Ритм – це універсальна природна властивість. Він присутній в багатьох явищах дійсності. Більшість явищ зі світу живої природи так чи інакше пов’язані з ритмом. Ритм є у музиці, танці, пісні. Ритмічно змінюються пори дня і року, ритмічно рухається земля навколо сонця, ритмічно б’ється серце, ритмічним є дихання. Ритм завжди має на увазі рух.
Формулювання ритму дав еллінський філософ Аристоксен у V ст. до н.е.: «Коли рух, котрий відчувається нами, такий, що розпадається на дрібні частинки, це називається ритмом». Однак, крім рівності таких частинок, у природі існує ей їхня співмірність, що відбилася на специфіці версифікації, на її квантативній та квалітативній системах. Так, ритм може формуватися і за рахунок довгих та коротких складів (античне віршування), і за рахунок їх кількості (силабіка), і за рахунок принципу наголошеності та ненаголошеності (силабо-тоніка), і за рахунок наголосів у вірші (тонічне віршування).
Ритм – (від грецьк. rhythmós – співрозмірність, стрункість) – це послідовне чергування різних сумірних елементів. Він сприяє зрозумілості, чіткості та стрункості художнього твору, робить його більш цільним і виразним. Ритм в музиці – закономірне чергування звуків в певному порядку; ритм в хореографії – поєднання певних послідовних і виразних рухів людського тіла, що утворює певний рисунок танцю.
Ритм – це повторюваність елементів, форми й інтервалів між ними при наявності чітко вираженої закономірності у повторенні елементів та інтервалів. Порядок ритму може метричним, коли елементи повторюються через рівні інтервали, або ритмічним, коли повторення елементів відбувається через різні інтервали, що відповідають геометричній або будь-якій іншій прогресії. Поєднання різних ритмів утворює складні порядки
Ритм - закономірне повторення сумірних і чуттєво відчутних одиниць. Ритм в широкому сенсі притаманний безпосередньо і цілого ряду природних явищ і людському організму.
В основі ритмічної організації людської мови лежить той природний, первинний ритм, який характеризує діяльність людського організму і зокрема людське дихання. Оскільки процес дихання щодо є ритмічним, остільки ритмічна певною мірою і людська мова: необхідність періодичних вдихів і видихаючи викликає відповідні зупинки голосу - паузи, котрі розбивають мову на одиниці, звані мовними тактами. Ритми мови є результатом закономірного повторення будь-яких однорідних елементів мови, характер яких визначається складом цієї мови. Виникнення поетичного ритму, як показав це К. Бюхер у своїй відомій книзі «Робота і ритм», пов'язане з тією природною первинною ритмічністю мови, яка з найбільшою виразністю виявляється під час робочого процесу. Оскільки робочі рухи ритмічні, їх супроводжують вигуки які також розташовуються ритмічно, тобто повторюються через певні проміжки часу, періодично; тим самим вони підкреслюють ритм роботи, є звуковими сигналами його і, допомагаючи усвідомити цей ритм, сприяють роботі. Звідси цей звуковий ритм стає одним з істотних елементів трудового процесу первісної людини, він організовує ритм роботи.
Ритм у житті і в мистецтві – не одне і те ж. У мистецтві можливі відхилення від ритму, ритмічні акценти, його нерівномірність, що знаходить відповідне пластичне рішення.
Ритм – це чергування яких-небудь елементів у певній послідовності. У живописі, графіці, скульптурі, декоративному мистецтві ритм присутній як один із важливіших виразних засобів композиції, беручи участь не тільки в побудові зображення, але і часто додаючи змісту певну емоційність.
Ритм може бути заданий лініями, плямами світла і тіні, плямами кольору. Можна використовувати чергування однакових елементів композиції, наприклад, фігур людей, їх рук або ніг. В результаті ритм може будуватися на контрастах об’ємів. Особлива роль відводиться ритму у творах декоративного і народно-прикладного мистецтва. Всі численні композиції різноманітних орнаментів побудовані на певному ритмічному чергув
