

 

Найвища мудрість –

відрізняти добро і зло.

Сократ

 

Етика сьогодні допомагає нам осмислити життя в усій його багатозначності та глобальності, розширити горизонти індивідуального сприйняття світу, сформувати розуміння добра і зла, моралі та справедливості, навчитися діяти і поводитися, орієнтуючись на моральні правила та цінності, показати зв’язок сучасного з минулим і майбутнім.

Аналізом морального життя у сучасному суспільстві обґрунтовуються моральні цінності, ідеали, моделі поведінки, міжособистісні стосунки, нормативна етика, що відповідає такому суспільству. Актуальною залишається проблема формування моральної культури суспільства та молодої особистості, етичні норми поведінки.

Етичний аспект поведінки людини розкривається через моральний зміст міжособистісних стосунків. Позитивний результат взаємодії залежить не лише від прагнення досягти спільності у поглядах та порозуміння, щирості у викладенні своїх поглядів, прагненні дотриматись принципу рівноправності сторін, а й від дотримання моральних норм.

Принципи норм моральної позиції:

· у моралі немає абсолютної істини і найвищого судді серед людей;

· етичні промахи інших людей не слід «роздмухувати», роблячи «з мухи слона»;

· власні промахи слід визнавати й не допускати їх у подальшому;

· хвалити краще інших, а претензії залишати собі;

· моральне ставлення оточуючих до особистості врешті-решт залежить від самої особистості;

· практичним утвердженням норм моралі повинен бути вислів «почни з себе».

Реалізація оптимальних моделей поведінки в конкретних, заздалегідь відомих ситуаціях, тобто етикету, є невід’ємною частиною культури морального спілкування, у цілому моральної культури сучасної особистості. Етикет, з одного боку, полегшує спілкування і взаєморозуміння між людьми, з іншого – зберігає гідність кожної особистості, сприяє гуманізації людських стосунків.

Важливість і необхідність етикету для кожної сучасної людини є результат розвитку і вдосконалення людських стосунків протягом багатьох століть. У різні історичні часи етикет змінював свої риси, норми, значимість. Але завжди зберігав універсальні, загальновизнані форми ввічливості, такту, коректності, які відбивають естетичні та моральні потреби людського співіснування. Їх цінність перевірена часом. І в сучасному суспільстві етикет не втратив свого значення. Більш того, він став обов’язковим і необхідним для кожної сучасної людини.

Етикет сучасного суспільства – це, головним чином, форма стосунків людей у повсякденному житті. Це своєрідний вид угоди між людьми про те, що прийнятне і є правильним у стосунках конкретно-історичного суспільства. І тому його виконання сприяє нормалізації людських стосунків.

Людське життя та діяльність різноманітні, багатопланові, що зумовлене індивідуальністю кожної людини, яка сама створює своє життя. Внаслідок того, напевно, не можна охопити правилами етикету всі види та умови здійснення людського життя. Але, все-таки, усвідомлення типовості сфер суспільного життя і визначених ситуацій дало можливість виділити і згрупувати ці норми. Так, наприклад, існують правила поведінки в громадських місцях; службовий етикет; етикет знайомства, привітання; прощання; етикет різних видів спілкування; правила прийняття, відвідування гостей; поведінки за столом; етикет стосунків між людьми різного віку, статі, соціального статусу; сімейний етикет. Також в етикеті можна виділити ряд особливих видів: етикет дипломатичний, військовий, спортивний, етикет наукових спільнот, релігійний тощо. Вони регламентують поведінку і стосунки людей на прийняттях, зустрічах, в інших відповідних ситуаціях і містять специфічний кодекс необхідних норм.

У цілому ж, етикет виправданий єдиним моральним змістом і своїм смислом.

Моральний зміст етикету зумовлений відповідністю і співвідношенням зовнішніх норм етикету й змісту моральної свідомості суспільства й особистості. Мається на увазі те, що зовнішні правила поведінки і спілкування базуються, перш за все, на моральних принципах. Найважливішими з них є «золоте правило» моральності – поводиться з іншими так, як ти бажав би, щоб вони поводилися з тобою. Важливим принципом етикету є також пріоритет старшого, пріоритет жінки. Довершують етикет принцип гігієнічності та принцип естетичності. Ці принципи конкретизуються загальними вимогами етикету, що дають нормативний зразок поведінки людини. До числа провідних вимог належать ввічливість, коректність, тактовність, делікатність, скромність, точність і обов’язковість.

Ввічливість полягає у доброзичливості, привітності. Сервантес колись писав: «Нічого не коштує нам так дорого, як ввічливість». Вона дійсно відкриває замки сердець людей для стосунків, спілкування. Привітний вираз обличчя, уважне, поважне, доброзичливе ставлення до людей забезпечує комфорт взаємних зв’язків, надає можливість запобігти конфлікти і привернути до себе співбесідника. Зовнішніми виявами ввічливості є посмішка на обличчі, слова подяки, вибачення чи прохання, небайдужі очі, прихильні жести і пози.