Трагічне як естетична категорія. Трагічне в мистецтві та житті. Трагічна емоція

Трагічне — естетична категорія, яка характеризує ту грань освоєння світу, що викликається сприйняттям глибоких страждань і навіть загибелі людей, котрі втілюють у собі суспільний естетичний ідеал.

Трагічне тісно пов'язане з величним, оскільки виявляє гідність і велич людини, здатної до самопожертви (Яків у романі «Чого не гоїть вогонь» Уласа Самчука, Калнишевський у романі «Журавлиний крик» Роман Іваничука).

Трагічне становить основу жанрових різновидів трагедії. Трагічні ситуації і колізії художньо досліджуються і в епічних творах («Людина і зброя» Олеся Гончара, трилогія«Озі» Уласа Самчука). Трагічним пафосом пройнято чимало ліричних творів Євгена Маланюка, Євгена Плужника, поетів «розстріляного відродження», шістдесятників-дисидентів. Трагічне по-своєму виявлялося у вершинних творах класицизму, романтизму, реалізму, екзистенціалізму.

Прояви трагічного в житті різноманітні: від смерті дитини або смерті людини, повного творчої енергії - до поразки національно-визвольного руху; від трагедії окремої людини - до трагедії цілого народу. Трагічне може бути укладена і у боротьбі людини з силами природи. Але головне джерело даної категорії - боротьба між добром і злом, смертю й безсмертям, де смерть стверджує життєві цінності, розкриває сенс існування людини, де відбувається філософське осмислення світу. Перша світова війна, наприклад, увійшла в історію як одна з самих кровопролитних та жорстоких воєн.

Трагічне в МИСТЕЦТВІ Кожна епоха вносить свої риси в трагічне і підкреслює певні сторони його природи. Так, наприклад, грецької трагедії притаманний відкритий хід дії. Грекам вдавалося зберегти цікавість своїх трагедій, хоч і чинним особи, і глядачам часто повідомлялося про волю богів або хор передрікав подальший перебіг подій. Глядачі добре знали сюжети стародавніх міфів, на основі яких переважно створювалися трагедії. Цікавість грецької трагедії міцно грунтувалася на логіці дії. Сенс трагедії полягав в характері поведінки героя. Загибель і нещастя трагічного героя завідомо відомі. І в цьому наївність, свіжість і краса давньогрецького мистецтва. Такий хід дії відігравав велику художню роль, посилюючи трагічну емоцію глядача. Герой античної трагедії не в силах запобігти невідворотне, але він бореться, діє, і тільки через його свободу, через його дії і реалізується те, що має статися.Такий, наприклад, Едіп в трагедії Софокла «Едіп-цар». З власної волі, свідомо і вільно дошукується він до причин нещасть, полеглих на голову жителів Фів. І коли виявляється, що «слідство» загрожує обернутися проти головного «слідчого» і що винуватець нещастя Фів - сам Едіп, який убив з волі року свого батька і одружився на своїй матері, він не припиняє «слідства», а доводить його до кінця. Такою є і Антігона - героїня іншої трагедії Софокла. На відміну від своєї сестри Ісмени Антігона не підкоряється наказу Креонта, під страхом смерті забороняє поховати її брата, який боровся проти Фів. Закон родових відносин, що виражається в необхідності поховати тіло брата, чого б це не коштувало, однаково діє по відношенню до обох сестер, але Антігона тому й стає трагічним героєм, що вона у своїх вільних діях здійснює цю необхідність. Грецька трагедія героїчна. Мета античної трагедії - катарсис. Почуття, зображені в трагедії, очищають почуття глядача. У середні століття трагічне виступає не як героїчний, а як мученицьке. Його мета - втіха. У середньовічному театрі страдательное початок підкреслювалося в акторській трактуванні образу Христа. Часом актор настільки сильно «вживався» в образ розп'ятого, що і сам опинявся недалекий від смерті. Середньовічної трагедії чуже поняття катарсису. Це не трагедія очищення, а трагедія розради. Для неї характерна логіка: тобі погано, але вони (герої, а вірніше, мученики трагедії) краще за тебе, і їм гірше, ніж тобі, тому втішайся у своїх стражданнях тим, що бувають страждання гірше, а борошна важче у людей, ще менше, ніж ти, заслуговують цього. Втіха земне (не ти один страждаєш) посилюється утіхою потойбічним (там ти не будеш страждати, і тобі воздасться по заслугах).